Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/1713/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2019. Зареєстровано: 08.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2019.
Дата набрання законної сили: 06.12.2019
Номер судового провадження: 11-кп/803/2574/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040230002347

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2574/19 Справа № 216/1713/19   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 грудня 2019 року                                м. Дніпро
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		судді-доповідача ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		за участю: 
		прокурора ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		його захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Дніпрі, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційною скаргою прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_9 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018040230002347, -
		ВСТАНОВИЛА:
		цим вироком 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, без освіти, офіційно не одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 04.06.2009 Апеляційним судом Кіровоградської області за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України, направлений на примусове лікування до психіатричної лікарні суворого режиму. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2015  застосування примусових мір медичного характеру із направленням для подальшого лікування у психіатричну лікарню з посиленим наглядом. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21.05.2018 змінено примусові заходи медичного характеру з лікування в психіатричному закладі з посиленим наглядом на лікування в психіатричному закладі зі звичайним наглядом,
		визнаного винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією усього особистого майна, із відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 28 грудня 2018 року, та залишено незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набранням вироком законної сили.
		Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат
		Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він о 04.00 годині 08.12.2018, через незачинені двері проник до приміщення будинку літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала на території домоволодіння наодинці, де, здійснив розбійний напад на ОСОБА_10 , спершу висловивши словесні погрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої та вимогу негайно віддати йому вироби із коштовного металу та грошові кошти.
		Однак, ОСОБА_10 не виконала вимоги ОСОБА_7 та вимагала від останнього покинути її домоволодіння, але ОСОБА_7 не виконав вимоги потерпілої ОСОБА_10 , та кулаком вдарив її в перенісся. Від даного удару потерпіла втратила рівновагу та впала на підлогу коридору, а ОСОБА_7 , продовжуючи діяти умисно, на досягнення злочинного результату, схопив біля печі сокиру, та з метою придушення волі ОСОБА_10 до вчинення опору, спрямованого на перешкоджання заволодіння належним їй майном, умисно наніс не менше трьох ударів сокирою в область голови, тим самим застосував до останньої насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілої у вигляді спричинення відкритої черепно-мозкової травми, синців обличчя, У-подібної форми рани правої скроневої області, У-подібної форми рани лобової області волосяної частини голови, 3 лінійної форми рани лівої завушної області, надбрівної області, підборіддя; втисненого перелому черепа, забою головного мозку, які входять у комплекс відкритої черепно-мозкової травми у сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, чим остаточно подавив волю потерпілої до вчинення опору.
		ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи нездатність внаслідок похилого віку потерпілої ОСОБА_10 та завданих їй тілесних ушкоджень, чинити гідний опір та відсутність можливості викликати будь-яку допомогу, відкрито заволодів належним ОСОБА_10 мобільним телефоном марки «Nokia 107», з сім-картою, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном втік.
		Також заподіявши майнову шкоду в розмірі 336,67 гривень.
		В апеляційній скарзі:
		- прокурор просить вирок, в частині призначеного покарання, скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 12 років, з конфіскацією усього особистого майна.
		Також зазначає, він раніше вже був судимий за аналогічний злочин, посилається на відсутність у ОСОБА_7 освіти, роботи та дітей, характеризує його як особу із відсутніми міцними соціальними зв`язками.
		можливість виправлення його у випадку призначення покарання, наближеного до мінімально можливого. 
		Вважаєв, що судом першої інстанції не надана належна оцінка ступеню тяжкості вчиненого злочину, наслідкам вчиненого злочину, а саме тілесним ушкодженням, отриманими потерпілою, та не надано належної оцінки обставині, що обтяжує покарання, а саме, що злочин вчинено стосовно особи похилого віку.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційні вимоги сторони обвинувачення та просила їх задовольнити в повному обсязі, прохання обвинуваченого та його захисника про відмову в задоволенні апеляційної скарги і залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчинені злочину за обставин, встановлених судом, та правильність юридичної кваліфікації скоєного обвинуваченим за ч. 4 ст. 187 КК України, апелянтом не оскаржується, а тому в цій частині не перевіряється.
		Що стосується доводів прокурора відносно необхідності призначення покарання ОСОБА_7 , то колегія суддів зазначає про наступне.
		Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Однак, при призначенні покарання суд першої інстанції зазначених вимог не дотримався.
		Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд зазначив про врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше був засуджений за вчинення особливо тяжких злочинів, на обліку у нарколога не перебуває. 
		Суд вказав, що ОСОБА_7 має другу групу інвалідності з дитинства з психічного захворювання. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд врахував визнання вини, каяття у скоєному злочині, та сприяння розкриттю вчиненого злочину. 
		Обставиною, що обтяжує покарання, суд першої інстанції врахував вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		В зв`язку з наведеним, суд призначив ОСОБА_7 наближене до мінімально можливого покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 187 КК України, та дійшов висновку, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання ОСОБА_7 і попередження вчинення ним нових злочинів.
		З цими висновками колегія суддів не погоджується, адже призначаючи покарання  ОСОБА_7 , суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України та роз`яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно яких суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину (класифікації, обставин і способу його вчинення, характеру і тяжкості наслідків), даних про особу винного (вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо), та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		На думку колегії суддів, призначене  ОСОБА_7  судом першої інстанції покарання у виді 9 років позбавлення волі, не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів, не враховує зазначені вище дані про його особу та не є необхідним і достатнім для виправлення останнього та запобігання вчиненню інших злочинів, про що правомірно йдеться у поданій прокурором апеляційній скарзі.
		Суд першої інстанції у вироку не навів переконливих доводів того, що призначене покарання буде сприяти виправленню ОСОБА_7 і попередженню вчинення ним нових злочинів.
		Судом першої інстанції належним чином не враховано ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів, і обставини його вчинення, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_10 , коли він завдав їй сокирою декілька ударів в область голови, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через його м`якість або через суворість.
		Частиною 1 статті 421 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню, даний вирок підлягає скасуванню в частині призначення покарання обвинуваченому, з постановленням нового вироку.
		Призначаючи покарання  ОСОБА_7 , у відповідності до статей 65-67 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого, особу обвинуваченого, який раніше вже скоїв аналогічний злочин, за що був засуджений до тривалого терміну лікування, але не виправився та знову вчинив особливо тяжкий злочин.
		Обставинами, що пом`якшують покарання, колегія суддів враховує визнання вини, каяття у скоєному злочині, та сприяння розкриттю вчиненого злочину.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, колегія суддів враховує вчинення ним злочину щодо особи похилого віку.
		Тому колегія суддів, незважаючи, що  ОСОБА_7 є інвалідом 2-ї групи, вважає призначити за необхідне йому більш суворе покарання, ніж було призначене в суді першої інстанції.
		Колегія суддіввважає занеобхідне зазначити,що згідност.2Конвенції Прозахист правлюдини таосновоположних свобод,право кожногогромадянина нажиття охороняєтьсязаконом.Відповідно дост.ст.3,27Конституції Українилюдина,її життяі здоров`я,честь ігідність,недоторканність ібезпека визнаютьсяв Українінайвищою соціальноюцінністю,ніхто неможе бутисвавільно позбавленийжиття. 
		При призначенні покарання колегія суддів також враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини, де в справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. 
		Тому, колегія суддів вважає за необхідне даний вирок, в частині призначеного покарання, скасувати, внаслідок м`якості призначеного покарання, постановити новий вирок, яким призначити  ОСОБА_7  покарання за скоєне у виді позбавлення волі строком на 12 років, з конфіскацією усього особистого майна.
		В іншій частині вирок слід залишити без змін.
		На думку колегії суддів, саме такий вид та розмір покарання, буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_9 - задовольнити.
		Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року відносно ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання, скасувати.
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 років, з конфіскацією усього особистого майна.
		В решті вирок суду залишити без змін. 
		Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення. На вирок апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...