Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/570/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2019. Зареєстровано: 04.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2019.
Дата набрання законної сили: 02.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 грудня 2019 року Справа № 924/570/19 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Тимошенко О.М. 
		 
		секретар судового засідання Полюхович І.Г.
		за участю представників сторін:
		позивача - Незнамова Т.О.;
		відповідача - не з`явився;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Південно - Західні Тепломережі" (вх. №2451/19 від 11.10.2019) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2019 року (повний текст складено 17.09.2019) у справі №924/570/19 (суддя Вибодовський О.Д.)
		за позовом Акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" 
		до Комунального підприємства "Південно - Західні Тепломережі"
		про стягнення 40 636 438, 16 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2019 року у справі №924/570/19 позов Акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Південно - Західні Тепломережі" про стягнення 40 636 438, 16 грн задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Південно-західні тепломережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 30 174 603,46 грн - основний борг, 3 868 728,16 грн - пені, 1 787 163,01 грн - 3% річних, 4 805 943,53 грн - інфляційних втрат, 609 549,57 грн - витрат зі сплати судового збору.
		Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, КП "Південно - Західні Тепломережі" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області змінити в частині стягнення пені, зменшивши її розмір на 50%.
		Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм процесуального права, а саме, вказує на те, що судом першої інстанції не постановлено ухвалу про відмову від визнання обставин у відповідності до вимог ч.2 ст.75 ГПК України та не розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
		В судове засідання представник відповідача не з`явився. При цьому, від останнього на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю представника бути присутнім на судовому засіданні.
		Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача заперечив проти клопотання та просив суд здійснювати розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
		Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.
		Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів, враховуючи заперечення присутнього в судовому засіданні представника позивача, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
		Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - змінити.
		При цьому колегія суддів виходила з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 серпня 2017 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі" (споживач/відповідач) був укладений договір постачання природного газу №1006/1718-ТЕ-34 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач в свою чергу зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору.
		Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води.
		За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку та/або імпортований ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п. 1.4 договору).
		Відповідно до п.2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ обсягом до 24500 тис. куб.м., у тому числі за місяцями: 4 кв. 2017 р. (10300,0): жовтень - 2000,0, листопад - 3600,0, грудень - 4700,0; 1 кв. 2018 р. (14200,0): січень - 5000,0, лютий - 4600,0, березень - 4600,0.
		Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на народний газ (п.3.1 договору).
		У п.3.7 договору сторони погодили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. 
		Згідно з п.3.8 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
		Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п.3.9 договору).
		Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5916,00 грн., крім того податку на додану вартість (20%) - 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 7099,20 грн. (п.5.2 договору).
		У п.6.1 договору зазначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		Пунктом 6.3 договору передбачено, що споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, у разі коли на споживача станом на 30.09.2015р. поширювалася дія ст.19 ЗУ "Про теплопостачання". В будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору. 
		У п.7.2 договору зазначено, що споживач зобов`язаний, з-поміж іншого, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
		Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п.10.3 договору).
		За умовами п.12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
		До договору сторонами укладено додаткові угоди №1 від 12.01.2018, №2 від 01.04.2018, №3 від 04.06.2018, №4 від 06.08.2018 р., №5 від 06.09.2018 р., №6 від 17.10.2018, якими внесено зміни до умов договору постачання природного газу №1006/1718-ТЕ-34 від 30.08.2017.
		Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було передано, а відповідачем прийнято природний газ за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р. на суму 6 721 764,43 грн., від 30.11.2017 р. на суму 14 276 234,12 грн., від 31.12.2017 р. на суму 15 975 720,72 грн., від 31.01.2018 р. на суму 17 938 831,38 грн., від 28.02.2018 р. на суму 17 261 105,27 грн., від 31.03.2018 р. на суму 18 210 455,56 грн., від 30.04.2018 р. на суму 4 427 245,24 грн., від 31.05.2018 р. на суму 3 041 488,67 грн., від 30.06.2018 р. на суму 2 639 787,10 грн., від 31.07.2018 р. на суму 2 549 846,64 грн., від 31.08.2018 р. на суму 252 217,54 грн., від 30.09.2018 р. на суму 2 896 010,03 грн.
		Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за поставлений природний газ здійснив частково.
		Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 30 174 603,46 грн, що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по операціях за договором №1006/1718-ТЕ-34 за період 01.10.2017 - 28.02.2019.
		При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.
		Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30 174 603,46 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 692, 712 ЦК України.
		Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 1 787 163,01 грн відсотків річних та 4 805 943,53 грн інфляційних втрат.
		Крім того, згідно з п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.
		Відповідно до п.8.2 договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.8.2 договору та ст.549 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачена майнова відповідальність боржника, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 3 868 728,16 грн.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на відсутність вини в утворенні заборгованості по спірному договору, з огляду на що просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню на 50% (а.с.89-91).
		В подальшому, 13 вересня 2019 року представником відповідача - адвокатом Ксьондзик Ю.Ю. до місцевого господарського суду було подано заяву про відмову від визнання обставин, в якій останній просив суд постановити ухвалу, якою прийняти відмову відповідача від раніше визнаних обставин, а саме: визнання позовних вимог в частині стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% відсотків річних та частини пені (а.с.144).
		Згідно ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Частиною 2 ст.75 ГПК України встановлено, що відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
		Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
		Оскільки визнання відповідачем обставин справи, вчинене ним в результаті помилки, та враховуючи, що таке визнання може вплинути на права та охоронювані законом інтереси відповідача, як учасника господарських відносин, місцевий господарський суд повинен був прийняти відмову відповідача від визнання ним у відзиві обставин, за результатами чого постановити ухвалу у відповідності до вимог ч.2 ст.75 ГПК України.
		Зазначеного судом першої інстанції зроблено не було, що свідчить про порушення Господарським судом Хмельницької області норм процесуального права.
		Слід зазначити, що посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність вини в порушенні зобов`язання щодо вчасної оплати за поставлений природний газ не звільняє позивача від доказування підстав заборгованості, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, належними і допустимими доказами в загальному порядку, визначеному ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Таким чином, правовим наслідком прийняття судом відмови відповідача від визнання обставин у справі є те, що такі обставини доводяться в загальному порядку.
		Як вбачається, судом першої інстанції при винесенні рішення було надано належну правову оцінку спірним правовідносинам, з`ясовано фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізовано договір, на підставі якого виникла заборгованість, та первинні документи бухгалтерського обліку в підтвердження заборгованості, за результатами чого прийняте відповідне рішення.
		Відповідно до ч.2 ст.277 ГПК УКраїни, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Оскільки, порушення Господарським судом Хмельницької області норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів з огляду на приписи ч.2 ст.277 ГПК України не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір пені на 50%.
		При цьому, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що звертаючись до суду з заявою про відмову від визнання обставин, не відмовлявся від клопотання про зменшення розміру пені на 50%.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, вказане клопотання судом першої інстанції розглянуто не було, і як наслідок останньому не було надано належної правової оцінки.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне усунути допущене судом першої інстанції порушення та розглянути клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
		Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
		Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
		Згідно із ч.ч. 2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
		Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
		Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
		Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
		Згідно із ч.3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
		Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені колегія суддів бере до уваги наступні обставини:
		- відповідно до умов договору відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. При цьому, у відповідача наявна непогашена перед ним заборгованість з державного бюджету по різниці в тарифах на суму 101 935,8 тис. грн
		- ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів. Станом на 01.06.2019 заборгованість населення перед підприємством за відпущену теплову енергію становить 20 235,1 тис. грн.
		- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
		- відсутність понесення позивачем збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором. Іншого матеріали справи не місять;
		- відповідно до фінансового звіту Комунального підприємства "Південно - Західні Тепломережі" станом на 01.06.2019 підприємство є збитковим (збиток в сумі 1 141,6 тис. грн).
		- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
		Крім того, судом апеляційної інстанції враховується самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
		Враховуючи, майновий стан відповідача, та те, що заборгованість за природний газ, отриманий відповідачем від позивача, виникла через несплату споживачами заборгованості за використану теплову енергію, різницю в тарифах організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і які із державного бюджету відповідачу відшкодовані не були, та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також приймаючи до уваги специфіку діяльності відповідача, апеляційний суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
		Таким чином, з нарахованих позивачем 3 868 728,16 грн пені підлягають стягненню з відповідача 50% в сумі 1 934 364,08 грн. При цьому, в позові на суму 1 934 364,08 грн пені слід відмовити у зв`язку з її зменшенням судом.
		Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 30 174 603,46 грн, пені в розмірі 1 934 364,08 грн, відсотків річних в розмірі 1 787 163,01 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 4 805 943,53 грн, з огляду на що в стягненні 1 934 364,08 грн пені слід відмовити.
		Вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог, однак в установленому законом порядку не надав правової оцінки клопотанню відповідача про зменшення штрафних санкцій.
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. (ч.ч. 1,2,4 ст.277 ГПК України).
		Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2019 року у справі №924/570/19 - змінити в частині стягнення пені, в решті рішення залишити без змін.
		Судові витрати, понесені скаржником за розгляд апеляційної скарги, залишаються за апелянтом, оскільки матеріальна частина рішення суду першої інстанції залишена апеляційним судом без змін. 
		Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Південно - Західні Тепломережі" задоволити. 
		2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2019 року у справі №924/570/19 змінити в частині стягнення пені. 
		Стягнути з Комунального підприємства "Південно-західні тепломережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 934 364,08 грн пені.
		В решті рішення залишити без змін.
		3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
		4. Справу №924/570/19 повернути Господарському суду Хмельницької області.
		 
		Повний текст постанови складений "04" грудня 2019 р.
		 
		Головуюча суддя Коломис В.В. 
		 
		Суддя Саврій В.А. 
		 
		Суддя Тимошенко О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...