Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/8719/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2019.
Дата набрання законної сили: 04.12.2019
Номер судового провадження: 61-9359ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа №760/8719/17
		провадження №61-9359св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до Київського міського психоневрологічного диспансеру №5 про спростування недостовірної інформації за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року у складі судді Коробенко С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у складі колегії суддів  Немировської О. В.,  Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Київський міський психоневрологічний диспансер №5,
		 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		1.   У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Київського міського психоневрологічного диспансеру №5 (далі - Диспансер № 5) з позовом, у якому просила зобов`язати відповідача спростувати поширену негативну інформацію про те, що позивач перебувала на обліку у лікаря-психіатра в період з 1972 року по 2003 рік з діагнозом про психічні розлади; зобов`язати відповідача вилучити довідки із недостовірною інформацією про її перебування на лікуванні в Диспансері № 5 з 1972 року по 2003 рік з поліції Солом`янського району, з Київської міської державної адміністрації, Київської місцевої прокуратури № 9 та з інших підприємств, установ, організацій, куди була розповсюджена інформація із супровідними листами про визнання цих довідок недійсними; зобов`язати відповідача припинити розповсюджувати незаконні довідки із недостовірною інформацією про перебування її на лікуванні у Диспансері №5 з 1972 року по 2003 рік.
		2.   Позовна заява мотивована тим, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_1 . У неї склалися конфліктні стосунки з сусідами, у зв`язку з чим позивач вимушена звертатися до органів державної влади, правоохоронних органів.
		3.   З однієї з відповідей Управління поліції на своє звернення позивач дізналася, що згідно з повідомленням Диспансера №5 ОСОБА_1 перебувала на обліку з 1972 року по 2003 рік з діагнозом про психічні розлади.
		4.   Аналогічна інформація містилася також і у відповіді Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації від 17 березня 2017 року.
		5.   Позивач стверджувала, що ніколи не перебувала на обліку в психоневрологічному диспансері, не зверталася до лікарів диспансеру, не отримувала жодного лікування, а тому вважає, що інформація, надана у вигляді повідомлень до Управління поліції та Київської міської державної адміністрації є неправдивою та негативною, оскільки створює хибне уявлення про її хворобу, внаслідок якої вона може надавати недостовірні відомості, наприклад, правоохоронним органам.
		6.   Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		7.   Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 
		2018 року у задоволенні позову відмовлено.
		8.   Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог.  Місцевий суд дійшов висновку, що  поширена інформація відповідає дійсності, оскільки з  1972 року по 2003 рік позивач перебувала на обліку за її  зверненням.
		9.   Жодних доказів на підтвердження недостовірності поширеної інформації позивачем не надано. Натомість, медична документація, надана відповідачем підтверджує достовірність інформації про те, що ОСОБА_1 з 1972 року по 2003 рік перебувала на обліку в психоневрологічному диспансері.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		10.   Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року залишено без змін.
		11.   Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		12.   У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року,   ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		13.   Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено усі докази у справі та не враховано, що наданий представником відповідача оригінал її медичної карти є сфальсифікованим, медична документація підроблена, та не могла братися судом до уваги.
		14.   Суди не дали належної оцінки тим обставинам, що позивач ніколи не перебувала на обліку в психоневрологічному диспансері, не зверталася до лікарів диспансеру, не отримувала жодного лікування, а тому інформація, надана у вигляді повідомлень до Управління поліції та Київської міської державної адміністрації, є неправдивою, негативною та такою, що порочить її честь та гідність. Відповідачем розповсюджено інформацію, яка є інформацією з обмеженим доступом.
		15.   Судами не перевірено фактів і обставин, на які посилалась позивач, не витребувано доказів, про які заявлялось позивачем клопотання під час розгляду справи.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		16.   Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		17.   Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
		18.   Ухвалою  Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		19.   З витребуваної судом медичної документації встановлено, що 02 жовтня 1972 року було заведено медичну карту амбулаторного хворого 
		ОСОБА_1 у зв`язку зі зверненням останньої зі скаргами на своє здоров`я.
		20.   Згідно виписки з історії хвороби з Психоневрологічної клінічної лікарні №21 імені академіка Павлова, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 15 лютого 1972 року  по 16 березня 1972 року.
		21.   У подальшому ОСОБА_1 декілька разів перебувала на стаціонарному лікування в психіатричних лікарнях. 
		22.   18 травня 1992 року ОСОБА_1 рекомендована для зняття з «Д»-обліку (диспансерного) та переведення на «К»-облік (консультативний). 
		23.   05 лютого 2003 року, враховуючи, що ОСОБА_1 більше 10 років не зверталася за медичною допомогою, вона була знята з «К»-обліку. 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		24.   Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		25.   Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		26.   Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		27.   Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		28.   Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
		29.   Предметом позову у справі, яка переглядається, є визначення достовірності інформації, поданої Диспансером №5 на адресу Солом`янського управління поліції та Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про те, що 
		ОСОБА_1 перебувала на обліку з 1972 року по 2003 рік з діагнозом про її психічний стан здоров`я. 
		30.   Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		31.   Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
		32.   Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		33.   Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		34.   Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з відповіді Солом`янського Управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28 грудня 2015 року їй стало відомо, що про неї поширено наступну інформацію: «Згідно повідомлення Київського міського психоневрологічного диспансеру №5 було з`ясовано, що гр. ОСОБА_1 на даний час не перебуває на обліку у вищезгаданій установі, проте перебувала на обліку з 1972 року по 2003 рік з діагнозом, який містить відомості про її психічний стан здоров`я. 
		35.   Аналогічна інформація щодо неї міститься у висновку за результатами розгляду матеріалу від 17 березня 2016 року інспектора Солом`янського Управління Національної поліції, відповідях Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації від 17 березня 2017 року та 
		від 13 квітня 2017 року.
		36.   Відмовляючи в задоволенні позову, суди фактично вдались до встановлення психічного стану здоров`я у далекому минулому (1972-2003 роки) та дійшли висновку про недоведеність позовних вимог.
		37.   Проте суди не врахували таке.
		38.   Стаття 286 ЦК України встановила, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел.
		39.   Європейський суд з прав людини  у своїй практиці вказує, що за державою повинна зберігатися певна свобода розсуду стосовно встановлення справедливого балансу між відповідними громадськими та приватними інтересами, які суперечать один іншому. Однак така свобода розсуду супроводжується європейським наглядом і її рамки залежать від характеру і значимості порушених інтересів, а також серйозності втручання.
		40.   Положеннями статті 11 Закону України «Про інформацію» в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, визначено, що інформація   про   фізичну   особу  (персональні  дані)  - відомості  чи  сукупність  відомостей  про  фізичну   особу,   яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної  інформації  про  фізичну особу належать,  зокрема, дані про  її   стан   здоров`я.
		41.   Тобто, забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини.
		42.   Відповідно до статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
		43.   Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» закріплює презумпція психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою,  яка не має психічного розладу, доки  наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
		44.   Відповідно до статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги,  та особи,  яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало  відомо про наявність у особи психічного розладу,  про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі   чи   перебування   в   психоневрологічних  закладах  для соціального  захисту  або  спеціального  навчання,  а  також  інші відомості  про стан психічного здоров`я особи,  її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості,  крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті.
		45.   Допускається передача відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для:  організації   надання   особі,   яка  страждає  на  тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги; провадження досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора та суду.
		46.   Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності провадження досудового розслідування. 
		47.   Також відсутня згода   ОСОБА_1 на розповсюдження відомостей щодо стану її здоров`я у будь-який формі та спосіб.
		48.   Оскаржена позивачем інформація про її стан здоров`я була надана Диспансером № 5 інспектору Солом`янського Управління Національної поліції в межах проведення ним перевірки щодо скарги сусідів позивача.
		49.   Хартія основних прав Європейського Союзу (2000/C 364/01), проголошена 07 грудня 2000 року, яка набула чинності 01 грудня 2009 року, серед інших основних прав містить право на захист персональних даних.
		50.   Стаття 8 Хартії, зокрема, передбачає захист персональних даних.  Кожен має право на захист персональних даних, що його стосуються.  Обробка таких даних повинна здійснюватися добросовісно виключно для визначених цілей та на підставі дозволу зацікавленої особи або на іншій правомірній підставі, встановленій законом. Кожен людина має право на доступ до зібраних про нього даних та право вимагати внесення виправлень до них.
		51.   У рішення Європейського Суду з прав людини від 26 січня 2017 року у справі Суріков проти України ((CASE OF SURIKOV v. UKRAINE) (Заява 
		№ 42788/06), яке набрало статусу 26 квітня 2017 року наголошено, що Суд неодноразово доходив висновку, що систематичне зберігання та використання в інший спосіб державними органами влади інформації про приватне життя особи тягне за собою важливі наслідки для інтересів, захищених статтею 8 Конвенції, а отже становить втручання у відповідні права (див., зокрема, рішення у справах «Ротару проти Румунії» [ВП] (Rotaru 
		v. Romania) [GC], заява № 28341/95, пункт 46, ЄСПЛ 2000 V; та «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» [ВП] (S. and Marper v. the United Kingdom) [GC], заяви № 30562/04 та № 30566/04, пункт 67, ЄСПЛ 2008). Тим більше це стосується випадків, коли інформація стосується далекого минулого особи (див. згадане рішення у справі «Ротару проти Румунії» [ВП] (Rotaru v. Romania) [GC], пункт 43 або рішення у справі «М.М. проти Сполученого Королівства» (M.M. v. the United Kingdom), заява № 24029/07, пункт 187, від 13 листопада 2012 року), або коли обробка впливає на дуже особисті та конфіденційні категорії інформації, зокрема інформація щодо стану фізичного або психічного здоров`я особи, яку можна ідентифікувати (див., зокрема, рішення у справах «З. проти Фінляндії» (Z. v. Finland), від 25 лютого 1997 року, пункт 95, Reports of Judgments and Decisions, 1997 I; «І. проти Фінляндії» (I. v. Finland), заява 
		№ 20511/03, пункт 40, від 17 липня 2008 року; «П. та С. проти Польщі» (P. and S. v. Poland), заява № 57375/08, пункт 128, від 30 листопада 2012 року; «Л.Х. проти Латвії» (L.H. v. Latvia), заява № 52019/07, пункт 56, від 29 квітня 2014 року; та «Y.Y. проти Росії» (Y.Y. v. Russia), заява № 40378/06, пункт 38, від 23 лютого 2016 року).
		52.   Суд також нагадав, що втручання порушує статтю 8 Конвенції за винятком випадків, коли воно здійснюється «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, викладених у пункті 2 і, крім того, є «необхідними в демократичному суспільстві» для досягнення цих цілей (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «П. та С. проти Польщі» (P. and S. v. Poland), пункт 94, та рішення у справі «М . Н. та інші проти Сан-Марино » (M.N. and Others v. San Marino), заява № 28005/12, пункт 71, від 07 липня 2015 року). Суд нагадує свою усталену практику, що формулювання «згідно із законом» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підґрунтя у національному законодавстві та був сумісним із принципом верховенства права, тобто доступним, передбачуваним та супроводжувався необхідними процесуальними гарантіями, спроможними забезпечити належний юридичний захист від свавільного застосування відповідних правових положень (див., серед інших джерел, згадані рішення у справах «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» [ВП] (S. and Marper v. the United Kingdom) [GC], пункт 95, та «М.Н. та інші проти Сан-Марино » (M.N. and Others v. San Marino), пункт 72).
		53.   З наведеного слідує, що відомості про стан здоров`я є персональними даними, і їхнє збирання могло здійснюватися тільки за згоди заявника, за винятком випадків, передбачених законом.  Збирання, зберігання, поширення та інші види обробки такої інформації підпадають під дію статті 8 Конвенції
		54.   Встановлені фактичні обставини справи не свідчать про те, що збирання та використання даних щодо стану психічного здоров`я позивача у такій формі та в контексті, в якому вони були використані було правомірним, мета їх обробки не була виправданою, враховуючи, що ці дані стосувались  подій 1972-2003 років, інформація, надана інспектору Солом`янського Управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, віднесена до лікарської таємниці.
		55.   Крім того, наявність листа з вибаченнями Диспансера № 5  щодо ненавмисного втручання в життя позивача ( т. 2 а. с. 112 зворот) дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції втручання в приватне життя позивача є необґрунтованим.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		56.   Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		57.   Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		58.   Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
		59.   Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому ухвалені у справі рішення в частині вирішення позовних вимог про вилучення з Солом`янського  управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві інформацію надану Диспансером № 5 про стан здоров`я  ОСОБА_1 ,припинення розповсюдження Диспасенсорм № 5 інформації щодо стану здоров`я позивача, окрім випадків, чітко визначених законом скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. 
		60.   В іншій частині ухвалені у справі судові рішення залишити без змін.  
		Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		1. Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Рішення  Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 про вилучення з Солом`янського  управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві інформації, наданої Київським міським психоневрологічним диспансером № 5 про стан здоров`я ОСОБА_1 ,припинення розповсюдження Київським міським психоневрологічним диспансером № 5 інформації щодо стану здоров`я позивача скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення.
		3. Вилучити з Солом`янського  управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві інформацію, надану Київським міським психоневрологічним диспансером № 5 про стан здоров`я ОСОБА_1 .
		Припинити розповсюдження Київським міським психоневрологічним диспансером № 5, окрім випадків, чітко визначених законом, інформації щодо стану здоров`я ОСОБА_1 .
		4. В іншій частині рішення  Солом`янського районного суду м. Києва 
		від 25 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 08 квітня 2019 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                А. І. Грушицький
		                                                                                                                   І. В. Литвиненко
		                                                                                                                   В. В. Сердюк
		                                                                                                                   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...