Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14839/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2019. Зареєстровано: 03.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2019.

Результат оскарження 11.03.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		20 листопада 2019 року                                                    № 640/14839/19
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О. за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		 
		за позовомОСОБА_1 до проКабінету Міністрів України визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
		за участю:
		позивача - ОСОБА_1 ;
		від відповідача - Шокун О.В.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, Уряд, відповідач) в частині незабезпечення проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, за наслідком втрати чинності 10.07.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 780 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення";
		- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум";
		- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із розробки та схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 15.09.2018 № 9000, його подання на розгляд та затвердження Верховної Ради України, з порушенням порядку встановлення у законопроекті розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій відповідно до вимог статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та без обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період всупереч пункту 2 частини першої статті 28, пункту "є" частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України;
		- зобов`язати Кабінет Міністрів України встановити прожитковий мінімум на 2019 рік відповідно до статей  2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"; 
		- зобов`язати Кабінет Міністрів України розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік", з урахуванням вимог щодо встановлення прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій, передбачених статтями 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статтями 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". 
		В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на реалізацію своїх владних повноважень Кабінетом Міністрів України у вересні 2018 року подано на затвердження Верховної Ради України проект Закону "Про Державний бюджет України на 2019 рік" № 9000 від 15.09.2018, у якому відповідачем, на думку позивача, протиправно визначено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень (для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня 2019 року - 2007 гривень, з 1 грудня 2019 року - 2102 гривні).
		Зокрема, позивач зазначає, що саме до повноважень відповідача віднесено законами України розробка та подання Верховній Раді України проектів законів Про державний бюджет та про внесення змін до Державного бюджету України.
		Відповідачем такий проект було розроблено та визначено у ньому розмір прожиткового мінімуму з порушенням вимог законів України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та "Про прожитковий мінімум", оскільки встановленню відповідачем прожиткового мінімуму передує проведення науково-громадської експертизи сформованих наборів продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, яка проведена не була. При цьому, за період з 2000 по 2019 роки таких було проведено лише дві, у той час, як законодавство визначає встановлення  прожиткового мінімуму відповідачем щонайменше 1 раз на 5 років.
		Постанова КМУ від 11.10.2018 № 780 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення", визнана незаконною та нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 826/3639/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 та постановою Верховного Суду від 20.12.2018.
		Таким чином, за твердженням позивача, враховуючи набрання 10.07.2018 чинності рішення суду у справі № 826/3639/17, Уряд безпідставно встановив прожитковий мінімум на 2019 рік у розмірах, які не мають обгрунтування та розробив на основі його розміру державний бюджет 2019 року. Розробляючи та схвалюючи Проект Закону "Про Державний бюджет України на 2019 рік" № 9000 від 15.09.2018, Уряд застосував нечинні, неактуальні, необгрунтовані нормативи для розрахунку та встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, а також для розрахунку і встановлення всіх інших соціальних стандартів/гарантій, які поширюють свою дію як на позивача, так і на 45 000 000 громадян. 
		Також позивач посилається на порушення відповідачем частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України у частині обов`язкового обгрунтування до проекту закону про Державний бюджет України розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення, оскільки таке обгрунтування відповідачем здійснено формально, зокрема у відповідній частині зазначено, що стаття включена на виконання пункту 8 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про прожитковий мінімум", відповідно до якого визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік». Викладене, за твердженням позивача, не є обгрунтуванням розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період. 
		 
		 
		 
		Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/14839/19, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.09.2019.
		10.09.2019 представником відповідача подано відзив на позов, у якому останнім зазначено про не визнання позову з наступних обставин.
		На думку відповідача, повноваженнями щодо формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму в Україні наділені відповідні центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах, а не Уряд, й відповідач не наділений повноваженнями проводити науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, а лише встановлює прожитковий мінімум після проведення вказаної експертизи.
		Також відповідач зазначає, що згідно з частиною першою статті 32 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України, де встановлюється розмір прожиткового мінімуму (на основі пропозицій центральних органів виконавчої влади).
		При розробці проекту Державного бюджету та всіх його показників (зокрема і прожиткового мінімуму) Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчої влади враховуються основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету (включаючи загальний обсяг державних капітальних вкладень на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів) та оцінка обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди. 
		Частиною третьою статті 37 БК України передбачено, що Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують уточнення бюджетних запитів з урахуванням прийнятих Кабінетом Міністрів України рішень щодо доопрацювання проекту закону про Державний бюджет України для подання до Верховної Ради України та у триденний строк подають їх до Міністерства фінансів України.
		З огляду на наведене, відповідач вважає, що Урядом виконано обов`язок, встановлений частиною третьою статті 37 БК України в частині подання проекту закону про Державний бюджет України разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому та, зважаючи на те, що в даному випадку (прийняття проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік") виникли бюджетні правовідносини в частині встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, Уряд при внесенні до Верховної Ради України проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" діяв у відповідності до вимог законодавства України.
		Також відповідач зазначив з посиланням на частину третю статті 4 вказаного Закону, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
		Саме Верховна Рада України у порядку статей 39, 40 Бюджетного кодексу України розглядає проект Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, перевіряє його на відповідність Бюджетному кодексу України та Основним напрямкам бюджетної політики на наступний бюджетний період та іншому законодавству України та затверджує прожитковий мінімум, виходячи із  принципів, викладених у статті 7 зазначеного Кодексу.
		Таким чином, за твердженням відповідача, Верховна Рада України, до повноважень якої віднесено затвердження Державного бюджету України на 2019 рік, не виявила при його затвердженні невідповідності такого проекту Бюджетному кодексу України та Основним напрямкам бюджетної політики на наступний бюджетний період, а також іншому законодавству України.
		Наведене, за позицією відповідача, свідчить, що Уряд, при розробці проекту Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік", виходив з наявних коштів у Державному бюджеті, принципів збалансованості, обґрунтованості та ефективності та з врахуванням прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах.
		У частині позовних вимог про зобов`язання Уряду розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік", з урахуванням вимог щодо встановлення прожиткового мінімуму, відповідач зазначив, що такі повноваження знаходяться поза межами юрисдикції адміністративних судів, оскільки Уряд в процесі підготовки законопроектів та необхідних для них розрахунків не виконує владних управлінських функцій, а реалізує свої повноваження щодо певних аспектів законотворчої діяльності.
		Крім того, представник відповідача посилався на відсутність порушеного права позивача в межах спірних правовідносин, зазначаючи, що процес підготовки та подання на розгляд Верховної Ради України проектів законів створює публічно-правові відносини виключно між Парламентом та Урядом, між Урядом та центральними органами виконавчої влади, які є безпосередніми розробниками проектів.
		Таким чином, при розробленні проектів законів або внесенні відповідних пропозицій Кабінет Міністрів України не здійснює владні управлінські функції, внаслідок чого публічно-правові відносини з позивачем не створюються, і відповідно відсутні підстави для виникнення публічно-правового спору між Урядом та позивачем.
		Крім того, при встановленні прожиткового мінімуму Уряд не здійснює владних управлінських функцій, такі дії не створюють публічно-правові відносини, тому відсутні підстави для виникнення публічно-правового спору між Кабінетом Міністрів України та позивачем у вказаній справі, оскільки прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою України.
		Оскільки затвердження конкретного розміру прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період, є виключною компетенцію Верховної Ради України,  встановлення Кабінетом Міністрів України певного розміру прожиткового мінімуму без його затвердження Верховною Радою України законом про Державний бюджет на відповідний рік, не породжує для позивача будь яких правових наслідків.
		У підготовчому судовому засіданні 10.09.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.
		Також у підготовчому судовому засіданні 10.09.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, Міністерства фінансів України та Міністерства соціальної політики України.
		У підготовчому судовому засіданні 10.09.2019 задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитись з відзивом відповідача.
		Ухвалою суду від 01.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 640/14839/19 та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 20.11.2019.
		У судовому засіданні 20.11.2019 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні 20.11.2019 заперечував проти задоволення позовних вимог.
		На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 826/5661/16 за позовом ОСОБА_1 позов задоволено, визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2016 рік без проведення і врахування результатів науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч вимогам ст.4 Закону України "Про прожитковий мінімум".
		Також за позовом ОСОБА_1 у справі № 826/3639/17 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018, зокрема, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №780 від 11.10.2016 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення".
		Вказані рішення судів у справі № 826/3639/17 в частині визнання нечинною та скасування постанови Уряду від 11.10.2016 № 780 залишені без змін і постановою Верховного Суду від 20.12.2018.
		Припускаючи про ймовірне застосування урядом нечинного нормативного акта, незаконного встановлення прожиткового мінімуму та здійснення на його основі помилкового формування державного бюджету на 2019 рік на основі нечинних нормативів, позивач звернувся до Кабінету Міністрів України з запитом про отримання інформації.
		Отримавши на свій запит відповіді від відповідача, Міністерства фінансів України та Міністерства соціальної політики України на виконання доручень Секретаріату КМУ, позивачем було встановлено, що розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму здійснювався/здійснюється на підставі наборів, затверджених постановою КМУ від 11.10.2016 № 780, на основі «Методики визначення прожиткового мінімуму», затвердженої наказом Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Держстату від 03.02.2017 № 178/147/31, зареєстрованого в Мін`юсті 01.03.2017 за № 281/30149.
		Оскільки Уряд не забезпечив своєчасне проведення науково-громадської експертизи для встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, враховуючи, що рішення суду, яким постанова КМУ від 11.10.2016 № 780 визнана нечинною, набрало законної сили 10.07.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
		Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Стаття 48 Конституції України визначає, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. 
		Законом, який відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, є Закон України "Про прожитковий мінімум". 
		Статтею першою наведеного Закону визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. 
		Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. 
		Відповідно до статті 2 вказаного Закону прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів. 
		Частиною першою статті 3  Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п`ять років. 
		Відповідно до частини другої статті 3 наведеного Закону набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров`я. 
		Основними принципами формування набору продуктів харчування є: забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку організму;        забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку; задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного, відновлення у необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила; підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку. 
		Згідно частини третьої статті 3 зазначеного Закону набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту. 
		Основними принципами формування набору непродовольчих товарів є: забезпечення збереження здоров`я та підтримання життєдіяльності організму людини; урахування особливостей потреб осіб, які відносяться до різних соціальних і демографічних груп населення; урахування культурно-побутових потреб особистості. 
		До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв`язку, закладів культури, освіти, охорони здоров`я та інші. Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг. 
		Основними принципами формування набору послуг є: задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв`язку з навколишнім середовищем; задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров`я; визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг; урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення (ч. 4 ст. 3 Закону). 
		Частиною першою статті 4  Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. 
		Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 4 Закону). 
		Відповідно до частини третьої статті 4 вказаного Закону прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. 
		Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти да державні соціальні гарантії". 
		Відповідно до статті 1 наведеного Закону державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; 
		державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму; 
		прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості; 
		соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами; 
		нормативи витрат (фінансування) - показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів. 
		Статтею 2 вказаного Закону визначено, що державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою: визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України; визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації; визначення та обгрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери. 
		На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги (ч. 2 ст. 2 Закону). 
		Державні соціальні стандарти обов`язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку (ч. 3 ст. 2 Закону). 
		Стаття 3 наведеного Закону визначає, що формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обгрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. 
		Відповідно до статті 6 вказаного Закону базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. 
		Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. 
		Пунктом 6 частини першої статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання. 
		Відповідно і до частини другої статті 96 Конституції України Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. 
		Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" до основних завдань КМУ належать, зокрема: вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю. 
		Статтею 20 наведеного Закону до основних повноважень Уряду віднесено забезпечення проведення державної соціальної політики, здійснення заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпечення підготовки проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпечення розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, здійснення заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту осіб з інвалідністю, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення; здійснення контролю за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади; здійснення заходів щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками. 
		Відповідно до частин першої - другої статті 21 зазначеного Закону  Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. 
		Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.
		Частиною першою статті 32 Бюджетного кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин встановлено, що Кабінет Міністрів України розробляє проект закон про Державний бюджет України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2018 № 741 схвалено проект Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та 15.09.2018 внесено вказаний проект № 9000, у якому у статті 7 установлено у 2019 році прожитковий мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з            1            липня           - 1699            гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з            1            липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень; для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня 2019 року - 2007 гривень, з 1 грудня 2019 року - 2102 гривні; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1           липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
		Як убачається зі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII, саме такі розміри прожиткового мінімуму і були затверджені Верховною Радою України. 
		Пунктом 3 Порядку проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, затвердженого постановою КМУ від 24.09.1999 № 1767 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що центральні органи виконавчої влади, які визначені у частинах 2 - 4 статті 3 Закону України "Про прожитковий мінімум" відповідальними за формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, у встановлений Кабінетом Міністрів України термін подають Мінекономрозвитку пропозиції щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями. 
		Відповідно до пункту 10 наведеного Порядку рішення про схвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму надсилаються на затвердження Кабінету Міністрів України і є підставою для розрахунку прожиткового мінімуму. Зміни та доповнення до наборів вносяться тільки за рішенням експертної комісії. 
		Якщо експертна комісія не схвалила пропозицій центральних органів виконавчої влади щодо набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, вони повертаються на перегляд цими органами у визначений експертною комісією термін. У разі повторного несхвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг питання виноситься на розгляд Національної тристоронньої соціально-економічної ради (пункт 11 Порядку).
		Таким чином, системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що саме до повноважень відповідача віднесено встановлення прожиткового мінімуму, причому після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
		При цьому суд відзначає, що Кабінетом Міністрів України після втрати 10.07.2018 чинності постанови Уряду від 11.10.2016 № 780 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення", не надано суду жодних доказів вчинення будь-яких дій, у тому числі, встановлення терміну центральним органам виконавчої влади відповідно до пункту 3 зазначеного вище Порядку для подання Мінекономрозвитку пропозицій щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями.
		Таким чином, розмір прожиткового мінімуму є розрахунковою величиною у всіх сферах суспільних відносин та впливає як на розмір мінімальної заробітної плати, допомоги по безробіттю, інших соціальних виплат, величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, так і на формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині незабезпечення проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, за наслідком втрати чинності 10.07.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 780 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення"; а також щодо визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум".
		У частині позовних вимог про визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України із розробки та схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 15.09.2018 № 9000, його подання на розгляд та затвердження Верховної Ради України з порушенням порядку встановлення у законопроекті розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій відповідно до вимог статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та без обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період всупереч пункту 2 частини першої статті 28, пункту "є" частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України, суд дійшов наступних висновків. 
		Пунктом "є" частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України визначено, що  разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України, подаються обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення.
		Оскільки  розрахунок вартісної величини прожиткового мінімуму проведено Урядом без дотримання вимог статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", принципів та порядку, затверджених вказаними законами, останні, у даному випадку, не можуть вважатись легітимними.
		Як уже зазначалось, Верховною Радою України статтю 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прийнято саме у запропонованій Урядом редакції.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення даної позовної вимоги, позаяк судом не встановлено протиправних дій відповідача у частині порушення пункту 2 частини першої статті 28 Бюджетного кодексу України, оскільки наведеною нормою визначено, що Міністерство фінансів України забезпечує оприлюднення закону про Державний бюджет України з додатками, які є його невід`ємною частиною, а також інформаційно-аналітичних матеріалів щодо основних показників та завдань державного бюджету (у доступній для громадськості формі) у місячний строк з дня опублікування закону про Державний бюджет України шляхом розміщення на своєму офіційному сайті.
		У частині позовних вимог про зобов`язання Кабінету Міністрів України встановити прожитковий мінімум на 2019 рік відповідно до статей  2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та зобов`язання Кабінету Міністрів України розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік", з урахуванням вимог щодо встановлення прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій, передбачених статтями 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статтями 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", суд дійшов до наступних висновків. 
		Частиною першою статті 96 Конституції України встановлено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. 
		Відносини,  що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України. 
		Частиною першою статті 3 наведеного Кодексу встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. 
		Згідно частини другої статті 3 вказаного Кодексу відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, є: введення воєнного стану; оголошення надзвичайного стану в Україні. 
		Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII затверджено Державний бюджет України саме на 2019 рік. 
		Частиною першою статті 4 Бюджетного кодексу України у діючій редакції визначено, що бюджетне законодавство складається з: 1) Конституції України; 2) цього Кодексу; 2-1) Бюджетної декларації; 3) закону про Державний бюджет України; 4) інших законів, що регулюють бюджетні відносини, передбачених статтею 1 цього Кодексу; 5) нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті; 6) нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 цієї частини статті; 6 1) прогнозів місцевих бюджетів; 7) рішень про місцевий бюджет; 8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5, 6 і 7 цієї частини статті. 
		Відповідно до статті 32 зазначеного Кодексу у діючій редакції визначено, що Кабінет Міністрів України розробляє Бюджетну декларацію та проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України відповідає за складання Бюджетної декларації та проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, що використовуються для розроблення Бюджетної декларації та проекту Державного бюджету України. 
		Частиною сьомою статті 7 статті 33 Бюджетного кодексу України у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 06.12.2018 N 2646-VIII, встановлено, що Кабінет Міністрів України щороку, не пізніше 1 червня року, що передує плановому, схвалює Бюджетну декларацію, яка набуває статусу офіційного документа та оформлюється постановою Кабінету Міністрів України. З дня схвалення Бюджетної декларації втрачає чинність Бюджетна декларація, схвалена у попередньому бюджетному періоді. 
		Відповідно до частини восьмої статті 33 наведеного Кодексу Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України Бюджетну декларацію разом із фінансово-економічним обґрунтуванням у триденний строк з дня її схвалення. Фінансово-економічне обґрунтування має містити розрахунки і пояснення до положень і показників, визначених Бюджетною декларацією (включаючи пояснення відмінностей від Бюджетної декларації, схваленої у попередньому бюджетному періоді, орієнтовні показники витрат державного бюджету за функціональною класифікацією видатків та кредитування бюджету із зазначенням пріоритетних напрямів). Верховна Рада України розглядає Бюджетну декларацію за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.
		Частиною дев`ятою статті 33 Бюджетного кодексу України визначено, що Бюджетна декларація містить положення щодо, зокрема: 
		1) основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, рівня безробіття, припущень щодо курсу гривні до долара США в середньому за рік та на кінець року, а також інших показників, врахованих під час розроблення Бюджетної декларації);
		2) загальних показників доходів і фінансування державного бюджету, повернення кредитів до державного бюджету, загальних граничних показників видатків державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди); 
		3) частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України, пріоритетних завдань податкової політики, показників за основними видами доходів державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди); 
		4) дефіциту (профіциту) державного бюджету, показників за основними джерелами фінансування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також державного боргу, гарантованого державою боргу і надання державних гарантій;
		5) розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення; 
		6) пріоритетних завдань фінансового забезпечення реалізації державної політики у різних сферах діяльності (включаючи фінансове забезпечення судової влади та її незалежності);
		7) обсягу державних капітальних вкладень на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів із зазначенням пріоритетних напрямів таких капітальних вкладень, обсягу коштів державного фонду регіонального розвитку; 
		8) граничних показників видатків державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету головним розпорядникам коштів державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також цілей державної політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник коштів державного бюджету, та показників їх досягнення за результатами попереднього бюджетного періоду, очікуваних у поточному бюджетному періоді та прогнозних на середньостроковий період у межах визначених граничних показників; 
		9) взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами (включаючи положення та показники, необхідні для складання прогнозів місцевих бюджетів);
		10) загальної оцінки фіскальних ризиків та їх впливу на показники державного бюджету;
		11) інших питань, необхідних для складання проекту закону про Державний бюджет України. 
		Пунктом "г" частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України у реакції станом на час розгляду справи визначено, що разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України, подається  інформація щодо врахування Бюджетної декларації і рекомендацій Верховної Ради України щодо бюджетної політики (якщо такі рекомендації схвалені відповідно до частини шостої статті 152 Регламенту Верховної Ради України).
		Таким чином, враховуючи, що Державний бюджет України затверджено на 2019 рік, а не на інший період, а також, що станом на час розгляду даної справи складанню проекту закону про Державний бюджет України передує розроблення Бюджетної декларації, яка має містити розмір мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні даних позовних вимог. 
		Разом з тим, пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Як уже зазначалось, розмір прожиткового мінімуму є розрахунковою величиною у всіх сферах суспільних відносин та впливає як на розмір мінімальної заробітної плати, допомоги по безробіттю, інших соціальних виплат, величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, так і на формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів. 
		У період з 2000 по 2019 роки відповідачем постановами від від 14 квітня 2000 № 656 та від 11.10.2016 № 780 затверджувався набір продуктів харчування, набір непродовольчих товарів та набір послуг для основних соціальних і демографічних груп населення, який є передумовою встановлення прожиткового мінімуму.
		При цьому, як уже зазначалось, постанова Уряду від 11.10.2016 № 780 визнана судом нечинною.
		Таким чином, враховуючи встановлений частиною першою статті 3 Закону України "Про прожитковий мінімум" обов`язок визначення набору продуктів харчування, набору  непродовольчих товарів та набору послуг, які є обов`язковою передумовою встановлення прожиткового мінімуму, не рідше одного разу на п`ять років, не встановлення Кабінетом Міністрів України прожиткового мінімуму у визначеному законодавством порядку, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Кабінету Міністрів України вчинити дії щодо встановлення прожиткового мінімуму відповідно до статей  2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
		У частині посилань представника відповідача на відсутність порушень прав позивача суд зазначає, що порушення прав позивача у межах спірних правовідносин встановлено як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 826/5661/16, так і постановою Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 826/3639/17.
		Крім того, стаття 9 Закону України "Про оплату праці" визначає, що  мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Також за подання до суду заяв та скарг справляється судовий збір, розміри ставок якого визначаються Законом України "Про судовий збір" в залежності, зокрема, до розміру прожиткового мінімуму. 
		Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. 
		Відповідно до  частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Так, згідно квитанції про сплату № 4619 від 05.08.2019 позивачем за подання даного позову до адміністративного суду сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн.
		Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 2305,20 грн сплаченого судового збору.
		Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити частково. 
		Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) в частині незабезпечення проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік, за наслідком втрати чинності 10.07.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 780 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення".
		Визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік без попереднього проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум".
		Визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) із розробки та схвалення проекту Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 15.09.2018 № 9000, його подання на розгляд та затвердження Верховної Ради України, з порушенням порядку встановлення у законопроекті розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій відповідно до вимог статей 2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та без обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період всупереч пункту "є" частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України.
		Зобов`язати Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) вчинити дії щодо встановлення прожиткового мінімуму відповідно до статей  2, 3, 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", статей 2, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
		У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )  2305,20 грн сплаченого судового збору.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.
		 
		Головуючий суддя                                                                       В.П. Катющенко
		 
		Судді                                                                                          О.А. Кармазін
		 
		                                                                                                    Т.О. Скочок                   
		Повний текст рішення складено та підписано 02 грудня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...