Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/4762/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2019. Зареєстровано: 06.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2019.
Дата набрання законної сили: 05.12.2019
Номер судового провадження: 854/9171/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 473/4762/19Головуючий в 1 інстанції: Ротар М.М.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		Головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
		 
		суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,
		 
		представника відповідача адвоката Коноваленко Є.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Коноваленко Є.О. на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2019 року (суддя Ротар М.М., повний текст рішення складений 15 листопада 2019 року) по справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		15 листопада 2019 року Центральне міжрегіональне управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.
		Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2019 року адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області задоволено. Затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням його до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації, на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення за межі України, але не більше як на шість місяців.
		Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням представник відповідача адвокат Коноваленко Є.О. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області.
		Так, в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не надано правового аналізу того, що є рішення суду, яким встановлений факт проживання відповідача на території України до 1991 року, судом першої інстанції було порушено право особи скористатися правовою допомогою, відповідач не вчинив жодного правопорушення законодавства щодо статусу іноземців, позивачем порушена процедура затримання відповідача, оскільки такому затриманню обов`язково передує попереднє прийняття органом ДМС рішення про примусове повернення, чого зроблено не було.
		 
		Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін. При цьому зазначає, що на підставі наданих доказів судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач є нелегальним мігрантом та знаходиться на території України без законних на те підстав. Так, 27.09.2010 року УГІРФО ГУМВС України в Харківській області прийняте рішення, відповідно до якого рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 року про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство» скасовано у зв`язку з тим, що громадянство набуто внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року у справі №820/3650/16 в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 року про набуття громадянства України відмовлено в повному обсязі. Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року рішення Харківського окружного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 залишено без змін. Таким чином, станом на сьогодні рішення ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 року про скасування рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України чинне та законне.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Коноваленко Є.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду першої інстанції наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судом норм матеріального права та дотримання ним процесуальних норм, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вбачає підстави для її часткового задоволення виходячи з наступного.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.12.2009 р. рішенням ГУМВС України в Харківській області Джачвліані Л.В. набув громадянство України відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.10.2009 року.
		Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.09.2010 р. скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.10.2009 р. про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 до 24.08.1991 року за нововиявленими обставинами.
		На підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 22.09.2010 р. рішенням ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 р. скасовано рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 р. про набуття громадянства України ОСОБА_1 згідно зі статтею 21 Закону України «Про громадянство України».
		27.09.2010 р. УГІРФО ГУМВС України в Харківській області прийняте рішення, відповідно до якого рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 р. про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство» скасовано у зв`язку з тим, що громадянство набуто внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей.
		Також судом першої інстанції було встановлено, що 24.03.2010 р. Дніпровським РВ ГУМВС України в м. Києві відповідач був документований паспортом громадянина України на підставі довідки №3081 про набуття громадянства України, виданої 04.12.2009 р. УГІРФО ГУМВС України в Харківській області.
		На підставі висновку ВГІРФО Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 03.08.2011 р. паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , оформлений 24.03.2010 р. Дніпровським РВ ГУМВС України в м. Києві на ім`я ОСОБА_1 , визнаний недійсним та підлягає вилученню і знищенню в установленому законом порядку.
		У липні 2016 року відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУДМС України в Харківській області про визнання протиправними дій та скасування рішення.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 р. у справі №820/3650/16 в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 р. про набуття громадянства України відмовлено в повному обсязі.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 р. - скасовано. Даним судовим рішенням скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 27.09.2010 р. про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 04.12.2009 року про набуття громадянства України ОСОБА_1 ..
		Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області задоволено касаційну скаргу та скасовано рішення суду апеляційної інстанції, а рішення Харківського окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 залишено без змін.
		Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що станом на теперішній час рішення ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 р. про скасування рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України чинне та законне.
		При цьому відповідач після закінчення дозволеного строку перебування в Україні своєчасно не виїхав та ухиляється від виїзду з України. Документи на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні або дозволу на імміграцію в Україну не оформляв. Для продовження строку перебування в Україні в органи міграційної служби не звертався. Приймаючої сторони, близьких родичів та власного житла в Україні не має, паспортного документа при собі також немає.
		В результаті проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на території України без будь-яких документів, які б підтверджували його особу та законність перебування на території України.
		Також з матеріалів справи вбачається, що 14.11.2019 року за результатами реалізації оперативної інформації у м. Києві працівниками Управління стратегічних розслідувань ГУНП у м. Києві спільно з працівниками патрульної служби на Харківській площі був затриманий та доставлений до приміщення Броварського РВ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Джачвліані Л.В., який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживав без документів, які б надавали право законного перебування на території України на визначений строк.
		14.11.2019 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення ПР ЦМУ 001310 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що він проживав без документів на право проживання в Україні) (а.с. 10-11).
		Постановою ПН ЦМУ 001310 від 14.11.2019 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП. Зазначена постанова у теперішній час не скасована та є чинною (а.с. 12-13).
		Задовольняючи адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні документи, що посвідчують його особу, документи на право перебування на території України, до ДМС з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач не звертався, тому він підлягає затриманню з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою його ідентифікації.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.
		Так, особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст. 289 КАС України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
		1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
		2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
		3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
		4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
		Як вірно підкреслено судом першої інстанції, виходячи з цієї норми, законодавцем фактично виділено окремий випадок звернення із позовною заявою - про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та фактичною підставою для такого звернення є відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України. Зазначеним спростовується аргумент апелянта про те, що для звернення до суду з позовом про затримання іноземця або особи без громадянства обов`язковим є прийняття рішення компетентним органом про примусове повернення, а також цим спростовується аргумент апеляційної скарги про те, що адміністративний позов про затримання іноземця або особи без громадянства може бути поданий лише щодо особи, відносно якої судом розглядається позов про примусове видворення.
		Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
		Частиною 3 статті 3 розділу 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		Відповідно до частини 1 статті 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
		Абзацом 1 статті 26 розділу III Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
		При цьому апеляційний суд ще раз підкреслює, що можливість звернення до суду із адміністративним позовом про затримання іноземця або особи без громадянства не пов`язана законодавцем саме із процедурою видворення такої особи.
		Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені працівниками УДМС України в Миколаївській області факти, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є нелегальним мігрантом та знаходиться на території України без законних на те підстав.
		Відповідно до п. 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».
		Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
		Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту. З відповідними заявами до працівників ДМС України відповідач не звертався. Доказів протилежного суду не надано.
		Отже, колегія суддів апеляційного суду, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що відповідач не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		Абзацом 1 пункту 4 статті 30 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
		Крім того слід підкреслити, що пунктом 1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 р. за №806/21119, визначено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для затримання відповідача з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою його ідентифікації, а також для забезпечення можливого примусового видворення за межі держави Україна, оскільки у ОСОБА_1 відсутні документи, що посвідчують його особу, документи на право перебування на території України, до ДМС з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався.
		До того ж, колегія суддів бере до уваги, що відповідач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності, чим спростовується аргумент апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не порушував законодавства України про правовий статус іноземців.
		Також колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги про наявність рішення суду про встановлення факту проживання відповідача на території України до 1991 року, оскільки зазначена обставина має значення для звернення до органів ДМС України із заявою про набуття громадянства України та вирішення цього питання компетентним органом у порядку, визначеному законом, з урахуванням усіх фактичних обставин, а ні адміністративним судом при розгляді даного адміністративного позову.
		Що стосується аргументу апеляційної скарги щодо не розгляду судом першої інстанції можливості застосування до відповідача інших заходів, таких як взяття на поруки або внесення застави, то колегія суддів також вважає його безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які звернення до суду третіх осіб та відповідача про застосування таких заходів.
		Крім того, відхиленню підлягає аргумент апелянта про наявність у відповідача паспорта громадянина України та паспорта для виїзду за кордон, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зазначені документи були вилучені ДМС України ще 10 серпня 2019 року, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 75-76).
		До того ж колегія суддів відхиляє аргумент апелянта про те, що судом першої інстанції нібито було порушено право відповідача скористатися правовою допомогою, адже в матеріалах справи містяться акти від 15 листопада 2019 року, складені Начальником ВАРДП Наградським В. ОСОБА_2 , Начальником ВОС Догарєвим ОСОБА_3 та охоронцем ВОС Бойком ОСОБА_4 , про те, що відповідач відмовився від підпису у розписці про отримання копії адміністративного позову про затримання з метою ідентифікації, про відмову відповідача від участі в судовому засіданні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області та про відмову відповідача від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 41, 45-47). В межах апеляційного провадження по цій адміністративній справі у апеляційного суду відсутня можливість перевірити достовірність цих актів. Водночас апелянтом не надано достовірних доказів, які б спростовували інформацію, що міститься у вказаних актах, складених відповідними посадовими особами.
		Підсумовуючи наведене колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, та фактичним обставинам справи. Жодних доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області.
		Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи.
		Водночас, колегія суддів вважає, що у рішенні суду першої інстанції необґрунтовано зазначено про те, що відповідач є громадянином Грузії, оскільки в матеріалах справи міститься інформація від Міністерства юстиції Грузії про те, що розпорядженням Президента Грузії №853 від 23.12.2011 року громадянство Грузії ОСОБА_1 припинено, а його паспорта анульовано (а.с. 95-102). В зв`язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з вступної, мотивувальної та резолютивної частини словосполучення «громадянин Грузії» відносно ОСОБА_1 .
		Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Відтак, апеляційна скарга адвоката Коноваленко Є.О. підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковій зміні.
		Керуючись статтями 289, 292, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коноваленко Є.О. - задовольнити частково.
		Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2019 року - змінити, виключивши з вступної, мотивувальної та резолютивної частин рішення словосполучення «громадянин Грузії» відносно ОСОБА_1 .
		В іншій частині Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко
		 
		 
		СуддяІ.П.Косцова
		 
		 
		СуддяЮ.В.Осіпов
		 
		 
		Повний текст постанови складено та підписано суддями 05 грудня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...