Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 152/1393/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2019. Зареєстровано: 08.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2019.
Дата набрання законної сили: 06.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/34535/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		06 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №152/1393/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/34535/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В.,
		суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу 
		за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 
		на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2017 року (головуючий суддя - Суперсон С.П.)
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді: Сушко О.О. Боровицький О.А.)
		у справі №152/1393/16-а 
		за позовом Шаргородського міського голови Вінницької області Винокура Ігоря Михайловича 
		до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, 
		треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		про визнання протиправними та скасування рішень.
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати:
		- постанову головного державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 8 вересня 2016 року по виконавчому провадженню №49383388; 
		- постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 9 вересня 2016 року по виконавчому провадженню №49383388; 
		- постанову старшого державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 9 вересня 2016 року по виконавчому провадженню №52064519; 
		- постанову старшого державного виконавця про накладення штрафу від 9 вересня 2016 року по виконавчому провадженню №52064519.
		2. Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позов задоволено. 
		Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про стягнення з боржника виконавчого збору від 8 вересня 2016 року по виконавчому провадженні №49383388 з виконання виконавчого листа №152/804/15-а від 13 жовтня 2015 року, виданого Шаргородським районним судом Вінницької області. 
		Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про стягнення з боржника виконавчого збору від 9 вересня 2016 року по виконавчому провадженні №49383388 з виконання виконавчого листа №152/804/15-а від 13 жовтня 2015 року, виданого Шаргородським районним судом Вінницької області. 
		Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про стягнення з боржника виконавчого збору від 9 вересня 2016 року по виконавчому провадженні №52064519 з виконання виконавчого листа №152/804/15-а від 13 жовтня 2015 року, виданого Шаргородським районним судом Вінницької області. 
		Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про накладення штрафу від 9 вересня 2016 року по виконавчому провадженні №52064519 з виконання виконавчого листа №152/804/15-а від 13 жовтня 2015 року, виданого Шаргородським районним судом Вінницької області.
		Стягнуто з відповідача на користь позивача, сплачений останнім судовий збір в розмірі 5 512 гривень.
		3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2015 року визнано протиправною бездіяльність Шаргородського міського голови Винокура І.М. та Шаргородської міської ради Вінницької області, яка полягає у неналежному розгляді звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 2 березня 2015 року з приводу забезпечення житлових прав позивачів, як мешканців гуртожитку ТОВ "Шаргород райагробуд" по вул. Героїв Майдану (Леніна), 302 у м. Шаргород Вінницької області. Зобов`язано Шаргородського міського голову та Шаргородську міську раду Вінницької області відповідно до Закону України "Про звернення громадян" повторно розглянути заяву позивачів від 2 березня 2015 року про забезпечення їх житлових прав, як мешканців гуртожитку ТОВ "Шаргород райагробуд" по вул. Героїв Майдану (Леніна), 302 у м. Шаргород Вінницької області, об`єктивно та всебічно перевіривши доводи та прохання, викладені у зверненні, і вчасно надати позивачам письмову відповідь, а у разі відмови в задоволенні їх вимог - викласти мотиви такої відмови з посиланням на закон та надати роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення чи відповіді. Зобов`язано Шаргородського міського голову та Шаргородську міську раду Вінницької області в межах повноважень виконати вимоги Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та вимоги Закону України "Про загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки" для передачі гуртожитку, розташованого по вул. Героїв Майдану (Леніна), 302 у м. Шаргород Вінницької області від ТОВ "Шаргород райагробуд" у власність територіальної громади міста Шаргород.
		5. На підставі цього рішення видано виконавчий лист №152/804/15-а від 13 жовтня 2015 року.
		6. 31 серпня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №49383388, а 1 вересня 2016 року - виконавче провадження №52064519 та надано строк до 7 вересня 2016 року та 8 вересня 2016 року відповідно, для виконання судового рішення.
		7. У зв`язку із невиконанням вказаного рішення державними виконавцями прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 8 вересня 2016 року та накладення штрафу від 9 вересня 2016 року в межах виконавчого провадження №49383388, а також постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 9 вересня 2016 року та накладення штрафу від 9 вересня 2016 року в межах виконавчого провадження №52064519.
		8. Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні постанови державних виконавців є такими, що прийняті в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та без врахування усіх обставин, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.
		10. Суди зазначили, що Шаргородською міською радою було надіслано ОСОБА_1 та іншим жителям гуртожитку лист від 19 листопада 2015 року №514, а також лист від 15 листопада 2016 року №02-15/697, адресований ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що спростовує доводи про невиконання міською радою судового рішення в частині повторного розгляду відповідних заяв.
		11.          Що стосується виконання рішення в частині передачі гуртожитку у власність територіальної громади, то в матеріалах адміністративної справи наявний лист №545 від 5 вересня 2016 року з відповідними додатками, адресований старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби, зі змісту та додатків якого встановлено, що боржником вчиняються усі залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення, однак при цьому виникають певні труднощі, які є поважними причинами неможливості виконати його у строк, встановлений державним виконавцем, у зв`язку з їх об`єктивністю.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		12.          Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначив, що всі документи додані в додатку до листа від 5 вересня 2016 року датовані до відкриття виконавчого провадження, а тому у разі виконання виконавчого  провадження в повному обсязі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зверталися б до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про примусове його виконання. Лист від 19 листопада 2015 року про повторний розгляд заяви позивачів про який зазначено в рішеннях судів попередніх інстанцій до вказаного вище листа не додавався та в матеріалах виконавчих проваджень відсутній. 
		13.          Крім того, відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Резолютивна частина постанови суду чітко передбачає всі дії, які зобов`язаний здійснити боржник з метою виконання рішення суду. 
		14.          Так, суд зобов`язав Шаргородського міського голову Винокура І.М. відповідно до Закону України «Про звернення громадян» повторно розглянути заяву позивачів від 2 березня 2015 року про забезпечення їх житлових прав, як мешканців гуртожитку ТОВ «Шаргород райагробуд» по вулиці Героїв Майдану (Леніна), 302 у місті Шаргород Вінницької області, об`єктивно та всебічно перевіривши доводи та прохання, викладені у зверненні і вчасно надати позивачам письмову відповідь, а у разі відмови в задоволенні їх вимог - викласти мотиви такої відмови з посиланням на закон та надати роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення чи відповіді. Однак, боржником повторно не розглянуто заяву позивачів від 2 березня 2015 року, не надано вчасно письмової відповіді на неї. Вказаних листів, які суд зобов`язував надати, не додано до матеріалів позовної заяві.
		15.          Також скаржник зазначив, що на виконанні у відділі одночасно перебували також виконавчі листи у справі № 152/804/15-а про зобов`язання Шаргородської міської ради вчинити певні дії відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Державними виконавцями накладалися штрафи та виносився виконавчий збір відносно даного боржника. Шаргородська міська рада Вінницької області визнала вказаний виконавчий збір та штрафи, оскільки не оскаржувала їх у судовому порядку та сплатила їх на депозитний рахунок відділу.
		16.          Таким чином, на думку скаржника, все наведене свідчить про невідповідність висновків суду першої та апеляційної інстанцій обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставами для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		17.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України; в редакції, що діяла після 15 грудня 2017 року), вважає за необхідне зазначити наступне.
		18.          Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		19.          Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
		20.          Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №229 від 2 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.
		21.          З 7 квітня 2015 року вказане положення втратило чинність у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.
		22.          Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
		23.          Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:
		1) Міністерство юстиції України;
		2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
		24.          Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, органами державної виконавчої служби є:
		-          Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; 
		-          управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
		-          районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
		25.          Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.
		26.          Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).
		27.          До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.
		28.          Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв`язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
		29.          Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року),  здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.
		30.          Частиною першою статті 52 КАС України (в редакції яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, і яка повністю кореспондується з діючою редакцією статті 48 КАС України) передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
		31.          Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.
		32.          За правилами статті 242 КАС України (редакції, що діяла після 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		33.          Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.
		34.          Враховуючи те, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд постанови суду першої інстанції, на зазначені обставини уваги не звернув.
		35.          З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права.
		36.          Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		37.          З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, суд, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити частково.
		Постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі №152/1393/16-а скасувати та направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		О.В. Калашнікова,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...