Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1594/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2019. Зареєстровано: 08.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2019.
Дата набрання законної сили: 05.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/19115/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 грудня 2019 року 
		Київ
		 
		справа №802/1594/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/19115/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 802/1594/16-а
		за позовом  ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Альчука М. П.,
		та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Сушка О.О., суддів Смілянця Е.С., Залімського І.Г.,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		В жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -  відповідач, Департамент ДВС Мін`юста, в якому просив:
		визнати неправомірною бездіяльність та тяганину щодо своєчасного виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/2 в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно несплаченого боргу повного розрахунку та виплату пені за затримку платежів;
		зобов`язати усунути порушення прав позивача шляхом виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/2 в частині перерахування ОСОБА_1 пені в сумі 73 347,28 грн за затримку платежів по виконанню рішення ЄСПЛ та 44 478,66 грн як частинb повного розрахунку при звільненні, що встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року, що набуло законної сили, а всього на суму 117 825,94 грн.
		Відповідно до ухвал Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року, залишені ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року без змін, адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02, в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно невиплаченого боргу повного розрахунку - залишено без розгляду, а в частині вимог про зобов`язання перерахунку 44478,66 грн, як частинb розрахунку при звільненні - провадження у справі закрито.
		В подальшому в судовому засіданні позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду та в межах якої розглянуто справу, а саме просив:
		визнати протиправною бездіяльність щодо не своєчасного виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року в частині невиплаченої пені за затримку платежів;
		зобов`язати усунути порушення прав шляхом виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/2 в частині перерахування ОСОБА_1 пені в сумі 302       066,07 грн за затримку платежів по виконанню рішення ЄСПЛ;
		стягнути справедливу сатисфакцію в розмірі 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди і понесених витрат, пов`язаних з лікуванням як наслідком неправомірної бездіяльності відповідачів.
		Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 від 17 липня 2014 року, де ОСОБА_1 є одним із заявників. 
		У зв`язку з чим, позивач просить суд зобов`язати Департамент ДВС Мін`юсту України усунути порушення його прав, шляхом перерахування пені за прострочення виконання рішення Європейського суду з прав людини, а також стягнути з відповідача 10 000 грн справедливої сатисфакції у відшкодування моральної шкоди і понесених витрат.
		Позивач зазначав, що пеня має бути нарахована з 17 жовтня 2014 року по 04 серпня 2016 року (остаточний розрахунок за рішенням національного суду). 
		На думку позивача, враховуючи, що ставка Європейського Центрального Банку для країн СНД складає - 10,5 % + 3 % (три відсоткові пункти), то сума пені у розмірі 302 066,07 грн, яка підлягає сплаті, має бути розрахована таким чином:
		перша виплата по рішенням національних судів складає 12 325,24 грн, платіж прострочено на 662 дні, відповідно сума пені складає: 12 325,24 грн:365*13,5 %:100%*662 дні=3 012,75 грн;
		друга виплата справедливої сатисфакції в сумі 32 440,08 грн виплачена 23 жовтня 2014 року, платіж прострочено на 662 дні, відповідно сума пені складає: 32 440,08 грн:365*13,5%/100 % * 662 дні= 7 942,91 грн;
		третя виплата в сумі 1 188 937,30 грн, платіж прострочено на 662 дні, відповідно сума пені складає: 1 188 937,30 грн:365*13,5%:100 % * 662 дні=291 110,41 грн.
		Таким чином, позивач вважає, що має бути сплачено пеню не тільки за не своєчасну виплату справедливої сатисфакції за рішенням ЄСПЛ, а й за несвоєчасне виконання рішення національного суду, із застосуванням ставки Європейського Центрального Банку у розмірі 10,5 % + 3 % (три відсоткові пункти).
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів - відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 державу-відповідача зобов`язано виплатити ОСОБА_1 2000 євро компенсації моральної та матеріальної шкоди та сплатити пеню, у разі несвоєчасної виплати вказаної суми. Згідно платіжного доручення № 7141 від 02 жовтня 2014 року кошти в сумі 32603,10 грн, що еквівалентно 2000 євро справедливої сатисфакції (відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат та інших з урахуванням будь-яких податків) згідно рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 сплачено ОСОБА_1 в повному обсязі, а 24 жовтня 2014 року вказані кошти зараховані на особовий рахунок позивача.
		Суд першої інстанції зазначав, що у зв`язку із затримкою виплати вказаних коштів, державним виконавцем сформовано вимогу про сплату пені та розраховано її суму, яка підлягає сплаті на користь позивача, з урахуванням вимог пункту "б" рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02, а саме: рішення набрало законної сили 17 липня 2014 року, кінцева дата виконання рішення - 17 жовтня 2014 року, рішення № 25663/02 в частині виплати справедливої сатисфакції виконано 24 жовтня 2014 року в сумі 32 603,10 грн. (еквівалент 2000 євро). Таким чином за висновком суду оскільки кількість днів затримки платежу складає 7 днів, то сума пені складає 20,37 грн, яка розраховується: 32603,10 грн:365х3,25%х7=20,37 грн. Вказані кошти також виплачені позивачу, що підтверджується платіжним дорученням Мін`юсту № 3225 від 22.08.2016 року та зараховані на особистий рахунок позивача.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем виконано рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року шляхом виплати позивачу справедливої сатисфакції в розмірі 2000 євро та пені в сумі 20,37 грн, нарахованої за прострочку виконання вказаного рішення, у відповідності до пункту 5 рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02.
		При цьому суд першої інстанції зазначив, що не бере до уваги доводи позивача про необхідність та можливість нарахування пені на інші суми, що стосуються вимоги Європейського суду з прав людини щодо зобов`язання України виконати рішення національних судів, оскільки пеня згідно з підпункту б пункту 5 рішення Європейського суду з прав людини щодо ОСОБА_1 стосується конкретно визначеної суми справедливої сатисфакції в розмірі 2000 євро та не може нараховуватися на невизначені вказаним судовим рішенням суми.
		Враховуючи вказані висновки, суд першої інстанції зазначив, що не підлягають задоволенню також вимоги про понесення моральної та матеріальної шкоди, за відсутності та недоведеності таких.
		Не погодившись із постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року провадження у справі 802/1594/16-а зупинено до розгляду Верховним Судом заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року по даній справі.
		За змістом матеріалів справи ухвалами Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року, залишені ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року без змін, адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02, в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно невиплаченого боргу повного розрахунку - залишено без розгляду, а в частині вимог про зобов`язання перерахунку 44478,66 грн, як частину розрахунку при звільненні - провадження у справі закрито.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року залишено в даній справі без змін.
		13 листопада 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України судових рішень за виключними обставинами та з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		05 січня 2018 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 28 грудня 2017 року №402/0/19-17 «Щодо передачі заяв про перегляд судових рішень до Великої Палати Верховного Суду» на підставі підпунктів 3, 7 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) передано заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2018 року, зокрема, заяву ОСОБА_1 в частині перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах передано на розгляд в порядку пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року відмовлено.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1, підпункту 8 пункту 2 Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 утворено Сьомий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає, зокрема, Вінницьку область.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року у справі № 802/1594/16-а.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року без змін.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		09 липня 2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, в якій просив скасувати вказані рішення з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, та справу направити на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.
		В обґрунтування скаржник посилався на невірне застосування судами попередніх інстанцій пункту б статті 1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини», оскільки рішення ЄСПЛ чітко визнано порушення Конвенції про захист прав та людини і основоположних свобод, як наслідок цього порушення -сатисфакції.
		На думку скаржника слід застосовувати остаточну дату розрахунку, 04 серпня 2016 року, бо за змістом рішення ЄСПЛ за несвоєчасне виконання останнього наступає відповідальність у вигляді пені аж до остаточного розрахунку за рішенням національного суду та виплати справедливої сатисфакції.
		Скаржник зазначив, що відповідачем застосовано 0,25 % граничної позички Євробанку, хоча для зони Росії і СНД, ставка згідно сайту Євробанку складає - 10,5 % +3%.
		Крім того, скаржник зауважив, що відповідач при розрахунку пені помилився в черговості арифметичних дій множення і ділення, що не взято судами до уваги.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.) від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у даній справі.
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 04 грудня 2019 року дана касаційна скарга прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до вимог частини 3 статті 340 та пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
		Позиція інших учасників справи 
		Від відповідача відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		Установлені судами фактичні обставини справи
		Судом встановлено, що відповідно до пункту 5 рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України", де ОСОБА_1 є одним із заявників, постановлено, що:
		а) упродовж трьох місяців держава Україна має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню та сплатити 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат та інших з урахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
		б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
		Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню:
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року;
		- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року;
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року;
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року;
		- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року.
		Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. від 13 серпня 2014 року  відкрито виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" та зобов`язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
		В свою чергу, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі №802/82/16-а, що набрала законної сили, встановлено, що Департаментом ДВС виконано рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "Яворовенко та інші проти України" в частині, яка стосується виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року. 
		Крім того, судом в даній постанові також зазначено, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року у справі № 2-4319/06, яким стягнуто з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за сумісництво посад за період з 01 березня 2002 року по 01 січня 2003 року з врахуванням компенсацій при інфляції за затримку розрахунку на суму 7564,50 грн та зобов`язано відповідача звільнити ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера заводу "Модуль" з 01 грудня 2006 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з проведенням повного розрахунку по дату звільнення, було скасоване рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 24 червня 2008 року. 
		Окремо рішенням адміністративного суду встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 згідно з рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та на виконання рішення ЄСПЛ, є визначеною (станом на жовтень 2015 року) і становить 1       900 147,03 грн. 
		При цьому, беручи до уваги факт виплати ОСОБА_1 коштів на загальну суму 711 209,73 грн, які входять в суму повного розрахунку при звільненні з ДАК "Укрресурси" станом на жовтень 2015 року, тобто в суму 1 900 147,03 грн, останньому необхідно виплатити заборгованість в сумі 1 188 937, 30 грн.
		Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України було підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) платіжне доручення № 7141 від 02 жовтня 2014 року на суму 32603,10 грн (гривневий еквівалент 2000 євро згідно курсу Національного банку України) для перерахування коштів справедливої сатисфакції на особовий рахунок ОСОБА_1 . 
		Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Міністерства юстиції України на особовий рахунок ОСОБА_1 проведено 24 жовтня 2014 року.
		Згідно вимоги державного виконавця від 03 жовтня 2014 року № 1481/16 Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України було підготовлено та направлено до Казначейства платіжне доручення від 08 жовтня 2014 року № 7330 на суму 12387,28 грн для перерахування заборгованості за рішеннями національного суду на особовий рахунок ОСОБА_1 . Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Мін`юсту на особовий рахунок ОСОБА_1 проведено 28 жовтня 2014 року.
		Департаментом ДВС Мін`юсту України 15 серпня 2016 року сформовано вимогу державного виконавця № 65/23, якою розраховано пеню, у зв`язку з несвоєчасною сплатою державою-відповідачем належної суми (справедливої сатисфакції) заявникові в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку (0,25%) плюс три відсотки з моменту закінчення трьохмісячного строку і до моменту повного розрахунку. 
		У вимозі зазначено, що кінцева дата виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17 липня 2014 року - 17 жовтня 2014 року, рішення № 25663/02 в частині виплати справедливої сатисфакції виконано 24 жовтня 2014 року в сумі 32603,10 грн (еквівалент 2000 євро). Кількість днів затримки платежу - 7 днів. Сума пені - 32603,10:365х3,25%х7=20,37 грн. Загальна сума пені, що підлягає сплаті - 20,37 грн.
		Вказаною вимогою Департамент ДВС вимагав від Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України в десятиденний строк провести дії, спрямовані на виконання рішення № 25663/02 від 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України", сплатити на користь ОСОБА_1 вищевказану заборгованість (пеню) за несвоєчасне виконання рішення суду.
		Згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України № 3225 від 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 виплачена пеня в сумі 20,37 грн та зарахована на його особистий рахунок 25 серпня 2016 року.
		Відповідно до вимоги державного виконавця № 65/23 від 01 серпня 2016 року Департаментом фінансового забезпечення Мін`юсту було підготовлено та направлено до Казначейства платіжне доручення від 03 серпня 2016 року № 2994 на суму 1       188 937,30 грн для перерахування заборгованості за рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року на особовий рахунок ОСОБА_1 . 
		Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Мін`юсту на особовий рахунок позивача проведено 04 серпня 2016 року.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що закінченням тримісячного терміну виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року є 17 жовтня 2014 року, а кінцевою датою виконання є 04 серпня 2016 року, у зв`язку з цим просив суд зобов`язати відповідача сплатити на його користь 302 066,07 грн пені за період прострочки виконання рішення ЄСПЛ.
		Позиція Верховного Суду
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.
		Відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.
		Згідно зі статтею 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV (далі Закон N 3477-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
		Відповідно до частин 1-3 статті 8 Закону N 3477-IV виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
		У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.
		В свою чергу відповідно до частини 2 Закону N 3477-IV порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		За змістом частини 1 статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
		Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" .
		Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених законом, про що зазначено в частині першій статті 17 Закону N 606-XIV.
		Рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно пункту 9 частини 2 статті 17 Закону № 606-XIV, підлягають виконанню державною виконавчою службою.
		Відповідно до пункту 1.1 Положення про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1134/к від 16 квітня 2015 року, Департамент державної виконавчої служби є самостійним структурним підрозділом Міністерства юстиції України, який організовує, забезпечує та контролює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом; здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державним виконавцем; організовує та контролює роботу державних виконавців, вживає заходів щодо її поліпшення, здійснює керівництво та проводить перевірку діяльності структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, що забезпечують здійснення повноваження у сфері організації примусового виконання рішення (п. 3.1, 3.4, 3.10 Положення).
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/2 стосовно ОСОБА_1 фактично виконано. В частині виконання рішення національного суду, прийнятого на його користь, воно було виконано 04 серпня 2016 року.
		Згідно зі статтею 41 Конвенції, якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.
		Справедлива сатисфакція - форма відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій стороні внаслідок правопорушення.
		Суд, приймаючи рішення про розмір справедливої сатисфакції, виходить з основних фактів справи, а також має право самостійно встановлювати розмір сатисфакції. Сатисфакція виражається не тільки грошовим відшкодуванням, а також у формі визнання провини, завіренні постраждалих у неприпустимості вчинення подібного надалі, вибачення, покарання винних, особливих почестей постраждалій стороні, а також у інших формах морального задоволення потерпілої сторони.
		У цій справі обов`язок держави виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 2000 євро є справедливою сатисфакцією за встановлені рішенням Європейського суду з прав людини порушення.
		Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"       у разі порушення тримісячного строку на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.
		Згідно з пунктом (б) резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня року № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховується простий відсоток (simple interests) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
		За змістом частини 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» розуміють суму справедливої сатисфакції, яка визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь стягувача.
		Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що пеня вказана у резолютивній частині рішення суду застосовується лише до справедливої сатисфакції, присудженої Європейським судом і не застосовується до будь-яких інших сум, що мають бути стягнені внаслідок невиконання національних судових рішень.
		Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №825/1774/16.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій, що пеня нараховується на конкретно визначену суму справедливої сатисфакції в розмірі 2000 євро та не може нараховуватися на невизначені рішенням ЄСПЛ суми.
		Водночас, надаючи оцінку вищевказаним обставинам, судами попередніх інстанцій не надано оцінки щодо правильності алгоритму та складових, застосованих під час нарахування пені на суму справедливої сатисфакції.
		Так, в основу позовних вимог позивачем було покладено, зокрема, незгода із застосованим відповідачем при розрахунку суми пені розміру простого відсотку (simple interests).
		За доводами позивача відповідачем застосовано ставку в розмірі 0,25 %, хоча для країн СНД встановлено розмір - 10,5 %.
		Суд попередніх інстанцій, погодившись із проведеним розрахунком державного виконавця, вказаним доводам не надано оцінку, хоча, зокрема, не згода із застосованим розміром простого відсотку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діяла в період несплати, покладалися позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог та підстави позову.
		Колегія суддів звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів щодо підстав застосування державним виконавцем під час розрахунку пені за прострочення виплати справедливої сатисфакції граничної позичкової ставки Європейського центрального банку у розмірі 0,25 % та доказів того, що така ставка діяла в період несплати справедливої сатисфакції.
		Встановлення вищевказаної обставини є необхідним для висновку, чи виконано відповідачем обов`язок щодо виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року в частині виплати позивачу пені, нарахованої на суму справедливої сатисфакції.
		Таким чином, судами не надано оцінки доводам позивача, які полягли в основу обґрунтування заявлених позовних вимог.
		А відтак, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не відповідають обставинам справи.
		Суд зазначає, що судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
		Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
		Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.
		Зважаючи на встановлені судами обставини, Суд вважає висновки судів першої та  апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		В силу вимог частини 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
		Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.
		За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки суду судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Згідно пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Суд визнає, що суди попередніх інстанції допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а саме не дослідили зібрані у справі докази. Має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
		При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, викладені Верховним Судом у цій постанові у розділі "Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються", шляхом встановлення правильності здійсненого відповідачем на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України" в частині розрахунку пені за прострочення виплати справедливої сатисфакції, в тому числі шляхом отримання від Національного банку України інформацію щодо розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діяла в період затримки виплати позивачу справедливої сатисфакції з 18 жовтня 2014 року по 24 жовтня 2014 року.
		Таким чином суд першої інстанції має всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити аргументи позивача та наданим ним доказам із наведенням мотивів їх врахування чи відхилення, а також проаналізувати оскаржувані рішення відповідача на предмет його правомірності у відповідності до критеріїв, закріплених у частині 2 статті 2 КАС України.
		В касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції.
		Водночас оскільки порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень допущено судами як першої так і апеляційної інстанції, то з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Висновки щодо розподілу судових витрат.
		З огляду на те, що за результатами касаційного розгляду адміністративну справу повернуто на новий розгляд, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 802/1594/16-а - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції до Вінницького окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Л.О. Єресько
		А.Г. Загороднюк 
		 В.М. Соколов 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...