Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2268/11 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-5517ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		27 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-2268/11
		 
		провадження № 61-5517св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		заявник - державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинська Марина Миколаївна,
		заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука Дениса Юрійовича, на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року у складі судді                   Реброва С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду                          від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В.,                     Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
		  
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2018 року державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинська М. М. звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на 1/2 нерухомого майна, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
		 
		Подання мотивовано тим, що на виконанні в Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться зведене виконавче провадження № 54049655, виконавчий лист від 11 червня 2012 року                          № 2-2268/11, виданий Апеляційним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 415 099 грн. Боржником вказане рішення суду не виконується. 
		Ураховуючи недостатність іншого майна, зареєстрованого за боржником, що унеможливлює виконання судового рішення, стягнення має бути звернуто на майно боржника, яке перебуває у спільній сумісній власності, тобто на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . 
		На підставі зазначеного державний виконавець звернулась до суду з поданням. 
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 
		 
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 23 жовтня 2018 року подання державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинської М. М. про звернення стягнення на нерухоме майно задоволено.
		Звернуто стягнення на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 20 жовтня 2008 року, з метою виконання виконавчого листа № 2-2268, виданого                     11 червня 2012 року Апеляційним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 145 099, 00 грн, та виконавчий лист № 2-1705/11 від 26 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 952 621, 59 грн.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звернути стягнення на частку боржника у спільному майні не виявляється можливим, оскільки право власності на весь будинок зареєстроване за ОСОБА_3 . 
		Проте ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року, яку залишено без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року, подання державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції                            у Дніпропетровській області, зацікавлені особи: ОСОБА_1 ,                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - задоволено та визначено, що частка ОСОБА_2 у спільній сумісні власності із ОСОБА_3 , на яку може бути звернуто стягнення, становить 1/2 частину житлового будинку               АДРЕСА_1 . 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
		Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області                від 23 жовтня 2018 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що частка майна боржника визначена ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року, яка набрала законної сили.
		Разом з тим наявність у провадженні Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року, дія якої зупинена до закінчення касаційного провадження, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук Д. Ю.,  подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання державного виконавця.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                                             № 2-2268/11 з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
		Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука Д. Ю.,   про зупинення дії ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року задоволено.
		Зупинено дію ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
		 
		У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу за поданням державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинської М. М., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звернення стягнення на 1/2 нерухомого майна призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга, з урахуванням додаткових пояснень, мотивована тим, що суди безпідставно не прийняли як доказ належності ОСОБА_3 на праві приватної власності житлового будинку      АДРЕСА_1 на підставі договору про поділ спільного сумісного майна подружжя                      від 16 вересня 2010 року, за яким цей будинок був переданий в особисту приватну власність ОСОБА_3 . Будь-які судові рішення про недійсність договору про поділ спільного сумісного майна відсутні, отже цей договір є чинним.
		Відповідно до пункту 6 указаного договору після укладення цього договору право спільної сумісної власності сторін щодо вище зазначеного майна припиняється і виникає право приватної власності кожного з подружжя особисто на відповідне майно.
		Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Крім того, 17 вересня 2019 року Дніпровський апеляційний суд при новому розгляді цивільної справи № 175/3659/14-ц за поданням державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3 - скасував ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року та відмовив в задоволенні подання державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції                                  у Дніпропетровській області про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. 
		 
		Доводи особи, яка подала пояснення на касаційну скаргу
		 
		У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Глазов О. В., подав пояснення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. 
		Також зазначив, що укладений 16 вересня 2010 року між  ОСОБА_3              та ОСОБА_2 договір  про поділ спільного сумісного майна подружжя     є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом, тому відсутні підстави для визнання його недійсним у судовому порядку.                       
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		На виконанні в Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження № 54049655 з виконання виконавчого листа від 11 червня 2012 року № 2-2268/11, виданого Апеляційним судом Дніпропетровської області, про стягнення                           з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 415 099,00 грн.
		 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період з червня 1992 року до липня                 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ОСОБА_3 20 жовтня 2008 року отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
		 
		10 березня 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, умов якого остання не виконала.
		 
		02 серпня 2010 року на спірний житловий будинок було накладено арешт на забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
		Згідно з договором від 16 вересня 2010 року про поділ майна, придбаного як спільна сумісна власність подружжя, укладеного між ОСОБА_3                  та ОСОБА_2 , будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , що придбані за час шлюбу і оформлені на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 20 жовтня 2008 року, є особистою приватною власністю ОСОБА_3 .
		 
		Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня                 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1                                2 143 279,00 грн боргу за договором позики та 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист для виконання зазначеного судового рішення.
		 
		Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня                  2014 року скасовано ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року про скасування заходів забезпечення позову та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, скасовуючи заходи забезпечення позову, необґрунтовано послався як на підставу для скасування цих заходів на наявність договору про поділ майна від 16 вересня 2010 року, оскільки це майно на той час уже було предметом забезпечення позову, отже, договір про поділ майна укладений після постановлення судами ухвал про забезпечення позову.
		 
		20 серпня 2014 року відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції звернувся до суду                      з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким вона володіє спільно з ОСОБА_3 , та просив визначити,                       що вказана частка, на яку може бути звернуто стягнення, становить                     1/2 частину спірного житлового будинку.
		 
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області                   від 20 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року, подання державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно                      з іншими особами - задоволено. Визначено, що частка ОСОБА_2                     у спільній сумісні власності із ОСОБА_3 , на яку може бути звернуто стягнення, становить 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_3 придбав вказаний житловий будинок у 2008 році, тобто за час шлюбу, фактично відбулося відчуження спірного майна з метою унеможливити звернення стягнення на нього в порядку виконання судового рішення, а правочин (договір поділу майна) укладено неправомірно, оскільки боржнику було відомо про накладений у порядку виконання рішення арешт.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчук Д. Ю.,  підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		 
		Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		 
		Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з підстав його обґрунтованості та доведеності, пославшись на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року, залишену без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року, якою визначено, що частка ОСОБА_2 у спільній сумісні власності із ОСОБА_3 , на яку може бути звернуто стягнення, становить 1/2 частину житлового будинку               АДРЕСА_1 . 
		 
		Проте постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - ОСОБА_4 , задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року у справі № 175/3659/14-ц (провадження                 № 61-45011св18) скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		17 вересня 2019 року Дніпровський апеляційний суд при новому розгляді цивільної справи № 175/3659/14-ц за поданням державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3 - скасував ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року та відмовив в задоволенні подання державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
		У вказаній постанові апеляційний суд встановив, що згідно з договором                 від 16 вересня 2010 року про поділ майна, придбаного як спільна сумісна власність подружжя, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , що придбані за час шлюбу і оформлені на їм`я ОСОБА_3 , є його особистою приватною власністю. При цьому рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог                         ОСОБА_1 про визнання договору про поділ майна подружжя недійсним відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважала помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 ,аправочин (договір поділу майна) укладено неправомірно, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено відсутність правових підстав для визнання вказаного договору недійсним, а тому спірна нерухомість не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Крім того, ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року (провадження № 61-18726ск19) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дзіжка Р. Ю. на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у справі за поданням державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
		 
		Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 цього Закону). 
		 
		Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 3262-IV кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень. 
		Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону № 3262-IV).
		 
		Указана ухвала Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 85443172.
		 
		Таким чином, суди не навели достатніх міркувань, які б надавали підстави для звернення стягнення на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 .  
		 
		Ураховуючи викладене, суди дійшли помилкового висновку про задоволення подання державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинської М. М.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні подання.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Ураховуючи скасування судових рішень, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2  підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 352,40 грн та за подання касаційної скарги, у розмірі 384,20 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука Дениса Юрійовича, задовольнити.
		 
		Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області                   від 23 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду                 від 26 лютого 2019 року скасувати. 
		 
		У задоволенні поданням державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинської Марини Миколаївни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звернення стягнення на 1/2 нерухомого майна відмовити.
		 
		Стягнути з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 736,60 грн (сімсот тридцять               шість грн 60 коп.). 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова 
		Б. І. Гулько 
		Г. В. Кривцова
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...