Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/8122/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; У С Ь О Г О СПРАВ УСІХ КАТЕГОРІЙ (сума рядків:1, 2, 6, 10, 12, 19, 26, 33, 34, 39, 40, 44, 47, 53, 55, 59, 60, 65, 68, 80, 81), з них; Запит (клопотання) про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2019. Зареєстровано: 04.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Результат оскарження 27.02.2020 Кропивницький апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-м/404/3/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 404/8122/19 
		Номер провадження 1-м/404/3/19 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 грудня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
		головуючого судді                  ОСОБА_1 ,
		при секретарі                     ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Краснооктябрського районного суду м.Волгограда Російської Федерації від 23.04.2018 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Волгоградського обласного суду від 03.07.2018 року, стосовно 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , засудженого за ч.3 ст.30, п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 8 років 8 місяців позбавлення волі,
		у відповідність із законодавством України,
		за участю учасників судового провадження:
		прокурорів                     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника                     ОСОБА_6 ,    
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Вироком Краснооктябрського районного суду м.Волгограда від 23.04.2018 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Волгоградського обласного суду від 03.07.2018 року, ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст.30, п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації до покарання у виді 8 років 8 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Строк відбуття покарання ОСОБА_3 вирішено обраховувати з 27.04.2017 року та в строк відбування покарання зараховано час утримання під вартою з 27.04.2017 року по 22.04.2018 року включно.
		Заступник начальника Управління міжнародної правової допомоги  начальник відділу передачі засуджених осіб та виконання вироків Департаменту міжнародного права звернувся до суду з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, в якому просить визначити за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діянь, у вчиненні яких ОСОБА_3 визнаний винним вироком Краснооктябрського районного суду м.Волгограда від 23.04.2018 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Волгоградського обласного суду від 03.07.2018 року, та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_3 згідно з Кримінальним кодексом України, долучивши до клопотання всі необхідні документи, які передбачені ч.2 ст.610 КПК України (а.с.3-135).
		Засуджений ОСОБА_3 , як вбачається з матеріалів клопотання, відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №19 УФСВП Росії по Волгоградській області», кінець відбуття строку покарання  26.12.2025 року. Також, матеріали клопотання містять заяву засудженого про переведення його для подальшого відбування покарання на територію України (а.с.115, 116, 120).
		Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, в клопотанні зазначено про розгляд справи за відсутності представника. Відповідно до положень ч.1 ст.610 КПК України неявка представника Міністерства юстиції України не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе проводити розгляд клопотання у відсутність заявника виходячи з доводів клопотання та додатків до нього.
		Прокурор та захисник в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення.
		Дослідивши матеріали справи, допитавши експерта, суд вважає що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року) (далі - Конвенція), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб»,встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: a) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10, або: b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.
		Згідно з статтею 10 Конвенції у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.
		Статтею 11 Конвенції визначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; і d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку до закінчення цієї процедури.
		Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Статтею 606 КПК Українивизначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув`язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.
		Відповідно до ч.1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.
		ОСОБА_3 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 04.09.2014 року Кіровським РВ у м.Кіровограді УДМС України в Кіровоградській області та листом Державної міграційної служби України (а.с.118, 121). Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 (до перейменування АДРЕСА_1 ), що підтверджується відповідною відміткою в паспорті (а.с.119).
		Відповідно до ч.3 ст.603 КПК України при розгляді клопотання суд не перевіряє фактичні обставини справи, встановлені вироком іноземної держави, та не вирішує питання про винуватість особи.
		Відповідно до ч.3 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
		ОСОБА_3 засуджений 23.04.2018 року вироком Краснооктябрського районного суду м.Волгограда з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Волгоградського обласного суду від 03.07.2018 року, визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.30, п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації з призначенням покарання у виді 8 років 8 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Дії ОСОБА_3 суд кваліфікував як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), організованою групою, у великому розмірі. Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено обраховувати з 27 квітня 2017 року. Зараховано ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк утримання під вартою з 27.04.2017 року по 22.04.2018 року включно (а.с.68-112, 128-134). 
		Вирок Краснооктябрського районного суду м.Волгограда від 23.04.2018 року набрав законної сили 03 липня 2018 року, що підтверджується розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили (а.с.114).
		Засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія №19 УФСВП Росії по Волгоградській області». Початок строку покарання 27.04.2017 року, кінець строку  26.12.2025 року (а.с.116).
		ОСОБА_3 висловив бажання, щоб його передали для відбування покарання в Україну, що підтверджується письмовою заявою засудженого від 13 вересня 2018 року (а.с.115).
		Вирок та матеріали справи вказують, що ОСОБА_3 додаткові види покарання не призначалися, не застосовувалися до нього умовне засудження, акт амністії, умовно-дострокового звільнення, акт про помилування, виконавчі листи на його ім`я відсутні та інші боргові зобов`язання у нього не наведені (а.с.116, 120). Згідно з медичною довідкою засуджений ОСОБА_3 має задовільний стан здоров`я, працездатний, перешкоди до етапування не зазначені, установою відбування покарання характеризується негативно (а.с.117, 120).
		Відповідно до роз`яснень наданих у судовому засіданні експертом НДЕКЦ МВС України ОСОБА_7 та згідно із відповіддю Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 20.11.2019 року №8573-001.3/006.0/17-19 від 20.11.2019 року сполука PVP (синонім б-піролідиновалерофенон, хімічна назва - 1-феніл-2-(піролідин-1-іл) пентан-1-он), яка згідно з висновками експертів №972-н від 30.05.2017 року та №974-н від 25.05.2017 року містилася у суміші як похідне N-метилефедрону (загальна вага якої відповідно 20,99 грама та 0,963 грама), за замах на збут якого з відповідними кваліфікуючими ознаками засуджено ОСОБА_3 (а.с.122-124, 125-127), включена до Списку №2 Таблиці І Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №770, тому його обіг на території України підпадає під дію заходів контролю, регламентованих Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
		Розміри психотропноїречовини PVP,затверджені наказомМОЗ Українивід 01.08.2000року №188«Про затвердженнятаблиць невеликих,великих таособливо великихрозмірів наркотичнихзасобів,психотропних речовині прекурсорів,які знаходятьсяу незаконномуобігу»,зареєстрованим уМіністерстві юстиціїУкраїни 16.08.2000року за№512/4733,та становлять:невеликі до0,15г,великі від1,5г до15,0г,особливо великі15,0г ібільше,яка крімтого,незалежно відрозмірів кваліфікуєтьсяяк особливонебезпечна психотропнаречовина, обігякої заборонено(таблиця I список №2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №770).
		Згідно з вироком Краснооктябрського районного суду м. Волгограда ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що вчинив замах на незаконний збут наркотичного засобу суміші, що містить похідне N-метилефедрону (яка вагою 20,99 грама та 0,963 грама як встановлено та вказано згідно з висновками експертів містить б-піролідиновалерофенон або PVP), вчинений з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), організованою групою, у великому розмірі  47,432 грам.
		Відповідно до тексту статей кримінального закону іноземної держави, на якому ґрунтується вирок, ч.3 ст.30 КК Російської Федерації замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо направлені на скоєння злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з незалежних для особи обставин. З положень статті 228.1 КК Російської Федерації випливає, що у пунктах «а» та «г» частини четвертої вказаної статті, за якою засуджений ОСОБА_3 , зокрема, визначено кримінальну відповідальність за незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинений з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), організованою групою, саме за спеціальними кваліфікуючими ознаками скоєння збуту у великому розмірі та організованою групою.
		Положеннями частини 1 статті 307 КК України визначено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. У частині другій вказаної статті визначено кримінальну відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбаченихстаттями 308-310,312,314,315,317цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини. Згідно з частиною третьою статті 307 КК України передбачено кримінальну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
		Суд, визначаючи статтю (частину статті) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим ОСОБА_3 , враховує також те, що в Російській Федерації суміш, яка містить похідне N-метилефедрону у розмірах, вказаних у вироку, визначається як наркотичний засіб у великому розмірі, а в Україні речовина PVP (синонім б-піролідиновалерофенон, хімічна назва - 1-феніл-2-(піролідин-1-іл) пентан-1-он), яка згідно з висновками експертів №972-н від 30.05.2017 року та №974-н від 25.05.2017 року містилася у суміші як похідне N-метилефедрону, загальна вага якої відповідно 20,99 грама та 0,963 грама, вказаної ваги віднесена до особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великому розмірі, обіг якої заборонено, про що зазначено раніше.
		Згідно з ч.3 ст.603 КПК України при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд встановлює, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою. При цьому суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
		При цьому суд враховує, що положеннями статті 228.1 КК Російської Федерації не визначено як окремі самостійні склади злочинів незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту наркотичних засобів або психотропних речовин. 
		Відтак, раніше вказані дії ОСОБА_3 , за які він засуджений вироком іноземної держави із врахуванням встановлених судом обставин, на переконання суду підлягають кваліфікації за ч.3 ст.15 ч.3 ст.307 КК України як незакінчений замах на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинений організованою групою, у особливо великому розмірі. Санкція за цей злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
		Разом з тим згідно з ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Тобто максимальний розмір покарання за вчинення готування до злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, становить 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Відповідно до ч.4 ст.610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
		Відповідно до п.«в» ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, змінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи.
		У зв`язку з вищевказаним, при приведенні вироку суду відносно ОСОБА_3 у відповідність із законодавством України, суд не має право погіршувати становище засудженого та застосовувати до нього обов`язкове додаткове покарання  конфіскацію майна, передбачене ч.3 ст.307 КК України, яке не було застосовано судом Російської Федерації до засудженого. При цьому, із врахуванням положень ч.3 ст.68 КК України, ч.4 ст.610 КПК України суд при приведенні вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України визначає ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.15 ч.3 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років без конфіскації майна.
		Також суд враховує роз`яснення, надані судам у п.6-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких призначаючи особі покарання згідно з частинами 2 і 3 статті 68 КК України у рішенні суд повинен наводити відповідні мотиви та посилатися на статтю 69 КК України у такому разі не потрібно.
		Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України до строку призначеного покарання зараховується строк попереднього ув`язнення. При зарахуванні строку попереднього ув`язнення суд керується таким. Злочин, вчинений ОСОБА_3 , припинено 27.04.2017 року та він утримувався під вартою у період дії ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, яка передбачала, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Таким чином застосовуючи положення статті 58 Конституції України, ч.2 ст.5 КК України та відповідно до правових висновків щодо правозастосування, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 663/537/17, суд враховує, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі, а також оскільки цей Закон має переживаючу (ультраактивну) дію. 
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту затримання 27.04.2017 року, про що вказано у вироку Краснооктябрського районного суду м.Волгограда від 23.04.2018 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Волгоградського обласного суду від 03.07.2018 року. При цьому згідно з наданими матеріалами та вироком Краснооктябрського районного суду м.Волгограда від 23.04.2018 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Волгоградського обласного суду від 03.07.2018 року на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIIIвід 26.11.2015 року) ОСОБА_3 слід зарахувати в строк покарання строк перебування його під вартою з 27.04.2017 року до дня набрання вироком законної сили 03.07.2018 року (а.с.114) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Зважаючи на викладене, доводи захисника, викладені у долучених до матеріалів справи поясненнях, беруться до уваги судом в частині, яка підтверджується дослідженими доказами та відповідають положенням законодавства, які застосовують судом. 
		Відповідно дост.86КВК Українивид колонії,в якійзасуджені допозбавлення волівідбувають покарання,визначається центральниморганом виконавчоївлади,що реалізуєдержавну політикуу сферівиконання кримінальнихпокарань,тому докомпетенції судув Україні не віднесено визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.603, 610, 369-372, 392 КПК України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Краснооктябрського районного суду м.Волгограда від 23.04.2018 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Волгоградського обласного суду від 03.07.2018 року, за ч.3 ст.30, п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відносно ОСОБА_3 у відповідність із законодавством України  задовольнити.
		Привести вирок Краснооктябрського районного суду м.Волгограда від 23.04.2018 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Волгоградського обласного суду від 03.07.2018 року, за ч.3 ст.30, п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, яким ОСОБА_3 засуджено до 8 років 8 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму у відповідність із законодавством України.
		Визначити, що діяння, передбаченіч.3 ст.30, п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, за якими ОСОБА_3 визнано винним та засуджено вирокомКраснооктябрського районного суду м.Волгограда від 23.04.2018 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Волгоградського обласного суду від 03.07.2018 року, відповідають правовій кваліфікації за ч.3 ст.15 ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України.
		Вважати ОСОБА_3 засудженим відповідно до законодавства України за ч.3 ст.15 ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з 27.04.2017 року та на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIIIвід 26.11.2015 року) зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 27.04.2017 року по 03.07.2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом 7 днів з дня її оголошення.
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Суддя Кіровського районного суду 
		м. Кіровограда                                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...