Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 237/5045/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2019.
Дата набрання законної сили: 25.11.2019
Номер судового провадження: 61-27535ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 237/5045/16-ц
		 
		провадження № 61-27535 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати                     Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),             Журавель В. І., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу   ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 травня 2017 року в складі судді Ліпчанського С. М. та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Тимченко О. О., Мірути О. А., Соломахи Л. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до                    ОСОБА_2 і просила розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 16 листопада 2015 року, укладений між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду, яка складається з 29 957 грн витрат на проведення капітального ремонту, 421,53 грн вартості зіпсованих продуктів харчування, 571,80 грн витрат на придбання лікарських засобів і 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		 
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що в листопаді 2015 року між нею та відповідачем укладений договір оренди нежитлового приміщення. 
		 
		ОСОБА_1 за власні кошти здійснила капітальний ремонт орендованого приміщення, однак орендодавець відмовляється відшкодувати понесені нею витрати, що є істотним порушенням умов договору, а тому позивач просила розірвати його в судовому порядку з цих підстав. 
		 
		Указувала, що з відповідача підлягають стягненню сплачені за капітальний ремонт кошти, а також завдана позивачеві невиконанням умов договору моральна шкода.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 16 листопада 2015 року в зв`язку з істотним порушенням договору відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела в установленому законом порядку факт порушення відповідачем істотних умов договору оренди, його обов`язку відшкодувати вартість витрат на капітальний ремонт, а також факту завдання їй моральної шкоди діями відповідача.
		 
		Додатковим рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 травня 2017 року вирішено виправити допущені описки та вказати:
		-          у вступній та описовій частині рішення: « ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 16.11.2015 року у зв`язку з істотним порушенням договору орендодавцем, стягнення матеріальної та моральної шкоди»;
		-          вказано 1 абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 16.11.2015 року у зв`язку з істотним порушенням договору орендодавцем, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.»
		 
		Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням суду першої інстанції відмовлено в задоволенні всіх позовних вимог, однак у мотивувальній і вступній частині не зазначені всі позовні вимоги, а в резолютивній частині не вказано про прийняте судом рішення в частині стягнення майнової та моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 травня 2017 року та додаткове рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 серпня               2017 року - без змін. 
		 
		Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
		 
		На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в            редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		 
		Указує, що відповідач порушив істотні умови договору, оскільки відповідно до пункту 2.4 орендодавець зобов`язаний відшкодувати їй вартість витрат, понесених нею на капітальний ремонт об`єкта оренди. 
		 
		Заперечення на касаційну скаргу
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на дану касаційну скаргу та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судовое рішення - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що 16 листопада 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладений договір оренди, відповідно до якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування торгівельно-розважальний комплекс за адресою АДРЕСА_1 , а орендар приймає основні засоби та використовує їх для торгівельної діяльності. Вказано, що договір діє до 16 листопада 2015 року. 
		 
		Відповідно до пункту 2.4 указаного договору орендар має право вимагати від орендодавця проведення капітального ремонту основних засобів.
		 
		Умовами договору не передбачено повернення орендарю коштів, витрачених на капітальний ремонт приміщення.
		 
		19 листопада 2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і фізичною особою ОСОБА_3 укладений договір підряду, відповідно до якого підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту нежитлового приміщення, добудови до торгівельно-розважального центру,     а саме торгівельної площі продуктового магазину розміром 23,223 м2 і висотою 2,213 м, згідно з технічною документацією, а замовник зобов`язується подати підрядникові будівельний майданчик, прийняти та оплатити виконані роботи.
		 
		На виконання умов договору було виписано дефектний акт, специфікацію та рахунки-фактури.
		 
		Додатковою угодою від 11 жовтня 2016 року № 1 до договору оренди від               16 листопада 2015 року внесені зміни, відповідно до яких пункт п. 5.1 розділу 5 «Термін дії договору» викладений у такій редакції «Термін дії договору оренди з моменту прийняття об`єкту по 11 жовтня 2016 року».
		 
		Указана додаткова угода не підписана ОСОБА_1 . 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
		 
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		 
		Статтею 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
		 
		Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
		 
		Іншими підставами для розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
		 
		Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі №914/2649/17 і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 910/4592/18.
		 
		Згідно зі статтею 60 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків установлених статтею 61 цього Кодексу. 
		 
		Правильним є висновок судів, що факт відмови орендодавця від сплати вартості проведеного орендарем капітального ремонту не є істотним порушенням умов такого договору, оскільки він не містить відповідного обов`язку орендодавця, а посилання позивача на чинення перешкод орендодавцем у користування приміщенням не доведене в установленому законом порядку.
		 
		Установивши, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту порушення орендодавцем істотних умов договору оренди, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовної вимоги про його розірвання.
		 
		Згідно зі статтею 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право, зокрема, відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.
		 
		Відповідно до статті 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
		 
		Установивши, що ремонт об`єкта оренди здійснений без згоди орендодавця, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги в частині відшкодування вартості такого ремонту. 
		 
		Статтею 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнову та (або) моральну шкоду, ця шкоди підлягає відшкодуванню.
		 
		Частиною першою статті 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		 
		Правильним є висновок судів, що позивач не довів у встановленому законом порядку факт порушення відповідачем його прав, а тому відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди.
		 
		Обґрунтованим є також висновок апеляційного суду, що в договорі оренди помилково зазначений термін дії договору до 16 листопада 2015 року, а додаткова угода про внесення змін до положень про термін дії договору не підписана позивачем, однак це не впливає на правильність вирішення даного спору по суті.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду. 
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім. 
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		 
		Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 травня                2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 жовтня   2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                    Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                                В. І. Журавель
		 
		                                                                                                                М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...