Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/967/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2019. Зареєстровано: 05.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2019.
Дата набрання законної сили: 03.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/4820/2039/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Копія
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УКРАЇНА
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		____________________________________________________________________
		                                                                               Справа № 560/967/19
		Провадження № 22-ц/4820/2039/19
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		03 грудня 2019 року м. Хмельницький
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
		       секретар        судового засідання        Шевчук Ю.Г.,
		       з участю        позивача         ОСОБА_1 ,
		               третьої особи         ОСОБА_2 
		       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького, третя особа - ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2019 року,
		 
		встановив:
		 
		1.Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - Відділ ДВС) про зняття арешту з майна.
		ОСОБА_1 зазначив, що у 2007 року між його батьками, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , вирішувався спір щодо розірвання шлюбу та поділу майна. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, унаслідок чого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач як спадкоємець ОСОБА_3 прийняв спадщину в установленому законом порядку та набув право на вказану квартиру. Згодом з`ясувалося, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Кравчика В.П. від 29 січня 2007 року накладено арешт на все майно ОСОБА_3 . Це обтяження створює перешкоди позивачеві в оформленні спадщини, разом із тим, у зв`язку з відсутністю виконавчого провадження Відділ ДВС відмовляється зняти обтяження з квартири.
		За таких обставин ОСОБА_1 просив суд зобов`язати Відділ ДВС зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Процесуальні дії суду першої інстанції
		 
		Суд залучив ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2019 року в позові відмовлено.
		Суд керувався тим, що позивач не довів своїх родинних зв`язків з померлим ОСОБА_3 , а тому позов є необґрунтованим.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що факт родинних відносин ОСОБА_3 і ОСОБА_1 встановлений судовим рішенням, а безпідставне обтяження майна ОСОБА_3 обмежує права позивача як спадкоємця останнього. Разом із тим, суд не врахував норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		Відділ ДВС і ОСОБА_2 не подали відзив на апеляційну скаргу.
		 
		2.Мотивувальна частина
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції
		 
		Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
		Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
		Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, і не дотримався положень ст. 48 ЦПК України.
		У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду повинно бути змінене.
		 
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		 
		З 3 жовтня 1978 року до 1 жовтня 2002 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого вони набули квартиру АДРЕСА_1 .
		Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 серпня 2006 року визнано право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину цієї квартири, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 27 621 грн боргу за договором позики та сплачених комунальних платежів.
		В порядку примусового виконання вказаного рішення суду постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Кравчика В.П. 29 січня 2007 року накладено арешт на все майно ОСОБА_3 .
		На підставі цієї постанови 14 лютого 2007 року Хмельницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження невизначеного майна та всього нерухомого майна ОСОБА_3 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 4496825).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
		ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , однак він не може оформити спадщину через існування обтяження квартири.
		Відділ ДВС (правонаступник Міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції) листом від 28 лютого 2019 року №04.20-32/9940 (а.с. 7) повідомив позивача про те, що виконавчих проваджень щодо ОСОБА_3 на виконанні у відділі не перебуває. При цьому Відділ ДВС не зміг надати інформацію відносно виконавчих проваджень, які перебували на виконанні у 2007 році, та стан їх виконання, так як сплинув трирічний строк зберігання документів в архіві.
		 
		Застосовані норми права
		 
		Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).
		Як передбачено ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Із положень ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України слідує, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 55, ч. 1 ст. 57 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		Частиною 1 статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
		 
		Аналіз указаних норм матеріального закону дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника майна про зняття з нього арешту або іншого обтяження.
		Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, отже, спадкоємець, який прийняв спадщину та набув права на спадкове майно, вправі заявити вимогу про зняття з нього обтяження.
		За змістом положень ст. 48 ЦПК України відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
		Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі.
		Якщо позивач не заявляє вимоги до усіх належних відповідачів, які мають безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами, то суд відмовляє у задоволенні позову.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 27 серпня 1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», відповідачами у справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
		Аналогічні роз`яснення містяться у п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в якому також зазначено, що у таких справах як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.
		Зібрані у справі докази достовірно вказують на те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , на яку за життя ОСОБА_3 державним виконавцем накладено арешт в порядку здійснення виконавчого провадження.
		Існуюче обтяження майна ОСОБА_3 створює перешкоди ОСОБА_1 в оформленні права на спадщину та призводить до порушення його прав, а тому останній вправі був заявити позов про скасування арешту.
		Арешт на квартиру накладено в інтересах ОСОБА_2 , яка має безпосередній зв`язок із спірними правовідносинами та повинна була брати участь у справі як відповідач.
		Оскільки ОСОБА_1 заявив вимоги до неналежного відповідача, то його позов не підлягає задоволенню.
		Посилання ОСОБА_1 на наявність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи.
		 
		3.Висновки суду апеляційної інстанції
		 
		Суд першої інстанції при розгляді справи не звернув уваги на вказані обставини та не застосував норми процесуального закону, які підлягали застосуванню, хоча зробив правильні висновки по суті вирішеного спору.
		У зв`язку з цим, рішення суду слід змінити.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		В решті рішення залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 4 грудня 2019 року.
		 
		               Судді:                        /підпис/                О.І. Ярмолюк
		 
		                                               /підпис/                А.В. Купельський
		 
		                                               /підпис/                Т.О. Янчук
		 
		 
		 
		Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий у першій інстанції - Карплюк О.І.                
		Доповідач - Ярмолюк О.І.                                                        Категорія 5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...