Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/807/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2019. Зареєстровано: 05.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2019.

Номер судового провадження: 9448/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" листопада 2019 р. справа № 809/807/17
		м. Івано-Франківськ 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
		судді Скільського І.І.,
		за участю секретаря судового засідання Гевак Л.І.,
		представника позивача - Гоголь В.В.,
		представника відповідача - Бейсюк Т.В.,
		представників третьої особи - Національного природного парку Гуцульщина - Копчук І.М., Рогалевич А.Б.,
		представника третьої особи  ДП «Кутське лісове господарство» - Пліхтяк П.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Національний природний парк «Гуцульщина», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ДП «Кутське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування рішення №28 від 11-13 грудня 2013 року, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Національний природний парк «Гуцульщина», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ДП «Кутське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування рішення №28 від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь».
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення відповідача від 11-13.12.2013 року є протиправним, оскільки його прийняттю не передувало проведення відповідних громадських обговорень. На момент його прийняття не було враховано зауважень, які були визначенні при прийнятті попереднього рішення «Про затвердження генерального плану» від 16.07.2013. Проектні матеріали генерального плану не погоджені із Національним природним парком «Гуцульщина», яка є постійним землекористувачем частини земельної ділянки, за рахунок якої збільшується територія Пістинської сільської ради.
		Провадження в даній адміністративній справі відкрито ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 (том 1, а.с.75-76).
		Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року в задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області відмовлено (том 1, а.с.205-208).
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року, апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у справі №809/807/17 - без змін (том 1, а.с.241-247).
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2018, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного природного парку «Гуцульщина» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року у справі №809/807/17 за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Національний природний парк «Гуцульщина», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ДП «Кутське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування рішення (том 2, а.с.85-86).
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2018 року, касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2, а.с.61-69).
		У вищезазначеній постанові від 22.08.2018, Верховний Суд, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, щодо того, що користувачем спірної земельної ділянки є ДП «Кутське лісове господарство», що підтверджується Указом Президента України «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина» від 14 травня 2002 року № 456/2002, яким до території НПП «Гуцульщина» погоджено включення земель, що включаються до складу парку без вилучення у постійних землекористувачів, які зазначені в додатках № 1 та № 2 (пункт 43 постанови ВС від 22.08.18).
		У пункті 44 постанови від 22.08.2018, Верховний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій вірно вказали, з посиланням на зміст постанови Вищого господарського суду України від 29 серпня 2017 року у справі № 909/4/17, що НПП «Гуцульщина» не є користувачем спірної земельної ділянки, що згідно ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню.
		З врахуванням того, що НПП «Гуцульщина» не є користувачем спірної земельної ділянки, Верховним судом вказано на обґрунтованість висновків суду першої та апеляційної інстанції щодо того, що Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області правомірно отримано погодження проекту генерального плану забудови села Пістинь саме у ДП «Кутське лісове господарство», як землекористувача спірної земельної ділянки (пункт 45 постанови ВС від 22.08.18).
		Одночасно Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку правомірності рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь», належним чином не з`ясували чи виносився доопрацьований проект вказаного рішення на громадські слухання з дотриманням відповідної процедури, передбаченої Законом № 3038-VI та Постановою КМУ № 555.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 призначено дану справу до судового розгляду (том 2, а.с.94).
		В судових засіданнях, представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, свою правову позицію додатково обґрунтовував тим, що постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до НПП «Гуцульщина» про стягнення шкоди заподіяної лісу та об`єктам природно-заповідного фонду залишено в силі рішення судів першої та апеляційної інстанції про стягнення шкоди з НПП «Гуцульщина». Рішення суду касаційної інстанції обґрунтоване виходячи з того, що НПП «Гуцульщина» є належним землекористувачем і має належно виконувати покладені обов`язки по охороні переданих в користування об`єктів природно-заповідного фонду, земель, лісів. Твердження відповідача про те, що доопрацьований генеральний план села Пістинь був обговорений на громадських слуханнях не відповідає дійсності, як і те, що інформація про ці слухання була розміщена в газеті «За лаштунками» №14 від 12.09.2013. Згідно інформації наданої Івано-Франківською філією ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя» в листі №7/484 від 10.10.2017, доопрацьований генеральний план села Пістинь для повторного розгляду був наданий тільки 19.12.2013. Згідно листа Івано-Франківського обласного управління Державного агентства лісових ресурсів України №11-09/59-1983 від 05.10.2017 повторно матеріали для погодження генерального плану села Пістинь в управління лісового та мисливського господарства не надходили, інформація про виконання зауважень викладених у листі управління №4-23/96-1314 від 20.12.2012 відсутня. Згідно інформації наданої департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА №147/06-01 від 11.10.2017 інформація щодо доопрацювання генерального плану села Пістинь Косівського району, в частині зауважень, що зазначались в протоколі засідання архітектурно-містобудівної ради №4 від 26.12.2012 на адресу департаменту не надходила. Пістинська сільська рада, як замовник даної містобудівної документації, не зверталась в департамент щодо повторного розгляду її матеріалів на засіданні архітектурно-містобудівної ради. З позиції представника позивача генеральний план села Пістинь не пройшов повне погодження всіх органів контролю після його доопрацювання, отриманий сільською радою тільки після ухвалення оскаржуваного рішення, яким такий генеральний план було затверджено. Стаття в газеті «За лаштунками» №14 від 12.09.2013 є загальною інформацією, не відповідає вимогам ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Постанови КМУ №555 від 20.05.2011. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
		Представники третьої особи на стороні позивача - Національний природний парк «Гуцульщина» позовні вимоги підтримали із наведених підстав.
		Представник відповідача проти позову заперечив суду пояснив, що спірне рішення прийнято у відповідності до вимог закону, відповідає інтересам суспільства, спрямоване на впорядкування містобудівних відносин села та жодним чином не порушує прав та інтересів держави, метою прийняття такого рішення є забезпечення прав громади села та створення перешкод у відчуженні земель лісового фонду та їх використання всупереч цільовому призначенню. Зазначив, що обговорення доопрацьованого генерального плану с. Пістинь було проведено з громадою села та представниками постійного лісокористувача ДП «Кутське лісове господарство», згідно чинного законодавства та опубліковано в друкованих засобах масової інформації, зокрема в обласній газеті «За лаштунками» №14 від 12.09.2013 , де відображено витяг з протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради, лист відповідь Івано-Франківської філії ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя» про врахування у генплані с.Пістинь зауважень та пропозицій наведених у протоколі архітектурно-містобудівної ради облдержадміністрації від 26.12.2012. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Представник третьої особи на стороні відповідача - Державного підприємства «Кутське лісове господарство», суду пояснив, що обговорення доопрацьованого генерального плану с. Пістинь було проведено з громадою села та постійним лісокористувачем ДП «Кутське лісове господарство», згідно чинного законодавства та опубліковано в друкованих засобах масової інформації, зокрема в обласній газеті «За лаштунками» №14 від 12.09.2013 , де відображено витяг з протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради, лист відповідь Івано-Франківської філії ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя» про врахування у генплані с.Пістинь зауважень та пропозицій наведених у протоколі архітектурно-містобудівної ради облдержадміністрації від 26.12.2012.Звернув увагу на те, що в постанові Верховного Суду від 22.08.2018, зокрема в пунктах 41-45, підтверджено що всі погодження та включення даних земель до населеного пункту проведено згідно чинного законодавства, та чітко зазначено, що НПП «Гуцульщина» не є користувачем спірної земельної ділянки, що у відповідності до вимог статті 78 КАС України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи. Зазначив про відсутність будь-яких правовстановлюючих документів, які визначають належність земельної ділянки природному парку, визначені її в натурі на місцевості межовими або інформаційними знаками, а також вказав на відсутність взагалі будь-яких документів, які б свідчили про наявність права у Національного природного парку «Гуцульщина» на спірну земельні ділянку. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено такі обставини.
		Указом Президента України «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина» від 14 травня 2002 року № 456/2002 на території Косівського району Івано-Франківської області створено НПП «Гуцульщина», який підпорядковано Міністерству екології та природних ресурсів України.
		Згідно наведеного Указу Президента України до території НПП «Гуцульщина» погоджено включення 32271 га земель державної власності, в тому числі 7606 га земель, що мають бути надані парку в постійне користування та 24665 га земель, що включаються до складу парку без вилучення у постійних землекористувачів, які зазначені в додатках № 1 та № 2.
		У додатку № 1 до Указу Президента України від 14 травня 2002 року № 456/2002, визначено Перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування НПП «Гуцульщина», а саме: землі Косівського міжгосподарського лісгоспу, площею 816 га, у тому числі: Пістинське лісництво 503 га, Кобаківське лісництво 165 га, Рожнівське лісництво 148 га; Кутського державного лісгоспу Державного комітету лісового господарства України загальною площею 6790 га, у тому числі: Косівське лісництво 1675 га, Кутське лісництво 1477 га, Шешорське лісництво 3030 га, Яблунівське лісництво 608 га. Усього 7606 га.
		У додатку № 2 до Указу Президента України від 14 травня 2002 року № 456/2002, визначено Перелік землекористувачів, землі яких мають бути включені до складу НПП «Гуцульщина» без вилучення, а саме: Косівського міжгосподарського лісгоспу, площею 9893 га, у тому числі: Великорожинське лісництво 3912 га, Кобаківське лісництво 1166 га, Рожнівське лісництво 754 га; Пістинське лісництво 1012 га, Яблунівське лісництво 3049 га; Кутського державного лісгоспу Державного комітету лісового господарства України загальною площею 14772 га, у тому числі: Березівське лісництво 3116 га, Косівське лісництво 2392 га, Космацьке лісництво 4398 га, Кутське лісництво 1519 га, Яблунівське лісництво 3347 га. Усього 24665 га.
		Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 липня 2002 року № 271 (в редакції наказу від 02 вересня 2013 року № 377) затверджене Положення про Національний природний парк «Гуцульщина» (далі  Положення), згідно з п. 1.1. якого НПП «Гуцульщина» є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк розташований на території Косівського району Івано-Франківської області.
		Право парку на постійне користування земельною ділянкою оформлюється витягом з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження (п.1.7. Положення).
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 03 липня 2013 року № 495-р, відповідно до ст. 92, 123 і 149 Земельного кодексу України НПП «Гуцульщина» надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 6674 га (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебувають у постійному користуванні ДП «Кутське лісове господарство» згідно з додатком, розташованих на території Косівського району Івано-Франківської області, з подальшим наданням їх зазначеному парку у постійне користування для забезпечення його функціонування.
		Рішенням двадцять восьмої сесії шостого скликання Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь» затверджено доопрацьований генеральний план забудови села Пістинь, де враховані зауваження та пропозиції, викладенні в протоколі містобудівної архітектурної ради при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 26 грудня 2012 року, згідно з яким в межі населеного пункту включено додаткову територію  1315,4 га, існуюча площа села  1087,4 га, проектна площа села  2402,8 га.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь». 
		Вирішуючи заявлені позовні вимоги під час нового судового розгляду справи суд зважає на те, що при їх первинному розгляді відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач повністю дотримався порядку прийняття регуляторних актів, у тому числі щодо проведення громадських слухань, та правомірно погодив графічні матеріали генерального плану у землекористувача земельних ділянок, яким відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29 серпня 2017 року у справі № 909/4/17, слід вважати ДП «Кутське лісове господарство», а не НПП «Гуцульщина». Також судом першої інстанції з посиланням на ст. 16, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі  Закон № 3038-VI), ст. 3, 7, 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-XII (далі  Закон № 2456-XII), ст. 3, 19, 43, 44, 45, 57 Земельного кодексу України зазначено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати, зокрема, в комунальній власності, проте включення таких земель до складу населеного пункту шляхом розроблення його генерального плану потребує відповідного погодження з їх власниками, землекористувачами згідно з наділеними законом повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками. 
		З посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 29 серпня 2017 року у справі № 909/4/17 за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до НПП «Гуцульщина» про стягнення шкоди, судом першої інстанції зазначено, що постійним користувачем земельної ділянки, визначеної в Указі Президента України від 14 травня 2002 року №456/2002, є Кутський державний лісгосп Державного комітету лісового господарства України, у вказаного землекористувача земельна ділянка не вилучалась, НПП «Гуцульщина» в постійне користування не надавалася, акт на право постійного користування цією земельною ділянкою НПП «Гуцульщина» не видавався і право лісокористування за ним на вказану землю не реєструвалося, що стало підставою для висновку, що в розумінні чинного законодавства України НПП «Гуцульщина» не є постійним користувачем лісової земельної ділянки. Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено того, що державний акт на право постійного користування земельними ділянками, одержаний в установленому порядку ДП «Кутське лісове господарство», є скасованим, недійсним або нечинним. Тому законодавчий механізм підтвердження права постійного користування земельними ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, передбачений п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України не включається у зв`язку з існуванням законного та легітимного постійного землекористувача. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що посилання позивача на ту обставину, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було проведено громадських слухань у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» від 25 травня 2011 року № 555 (далі  Постанова КМУ № 555), є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи рішенням Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11 січня 2013 року та протоколом № 22 від 29 травня 2013 року.
		Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції та залишаючи без задоволення апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.102017 у справі №809/807/17  без змін, виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем по справі було усунуто усі зауваження викладені у протоколі архітектурно-містобудівної ради облдержадміністрації від 26.12.2012 року, що підтверджено листом ДП УДНДІ «Діпромісто» №ГРП -7/381 від 19.06.2013. На спростування тверджень позивача про порушення відповідачем порядку проведення громадських слухань доопрацьованого генерального плану села Пістинь зазначив, що в судовому засіданні представник відповідача та ДП «Кутське лісове господарство» пояснили, що 19 грудня 2013 року відповідачем було отримано 2-ий, 3-ий, 4-ий примірник доопрацьованого плану, 1-ий примірник доопрацьованого генерального плану села Пістинь знаходився в Пістинській сільській раді, метою якого було доведення до громадськості відповідних доопрацювань та зауважень. В судовому засіданні було представлено, а судом оглянуто газету обласного рівня, в якій висвітлювалася відповідна інформація. У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що відповідачем не було порушено порядку прийняття оскаржуваного рішення.
		Суд касаційної інстанції, перевіряючи доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду визначених ст.341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах з врахуванням ст. 16, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі  Закон № 3038-VI), ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-XII (далі  Закон № 2456-XII), ст. 43, 45 Земельного кодексу України прийшов до висновку, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати, зокрема, в комунальній власності, і саме по собі включення таких земель до території населеного пункту не свідчить про порушення норм закону. Разом з тим, включення таких земель до складу населеного пункту шляхом розроблення його генерального плану потребує відповідного погодження із землекористувачами згідно з наділеними законом повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками.
		З огляду на те, що користувачем спірної земельної ділянки є ДП «Кутське лісове господарство», що підтверджується Указом Президента України «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина» від 14 травня 2002 №456/2002», яким до території НПП «Гуцульщина» погоджено включення земель, що включаються до складу парку без вилучення у постійних землекористувачів, які зазначені в додатках №1 та №2, зміст постанови Вищого господарського суду України від 29 серпня 2017 у справі №909/4/17, НПП «Гуцульщина» не є користувачем спірної земельної ділянки, Верховний Суд прийшов до висновку про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, про правомірність отримання Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області погодження проекту генерального плану забудови села Пістинь саме у ДП «Кутське лісове господарство» як землекористувача спірної земельної ділянки, що не підлягає доказуванню згідно вимог статті 78 КАС України. 
		Одночасно Верховний Суд, у постанові від 22.08.2018 вказав на те, що суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку правомірності рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь», належним чином не з`ясували чи виносився доопрацьований проект вказаного рішення на громадські слухання з дотриманням відповідної процедури, передбаченої Законом № 3038-VI та Постановою КМУ № 555. Звернув увагу на те, наявні у матеріалах справи рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11 січня 2013 року та протокол цієї ради № 22 від 29 травня 2013 року, на які суд першої інстанції покликається як на підтвердження дотримання відповідачем порядку проведення громадських слухань щодо доопрацьованого генерального плану села Пістинь, не можуть свідчити про дотримання відповідачем такого порядку, оскільки вони прийняті до 19 грудня 2013 року; висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що 19 грудня 2013 року відповідачем було отримано лише 2-ий, 3-ий, 4-ий примірник доопрацьованого генерального плану села Пістинь, а 1-ий примірник доопрацьованого плану знаходився в Пістинській сільській раді, Судом оцінено критично, оскільки будь-яких доказів на їх підтвердження матеріали справи не містять та ґрунтуються лише на поясненнях відповідача, які жодним чином не підтвердженні. 
		Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		Як уже зазначалось судом вище, під час розгляду справи суд касаційної інстанції, в постанові від 22.08.2018, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки факт того, що користувачем спірної земельної ділянки є ДП «Кутське лісове господарство», що підтверджується Указом Президента України «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина» від 14 травня 2002 року № 456/2002, яким до території НПП «Гуцульщина» погоджено включення земель, що включаються до складу парку без вилучення у постійних землекористувачів, які зазначені в додатках № 1 та № 2 (пункт 43 постанови ВС від 22.08.2018). 
		В пункті 44 вказаної постанови вказав на те, що суди попередніх інстанцій вірно вказали, що як свідчить зміст постанови Вищого господарського суду України від 29 серпня 2017 року у справі № 909/4/17, НПП «Гуцульщина» не є користувачем спірної земельної ділянки, що згідно ст.78 КАС України не підлягає доказуванню.
		Та з врахуванням наведеного Верховним Судом зроблено висновок, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області було правомірно отримано погодження проекту генерального плану забудови села Пістинь саме у ДП «Кутське лісове господарство», як землекористувача спірної земельної ділянки (пункт 45 постанови ВС від 22.08.2018).
		Вказана постанова Верховного Суду набрала законної сили з дати її прийняття - 22 серпня 2018 року, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Відповідно до частини 4статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відтак, встановлені Верховним Судом у пунктах 43,44,45 постанови від 22.08.2018 обставини, у відповідності до положень частини 4статті 78 КАС України, не підлягає доказуванню при новому розгляді справи №809/807/17.
		Що стосується доводів представника позивача та представників третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - НПП «Гуцульщина», щодо не проведення Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області громадських слухань з приводу обговорення доопрацьованого проекту генерального плану села Пістинь, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
		Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.
		Згідно частини 3 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відповідно до частини 4 та 5 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.
		Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. 
		Згідно пункту 4 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою КМУ №555, оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.
		Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).
		Судом встановлено, що доопрацьований генеральний план забудови села Пістинь, після його надходження від ДП УДНДІ «Діпромісто» оприлюднений відповідачем у друкованих засобах масової інформації, зокрема в газеті «За лаштунками» №14 від 12.09.2013 року, а також був розміщений на офіційному веб-сайті Пістинської сільської ради. 
		Доказів зворотного позивачем та представниками третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - НПП «Гуцульщина» суду, не надано.
		Також судом встановлено, що генеральний план забудови села Пістинь після його доопрацювання пройшов процедуру громадських слухань, що підтверджено наданими представником відповідача та третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача доказами, зокрема рішенням Пістиньскої сільської ради від 11.01.2013 року «Про створення комісії про проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації на місцевому рівні» (т.3 а.с.5), протоколом громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення генерального плану забудови с.Пістинь від 02.09.2013 (участок «Царина-Прелочі») за участі 161 учасника громадських слухань (т.3 а.с.1-2), статтею розміщеною в місцевих друкованих засобах масової інформації зокрема в газеті «За лаштунками» №14 від 12.09.2013 року (т.2 а.с.130-131).
		На момент проведення громадських слухань та прийняття оскаржуваного рішення перший примірник доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь знаходився у відповідача, що підтверджується наданими представником відповідача та третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача копією листа ДП УДНДІ «Діпромісто» № ГРП-7/381 від 19.06.2013 року (т.2 а.с.257), згідно якого зазначено, що у генплані с.Пістинь враховані зауваження і пропозиції викладені у протоколі містобудівної ради облдержадміністрації від 26.12.12 року і сам генеральний план переданий замовнику. Також вказане підтверджено і фотокартками розміщеними у в місцевих друкованих засобах масової інформації зокрема в газеті «За лаштунками» №14 від 12.09.2013 року (т.2 а.с.130-131).
		Що стосується посилань позивача на ту обставину, що рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь» було прийнято 11-13 грудня 2013 року, до надходження доопрацьованого генерального плану до Пістинської сільської ради, суд зазначає таке. 
		Як свідчить наявний у матеріалах справи лист Івано-Франківської філії Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя від 19.12.2013 № 7/848, сільському голові с.Пістинь Косівського району Івано-Франківської області Т.Бейсюк 19.12.2013 направлено доопрацьований генеральний план (основне креслення) с.Пістинь Косівського району. Додаток: Генеральний план (основне креслення) на 1 аркуші інв.№ 1855, аркуш №3 зм., примірник №2,3,4 (том2 а.с.232).
		Тобто, вказаним листом 19.12.2013 ДП УДНДІ «Діпромісто» було направлено відповідачу основне креслення Генерального плану на 1 аркуші, аркуш №3 зм., та 2-ий, 3-ий, 4-ий примірник доопрацьованого генерального плану села Пістинь, а 1-ий примірник доопрацьованого плану знаходився в Пістинській сільській раді, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами копією листа ДП УДНДІ «Діпромісто» № ГРП-7/381 від 19.06.2013(т.2 а.с.257), фотокартками розміщеними у в місцевих друкованих засобах масової інформації зокрема в газеті «За лаштунками» №14 від 12.09.2013 року (т.2 а.с.130-131).
		Що стосується посилань позивача на ту обставину, що в супереч пункту 3 Пістинська сільська рада, як замовник містобудівної документації, не зверталась в департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА щодо повторного розгляду доопрацьованого генерального плану на засіданні архітектурно-містобудівної ради, суд зазначає, таке.
		Відповідно до пункту 3 витягу з протоколу №4 засідання архітектурно-містобудівної ради управління містобудування та архітектури облдержадміністрації від 26.12.2012 року, після доопрацювання питань зазначених в пункті 2 рекомендовано повторно розглянути на містобудівній раді, після чого направити даний генплан на затвердження на чергову сесію Пістинської сільської ради. 
		З врахуванням наведеного, пункт 3 витягу з протоколу №4 засідання архітектурно-містобудівної ради управління містобудування та архітектури облдержадміністрації від 26.12.2012 року, містить рекомендаційний характер та не містить жодного посилання на обов`язковість повторного розгляду доопрацьованого генерального плану на засіданні архітектурно-містобудівної ради.
		Що стосується посилань представника позивача та представників третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - НПП «Гуцульщина», що у генплані с. Пістинь не враховані зауваження і пропозиції викладені у протоколі №4 засідання архітектурно-містобудівної ради управління містобудування та архітектури облдержадміністрації від 26.12.2012 року, то зазначене не відповідає встановленим у справі обставинам. Так, в судовому засіданні встановлено, що у генплані с. Пістинь враховані зауваження і пропозиції викладені у вищезгаданому протоколі, що підтверджується листом за № ГРП-7/381 від 19.06.2013 року ДП УДНДІ Діпромісто (том 2, а.с.131).
		Відтак, до прийняття оскаржуваного рішення від 11-13.12.2013 року відповідачем було усунуто усі зауваження.
		Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Сукупність встановлених судом обставин у справі, які підтверджуються належними доказами не дають суду обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь», а тому в задоволенні позову слід відмовити.
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		 
		Суддя /підпис/ Скільський І.І. 
		 
		 
		Рішення складене в повному обсязі 02 грудня 2019 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...