Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/9261/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: 61-15093ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		13листопада 2019 року
		м. Київ
		справа № 759/9261/15-ц
		провадження № 61-15093св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особа, якане заявляєсамостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року у складі судді Ул`яновської О. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Шебуєвої В. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
		Позов обґрунтований тим, що 24 січня 2015 року на просп. Перемоги у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) з вини ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки «Богдан», модель А -09202 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності належить відповідачу. Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль «Пежо», державний номерний знакНОМЕР_3 , що належить позивачу на праві власності.
		Відповідачзавдав їй шкоду, тому позивач просила стягнути з нього майнову шкоду у розмірі 69 172,00грн, витрати понесені на проведення товарознавчого дослідження - 1 200,00 грн та у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог про відшкодування 10 000,00 грн моральної шкоди позивач посилалася на те, що вона перенесла та продовжує переносити моральні страждання, які полягають у порушенні її психічного добробуту та душевної рівноваги, оскільки добре налаштований стан її життя погіршився. Вона вимушена була витрачати час на збирання документів, необхідних для пред`явлення цього позову, віддавати машину для проведення товарознавчого дослідження, до теперпозбавлена можливості використовувати власний автомобіль.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2016 року, у позові відмовлено.
		Судові рішення мотивовані пред`явленням позову про відшкодування майнової шкоди до неналежного відповідача (власника автомобіля), оскільки згідно з полісом № АІ/5013783 цивільно-правова відповідальність останнього застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»).
		Відмовляючи в позові в частині відшкодування з відповідача 10 000,00 грн моральної шкоди, суди виходили з того, що позивач не надала належні докази на її обґрунтування.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2016 року, просила оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		20 січня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і ікримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		У березні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно з розпорядженням від 06 червня 2019 року № 609/0/226-19  «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
		31 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		Суди помилково дійшли висновку, що у цьому випадку цивільно-правову відповідальність за завдану їй шкоду має нести страхова компанія.
		Суд мав з власної ініціативи залучити ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до участі у цій справі як співвідповідача.
		Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
		ОСОБА_2 у запереченнях на касаційну скаргу зазначає про безпідставність та необґрутованість доводів касаційної скарги, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін. 
		Дії позивача свідчать, що саме вона не заінтересована залучити до участі у справі страхову компанію як співвідповідача, що є порушенням норм матеріального права.
		Посилання позивача на упередженість  суду є необгрунтованими.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційноїскарги з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 24 січня 2015 року на просп Перемоги у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля марки «Богдан», модель А -09202 , державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія  ОСОБА_3 та автомобіля «Пежо», державний номерний знакНОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 та яким вона керувала під час ДТП.
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11березня 2015 року  ОСОБА_3 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП тазастосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		21 листопада 2014 року відповідач видав довіреність Товариству з обмеженою відповідальністю «Д-М Київтранс» (далі - ТОВ «Д-М Київтранс») на три роки, якою уповноважив товариство вчиняти дії з питань експлуатації транспортного засобу марки «Богдан» з державним номерним знаком АА5543ІА.
		Згідно зі звітом розмір матеріальних збитків, завданих пошкодженням автомобіля позивача, становить 69 172,00 грн.
		Відповідно дорахунку-фактури № 3235/ДК від 27 квітня 2015 року на проведення товарознавчого дослідження позивач понесла додаткові витрати у розмірі 1 200,00 грн.
		Згідноз полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 грудня 2014 року № АІ/5013783, виданого на підтвердження укладеного договору між  ОСОБА_2  та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», строк дії договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - один рік з 00 год. 00 хв. 25 грудня 2014 року до 25 грудня 2015 року.Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «Богдан»,модель  А - 9202 з державним номерним знаком АА5543ІА, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 50 000,00 грн, франшиза - «нуль».
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Щодо відшкодування майнової шкоди
		Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Згідно з пунктом 1 частин першої статті 1188 ЦК Укарїни шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Верховний Суд зазначає, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.
		Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
		Відповідно до статті 3 Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
		Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		За змістом статтей 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		Згідно зі статтею 1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
		Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).
		Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс18.
		Суди встановили, що 21 листопада 2014 року між власником автомобіля «Богдан», модель А -09202 , державнийномерний знак НОМЕР_2  - ОСОБА_2 та ТОВ «Д-М Київтранс» укладений договір оренди транспортного засобу з екіпажем на строк до 21 листопада 2017 року, ОСОБА_2 надав довіреність ТОВ «Д-М Київтранс» з питань експлуатації  належного йому автомобіля. 
		Отже, особою, яка на відповідній правовій підставі (договір оренди) володіла транспортним засобом під час ДТП, є ТОВ «Д-М Київтранс». Із матеріалів справи випливає, що ОСОБА_3 працював водієм у цьому товаристві.
		До особи, яка завдала шкоду - ТОВ «Д-М Київтранс» позов не пред`явлено, а також не пред`явлено позов до відповідного  страховика.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції,  обґрунтовано відмовив у позові, встановивши, що позивач не звертався до страховика, а також до особи, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а пред`явив позов до неналежного відповідача (власника автомобіля). 
		Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для відшкодування завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові.
		Доводи касаційної скарги щодо незалучення до участі у справі іншу особу як співвідповідача є необгрунтованими з огляду на положення частини першої статті 33 ЦПК України 2004 року, згідно з якими суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Оскільки суд першої інстанції роз`яснив представнику позивача  процесуальні права та обов`язки, а представник позивача не заявила відповідне клопотання, то у суду не було повноважень з власної ініціативи залучати до участі у справі іншу особу - належного відповідача.
		Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові до неналежного відповідача відповідає нормам матеріального права та вказаному вище правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.
		Щодо відшкодування моральної шкоди
		Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Суди встановили, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що моральну шкоду їй завдано відповідачем-власником транспортного засобу, який на відповідній правовій підставі не керував автомобілем у момент ДТП. Тому доводи касаційної скарги є необгрунтованими та не грунтуються на нормах матеріального права.
		Інші доводи касаційної скарги щодо встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів були предметом розгляду судами, їм надана правова оцінка.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
		З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які спрямовані на власне тлумачення норм матеріального права, переоцінку доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
		Частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2016 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                О. В. Ступак
		Судді:                                                                                                           І. Ю. Гулейков
		                                                                                                                      А. С. Олійник
		                                                                                                                      С. О. Погрібний
		                                                                                                                      В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...