Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/8199/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2019. Зареєстровано: 06.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2019.
Дата набрання законної сили: 28.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 листопада 2019 року Справа № 160/8199/19  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді Кальника В.В.
		за участі:
		секретаря судового засіданняТуренко К.М.
		позивача ОСОБА_1 
		представника позивача Біленко О.В.
		представників відповідачаЗабудько С.О., Слєпуха С.М.
		третьої особи 2Даниленка Є.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа 1 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа 2 ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - 
		ВСТАНОВИВ:
		23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Роздорської селищної ради щодо не розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться в межах території Роздорської сільської (селищної) ради Дніпропетровської області у встановленому порядку відповідно до вимог чинного законодавства;
		- визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Роздорської селищної ради № 609-39/VІІ та відповідно 610-39/VІІ від 17.09.2019 року;
		- скасувати рішення Роздорської селищної ради №543-35 від 17.04.2019р. та зобов`язати селищну раду погодити наданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться в межах території Роздорської сільської (селищної) ради Дніпропетровської області (в межах населеного пункту) у встановленому порядку відповідно до вимог чинного законодавства;
		- скасувати рішення Роздорської селищної ради №512-34 від 08.02.2019 р. відносно ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою, земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться в межах території Роздорської сільської (селищної) ради Дніпропетровської області (в межах населеного пункту), якою користується ОСОБА_1 .
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.07.2018 року він звернувся до Роздорської селищної ради з відповідною заявою для надання дозволу на розробку проекту землеустрою та надання у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Разом із цією заявою були подані відповідні додатки з графічним матеріалом, в якому відображено саме ту земельну ділянку, за користування якою позивач сплачує кошти до бюджету вже багато років відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Зауважує, що за картою держгеокадастру данна ділянка є вільною.
		Проте, в порушення вимог Конституції України та Земельного кодексу, розгляд земельного питання було відкладено, про даний факт було зазначено у відповіді Роздорської селищної ради від 30.08.2018р., що є, на думку позивача, порушенням ст. 116, 118, 123 Земельного кодексу. При цьому, Роздорська селищна рада не одноразово у своїх листах, які відправляла позивачу та його адвокатові, зазначала про відкладення розгляду заяви та відмову в погодженні на розробку проекту землеустрою.
		Також зауважує, що рішенням від 08.02.2019 року №512-34 Роздорська селищна рада надала дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на земельну ділянку, якою користується ОСОБА_1 , не розглянувши при цьому заяву ОСОБА_1 , надану ще 11.07.2018 року.
		Звертає увагу на те, що 18.03.2019 року позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій просив погодити проект землеустрою щодо земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Проте, як зазначає позивач, 17.04.2019 року Роздорська селищна рада надіслала рішення про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 без будь-якого посилання на чинне законодавство. На думку позивача, Роздорська селищна рада, яка є органом місцевого самоврядування відповідно до ст. 122 ЗК України, порушила не тільки строк розгляду заяви за ч. 7 ст. 118 ЗК України, а також, порушення вбачається в частині того, що Роздорська селищна рада не надала мотивованої відповіді та причини відмови на заяву позивача відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України.
		Окрім цього, позивач зауважує, що після подання ним до суду адміністративного позову, Роздорська селищна рада 17 вересня 2019 року прийняла ще два спірних рішення №609-39/VII та №610-39/VII, які, на думку позивача, носять удаваний характер та порушують його конституційні, законні права та не породжують передбачених обов`язків органу місцевого самоврядування, як того вимагає Конституція, а тому, є такими, що підлягають скасуванню.
		27.08.2019 року ухвалою суду адміністративний позов був залишений без руху.
		Ухвалою суду від 27.08.2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також ухвалою від 17.09.2019 року до участі у справі у якості третьої особи 2 було залучено ОСОБА_2 .
		Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов.
		11.10.2019 року від представника третьої особи 1 - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до суду надійшли письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що земельну ділянку з кадастровим номером 1224855600:01:001:0411 передано з державної власності у комунальну. 
		Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позовну заяву з огляду на викладені в ній обставини.
		Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити в задоволенні позовної заяви.
		Представник третьої особи 1 до суду не прибув.
		Третя особа 2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в частині позовних вимог про скасування рішення №512-34/VІІ від 08.02.2019р. «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 .» та рішень відповідача від 17.09.2019 року. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи 2, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
		Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 11.07.2018 року ОСОБА_1 до Роздорської селищної ради подана заява про передачу позивачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієтованою площею 2 га та відповідно про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Роздорської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області в межах населеного пункту. До заяви додані: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія документа, що посвідчує особу (ідентифікаційний код, паспорт). 
		Відповідно до витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин від 31.07.2018 року, розгляд заяви від 11.07.2018 року було відкладено до створення переліку земельних ділянок, які передбачається надавати у власність особам, на яких поширюється дія п. 19 і 20 ч. 1 ст. 6, п.11-14 ч.2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антирористичної операції), який, як зазначено у витягу, буде визначений після держаної реєстрації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності у комунальну вланість Роздорської ОТГ згідно розпорядження КМУ від 31.01.2018 року №60-р.
		30.08.2018 року на заяву позивача від 11.07.2018 року Роздорською селищною радою надана відповідь №539/01-17, в якій вказано, що заява була розглянута на засіданні комісії з питань земельних відносин селищної ради у присутності позивача. Зазначено, що комісія вирішила відкласти розгляд заяви до створення переліку земельних ділянок, які передбачається надавати у власність особам, на яких поширюється дія п. 19 і 20 ч. 1 ст. 6, п.11-14 ч.2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антирористичної операції), оскільки ця категорія громадян має першочергове право на приватизацію земельних ділянок даного цільвого призначення. 
		31.08.2018 року ОСОБА_1 надав заяву голові Роздорської селищної ради від 30.08.2018 року, в якій, зокрема, зазначив, що у зв`язку з тим, що селищною радою не надано вмотивованої відповіді про ненадання рішення «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .», цим листом він офіційно повідомив відповідача, що ним замовлено розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки без рішення сесії Роздорської селищної ради. Також, до заяви надав договір про виконання робіт №125/18/СН від 30.08.2018 року. 
		08.02.2019 року Тридцять четвертою сесією сьомого скликання Роздорської селищної ради прийнято рішення №512-34 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 ».
		18.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Роздорської селищної об`єднаної територіальної громади з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у трьох екземплярах. 
		17.04.2019 року відповідачем на тридцять п`ятій сесії сьомого скликання прийнято рішення №543-35/VII «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для вдення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ». 
		17.09.2019 року на Тридцять дев`ятій сесії сьомого скликання Роздорською селищною радою було прийнято рішення №609-39/VII «Про скасування рішень Роздорської селищної ради від 08.02.2019 року №512-34/VІІ, №513-34/VІІ», яким вирішено скасувати рішення Роздорської селищної ради від 08.02.2019 року №512-34/VІІ «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 .» та № 513-34/VІІ «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 », в зв`язку з уточненням. 
		17.09.2019 року на Тридцять дев`ятій сесії сьомого скликання Роздорською селищною радою було прийнято рішення №610-39/VII «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 ». Відповідно до змісту рішення, Роздорською селищною радою, зокрема, вирішено надати гр. ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Роздорської селищної ради за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1224855600:01:001:0411.
		Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийнято рішення, що є протиправними та підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Згідно з ч. 1, 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленомузаконом порядку.
		Аналіз вищенаведених положень ЗК України та Закону №280/97-ВР свідчить про те, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні належить до компетенції органу місцевого самоврядування, а надання дозволу або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється індивідуальним правовим актом - рішенням ради.
		Також, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №804/5597/15 та від 23.11.2018 по справі №П/811/601/18.
		При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК України.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року по справі №806/5106/15.
		Наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко визначені як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма відповідних рішень.
		Таким чином, вирішення заяви повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні Роздорської селищної ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.
		Під час судового розгляду встановлено та підтверджено представниками відповідача, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідачем громадянину ОСОБА_1 за результатом розгляду наданої позивачем 11.07.2018 року заяви прийнято не було.
		Тож суд прийшов до висновку, що заява позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не розглянута відповідачем у строк та у спосіб, що встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу прийнято не було. 
		Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України).
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався наданим йому ч. 7 ст. 118 ЗК України правом, та 30.08.2018 року у день отримання відповіді щодо розгляду заяви від 11.07.2018 року, замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та уклав договір з ТОВ «Земля і право» про виконання робіт, а 31.08.2018 року повідомив про вказані обставини відповідача шляхом подання голові Роздорської селищної ради відповідної заяви з долученням копії договору. 
		Суд зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. А відтак, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.
		Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі № 814/741/16 та у постанові від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16.
		Закон не забороняє діяти позивачу так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які останній вважає незаконними.
		За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		У ході розгляду справи, суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою у межах установленого законом строку. 
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
		Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
		Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
		Таким чином, суд, з урахуванням вищевказаних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин у справі, приходить до висновку, що суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону при розгляді заяви, адже не вирішив її згідно вимог ЗК України та Закону №280/97-ВР. 
		Щодо вимоги стосовно скасування рішення Роздорської селищної ради №543-35 від 17.04.2019р. та зобов`язання відповідача погодити наданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться в межах території Роздорської сільської (селищної) ради Дніпропетровської області (в межах населеного пункту) у встановленому порядку відповідно до вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне. 
		Зі змісту Рішення від 17.04.2019р. про відмову у погодженні проекту землеустрою вбачається, що, враховуючи висновки Комісії з питань земельних відносин, які були викладені у протоколі від 31.07.2018 року, та, як вбачається з відповідді на запит від 10.05.2019 року №367/01-17, відповідач першочергове право на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надає учасникам антитерористичної операції.
		З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що чинне земельне законодавство не передбачає черговості та/або позачерговості отримання громадянами України дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності, як наслідок, відмова у погодженні проекту землеустрою, з посиланням на вказані обставини, є неправомірною. 
		Виходячи з вищенаведеного, суд вбачає ознаки протиправності в діях відповідача щодо відмови позивачу у погодженні проекту землеустрою з наведених підстав.
		За вказаних обставин та правових норм, суд дійшов висновку про те, що відповідачем рішення №543-35 від 17.04.2019р. винесене необгрунтовано, не добросовісно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відтак, позовні вимоги позивача у частині скасування відповідного рішення підлягають задоволенню.
		При цьому, суд зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Суд зазначає, що позивач, заявляючи позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача погодити наданий ОСОБА_1 проект землеустрою, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження компетентного органу. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
		Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження щодо здійснення дозвільної діяльності на погодження проекту землеустрою та фактично призведе до вчинення дій поза встановленою чинним законодавством процедурою, при цьому, суд вважає за необхідне забезпечити захист порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою від 18.03.2019 року.
		Щодо решти позовних вимог стосовно визнання протиправними та скасування рішень Роздорської селищної ради №512-34/VІІ від 08.02.2019р. «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 .» та № 609-39/VІІ від 17.09.2019 року «Про скасування рішень Роздорської селищної ради від 08.02.2019 року №512-34/VІІ, №513-34/ VІІ», №610-39/VІІ від 17.09.2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 », суд зазначає, що прийняте рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого органу в порядку, передбаченому законодавством.
		Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		Таким чином, суд не може перебирати на себе повноваження Роздорської селищної ради з питань регулювання земельних відносин, вирішуючи замість відповідача, які рішення він повинен приймати, оскільки це є правом селищної ради. 
		При цьому, суд зазначає, що закон не позбавляє позивача права надати два і більше дозволи на розробку проекту землеустрою щодо однієї земельної ділянки, як і перебування відповідної земельної ділянки в оренді, чи подання стосовно неї заяви на отримання дозволу на розробку проекту з відведення земельної ділянки іншими особами, не позбавляє відповідача права приймати рішення щодо надання дозволу на розробку проектів із землевідведення будь-кому з осіб, що надали таку заяву в порядку статті 118 ЗК України, як і не встановлює обов`язку розглядати такі заяви в порядку черговості їх надходження. 
		Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому чим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Частиною першою та другою статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 384,20 грн.
		 Керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа 1 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа 2 ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 11.07.2018 року.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Роздорської селищної ради № 543-35/VII від 17.04.2019 року «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».
		Зобов`язати Роздорську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою від 18.03.2019 року з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339623) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 384,20 грн.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення складений 05.12.2019 року. 
		 
		 
		 
		Суддя     В.В. Кальник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...