Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/364/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-23757ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                    
		Іменем України                 
		 
		27 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 552/364/17
		провадження № 61-23757св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,          Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Приватне підприємство «Полтаваавтозапчастина»,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Набока Юлія Василівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Полтаваавтозапчастина» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Набока Юлія Василівна, про визнання недійсним договору дарування, 
		 
		за касаційною скаргою Приватного підприємства «Полтаваавтозапчастина» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року у складі судді  Яковенко Н. Л. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області                         від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,
		 
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2017 року Приватне підприємство «Полтаваавтозапчастина» (далі - ПП «Полтаваавтозапчастина») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило визнати недійсним договір дарування об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , укладений                        21 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Набокою Ю. В., з моменту його укладення.
		 
		В обґрунтування заявлених вимог ПП «Полтаваавтозапчастина» посилалося на те, що 21 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність об`єкт незавершеного будівництва площею забудови                    832,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Вважаючи, що даний договір є фіктивний, оскільки укладений ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання зобов`язань за судовим рішенням про стягнення з нього грошових коштів на користь ПП «Полтаваавтозапчастина» в розмірі                 218 143 грн, тому є недійсним з моменту його укладення, позивач просив позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Київський районний суд м. Полтави рішенням від 30 березня 2017 року в задоволенні позову відмовив.
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що оспорюваний договір дарування укладений з дотриманням вимог ЦК України, за наявності волевиявлення сторін, був спрямований на настання реальних правових наслідків, укладений за наявності згоди дружини дарувальника та за відсутності будь-яких обмежень щодо розпорядження об`єктом незавершеного будівництва.
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 16 травня 2017 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року залишив без змін.
		Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин та застосував норми матеріального та процесуального права, які їх регулюють.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на них, їх узагальнені аргументи 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПП «Полтаваавтозапчастина» просило скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи.
		07 листопада 2016 року Київським районним судом м. Полтави ухвалено рішення у справі № 552/5647/16-ц, яким з ОСОБА_3 на користь ПП «Полтаваавтозапчастина» стягнуто заборгованість у розмірі 218 143 грн.
		Після ухвалення рішення ОСОБА_3 намагаючись уникнути відповідальності уклав договір дарування, яким передав ОСОБА_2 в дар об`єкт незавершеного будівництва. Станом на час укладення договору дарування ОСОБА_3 було відомо про наявність судового рішення про стягнення з нього грошових коштів.
		Суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, в якій вказано, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України; не надано належної оцінки тому, що спірні договори дарування нерухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами, та не перевірили, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема, чи продовжував дарувальник володіти та користуватися цим майном.
		14 серпня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги ПП «Полтаваавтозапчастина» відмовити у зв`язку із недоведеністю та безпідставністю посилаючись на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими. 
		ПП «Полтаваавтозапчастина» не надало жодного доказу фіктивності договору дарування від 21 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 
		14 серпня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить у задоволенні касаційної скарги ПП «Полтаваавтозапчастина» відмовити у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю посилаючись на те, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. 
		Позивач не довів та не підтвердив будь-якими доказами того, що договір дарування від 21 грудня 2016 року укладений з порушенням вимог передбачених ЦК України; не довів, що сторони зазначили у договорі не достовірні відомості або наявність обмежень у дарувальника щодо його приватного права власності на дарунок, чи сторони не хотіли (не бажали) настання наслідків за договором дарування, а також не довів, що наслідки, які випливають з договору дарування не настали та сторони не вчинили дій щодо їх настання.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних  справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Полтави.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу  України,  Кодексу  адміністративного  судочинства  України та інших законодавчих актів»  касаційні скарги  (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		08 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи встановлені судами 
		21 грудня  2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_1 безоплатно передав                         ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 як дарунок об`єкт незавершеного будівництва площею 832,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		Вказаний договір 21 грудня 2016 року нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю. В., зареєстровано в реєстрі за № 2479.
		При укладенні договору, ОСОБА_1 отримав згоду дружини ОСОБА_4 на укладення відповідного договору, згода дружини викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом.
		ОСОБА_2, як обдаровуваний, у встановленому законом порядку здійснив державну реєстрацію права власності на   об`єкт незавершеного будівництва, про що міститься відповідний номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Безпосередньо після укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Полтавської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, з відповідними заявами про припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та одночасного оформлення права користування нею ОСОБА_2 .
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Відповідно до частин першої, другої  статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		Згідно з частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. 
		Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
		Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь іншої особи після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
		Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
		Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц.
		На обґрунтування позовних вимог ПП «Полтаваавтозапчастина» посилалося на те, що оспорюваний договір дарування не спрямований на настання реальних правових наслідків, а має на меті уникнення відповідальності перед позивачем зі сплати боргу шляхом звернення стягнення на майно. 
		 
		Відмовляючи у позові, суд першої інстанції залишив поза увагою, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, адже встановлені судом обставини свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності позивача без отримання оплати за це майно під час існування майнового спору за участю позивача як кредитора та відповідача ОСОБА_1 як боржника у цьому спорі, з метою уникнути виконання відповідного грошового зобов`язання.
		 
		Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідачу ОСОБА_1 було відомо про рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2016 року, ухваленого у справі № 552/5647/16-ц, за позовом ПП «Полтаваавтозапчастина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, адже він оскаржив його в апеляційному порядку, і за день до ухвалення апеляційним судом рішення про залишення в силі рішення суду першої інстанції про стягнення з нього боргу в сумі 218 143,15 грн, ОСОБА_1 уклав оспорюваний правочин. 
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не спростував доводів позивача про те, що ОСОБА_1 уклав оспорюваний договір дарування з метою приховання майна від можливого звернення стягнення на виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів та передачі відповідачем безкоштовно у дар сторонній особі нерухомого майна площею 832,2 кв. м значної вартості, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		За вказаних обставин, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Таким чином, рішення судів першої й апеляційної інстанцій не відповідають зазначеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, суди, вирішуючи спір, неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного його розгляду, що в силу вимог статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову. 
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.
		Оскільки позовні вимоги ПП «Полтаваавтозапчастина» підлягають задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору: при зверненні до суду з цим позовом у розмірі 1 600 грн, за подання апеляційної скарги - 1760 грн, за подання касаційної скарги - 1 920 грн, підлягає стягненню з відповідачів по 2 640 грн з кожного. 
		Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного підприємства «Полтаваавтозапчастина» задовольнити. 
		 
		Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2017 року скасувати. 
		 
		Позов Приватного підприємства «Полтаваавтозапчастина» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування задовольнити.
		Визнати недійсним договір дарування об`єкта незавершеного будівництва площею 832,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 21 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 2479.
		Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Полтаваавтозапчастина»  судовий збір по 2 640 грн (дві тисячі шістсот сорок гривень) з кожного.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		 
		Судді                                                                                                 А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		                                                                        
		                                                                                                            В. М. Коротун         
		 
		                                                                                                            В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...