Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/34493/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Номер судового провадження: 61-20682ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України                                  
		 
		20 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/34493/15-ц
		 
		провадження № 61-20682св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Генеральна прокуратура України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на рішення Печерського районного суду   м. Києва від 19 серпня 2016 року у складі судді Васильєвої Н. П. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2015 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України - http://www.gp.gov.ua/ опубліковано інформаційне повідомлення під назвою «За дорученням ОСОБА_2 підготовлено аналіз стану розслідування злочинів щодо мирних акцій протесту та діяльності режиму ОСОБА_4 ». В інформаційному повідомленні міститься графічний матеріал під назвою «Стан розслідування слідчими органів прокуратури України злочинів щодо протидії протестним акціям та злочинної діяльності режиму ОСОБА_4 ». У згаданому графічному матеріалі міститься фраза: «Розпочато процедуру заочного засудження/…/ стосовно /…/ ОСОБА_1 ».
		Вважав, що поширена інформація є такою, що не відповідає дійсності, порушує його права, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію. 
		Вказував, що КПК України не передбачає такого поняття, як заочне засудження, а дії, які вчинялися відповідачем по відношенню до нього, були досудовим розслідуванням.
		Крім того, зазначав, що лише 24 липня 2015 року, тобто через 7 днів після поширення відповідачем недостовірної інформації слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва надав дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно нього. Отже, вищезазначена інформація є недостовірною.
		Крім того, зазначав, що вина має бути доведена у суді, а кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Наводив практику Європейського суду з прав людини та зазначав, що при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи. Крім того, поширена відповідачем інформація становить предмет загального суспільного інтересу, є резонансною та такою, що впливає на громадську думку.
		Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги,  ОСОБА_1 просив суд: визнати недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію, розповсюджену 16 липня 2015 року Генеральною прокуратурою України шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України інформацію, а саме наступну фразу: «Розпочато процедуру заочного засудження/…/ стосовно /…/ ОСОБА_1 »; визнати недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію, розповсюджену 16 липня 2015 року Генеральною прокуратурою України шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України інформацію про те, що стосовно нього розпочато процедуру заочного засудження у зв`язку з причетністю до протидії протестним акціям і злочинної діяльності режиму ОСОБА_4 . 
		З метою спростування недостовірної інформації, просив зобов`язати Генеральну прокуратуру України повідомити на своєму офіційному веб-сайті про ухвалене у справі за цим позовом рішення суду шляхом публікації його повного тексту протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , розповсюджену 16 липня 2015 року Генеральною прокуратурою України шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України інформацію, а саме: наступну фразу: «Розпочато процедуру заочного засудження» /…/ стосовно /…/                  ОСОБА_1 »
		Зобов`язано Генеральну прокуратуру України протягом одного місяця з дня набрання чинності вказаного рішення суду шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України спростувати інформацію, розміщену Генеральною прокуратурою України 16 липня                 2015 року на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України, а саме: наступну фразу: «Розпочато процедуру заочного засудження» /…/ стосовно /…/ ОСОБА_1 , виклавши вказану фразу у наступній редакції: «У відповідності до глави 24-1 Кримінально-процесуального Кодексу України розпочато спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень» /…/ стосовно /…/ ОСОБА_1 .
		У решті позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в інформації, яку оскаржує позивач, викладено словосполучення «заочне засудження», а не «процедура заочного спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні», як передбачено у КПК України, тому вказана інформація є недостовірною та такою, що порушує права позивача.
		Стосовно інших позовних вимог щодо вимог визнання недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача, розповсюджену 16 липня 2015 року Генеральною прокуратурою України шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України інформацію про те, що стосовно ОСОБА_1 розпочато процедуру заочного засудження у зв`язку з причетністю до протидії протестним акціям і злочинної діяльності режиму ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що вказана інформація подана позивачем у позовній заяві неповно, містить в собі загальні повідомлення про певні кримінальні правопорушення за певний період часу, у тому числі: «загалом повідомлено про підозру 149 особам…»; «за вчинення злочинів з метою придушення акцій протесту…»; «за вчинення колишніми високо посадовцями розкрадання та заволодіння державними коштами…» тощо. Є наявна інформація і щодо арешту майна в Україні та за кордоном, а також статистичні данні щодо розпочатих та направлених до суду кримінальних проваджень за певний період роботи Генеральних прокурорів України. Позивачем не надано будь-яких спростувань щодо недостовірності вказаної інформації, а зазначені ним у позовній заяві відомості є перекрученими та такими, що протирічать інформації, викладеній на веб-сайті Генеральної прокуратури України.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Апеляційну скаргуГенеральної прокуратури України відхилено.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року змінено в частині задоволених позовних вимог.
		Викладено в цій частині резолютивну частину рішення в наступній редакції.
		Позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено частково.
		Визнано недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію розповсюджену 16 липня 2015 року Генеральною прокуратурою України на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України під заголовком: «Стан розслідування слідчими органів прокуратури України злочинів щодо протидії протестним акціям та злочинної діяльності режиму ОСОБА_4 » а саме: «Розпочато процедуру заочного засудження» /…/ стосовно /…/ ОСОБА_1 »
		Зобов`язано Генеральну прокуратуру України спростувати вказану інформацію, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України.
		В решті рішення суду залишено без змін.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надавши їм належної правової оцінки. При вирішенні спору, районний суд правильно визнав недостовірною інформацію наступну фразу: «Розпочато процедуру заочного засудження» /…/стосовно /…/ ОСОБА_1 , проте помилково зобов`язав відповідача спростувати вказану фразу, виклавши в іншій редакції, оскільки позивач не заявляв таких вимог, тобто суд вийшов за межі позовних вимог, що апеляційний суд вважав підставою для зміни рішення у порядку статті 309 ЦПК України 2004 року. У решті апеляційний суд погодився з висновками районного суду.
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,                                         Генеральна прокуратура України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову                 ОСОБА_1 у повному обсязі.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку оспорюваній ОСОБА_1 інформації. Вважає, що Генеральна прокуратура України діяла у межах своїх повноважень, повідомивши про те, що було розпочато розслідування кримінальних правопорушень за підозрою ОСОБА_1 Презумпція невинуватості позивача не порушувалася і про таке не зазначалося.
		Вказує, що позивачем не доведено, у чому саме полягає порушення його прав розміщеною на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України інформацією.
		 
		Відзив (заперечення) на касаційну скаргу позивач до суду не подав.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу   Лідовцю Р. А.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 пред`явлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України та полягає у незаконних діях останнього, як колишнього заступника Міністра доходів і зборів України, які виразились у скасуванні податкових повідомлень-рішень по зменшенню бюджетного відшкодування та податкового кредиту ДСБУ Аграрному фонду, нанесенні збитків інтересам Держави у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів на загальну суму 224 189 980,25 грн.
		 
		09 вересня 2014 року ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук.
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва                         від 24 липня 2015 року у справі № 757/21472/15-к задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах (далі -ОВС) управління з розслідування ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні                                       № 42014000000000625 від 15 липня 2015 року стосовно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
		Відомості про здійснення спеціального досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення факт переховування ОСОБА_1 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності підтвердила певними обставинами, які прийняті до уваги при розгляді вказаного клопотання.
		16 липня 2015 року на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України опубліковано інформаційне повідомлення. В інформаційному повідомленні міститься графічний матеріал під назвою «Стан розслідування слідчими органів прокуратури України злочинів щодо протидії протестним акціям та злочинної діяльності режиму ОСОБА_4 ». 
		У вказаному графічному матеріалі міститься фраза: «Розпочато процедуру заочного засудження/…/ стосовно /…/ ОСОБА_1 ».
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		  
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга Генеральної прокуратури України підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
		 
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 4 чинного ЦПК України.
		 
		Частина перша статті 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		За правилами частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Згідно з положеннями частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		 
		У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		 
		У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого          2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 10 ЦПК України 2004 року).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 10, частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 належно не обґрунтував, як саме зазначення терміну КПК України, а саме «процедура заочного засудження» замість «спеціальне досудове розслідування», порушило його права, оскільки воно є складовою частиною загального процесу досудового розслідування.
		ОСОБА_1 фактично не доведено порушення його честі, гідності та ділової репутації, що було його процесуальним обов`язком відповідно до вимог статті 10, 60 ЦПК України 2004 року, та є обов`язковою складовою юридичного правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи.
		 
		Посилання ОСОБА_1 , а також судів про те, що порушено презумпцію невинуватості є безпідставним, оскільки згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		 
		Наведене положення узгоджується із частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. 
		 
		Тлумачення вказаного принципу здійснено Європейським судом з прав людини і означає заборону формування передчасної позиції, в якій би відображалася інформація про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина була доведена відповідно до закону (рішення у справі «Мінеллі проти Швейцарії» від 25 березня            1983 року). Це стосується і висловлювань, вчинених посадовими особами про перебіг розслідування кримінального провадження, якщо такі твердження спонукають громадськість повірити у винуватість особи (рішення у справі «Буткевічюс проти Литви» від 26 березня 2002 року).
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України»          від 04 липня 2019 року також зазначено, що частина друга статті 6 наведеної вище Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальне розслідування, роблячи це обережно.
		 
		В інформації, яку бажає спростувати позивач, відповідачем ніяк не зазначено про винність ОСОБА_1 , а навпаки інформується громадськість про розслідування певного кримінального провадження, не порушуючи презумпцію невинуватості особи.
		 
		Розглядаючи справу, суди вказаних обставин не врахували та, не встановивши повного юридичного складу порушення прав ОСОБА_1 , оприлюдненою Генеральною прокуратурою України інформацією, безпідставно задовольнили частково його позов.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Оскільки обставини справи судами були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судом першої інстанції, з висновками якого по суті погодився й апеляційний суд, було ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову  ОСОБА_1 .
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2017 року скасувати.
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Б. І. Гулько   Р. А. Лідовець   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...