Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/673/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2019. Зареєстровано: 03.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2019.
Дата набрання законної сили: 02.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 грудня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  909/673/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
		за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" - Жиляк М.Д. - адвокат (посвідчення, свідоцтво  ІФ№001062),                                              
		відповідача - Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України -Буджак О.Я. -представник за довіреністю від 02.12.2019 №59-03/5д, 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
		на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2019 (суддя Михайлишин В.В.)
		та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 (колегія суддів: Кордюк Г.Т. - головуючий, Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.)
		у справі № 909/673/18
		за позовом комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (далі - Підприємство)
		 
		 
		до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)
		про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії.
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		Підприємство звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відділення про визнання незаконними дій щодо відмови Підприємству у перегляді рішення адміністративної колегії Відділення від 14.12.2016 №41 у справі №27/ІІ-2016 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016); зобов`язання Відділення повторно розглянути заяву Підприємства від 31.05.2018 № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі   № 27/ІІ-2016 у порядку та в межах повноважень, встановлених (наданих) чинним законодавством України.
		Позовна заява мотивована тим, що Відділення, відмовляючи Підприємству у перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, діяло поза межами своїх повноважень, у зв`язку з чим дії Відділення є незаконними.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2018 у справі № 909/673/18, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, у позові відмовлено повністю з посиланням на його необґрунтованість. 
		Постановою Верховного Суду від 19.03.2019 касаційну скаргу Підприємства задоволено частково; рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
		За результатом нового розгляду  справи № 909/673/18, рішенням Івано-Франківської області від 04.06.2019, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019, позов задоволено повністю. Визнано незаконними дії Відділення щодо відмови Підприємству у перегляді рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/II-2016; зобов`язано Відділення повторно розглянути заяву Підприємства від 31.05.2018     № 01-03/517 про перегляд рішення від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/II-2016 у порядку та у межах повноважень встановлених (наданих) чинним законодавством України; присуджено до стягнення з Відділення на користь Підприємства  15 858, 00 грн. судового збору та 15 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		Рішення судів попередній судових інстанцій мотивовані тим, що під час нового розгляду даної справи перевірено дотримання Відділенням процедури розгляду заяви позивача від 31.05.2018 № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, яка передбачена приписами чинного законодавства та встановлено, що Відділенням станом на час вчинення ним оскаржуваної дії не дотримано порядку прийняття рішення (оформленого листом) про відмову у перегляді Рішення АМК. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Відділення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати,   ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Розгляд клопотань учасників справи
		Від Підприємства надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
		У судовому засіданні 02.12.2019 клопотання Судом задоволено.
		2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх судових інстанцій у вирішенні спору не застосували норми матеріального права, які на думку Відділення, підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме приписи статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Відділення зазначає, що з огляду на положення статей 7, 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 48 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), які затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р), відмова Відділення в перегляді Рішення АМК, яка оформлена листом-повідомленням, є по суті рішенням Відділення, яке може бути оскаржено у суді.
		При цьому Відділення зазначало, що Підприємство не оспорює мотивів відмови у перегляді Рішення АМК. Підприємство оскаржувало саме дії Відділення у зв`язку з недотриманням останнім порядку прийняття рішення (оформленого листом) про відмову у перегляді Рішення АМК.
		Разом з тим, скаржник стверджує, що у даному випадку порушення Відділення процесуальних норм  не призвело до прийняття ним неправильного по суті рішення.
		Враховуючи викладене, скаржник вважає, що відмова у перегляді, а не залишення заяви Підприємства без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для перегляду, з огляду на обґрунтування та мотивування листа Відділення, жодним чином не впливає та не вплинуло би на результат розгляду заяви Підприємства про перегляд рішення органу Антимонопольного комітету України, оскільки, у будь-якому випадку, підстави для перегляду відсутні. 
		Доводи інших учасників справи
		Від Підприємства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, з посиланням, зокрема, на те, що судові рішення попередніх інстанцій відповідають закону та фактичним обставинам справи, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
		3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:
		- Рішенням АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016: визнано Підприємство відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" таким, що у 2015 році та першому кварталі 2016 року займало монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 відсотків, не маючи при цьому жодного конкурента на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у територіальних межах м. Івано-Франківська та прилеглих до нього населених пунктів, які відносяться до Івано-Франківської міської ради, де розташовані житлові будинки разом з закріпленими за ними прибудинковими територіями, які знаходяться в управлінні та обслуговуванні Підприємства; визнано дії Підприємства щодо надання для встановлення Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради та застосування з 02 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року скоригованих тарифів на послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, гарячого водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації для мешканців будинків, зазначених в рішенні Виконкому від 27.03.2015 № 169, в той час як для мешканців усіх інших будинків механізм корегування тарифів не застосовувався, - порушенням, передбаченим пунктом  2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод із покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; за вчинене порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 24    814,00 грн.; зобов`язано Підприємство у двомісячний термін здійснити перерахунок зайво нарахованих коштів за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, гарячого водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації для мешканців будинків, зазначених у рішенні Виконкому від 27.03.2015 № 169 за період з 02 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, про що повідомити  Відділення.
		Підприємство оскаржило Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 у судовому порядку. 
		Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2017 у справі № 909/201/17, яке залишено без змін  постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017, у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено повністю.
		Згідно з рішенням Антимонопольного комітету України від 05.04.2018 № 149-р "Про перевірку рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016" (за заявою Підприємства) Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 залишено без змін.
		31.05.2018 Підприємство звернулося до Відділення із заявою № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, зазначаючи про те, що згадане рішення було прийняте на підставі недостовірної інформації, оскільки при прийнятті такого рішення Відділення не досліджувало та не аналізувало рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2013 № 1043-35, тобто не досліджувало питання наявності об`єктивних причин для встановлення тарифу, що передбачений рішенням Виконкому від 27.03.2015 № 169, а саме для споживачів будинків, зазначених у такому рішенні.
		Листом від 19.06.2018 № 59-02/627 за підписом голови Відділення Підприємству повідомлено про те, що Відділення відмовляє у перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, з огляду на те, що наведені у заяві від 31.05.2018  № 01-03/517 твердження спростовуються тим, що Підприємством було здійснено корегування тарифів також і на послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем для мешканців 89 будинків, обґрунтовуючи зазначене підвищенням рівня заробітної плати працівників у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати та цін на матеріали, що використовуються для надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем. Водночас такі витрати на надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем зросли як для мешканців 89-ти будинків, так і для інших будинків, які перебувають в управління та обслуговуванні Підприємства. Проте для мешканців інших будинків корегування тарифів на цю послугу не проводилося. Зазначені доводи враховані усіма судовими інстанціями у розгляді справи № 909/201/17, а також Антимонопольним комітетом України, яким, за наслідками перевірки, залишено Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 без змін.
		Зазначаючи про те, що викладена в листі Відділення  відмова у перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016  є незаконною та такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції" та визначеній законом процедурі, Підприємство звернулося з даним позовом до суду.
		4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА 
		Конституція України:
		стаття 19:
		- правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Цивільний кодекс України (далі -ЦК України): 
		частина перша статті 15:
		- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;
		частина друга статті 16:
		- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Закон України "Про Антимонопольний комітет України": 
		стаття 1: 
		- Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці;
		пункт 1 статті 3: 
		- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 
		стаття 5:
		- Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів;
		стаття 6:
		- Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України;
		пункти 1 та 2 частини першої статті 7: 
		- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:
		розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
		приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
		частини перша та друга статті 12:
		- для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства;
		частини перша та друга статті 16: 
		- Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, тощо;
		- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій.
		Закону України "Про захист економічної конкуренції":
		стаття 36:
		- органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:
		-   заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		-      поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов`язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України;
		у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи; 
		частини перша-третя статті 58:
		- органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі: якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов`язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону; якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, вже не існують; наявності інших підстав, передбачених законами України. Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі. Перегляд рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію допускається у випадках, передбачених: абзацами другим та третім частини першої цієї статті, - протягом п`яти років з дня прийняття відповідного рішення; абзацами четвертим та п`ятим частини першої цієї статті, - протягом періоду дії рішення; абзацом шостим частини першої цієї статті, - протягом трьох років з дня прийняття рішення, якщо інше не встановлено законом. 
		За результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть: 
		залишити рішення без змін; 
		змінити рішення; 
		скасувати рішення; 
		прийняти нове рішення, передбачене статтями 31 та 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; 
		Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (зі змінами і доповненнями):
		пункт 20:
		- у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику;
		пункт 46:
		- рішення органів Комітету можуть бути переглянуті ними за заявами осіб чи з власної ініціативи у разі наявності підстав, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		пункт47:
		- заява особи про перегляд рішення, прийнятого адміністративною колегією територіального відділення Комітету, подається до відповідного відділення. Заява про перегляд рішень інших органів Комітету подається до Комітету. Заява про перегляд подається в письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перегляду, які передбачені частиною третьою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначення підстав для перегляду рішення, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та доказів на їх підтвердження;
		пункт 48:
		- протягом десяти робочих днів з дня реєстрації в Комітеті, відповідному територіальному відділенні Комітету заяви про перегляд, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету перевіряють її на відповідність вимогам, установленим у пункті 47 цих Правил. Заява про перегляд залишається без розгляду і повертається заявнику, якщо її подано до Комітету чи територіального відділення Комітету після закінчення строків, зазначених у частині другій статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції". У разі коли заяву про перегляд подано без додержання вимог, установлених в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету залишають її без руху, про що письмово повідомляють заявника і надають йому строк для усунення недоліків. Якщо заявник в установлений строк не усунув недоліки поданої ним заяви про перегляд, державний уповноважений або голова територіального відділення Комітету залишають заяву без розгляду, про що письмово повідомляють заявника;
		пункт 49:
		-  якщо заява про перегляд відповідає вимогам, установленим в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету приймають розпорядження про прийняття заяви до розгляду, про що протягом трьох робочих днів письмово повідомляються особи, які брали участь у справі. У разі коли одночасно із прийняттям заяви до розгляду вирішується питання про зупинення виконання рішення згідно із пунктом 51 цих Правил, розпорядження про прийняття заяви до розгляду та зупинення виконання рішення за поданням державного уповноваженого, голови територіального відділення Комітету приймає орган Комітету, який здійснює перегляд рішення. З прийняттям заяви до розгляду починається провадження з перегляду рішення;
		пункт 50:
		- у разі виявлення Комітетом, відділенням під час виконання своїх завдань відомостей про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", орган Комітету з власної ініціативи розпочинає провадження з перегляду відповідного рішення, про що приймає розпорядження. Розпорядження про початок провадження з перегляду рішення протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається особам, які беруть участь у справі;
		пункт 51:
		- відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" орган Комітету, який здійснює перегляд рішення, може своїм розпорядженням зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що протягом трьох робочих днів письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі;
		пункт 52:
		- під час провадження з перегляду рішення органи Комітету, службовці Комітету, відділення проводять дії, передбачені частиною другою статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пунктом 23 цих Правил;
		пункт 54:
		- за результатами провадження з перегляду рішення особи, зазначені в пункті 52 цих Правил, складають подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органу Комітету, який здійснює перегляд рішення. Підготовка до розгляду органами Комітету питання про перегляд рішення здійснюється у порядку, передбаченому пунктами 26 і 27 цих Правил;
		пункт 55:
		- за результатами перегляду рішення органи Комітету приймають рішення відповідно до частини третьої статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України в редакції, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):
		частини перша-третя статті 13: 
		- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
		- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;
		- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; 
		частина перша статті 73:
		- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
		частина перша статті 74:
		- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
		стаття 76:
		- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
		- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
		стаття 77:
		- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
		- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
		стаття 78:
		- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;
		стаття 79:
		- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;
		- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
		частини перша та друга стаття 86: 
		- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
		- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;  
		стаття 126:
		- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
		- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами;
		- для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат;
		- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
		- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;
		- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
		- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
		частина четверта статті 129:
		- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;
		частини перша - п`ята статті 236:
		- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;
		- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;
		- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;
		- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
		- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		ГПК України (в редакції, чинній станом на час здійснення касаційного провадження):
		частини перша та друга статті 300:
		- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
		-   суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
		пункт 1 частини першої статті 308: 
		- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
		частина перша статті 309:
		- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання незаконними дій Відділення щодо відмови Підприємству у перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 та зобов`язання Відділення повторно розглянути заяву Підприємства від 31.05.2018 № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 у порядку та в межах повноважень, встановлених (наданих) чинним законодавством України.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.05.2018 Підприємство звернулося до Відділення із заявою № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, зазначаючи про те, що згадане рішення прийняте на підставі недостовірної інформації, оскільки при прийнятті такого рішення Відділення не досліджувало та не аналізувало рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2013 № 1043-35, тобто не досліджувало питання наявності об`єктивних причин для встановлення тарифу, що передбачений рішенням Виконкому від 27.03.2015 № 169, а саме для споживачів будинків, зазначених у такому рішенні.
		Листом від 19.06.2018 № 59-02/627 за підписом голови Відділення Підприємству повідомлено про те, що Відділення відмовляє у перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, з огляду на те, що наведені у заяві від 31.05.2018 № 01-03/517 твердження спростовуються тим, що Підприємством було здійснено корегування тарифів також і на послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем для мешканців 89 будинків, обґрунтовуючи зазначене підвищенням рівня заробітної плати працівників у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати та цін на матеріали, що використовуються для надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем. Водночас такі витрати на надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем зросли як для мешканців 89-ти будинків, так і для інших будинків, які перебувають в управління та обслуговуванні Підприємства. Проте для мешканців інших будинків корегування тарифів на цю послугу не проводилося. Зазначені доводи враховані усіма судовими інстанціями при розгляді справи  № 909/201/17, а також Антимонопольним комітетом України, яким за наслідками перевірки залишено Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 без змін.
		Водночас, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, аналіз положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ) дає підстави для висновку про те, що заява про перегляд рішення органу Антимонопольного комітету України може бути: залишена без руху, залишена без розгляду; а за результатом розгляду заяви може бути прийнято рішення відповідно до частини третьої статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції": про залишення рішення органу Антимонопольного комітету України без змін; зміну рішення; скасування рішення; прийнято нове рішення, передбачене статтями 31 та 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
		Отже, Відділення, відмовляючи позивачу у перегляді рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 діяло не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені наведеними нормами, з порушенням порядку прийняття рішення за заявою позивача про перегляд рішення органу Антимонопольного комітету України.
		Посилання Відділення на те, що відмова у перегляді, а не залишення заяви Підприємства без розгляду, у зв`язку з відсутністю підстав для перегляду, з огляду на обґрунтування та мотивування листа Відділення, жодним чином не впливає та не вплинуло би на результат розгляду заяви Підприємства про перегляд рішення органу Антимонопольного комітету України (оскільки, у будь-якому випадку, підстави для перегляду відсутні), Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки недотримання процедури розгляду заяви позивача, відмова в перегляді рішення органу Антимонопольного комітету України, яка не передбачено приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ) є безумовною підставою для визнання таких дій незаконними.
		При цьому Суд також враховує, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.  Відповідно, відмова Комітету в перегляді рішення АМК, оформлена листом, по свій суті є рішенням Комітету, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку.
		Доводи, викладені у відзиві Підприємства на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.  
		Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.  
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Звертаючись з касаційною скаргою, Відділення не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень зі справи.
		За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Відділення залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
		Судові витрати
		Понесені Відділенням у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		З Відділення на користь Підприємства підлягають також стягненню витрати останнього на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., понесення яких Підприємством підтверджується: договором від 23.01.2019 № ГС-18/19 (про надання правової допомоги), додатковою угодою № 1 до нього, актом приймання-передачі наданих послуг від 25.11.2019, платіжним дорученням від 25.11.2019 № 6420 на суму 2500,00 грн. Зазначені витрати є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі                        № 909/673/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  - без задоволення.
		2. Стягнути з Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія"    2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		3. Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                       І. Колос
		 
		 
		Суддя                                                                                                       І. Бенедисюк 
		 
		 
		Суддя                                                                                                       Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...