Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 623/1656/6-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Номер судового провадження: 14-405цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 623/1656/16-ц
		Провадження № 14-405цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О.М.,
		 
		суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., ВласоваЮ.Л., ГриціваМ.І., Гудими Д. А., Єленіної Ж.М., ЗолотніковаО.С., КібенкоО.Р., Князєва В. С., Лобойка Л.М., ЛященкоН.П., ПрокопенкаО.Б., Пророка В.В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідач  ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківського ОВК
		 
		на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року у складі судді Винниченка П. П. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року у складі колегії суддів ДовгальА.П., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.
		 
		у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2016 року  ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:поновити його на посаді головного спеціаліста відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі  Ізюмський ОМВК); стягнути з  ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31 травня 2016 року до набрання чинності судовим рішенням, а також 5000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 11 грудня 2014 року він працював головним спеціалістом відділення забезпечення Ізюмського ОМВК. 30 травня 2016 року його звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП України). Вважає своє звільнення незаконним.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017року позов задоволено частково. Поновлено  ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу забезпечення Ізюмського ОМВК. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2016 року по день набрання рішенням чинності. У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що хоч і відбулося скорочення чисельності працівників Ізюмського ОМВК, проте відповідачем не дотримано процедури звільнення ОСОБА_1 , оскільки всупереч положенням статті 49-2 КЗпП України позивачу не запропоновано наявної вакантної посади психолога.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 задоволено частково. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року змінено у частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з31травня 2016 року по 17січня 2017 року у розмірі 21891,24 грн (без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів). У частині позовних вимог щодо поновлення на роботі рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд керувався тим, що розрахунок, здійснений судом першої інстанції, не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
		 
		Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі
		 
		У червні 2017 року Харківський ОВК подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргумотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства, оскільки на спори щодо звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів. Також суди не врахували, що у телефонному режимі спеціалістом відділення персоналу Харківського ОВК запропоновано ОСОБА_1 посаду психолога, від якої останній відмовився.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», якимЦивільний процесуальний кодекс України (далі  ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 03 липня 2019 року  передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		За змістом статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
		 
		За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
		 
		Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.
		 
		Згідно із частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
		 
		За змістом пункту 2 частини другої зазначеної статті спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів. 
		 
		Аналогічні положення закріплені у пункті 2 частини першої статті 19 КАС України (у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		 
		У пункті 15 частини першої статті 3 КАС України в редакції, що діяла до 15грудня 2017року, закріплено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		 
		Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України (у редакції від03жовтня2017року) публічна служба  це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		 
		Отже, зміст поняття «публічна служба» охоплює також поняття державної служби.
		 
		Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними нормативно-правовими актами.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХII «Про державну службу» (далі  Закон № 3723-ХII) (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду) державна служба в Україні  це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні повноваження.
		 
		Посада  це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень (частина перша статті 2Закону № 3723-ХII).
		 
		Відповідно до пункту 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року № 389 (далі  Положення), військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
		 
		Добір та призначення військовослужбовців і працівників на посади у військових комісаріатах, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, здійснюється з дотриманням вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції (пункт 6Положення).
		 
		Публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права  трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 11 грудня 2014 року його призначено головним спеціалістом відділення забезпечення Ізюмсько-Борівського ОМВК, присвоєно 15 ранг державної служби, прийнято присягу державного службовця (наказ Харківського ОВК від 10 грудня 2014 року №304) (т. 1, а. с. 7).
		 
		Тобто позивач був державним службовцем і перебував на публічній службі.
		 
		Оскільки спір виник з приводу звільнення позивача з публічної служби, вимоги поновити останнього на посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Аналогічні висновки неодноразово викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 14-4зц18, від 11 квітня 2015 року у справі № 14-98цс18, від 22 серпня 2018року у справах № 14-278цс18 і № 14-294цс18, від 13 березня 2019 року у справі № 14-21цс19, підстав для відступу від них не вбачається.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі пов`язаний із проходженням позивачем публічної служби, і хоч до нього і включаються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте він повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		 
		У частинах першій, другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.
		 
		Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції від 03жовтня 2017 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року підлягають скасуванню, а провадження у справі  закриттю.
		 
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).
		 
		Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України 08липня 2011року№ 3674-VI «Про судовий збір»). Такого клопотання матеріали справи не містять.
		 
		Керуючись статтями 259, 268, 400, 406, 409, 414416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу  ІНФОРМАЦІЯ_5 задовольнити частково.
		 
		Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди закрити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О.М. Ситнік
		Судді: Н.О. Антонюк  О. Р. Кібенко
		Т. О. Анцупова  В. С. Князєв
		С.В. Бакуліна  Л. М. Лобойко
		В.В. Британчук  Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов  О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців  В. В. 
		ОСОБА_3 ОСОБА_4 
		ОСОБА_5 ОСОБА_6 Ткачук
		О. С. Золотніков  О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...