Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/2280/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2019. Зареєстровано: 04.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.02.2020
Результат оскарження 17.02.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		м. Вінниця
		 
		28 листопада 2019 р.                                                                    Справа № 120/2280/19-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:                              Маслоід Олени Степанівни, 
		за участю: 
		секретаря судового засідання:            Ніконової Тетяни Василівни
		представника позивача:                      Чугаєнко К.Є.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу:
		за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області  (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027) 
		до:   Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області  (вул. Мічуріна, б. 12, с. Агрономічне, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23227)
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 )
		про: визнання протиправними та скасування рішень
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - позивач) з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель позивача 08.08.2017 року за № 0-2-0.441-9637/2-17, № 0-2-0.441-9638/2-17 та № 0-2-0.441-9637/2-17 на ім`я голови відповідача були внесені клопотання щодо приведення у відповідність до законодавства рішень 17 сесії 7 скликання № 31, 32, 33 відповідача від 07.04.2017 року. Водночас, відповідачем були надіслані рішення від 19.09.2017 року № 173, 174, 175, прийняті на 22 сесії 7 кликання, згідно яких було вирішено зазначені вище клопотання про приведення у відповідність до законодавства рішення з питань регулювання земельних відносин розглядати після набрання рішеннями законної сили у справах № 128/860/17 та № 902/517/17 за позовами Вінницького національного аграрного університету до відповідача. Рішення у справі № 128/860/17 набрало законної сили 18.09.2018 року, а у справі № 902/517/17 - 16.10.2018 року. Однак жодної інформації щодо результатів розгляду клопотань від 08.08.2017 року  до позивача не надходило. У зв`язку з цим, позивач 14.03.2019 року надав відповідачеві клопотання про надання інформації щодо приведення у відповідність до законодавства рішень 17 сесії 7 скликання № 31, № 32, № 33 від 07.04.2017 року. За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач листом від 20.03.2019 року за вих. № 136 було повідомив позивача, що він мав всі необхідні повноваження для винесення вищезазначених рішень. Позивач з вказаними рішеннями не погоджується та вважає їх протиправними з огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваних рішень, спірна земля перебувала у постійному користуванні державного підприємства, а тому належала до земель державної власності, розпорядником якої є відповідний орган виконавчої влади. Відповідач, в свою чергу, може вирішувати питання виключно щодо розпорядження землями комунальної власності. При цьому, рішеннями у справах № 128/860/17 та № 902/517/17 було визнано протиправним зміни меж с. Агрономічне. За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Ухвалою від 22.07.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.
		У встановлений судом строк позивач недоліки позовної заяви усунув, у зв`язку з чим ухвалою від 05.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 03.09.2019 року. Одночасно цією ухвалою витребувано у відповідача належним чином завірені копії рішення у справах № 128/860/17 та № 902/517/17; встановлені сторонам строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
		29.08.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого зокрема, додано заяву про застосування строку позовної давності. У поданому відзиву відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду за відсутності поважних причин такого пропуску. Відповідач вважає хибною позицію позивача про те, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №128/860/17 частково скасовано рішення Агрономічної сільської ради від 02.12.2016 року № 195 в частині зміни меж села Агрономічне, виходячи з того, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності. Звертає увагу, що у постанові Великої Палати ВС у справі № 902/517/17 від 26.06.2018 року зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що матеріали справи не містять доказів наявності в позивача прав на землю за державним актом серії І-ВН № 001263, тому відсутні й підстави для задоволення його позовних вимог у відповідній частині. В подальшому позов Вінницького національного аграрного університету м. Вінниця (далі - ВНАУ) суд залишив без розгляду. Окремо відповідач звертає увагу, що суд не констатував порушення прав та інтересів ВНАУ, про що змовчує позивач. Свою позицію мотивує тим, що 22.11.2018 року 50 сесія 7 скликання Вінницької районної ради Вінницької області прийняла рішення №759 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни меж території с. Агрономічне Агрономічної СР, яке судом не скасовано. А відтак, вважає, що він мав повноваження на розпорядження землями, оскільки вони знаходяться в межах с. Агрономічне, які рішенням районної ради ввійшли в межі села. Крім того, у відзиві відповідач вказує, що даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства. У зв`язку з викладеним просить суд розглянути заяву про застосування строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
		02.09.2019 року відповідач подав до суду заяву про відкладення слухання справи.
		В судовому засіданні 03.09.2019 року позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи для можливості ознайомитися з відзивом та подати заперечення проти заяви про застосування строку позовної давності. Ухвалою суду, постановлено без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, за клопотанням сторін судове засідання, призначене на 03.09.2019 року, відкладено на 11.09.2019 року.
		03.09.2019 року відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі від 05.08.2019 року.
		09.09.2019 позивач подав до суду заперечення проти заяви про застосування строку позовної давності. Крім того, 09.09.2019 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подало відповідь на відзив, у якому, зокрема зазначає, що законодавець наділив повноваженнями орган місцевого самоврядування вирішувати питання щодо земель саме комунальної власності. Рішення Вінницької районної ради від 22.11.2018 року № 759, на яке посилається відповідач, прийнято через рік після прийняття оскаржуваних рішень, що в черговий раз підтверджує їх незаконність. Крім того, звертає увагу,  що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Однак, рішення органу виконавчої влади, в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, про передачу земельних ділянок з державної у комунальну власність не приймалось, а право власності за відповідачем не було зареєстрованим. Також позивач не погоджується з позицією відповідача, що оскаржувані рішення є актами індивідуальної дії, які вичерпали себе після їх реалізації, оскільки реалізацією таких рішень є розроблення відповідної земельної документації, а не передача земельних ділянок у власність. 
		У зв`язку з направленням апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду 11.09.2019 року справу з знято з розгляду, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 року у відкритті апеляційного провадження  на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року відмовлено. Вказана ухвала надійшла до суду 16.10.2019 року.
		На підставі вказаного, ухвалою суду від 10.10.2019 року розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження; призначено справу до судового розгляду на 22.10.2019 року з викликом (повідомленням) сторін.
		22.10.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
		У судовому засіданні 22.10.2019 року за клопотанням позивача судовий розгляд справи відкладено на 31.10.2019 року.
		31.10.2019 перед початком судового засідання позивач надав письмову заяву, в якій виклав свою позицію щодо дотримання строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалою від 31.10.2019 року суд відмовив у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В ході проведення судового засідання 31.10.2019 року відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб. Ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі треті особи); зобов`язано позивача надіслати вказаним особам позовну заяву та відповідь на відзив; зобов`язано відповідача забезпечити явку третіх осіб на судове засідання. У зв`язку з залученням третіх осіб розгляд справи відкладено на 05.11.2019 року.
		05.11.2019 року позивачем до матеріалів справи надані докази направлення третім особам позовної заяви із додатками
		У судове засідання 05.11.2019 року треті особи не з`явились, до суду повернулися конверти із відповідними судовими повістками, які надсилались судом за адресою, вказаною відповідачем у клопотанні про залучення третіх осіб. У відповідності до вимог ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин, треті особи вважаються належним чином повідомленими. Відповідач не надав суду пояснень стосовно відсутності третіх осіб. Ухвалою суду від 05.11.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. Судовий розгляд справи відкладено на 28.11.2019 року.
		13.11.2019 року відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 31.10.2019 року про відмову про залишення позовної заяви без розгляду.
		27.11.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про зупинення провадження у справі. 
		В судове засідання 28.11.2019 року представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив та заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
		Ч. 1 ст. 205 КАС України    встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Згідно з п. 1 ч. 3    ст. 205 КАС України    у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
		Отже, неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
		Треті особи в судове засідання також не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися шляхом направлення 05.11.2019 року повісток за адресами, вказаними відповідачем у клопотанні про залучення третіх осіб. 
		Разом з тим, згідно з електронним ресурсом АТ "Укрпошта" "Відстеження поштового відправлення", останньою інформацією щодо поштових відправлень на адресу третіх осіб станом на 11.11.2019 року була відмітка про надходження відправлень до точки видачі/доставки в с. Агрономічне. При цьому, надіслані третім особам поштові відправлення з повістками на попереднє судове засідання повернулися неврученими із незалежних від суду причин.
		Визначаючись щодо можливості розгляду справи за відсутності третіх осіб, суд виходив з такого.
		Відповідно до ч. 3    ст. 44 КАС України учасники справи, серед іншого, мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
		Згідно з ч. 3    ст. 124 КАС України    судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється, зокрема, шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному    статтею 129 цього Кодексу.
		Ч.1 ст. 126 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
		В силу положень ч.1 ст. 127 КАС України    часом вручення повістки вважається:
		1) день вручення судової повістки під розписку;
		2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
		день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
		день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.        
		Жодних інших засобів зв`язку з третіми особами представник відповідача не зазначив, у матеріалах справи відомості про такі засоби також відсутні. Отже, виклик третіх осіб у судове засідання під час розгляду справи був можливий шляхом надіслання судової повістки. При цьому суд враховує, що поштові відправлення, які були надіслані на адресу третіх осіб, повернулися до суду неврученими з незалежних від суду причин.
		З огляду на викладене суд дійшов висновку, що треті особи вважаються такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що, відповідно, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
		Додатково суд зазначає, що за згодою відповідача у судовому засіданні 31.10.2019 року на нього було покладено обов`язок щодо забезпечення явки третіх осіб.
		Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		Ухвалою суду від 28.11.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
		Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.
		Відповідно до рішення 17 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 31 від 07.04.2017 року надано громадянину ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,85 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель не переданих у власність та користування в межах населеного пункту с. Агрономічне.
		Рішенням 17 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 33 від 07.04.2017 року надано громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,7 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель не переданих у власність та користування в межах населеного пункту с. Агрономічне.
		Відповідно до рішення 17 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 32 від 07.04.2017 року надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,45 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель не переданих у власність та користування в межах населеного пункту с. Агрономічне.
		На підставі наказу № 141-ДК від 15.06.2017 року «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» позивачем здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства відповідачем при прийнятті рішень щодо розпорядження землями державної власності, в межах населеного пункту с. Агрономічне, що належали Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ВН № 01263. За результатами перевірки 17.07.2017 року складений акт за № 142. Відповідно до висновків вказаного акту в результаті перевірки встановлено, що 07.04.2017 року відповідачем на 17 сесії 7 скликання прийнято три рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Агрономічне, в тому числі, і спірні рішення.
		В акті зазначено, що вказані рішення прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а саме: ч.3 ст. 173 Земельного кодексу України (далі ЗК Уураїни), ч. 5  ст. 116 ЗК України, п. а ст. 141 ЗК України, ч.2 ст. 149 ЗК України, ч.10 ст. 149 ЗК України. З метою усунення виявлених порушень у прийнятті 17 сесією 7 скликання рішень за №№ 31, 32 та 33 від 07.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Агрономічне відповідно до п. б ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» будуть внесені клопотання з вимогою приведення у відповідність їх із законодавством.
		Так, 08.08.2017 року позивачем внесені клопотання за №0-2-0.441-9637/2-17, №0-2-0.441-9638/2-17 та №0-2-0.441-9637/2-17 на ім`я голови Агрономічної сільської ради Шулікіна О.М. щодо приведення у відповідність до законодавства вказаних рішень.
		Листами від 29.09.2017 року № 568, 269 та 570 відповідачем позивачеві надіслані рішення від 19.09.2017 року №173, 174, 175, прийняті на 22 сесії 7 скликання. Згідно з даними рішеннями, було вирішено питання щодо розгляду клопотань позивача від 08.08.2017 року про приведення у відповідність до законодавства рішення з питання регулювання земельних відносин розглянути після вирішення адміністративної справи № 128/860/17 та господарської справи № 902/517/17 за позовом ВНАУ до Агрономічної сільської ради та набрання законної сили судовими рішеннями по справах.
		У зв`язку з набранням законної сили вказаними рішеннями судів та відсутністю інформації щодо розгляду клопотань від 08.08.2017 року позивачем голові Агрономічної сільської ради Шулікіну О.М. було внесено клопотання про надання інформації щодо приведення у відповідність до законодавства рішень 17 сесії 7 скликання № 31, 32, 33 Агрономічної сільської ради від 07.04.2017 року.
		Листом від 20.03.2019 року № 136 відповідач повідомив позивача, що на момент винесення рішень 17 сесії 7 скликання від 07.04.2017 року №№ 31, 32, 33 він мав всі необхідні повноваження для винесення зазначених рішень.
		Оскільки відповідачем в добровільному порядку не було приведено у відповідність до земельного законодавства рішення 17 сесії 7 скликання від 07.04.2017 року №№ 31, 32, 33 позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Відповідно до змісту прохальної частини позову позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення 17 сесії 7 скликання Вінницької районної ради Вінницької області 07.04.2017 року №№31, 32, 33, однак зазначення суб`єктом прийняття вказаних рішень Вінницьку районну раду Вінницької області суд розцінює як описку, оскільки в обґрунтуванні адміністративного позову, відповіді на відзив йдеться про рішення, які прийнятті саме відповідачем. Долучені до матеріалів справи докази підтверджують, що рішення від 07.04.2017 року № 31, 32, 33 були прийняті на 17 сесії 7 скликання Арономічної сільської ради. Докази прийняття рішення на 17 сесії 7 скликання Вінницької районної ради Вінницької області 07.04.2017 року №№ 31, 32, 33 у суду відсутні. Отже, предметом оскарження в даній справі є рішення 17 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради - відповідача від  07.04.2017 року №№ 31, 32, 33.
		Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
		Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
		Зміст права власності розкритий у ст. 78 ЗК України. Так, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		Суб`єкти права власності на землю визначені ст. 80 ЗК України. Так, суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед іншого належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Отже, передача у власність чи користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.
		В свою чергу, згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Таким чином, передача у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
		П. 1 Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення № 15) визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо- геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		П. 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.16 № 333 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.2016 р. за № 1391/29521 головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
		П.п. 31 п. 4 Положення № 15 встановлено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи, а відповідно до пункту 8 Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно- розпорядчого характеру.
		Таким чином, позивач наділений повноваженнями розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення.
		Як вже зазначалося, рішеннями 17 сесії 7 скликання №№  31, 32, 33 від 07.04.2017 року надано третім особам дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель не переданих у власність та користування в межах населеного пункту с. Агрономічне.
		Відповідач стверджує, що мав визначені законом підстави розпорядження землею, оскільки такі земельні ділянки перебували в межах села Агрономічне. Натомість позивач наполягає, що спірна земля перебувала у постійному користуванні державного підприємства, відповідно належала до земель державної власності, розпорядником якої є відповідний орган виконавчої влади.
		Надаючи оцінку вказаним доводам сторін, суд виходив з такого.
		Згідно з ч. 3,5 ст. 83 ЗК України земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.
		Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.
		Положеннями ст. 117 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		У рішенні органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
		На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
		Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
		При цьому, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.
		Згідно з п. 4 Прикінцевих положень та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.  
		Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновків про те, що саме за рішенням органу виконавчої влади землі державної власності можуть передаватись до комунальної, за наявності на те, визначених законом, підстав. При цьому, у відповідному рішенні має бути зазначено: кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. 
		Ст. 173 ЗК України визначено, що землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту  (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність),  переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
		Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що за загальним правилом землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту, переходять у власність територіальної громади. Винятком з цього правила, є землі державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність. До таких земель, як вже зазначалося, зокрема, належать земельні ділянки, у тому числі, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.
		Приймаючи рішення 17 сесії 7 скликання  №№ 31, 32, 33 від 07.04.2017 року, позивач виходив з того, що спірні земельні ділянки перебували в межах с. Агрономічне.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2018 року у справі № 128/860/17 рішення Агрономічної СР від 02.12.2016 року № 195 в частині зміни меж села Агрономічне визнано протиправним та скасоване. Зазначене рішення суду постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 року залишено без змін, а відтак набрало законної сили.
		Вказаним рішенням було встановлено що «...02 грудня 2016 року Агрономічною сільською радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення № 195 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького район Вінницької області", п. 1, 3 якого вирішено:
		1) У зв`язку із зміною меж села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, збільшенням території села та встановленням загальної площі населеного пункту села Агрономічне в розмірі 1006, 5 га землі та земельні ділянки, що включені в межі села Агрономічне рішенням 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29 січня 2016 року№1, є комунальною власністю територіальної громади села Агрономічне (крім земель приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватися у комунальну власність).
		3) Державний акт на право постійного користування землею І-ВН №001263 виданий Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 5 квітня 1996 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею №2, вважати таким, що втратив чинність…». Суд встановив, що «…на момент прийняття пункту 1 оскаржуваного рішення, спірна земля перебували у постійному користуванні державного підприємства на підставі державного акту І-ВН№001263 від 05.04.1996р., а отже, з урахуванням наведених норм, належала до земель державної власності, розпорядником якої є відповідний орган виконавчої влади… Підставою для прийняття пункту 1 оскаржуваного рішення стало рішення 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29.01.16 р. № 2, яким затверджено проект землеустрою щодо зміни межі території с. Агрономічне Агрономічної сільської ради Вінницького району, Вінницької області, розроблений Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та встановлено загальну площу населеного пункту с. Агрономічне 1006,5 га, включивши в межі населеного пункту ділянки загальною площею 866,4414 га, з них: 252,1551 га - землі надані громадянам для індивідуального садівництва; 474,6783 га-землі ДП «Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція»; 139,608 га - інші землі. Зі змісту вказаного рішення не вбачається, що вирішено питання про передачу земель з державної власності у комунальну, як і відсутня інформація. наведена у абзаці 2 частини першої статті 117 ЗК України…».
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		Отже, оскільки на момент прийняття оскаржуваних рішень спірна земля перебувала у постійному користуванні державного підприємства, відповідно належала до земель державної власності, розпорядником якої є відповідний орган виконавчої влади. Відповідач не є органом виконавчої влади, а є органом місцевого самоврядування, який може вирішувати питання виключно щодо земель комунальної власності, а не вирішувати питання стосовно передачі земель з державної у комунальну власність або встановлювати статус земель державної власності. За таких обставин, відповідач не мав повноважень на розпорядження такими земельними ділянками.
		Посилання відповідача на рішення Вінницької районної ради від 22.11.2018 року №759 суд вважає необґрунтованими, оскільки останнє прийнято через рік після прийняття оскаржуваних рішень.
		Крім того, відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Однак, рішення органу виконавчої влади, в даному випадку, позивача про передачу земельних ділянок з державної у комунальну власність не приймалось, а право власності за відпоівдачем не було зареєстрованим.
		Згідно з даними Державного земельного кадастру по земельних ділянках сільськогосподарського призначення державної форми власності з цільовим призначенням - для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, які розташовані на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0687 площею 27,5314 га, 0520680200:01:004:1090 площею 28,9976 га, 0520680200:01:006:0034 площею 20,8034 га, 0520680200:01:010:0041 площею 45,9268 га, 0520680200:01:005:0002 площею 90,9169 га, 0520680200:01:006:0033 площею 62,9473 га протягом 2017-2018 років проведено державну реєстрацію речового права (права власності) за ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З них на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520680200:01:005:0002 площею 90,9169 га, 0520680200:01:006:0033 площею 62,9473 га 28.07.2017 року зареєстровано право постійного користування за Вінницьким національним аграрним університетом.
		Суд також не приймає до уваги те, що на момент прийняття спірних рішень рішення Агрономічної  сільської ради від 02.12.2016 року №195 в частині зміни меж с. Агрономічне було дійсним, з огляду на наступне.
		Згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2018 року у справі № 128/860/17 суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення (рішення Агрономічної  сільської ради від 02.12.2016 року № 195) прийнято не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України", не обґрунтовано, а тому     є протиправним та, відповідно, підлягає скасуванню.
		Визнання вказаного рішення протиправним (недійсним, неправомірним) має своїм наслідком визнання протиправним інших рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих на підставі такого рішення.
		За таких обставин, спірні рішення були прийняті, у тому числі, на підставі неправомірного рішення, відповідно пов`язані рішення не можуть вважатись правомірними.
		У відповідності до вимог ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією    та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийняті не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, а тому є протиправними.
		Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправними спірних рішень є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог про скасування спірних рішень, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акта індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
		З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправними спірних рішень  задовольнив, відповідно позовна вимога про їх скасування також підлягає задоволенню, як похідна.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 1, 2    ст. 77 КАС України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд     доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Разом з тим, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Оскільки, позивачем надано лише квитанцію № 0.0.1420695444.1 від 26.07.2019 року про сплату судового збору та не зазначено про інші витрати, зокрема, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відповідно судові витрати у формі судового збору, сплачені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача.
		Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Положенням «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 та ст. 2, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		       Адміністративний позов Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити. 
		    Визнати протиправними та скасувати рішення 17 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницької району Вінницької області від 07.04.2017 року № 31 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Агрономічне гр. ОСОБА_3 », № 32 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Агрономічне гр. ОСОБА_2 » та № 33 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Агрономічне гр. ОСОБА_1 ».
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)
		Відповідач - Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Мічуріна, б. 12, с. Агрономічне, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23227)
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 )
		 
		Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 03.12.2019 року.
		 
		Суддя                                                              Маслоід Олена Степанівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...