Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 368/750/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-31705ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                    
		Іменем України 
		                  
		27 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 368/750/16-ц
		 
		провадження № 61-31705св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,               Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , 
		відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 як законний представник, 
		третя особа - виконавчий комітет Кагарлицької міської ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 як законний представник,третя особа - виконавчий комітет Кагарлицької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 як законний представник, до ОСОБА_1 про вселення в житлове приміщення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, 
		 
		за касаційною скаргою  ОСОБА_3 як законного представника ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Київської області                від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
		 
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних та зустрічних позовних вимог
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дочкою її сина ОСОБА_4 і не проживає в квартирі з моменту реєстрації її місця проживання. 
		Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15 квітня                   2013 року її сина ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування вказаною квартирою.
		Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 14 вересня             2015 року місцем проживання неповнолітньої ОСОБА_2 визначено  за місцем проживання її матері ОСОБА_3
		Оскільки дитина не проживає в квартирі без поважних причин, всі обов`язки з утримання квартири, оплаті комунальних послуг та газопостачання, електроенергію, а також з ремонту та обслуговуванню житлового будинку несе позивач чим порушуються її права, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
		ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 як законний представник, звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила вселити            ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 , зобов`язати позивача надати дитині можливість зробити дублікат ключів від вхідних дверей квартири, зобов`язати позивача не чинити перешкод дитині у користуванні квартирою.
		В обґрунтування зустрічного позову посилалася на те, що її дочка разом з нею та її батьком ОСОБА_4 проживали в спірній квартирі до смерті квартиронаймача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З часу переведення рішенням Кагарлицької міської ради від 06 липня 2010 року особового рахунку на квартиру на позивача, вона перешкоджає дитині користуватись квартирою, хоча за нею зберігається право на користування до досягнення повноліття.  
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просила зустрічний позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Кагарлицький районний суд Київської області рішенням від 01 серпня 2017 року в задоволенні позовів відмовив. 
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_2 , 2008 року народження не досягла 14 років, а тому не може вільно обирати собі місце проживання. ОСОБА_2 не досягла десяти років, її батьки не проживають у спірній квартирі, а тому вона проживає разом з матір`ю за іншою адресою,  що узгоджується з частиною четвертою статті 29 ЦК України.  
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Апеляційний суд Київської області рішенням від 13 вересня 2017 року рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та скасував її реєстрацію за вказаною адресою. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що малолітня ОСОБА_2 в спірній квартирі зареєстрована з 2008 року, однак жодного дня там не проживала, оскільки фактично проживала разом з матір`ю ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 , де остання є її власником у розмірі 1/3 частини та там зареєстрована, перешкод у користуванні спірним житлом відповідачу та її законним представникам позивач не чинила, речі відповідача у спірній квартирі відсутні, а тому відповідно до статей 71,72 ЖК Української РСР позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 є правомірними, ґрунтуються на вимогах закону.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи
		 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  ОСОБА_3 як законний представник ОСОБА_2 , просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2017 року і залишити без змін рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду не відповідає  нормам матеріального та процесуального права, ухвалене на основі одностороннього та неповного з`ясування всіх обставин справи, що є безумовною підставою для його скасування.
		ОСОБА_6 є рідною бабусею ОСОБА_2 , за вказаною адресую проживав та був зареєстрований її батько ОСОБА_4 
		 
		ОСОБА_2 була вселена в спірну квартиру і зареєстрована в ній як член сім`ї власника, а тому має право на користування цією квартирою.
		 
		Малолітня дитина в силу обмеження своєї цивільної дієздатності не може вчиняти будь-яких дій направлених на обрання місця проживання, а тому оцінювати поважність причин відсутності малолітньої ОСОБА_2 за місцем реєстрації необхідно через призму дій її матері ОСОБА_3 , і така обставина вказує на поважність відсутності дитини за місцем її реєстрації. Право дитини на збереження за нею права користування житлом встановлено законом і є безспірним.
		 
		Визнати малолітню ОСОБА_9 такою, що втратила право користування жилим приміщенням неможливо, оскільки за останньою зберігається право на користування ним до досягнення повноліття.
		 
		Рішення Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2017 року в частині залишення без змін рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову                 ОСОБА_3 не оскаржується, а тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
		 
		01 грудня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1  на касаційну скаргу, мотивоване тим, що ОСОБА_3 та неповнолітня                       ОСОБА_2 не проживають у спірній квартирі більше шести місяців, тому ОСОБА_2  є такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
		 
		На підставі статей 71, 72 ЖК Української РСР ОСОБА_2 правомірно визнана апеляційним судом такою, що втратила право користування вказаною квартирою. Рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні, як і відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 
		   
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою   Вищого   спеціалізованого   суду   України   з   розгляду   цивільних   і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Кагарлицького районного суду Київської області.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції 
		Закону України від 3 жовтня 2017 року  № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу  України,  Кодексу  адміністративного  судочинства  України та інших законодавчих актів»  касаційні скарги  (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах
		є Верховний Суд.
		 
		25 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно з ордером, виданим 09 червня 1999 року Кагарлицькою міською радою Київської області квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, було визначено ОСОБА_6 та вказано членів його сім`ї, а саме: позивача як дружину і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_10  
		ОСОБА_4 з 13 жовтня 2007 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , в якому народилася дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		26 серпня 2008 року ОСОБА_4 зареєстрував малолітню дочку                      ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в спірній квартирі.
		ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Рішенням Кагарлицької міської ради від 06 липня 2010 року особовий рахунок на вказану квартиру переведено на ОСОБА_1 . 
		Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15 квітня                        2013 року ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки він без поважних причин не користується житлом, перебуває у розшуку та його місце знаходження не встановлене.
		Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 14 вересня               2015 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано, визначено місце проживання ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_3 .
		Станом на 04 березня 2016 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , фактично проживає ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою виконкому Кагарлицької міської ради.
		ОСОБА_3 мати малолітньої ОСОБА_2 , зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , власником якої згідно із свідоцтвом про право власності є у рівних частинах ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Відповідно до частин першої, другої  статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права.
		 
		Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не  може  бути  примусово  позбавлений  житла  інакше  як  на  підставі закону за
		рішенням суду. 
		       
		У статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 
		 
		Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, від 02 грудня 2010 року).
		 
		Отже право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Основним Законом України, Конвенцією, а тому позбавлення цього права, в тому числі шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, можливо лише на підставі закону, мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності втручання. 
		 
		За положеннями частини першої статті 71, статті 72 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
		 
		Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи. 
		 
		Відповідно до частини четвертої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
		 
		Стаття 29 ЦК України не пов`язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.
		 
		Підстава, на якій місце проживання малолітньої  ОСОБА_2 реєструвалося в спірній квартирі, у судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що вона за фактом народження набула права користування цим житлом на законних підставах.
		 
		Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом. 
		Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, відповідно до рішення суду про визначення місця проживання дитини, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може  реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність  причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав.  Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.    
		Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
		Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).
		З урахуванням наведеного, факт не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі зумовлений поважними причинами, оскільки вона в силу свого віку та обставин, які склалися у родині не може сама проживати у цій квартирі, а тому відсутні передбачені статтями  71, 72 ЖК УРСР передумови для позбавлення її права на житло шляхом визнання її такою, що втратила право користування цим житлом, в якому вона зареєстрована її батьком ОСОБА_4 та який був членом сім`ї наймача, про що свідчить ордер від 09 червня 1999 року № 63 на отримання спірної квартири.
		 
		Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, що ухвалені у подібних правовідносинах за аналогічних фактичних обставин, підстав відступити від яких Верховний Суд не встановив.                                                                                                                                                                                                                                
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права апеляційним судом при ухваленні ним рішення у цій справі.                        
		 
		Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .  
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Оскільки апеляційним судом в оскаржуваній частині скасовано законне рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то сплачений ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 322,88 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду 
		 
		                                               ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_3  як законного представника ОСОБА_2  задовольнити. 
		 
		Рішення Апеляційного суду Київської області від 13 вересня  2017 року в частині позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 як законний представник, третя особа - виконавчий комітет Кагарлицької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням скасувати, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року в цій частині залишити в силі.
		 
		Стягнути    з     ОСОБА_1    на    користь     
		 
		ОСОБА_3 1 322,88 грн (одна тисяча триста двадцять дві гривні 88 коп.) судового збору.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		 
		Судді                                                                                                 А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            Є. В. Коротенко     
		 
		                                                                                                            В. М. Коротун
		 
		                                                                                                            В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...