Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 588/2148/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2019. Зареєстровано: 05.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2020
Результат оскарження 05.02.2020 Сумський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/588/134/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                    Справа № 588/2148/18
		2/588/134/19 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		21.11.2019 року м.Тростянець
		Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Лободи Т.С., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ТОВ "Редакція районної газети "Новини Тростянеччини", ОСОБА_5 , про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
		                       В С Т А Н О В И В:
		   Позивач звернувся із вказаним позовом, який в подальшому уточнив та мотивував тим, що були порушені його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію шляхом публікування відповідачем7 червня 2018 року недостовірної інформації щодо нього у громадсько-політичній районній газеті «Новини Тростянеччини». Поширення щодо позивача недостовірної інформації порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Позивач вказує, що зазначена інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення позивачем вимог чинного законодавства та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо. Також поширювана інформація не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивача, що в свою чергу впливає на зниження цінності особи останнього - приниження його гідності. Також поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушивши його честь. Неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв`язку з тим, що позивач був ображений та принижений. Позивач вважає, що внаслідок порушень його прав він має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої він оцінює у сумі 250000 грн., яка є мінімальною для відшкодування його душевних страждань, розумною та справедливою. Тому, позивач просить: 1) визнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність, та порушує право на недоторканість ділової репутації інформацію, поширену відповідачами ОСОБА_4 та Громадсько-політичною районною газетою «Новини Тростянеччини» в газеті від 07 червня 2018 року, а саме « ... не дає нам спокою 60-річний ОСОБА_6 , який довгі роки жив та працював у Сумах, а тепер повернувся у рідне село. Всі ми знаємо його з дитинства, ходили в школу, знаємо його з тих пір неадекватну поведінку. Часто в синяках ходила його мати, страждали від побоїв вже рідні діти. Строкову службу він не пройшов, його швидко комісували. Від цієї людини можна чекати всього і на кожному кроці. Коли він їде п`яний на мотоблоці, ховається все живе. І більшість з нас не раз тікали від його агресивності, ярості. Прикладів багато. Брала жінка воду з колодязя, а Солодкому здалося, що щось не так. Побив її відром так, що наслідки привели на операційний стіл. Побоїв не знімала, бо численні скарги інших в поліцію не дали результатів. А. Солодкий забрав у свою вотчину ставок, куди люди запускають малька. Хоч відповідних документів немає. Спробував ОСОБА_7 порибалити, скинув його з човна почав топити. Коли той намагався вхопитися за борт, розмахував ножем. Другого разу побив ОСОБА_8 . Правда після цього А. Солодкий втік в м. Суми. І це в нього вже ввійшло в звичку: нахуліганить, чує, що поліція виїде, переховується певний час в Сумах. Замовили люди восени комбайн щоб змолотив пшеницю. Кидався з вилами, намагався проколоти колеса. Перестрів 22- річного В. Гробова, без причини кидався бити його. Коли на захист прибіг батько, виламав тому пальці. Тепер коли на селі гаряча пора, чоловік ходить в гіпсі. До того ж на нього ще й завели кримінальну справу. Якось машина з сіном ОСОБА_9 . ОСОБА_10 зачепила ОСОБА_11 (збудований після війни, без вікон і дверей, в ньому хіба що дрова зберігати). А. Солодкому вдалося відсудити 14 тис. гривень, бо він уміє підкупити .... В результаті А. Солодкому ще більше це розв`язало руки. На поминках, коли на цвинтарі зібралося все село і численні гості, кричав, що всіх зможе завалити, бо нічого йому не буде. До того ж має дві рушниці ...». Також позивач просить стягнути: 1) з ОСОБА_4 на його користь 130000 грн. 00 коп. моральної шкоди; 2) з ОСОБА_5 60000 грн. 00 коп. моральної шкоди; 3) з ТОВ "Редакція районної газети "Новини Тростянеччини" 60000 грн. 00 коп. моральної шкоди; судові витрати просить покласти на відповідачів.
		У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав за обставин, викладених у позові. Також вказав, що він ставить вимогу про стягнення моральної шкоди до відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , та як ОСОБА_4 принесла до газети статтю, яку було опубліковано за вказівкою редактора (на той час) ОСОБА_5 .
		Представник позивача ОСОБА_12 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав за обставин, викладених у позові.
		Представник відповідача - директор ТОВ "Редакція районної газети "Новини Тростянеччини" Савочка А.А. у судовому засіданні позов не визнав та показав, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. На його думку позивачем не доведено як саме порушено його особисті немайнові права, чим заподіяно шкоду його особистим немайновим благам, які перешкоди існують у нього щодо повного і своєчасного здійснення немайновими правами. А розмір моральної шкоди, що вимагається до відшкодування взагалі ніяким чином не обґрунтовано. Вважає, інформацію стосовно ОСОБА_1 , викладену в матеріалі, опублікованому в Громадсько-політичній районній газеті «Новини Тростянеччини», № 23 (11017) від 07.06.2018 року, негативною, однак не недостовірною, оскільки недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). А негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Також звертає увагу, що вказана стаття є дослівним цитуванням листа жителів села Новоукраїнка, а не результатом роботи працівників редакції Громадсько-політичної районної газети «Новини Тростянеччини». 
		Відповідач ОСОБА_5 (виконуючий повноваження голови ліквідаційної комісії Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Редакція районної газети «Новини Тростянеччини») у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, однак надав до суду відзив на позовну заяву, в якій вказав, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає позову заяву незаконною та необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № І «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Звертає увагу суду, що матеріал, опублікований в Громадсько-політичній районній газеті «Новини Тростянеччини», № 23 (11017) від 07.06.2018 року, є дослівним цитуванням листа жителів села Новоукраїнка, тобто авторами публікації не є працівники редакції, а єдиним належним відповідачем з боку друкованого органу, на шпальтах котрого розміщено вказаний матеріал, є юридична особа - видавник Громадсько-політичної районної газети «Новини Тростянеччини». Також відповідачу не відомі жодні фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи, оскільки він у період з 15.05.2018 року по 20.06.2018 року перебував у щорічній відпустці, за час якої участі в редакційній роботі не приймав. Повноваження головного редактора на час його відпустки було покладено на ОСОБА_13 , тому питання щодо публікації конкретного листа жителів села Новоукраїнка приймалось нею. Про наявність спору з приводу опублікованого матеріалу відповідач дізнався вже безпосередньо з позову ОСОБА_1 .
		Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлялася належним чином, надала до суду заперечення проти позову та письмову заяву, просила розглянути справу у її відсутності. Просить відмовити у позові, вказуючи, що вона не є автором статті, про яку зазначає позивач, у газеті відсутні посилання на неї, як на джерело інформації, у статті особа позивача не ідентифікована. Також відповідач зазначає, що позивача ОСОБА_1 вона не знає і ніколи його не бачила. Навесні минулого року, проходячи повз приміщення Тростянецького ВП, її зупинила група людей та повідомили, що вони знають, що вона редактор газети «Круглий двір», тому хочуть опублікувати листа про діяння ОСОБА_1 , оскільки через нього в с. Новоукраїнка немає життя. Відповідач їм пояснила, що публікація їхнього листа їм не допоможе, порадила звернутися до правоохоронних органів, до прокуратури, на що вони відповіли, що вони туди вже зверталися, але ті безпорадні їм допомогти. Відповідач їм порадила звернутися за захистом своїх прав до суду. Один з групи людей показав їй забинтовані пальці та пояснив, що це йому їх зламав ОСОБА_1 Потім дехто з групи людей згадав, що в їхньому селі читають газету «Новини Тростянеччини», після чого і з`явилася на сторінках цієї газети та публікація. Відповідач вказує, що жодного відношення до тієї статті не має, оскільки у травні 2018 року вона перебувала у гостях в сина за межами України, а з 05 по 15 червня 2018 року відпочивала з онуками в Болгарії. Будь-яких доказів у заперечення проти позову відповідач не надала.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з таких мотивів.
		Правовідносини, які виникли між сторонами. врегульовані такими нормами права.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).
		Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Судом встановлено, що у громадсько-політичній районній газеті «Новини Тростянеччини» №23 (11017) від 7 червня 2018 року у рубриці «Нам пишуть» була опублікована стаття такого змісту за підписом «Жителі села Новоукраїнка», де серед іншого зазначено: « ... не дає нам спокою 60-річний ОСОБА_6 , який довгі роки жив та працював у Сумах, а тепер повернувся у рідне село. Всі ми знаємо його з дитинства, ходили в школу, знаємо його з тих пір неадекватну поведінку. Часто в синяках ходила його мати, страждали від побоїв вже рідні діти. Строкову службу він не пройшов, його швидко комісували. Від цієї людини можна чекати всього і на кожному кроці. Коли він їде п`яний на мотоблоці, ховається все живе. І більшість з нас не раз тікали від його агресивності, ярості. Прикладів багато. Брала жінка воду з колодязя, а Солодкому здалося, що щось не так. Побив її відром так, що наслідки привели на операційний стіл. Побоїв не знімала, бо численні скарги інших в поліцію не дали результатів. А. Солодкий забрав у свою вотчину ставок, куди люди запускають малька. Хоч відповідних документів немає. Спробував ОСОБА_7 порибалити, скинув його з човна почав топити. Коли той намагався вхопитися за борт, розмахував ножем. Другого разу побив ОСОБА_8 . Правда після цього А. Солодкий втік в м. Суми. І це в нього вже ввійшло в звичку: нахуліганить, чує, що поліція виїде, переховується певний час в Сумах. Замовили люди восени комбайн щоб змолотив пшеницю. Кидався з вилами, намагався проколоти колеса. Перестрів 22- річного В. Гробова, без причини кидався бити його. Коли на захист прибіг батько, виламав тому пальці. Тепер коли на селі гаряча пора, чоловік ходить в гіпсі. До того ж на нього ще й завели кримінальну справу. Якось машина з сіном ОСОБА_9 . ОСОБА_10 зачепила ОСОБА_11 (збудований після війни, без вікон і дверей, в ньому хіба що дрова зберігати). А. Солодкому вдалося відсудити 14 тис. гривень, бо він уміє підкупити .... В результаті А. Солодкому ще більше це розв`язало руки. На поминках, коли на цвинтарі зібралося все село і численні гості, кричав, що всіх зможе завалити, бо нічого йому не буде. До того ж має дві рушниці ...» (а.с.10, 25 том 1).
		Комунальне підприємство Тростянецької районної ради «Редакція районної газети «Новини Тростянеччини» 25.01.2019 припинило свою діяльність (а.с.75 т.1), правонаступником якого є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція районної газети «Новини Тростянеччини» (а.с.91-96 т.1).
		Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги надав суду довідку ДОП Тростянецького ВП ГУ НП в Сумській області Єфімова О.О. від 17.05.2019 про те, що ОСОБА_1 протягом 2018-2019 р.р. до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с.197 том 1), а також довідку Міністерства внутрішніх справ України станом на 03.06.19 про те, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.198 т.1).
		Будь яких доказів щодо обґрунтування розміру заподіяної йому моральної шкоди позивач суду не представив.
		Відповідач ОСОБА_5 у запереченняпроти позовунадав копіюнаказу  №23 від 25.04.2018 про перебування його, як виконуючого обов`язки редактора газети «Новини Тростянеччини» в основній щорічній відпустці з 15 травня 2018 року по 20 червня 2018 року, у період виходу у друк громадсько-політичної районної газети «Новини Тростянеччини» №23 (11017) від 7 червня 2018 року (а.с.144 том 1).
		Заперечуючи проти позову представником відповідача ТОВ «Редакція районної газети «Новини Тростянеччини» Савочка А.А. наданий надрукований текст звернення жителів села Новоукраїнка (а.с.134 т.1), зміст якого відтворений у рубриці «нам пишуть» громадсько-політичної районної газети «Новини Тростянеччини» №23 (11017) від 7 червня 2018 року, та копії письмових заяв від жителів села Новоукраїнка на ім`я Начальника Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області від 17.05.18 (а.с.135 т.1), та на ім`я керівника Охтирської місцевої прокуратури від 17.05.18 (а.с.136 т.1), зміст яких дослівно відтворений (у оспорюваній позивачем частині) у надрукованому тексті в газеті.
		Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що у 2018 році у кінці травня вона працювала заступником редактора громадсько-політичної районної газети «Новини Тростянеччини», оскільки головний редактор ОСОБА_5 перебував у відпустці. Одного дня до редакції завітала ОСОБА_4 , яку вона не знала, але та представилася і запитала за редактора. Вона залишила лист і сказала, що це звернення селян, просила щоб вона передала його редактору, бо вона розмовляла з ним з приводу цього листа. Потім, коли вона пішла, їй зателефонував головний редактор і сказав, щоб вона переглянула той лист та пустила в друк. Свідок переглянула той лист, її засмутила його тематика і вона не наважилася пускати його в друк. Потім головний редактор на один день відкликав себе з відпустки і саме тоді лист було поставлено до друку у рубрику «Нам пишуть». Також до них зверталися інші люди  мешканці села Новоукраїнка та приносили листи, які вони писали до правоохоронних органів. Свідок підтвердила, що вказаний лист був опублікований мовою оригіналу. Коли до редакції з претензіями прийшов позивач, йому повідомили, що вони можуть надрукувати спростування, але його те не задовольнило і він повідомив, що буде позиватися до суду. Свідок стверджує, що особисто бачила одну жінку, яка принесла той лист і скаржилась на дії позивача, бо не знала куди йти і куди звертатися. 
		Крім того, за клопотанням ОСОБА_3 були допитані свідки  жителі села Новоукраїнка Тростянецького району Сумської області, за підписами котрих були направлені звернення до поліції та прокуратури.
		Встановлено, що до Тростянецького відділення поліції 17.05.2018 жителі села Новоукраїнка ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 за захистом своїх прав зверталися з письмовою заявою на ім`я начальника Тростянецького ВП в Сумській області Кісільова І ОСОБА_25 В ОСОБА_25 з приводу неправомірних дій ОСОБА_1 відносно жителів села (а.с.135 том 1). 
		Також з приводу неправомірних дій позивача по відношенню до жителів села Новоукраїнка ті ж самі особи, що підписали групове звернення до поліції, звернулися 18.05.2018 з письмовим зверненням до керівника Охтирської місцевої прокуратури Слабунової Ю.В. (а.с.136, 162 том 1), яке 23.05.2018 було скеровано до Тростянецького ВП (а.с.161 том 1).
		За результатами перевірки ДОП Тростянецького ВП ГУНП в Сумській області було складено висновок про припинення розгляду матеріалів ЄО №1535 за відсутністю ознак кримінального правопорушення, де зазначено, що перевіркою дійсно встановлено , що у ОСОБА_1 та родинами Гробових і Кушнір склалися неприязні відносини (встановлено факти погроз, бійок), всі опитані особи вказали, що конфліктні ситуації починаються ОСОБА_1 . Крім того, у ОСОБА_1 виникають словесні конфлікти із іншими мешканцями села. По даним фактам, які були викладені у колективній заяві вже було проведено перевірку та прийняте рішення. Опитати ОСОБА_1 не вдалося за можливе за його відсутністю на території с.Новоукраїнка близько місяця та місцезнаходження його невідоме (матеріали ЄО №1535 від 17.05.2018).
		Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що вона нічого не знала про те, що жителі села будуть звертатися до редакції газети з листом про опублікування даної статті. Коли вона вже прочитала вказану статтю, то у ній було написало і про неї, а саме про те, коли її позивач ОСОБА_1 побив відрами коло колодязя. З цього приводу вона писала заяву по відділу поліції, була проведена судово-медична експертиза, але кримінальне провадження так і не було порушено. Також мав місце і другий випадок завдання їй позивачем тілесних ушкоджень, коли останній завдав їй удару кулаком у скроню. Після цього її оперували. З цього приводу вона також зверталася з заявами до прокуратури, до сільського голови та поліції. У червні 2018 року мешканці села писали колективне звернення до прокуратури та в поліцію з приводу неправомірних дій ОСОБА_26 .. Вже коли була опублікована дана стаття, ОСОБА_1 кидався з вилами та люди викликали поліцію. Окрім цих двох випадків її побиття позивачем мали місце факти побиття її чоловіка ОСОБА_22 та сина ОСОБА_17 . Також свідок вказує, що позивач бив свою матір, так як та їй сама розповідала.
		Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показав, що із ОСОБА_1 у жителів села Новоукраїнка тривають конфлікти з 2003 року. Свідок читав надруковану у газеті публікацію, де написана вся правда. У травні 2018 року жителі села зібралися у свідка біля двору та вирішили написати колективне звернення до органів поліції та прокуратури з приводу неправомірних дій ОСОБА_1 , у якому всі поставили свої підписи та свідок особисто відвозив звернення до прокуратури. Свідок стверджує, що дійсно були такі факти, коли ОСОБА_1 не пускав комбайна, їздив п`яний на мотоблоці та погрожував вбити чи застрелити того, кого захоче. Також свідок повідомив, що ОСОБА_1 бив свою матір, оскільки особисто бачив її у синцях. ОСОБА_1 зламав свідкові пальця, з приводу чого кримінальна справа знаходиться у прокуратурі.
		Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у судовому засіданні показали, що ОСОБА_20 є інвалідом другої групи , приблизно три роки тому ОСОБА_20 рибалив на місцевому ставку на човні і до нього з ножем почав прискіпуватись ОСОБА_1 , щоб той не ловив рибу. Тому свідок вистрибнув із човна у воду, після чого вони викликали дільничного інспектора, а Солодкий втік в м. Суми. Дільничний інспектор хотів направити ОСОБА_20 до судмедексперта зафіксувати тілесні ушкодження, але той відмовився, тому рішення по вказаному факту прийняте не було. Після цього факту ОСОБА_1 по селу хвалився, що залякав їх родину. Також жителями села Новоукраїнка було надіслано колективне звернення до органів поліції та прокуратури. 07.06.2018 вони прочитали у газеті «Новини Тростянеччини» статтю, хто з мешканців села складав те звернення, свідки не знають, його їм приносила ОСОБА_14 та вони поставили у ньому свої підписи. Також вони зверталися зі скаргами до сільської ради, але вони залишилися без реагування. Свідки підтвердили, що всі факти, які викладені у статті в газеті, відповідають дійсності, зокрема і те, що ОСОБА_1 бив свою матір, бо вона сама розповідала їм про це та вони бачили у неї синці.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що знає ОСОБА_1 , бо він є його родичем. Однак ОСОБА_1 проявляє агресію щодо жителів села Новоукраїнки та погрожує їм. Свідок особисто звертався до Ницахської сільської ради з приводу неправомірних дій зі сторони ОСОБА_1 , також проводив з ним бесіди, однак той погрожував йому побиттям. Також свідок зазначив, що матір ОСОБА_1 скаржилась на нього та плакала, за те, що той її ображав. Як тільки ОСОБА_1 з`явився у їхньому селі, життя людей стало нестерпним. На даний час ОСОБА_1 притих. Свідок читав опубліковану у газеті статтю та підтвердив, що викладені у ній факти відповідають дійсності. Свідок підтвердив, що особисто ставив у колективному зверненні свій підпис, яке йому приносила ОСОБА_14 . Особисто свідок вказане звернення до м. Тростянець не привозив, хто й    ого надав, він не знає.
		ОСОБА_18 та ОСОБА_23 , допитані у судовому засіданні як свідки, показали, що знають ОСОБА_1 , характеризують його як конфліктного, який погрожує жителям села, за що саме, свідки не знають. Приблизно чотири роки тому ОСОБА_1 також вдарив ОСОБА_23 в ОСОБА_27 , коли той ловив на човні на ставку рибу. По цьому факту свідок до органів поліції не звертався. Також знає, що ОСОБА_1 побив ОСОБА_28 , яка є сестрою ОСОБА_23 Опубліковану статтю у газеті свідки не читали, однак колективну заяву підписували, бо хотіли щоб ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності. 
		Свідок ОСОБА_21 як свідок у судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 ображає мешканців села, погрожує усім вбивством. Також мав місце факт, коли він залякував її доньку. Також вона були свідком тих подій, коли ОСОБА_1 погрожував особам, що уб`є їх. Його матір жалілася свідкові, що той її ображав та бив. У заявах свідок ставила свій підпис, але до їх змісту не дочитувалась. Хто звертався до редакції з листом, свідок не знає.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
		Як зазначено в рішеннях ЄСПЛ (справи Лінгенса, ОСОБА_29 ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom» від 26 листопада 1991 року № 13585/88). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (пункт 46 рішення у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» заява від 15 липня 2010 року № 16695/04).
		Відповідно допункту 1частини другоїстатті 26Закону України«Про друкованізасоби масовоїінформації (пресу)в України»передбачено,що журналістмає навільне одержання,використання,поширення (публікацію)та зберіганняінформації. 
		Відповідно до ч.3 статті 36 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в України» лист, адресований редакції, може бути використаний у повідомленнях і матеріалах, якщо при цьому не змінюється зміст листа і не порушуються положення цього Закону.
		Реалізуючи наведене право, редакція газети, діючи як представники засобу масової інформації, враховуючи суспільний інтерес, а саме інтерес багатьох мешканців села Новоукраїнка Тростянецького району Сумської області, надрукувала лист мешканців вказаного населеного пункту у газеті без зміни змісту листа.
		Крім того, судом установлено, що поширена інформація стосовно позивача отримана із листа, що відповідає офіційним письмовим зверненням фізичних осіб до уповноважених органів, та які вважають, що порушуються їх права неправомірними діями ОСОБА_26 , через що вимагали неупередженого розслідування вчинків останнього.
		Також слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		Згідно з частиною першою статті 302ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Як встановлено із дослідженого тексту статті, та цитата. яку позивач навів у позові і вважає таку інформацію недостовірною  складається із 28 (двадцяти восьми) речень.
		Так, перше речення, із третього по восьме речення, з десятого по дванадцяте, чотирнадцяте, з шістнадцятого по двадцяте, із двадцять другого по двадцять восьме речення не містять фактичних даних, а містять оціночні судження, якими відображена поведінка позивача, надається йому критична характеристика, описані події, у тому числі і за допомогою вживання гіпербол «...знаємо його з тих пір неадекватну поведінку», «його швидко комісували», «від цієї людини можна чекати всього і на кожному кроці», «коли він їде п`яний на мотоблоці, ховається все живе», «тікали від його агресивності, ярості», «забрав у свою вотчину ставок», «втік в м. Суми», «нахуліганить, чує, що поліція виїде, переховується певний час в Сумах», «Кидався з вилами, намагався проколоти колеса», «без причини кидався бити його», «вдалося відсудити 14 тис. гривень, бо він уміє підкупити» «А. Солодкому ще більше це розв`язало руки», «кричав, що всіх зможе завалити, бо нічого йому не буде».
		П`ять речень  друге, дев`яте, тринадцяте, п`ятнадцяте та двадцять перше місять певні фактичні дані щодо спричинення позивачем тілесних ушкоджень особам  його матері, дітям, односельцям ОСОБА_14 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_22 , однак, вказані особи були допитані судом як свідки та у суді повідомили про зазначені факти, через які ті неодноразово звертались до поліції, останній раз у травні 2018 року та до прокуратури щодо проведення розслідування таких дій ОСОБА_1 .
		Відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (SIRYK v. UKRAINE, N 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).
		Так як звернення фізичних осіб - мешканців села Новоукраїнка до правоохоронних органів та засобу масової інформації із заявами свідчить про реалізацію особами права, передбаченого Законом України «Про звернення громадян», та не є поширенням недостовірної інформації.
		Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Крім того, суд встановив, що позивач пред`явив безпідставно позов до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як колишнього виконуючого обов`язки редактора газети «Новини Тростянеччини», так як позивач не довів, що вказані відповідачі є авторами цієї публікації.
		Позивач, захищаючи своє немайнове право, не бажав спростування інформації, у порядку, передбаченому частинами 6 та 7 статті 277 ЦК України, як те йому було запропоновано представниками редакції газети.
		За таких обставин, судом встановлено, що позивачем не надано суду належного та допустимого доказу на підтвердження його вимог щодо порушення його немайнових прав.
		Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його особистих немайнових прав, тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягає.
		Позивач звільнений від сплати судового збору, тому у даному разі суд не вирішує питання щодо стягнення судового збору.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_34 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція районної газети "Новини Тростянеччини", ОСОБА_5 , про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
		Повне судове рішення складено 02.12.2019.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя         О.С.Линник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...