Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11298/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2019. Зареєстровано: 09.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2019.
Дата набрання законної сили: 03.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"03" грудня 2019 р.           Справа№ 910/11298/16
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Дикунської С.Я.
		суддів:            Жук Г.А. 
		          Мальченко А.О. 
		 
		 
		секретар судового засідання        Романова Ю.М.
		за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»
		на рішення     Господарського суду міста Києва
		від                   24.05.2017
		у справі          № 910/11298/16 (суддя Лиськов М.О.)
		за позовом     Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»
		до                 1) Товариства з обмеженою відповідальністю
		                     «Фінансова компанія «Плеяда»
		                    2) Товариства з обмеженою відповідальністю
		                    «Фінансова компанія «Фагор»
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача         1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		                     2) Національний банк України
		                     3) ОСОБА_1 
		про                застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення 
		                     становища, яке існувало до порушення права
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В червні 2016 Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» (далі - позивач, ПАТ «Банк Михайлівський», Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Плеяда» (далі - відповідач-1, ТОВ «ФК «Плеяда») та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фагор» (далі - відповідач-2 або ТОВ «ФК «Фагор») про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» № 37  від 30.05.2016 затверджено результати проведеної перевірки, наведені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності № 1 від 30.05.2016,  відповідно до яких встановлено нікчемність укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016,  за умовами якого останній зобов`язувався передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Банк Михайлівський», а Банк зобов`язувався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників), яке в подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» за Договором факторингу № 1 від 20.05.2016. Відтак, вважаючи, що Договір факторингу № 1905  є нікчемним в силу приписів п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач просив застосувати наслідки  нікчемності правочину, а саме:
		- зобов`язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ПАТ «Банк Михайлівський» документи, що були отримані ТОВ «ФК «Плеяда» від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та актів прийому-передачі № 1 і № 2 від 20.05.2016 до нього;
		- визнати відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-які майнові права (права вимоги) до боржників, перелік яких зазначено в  Договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016, реєстрах прав вимог № 1 від 19.05.2016 та № 2 від 20.05.2016 до нього та актах прийому-передачі № 1 і № 2 від 20.05.2016 до цього Договору факторингу;
		- визнати недійсним Договір факторингу № 1 від 20.05.2016, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»;
		- зобов`язати ТОВ «ФК «Фагор» передати ПАТ «Банк Михайлівський» документи, що були отримані ТОВ «ФК «Плеяда» від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та актів прийому-передачі № 1 і № 2 від 20.05.2016 до нього;
		- визнати відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-які майнові права (права вимоги) до боржників, перелік яких зазначено в Договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016, реєстрах прав вимог № 1 від 19.05.2016 та № 2 від 20.05.2016 до нього та актах прийому-передачі № 1 і № 2 від 20.05.2016 до згаданого Договору факторингу, а також Договорі факторингу № 1 від 20.05.2016 та додатках до нього.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016  залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  позивача  Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа-1, Фонд).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016  залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  позивача   Національний банк України  (далі - третя особа-2, НБУ).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016  залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  позивача   ОСОБА_1 (далі - третя особа-3, ОСОБА_1 ).
		Під час розгляду справи судом першої інстанції  до Господарського суду міста Києва надійшла заява ПАТ «Банк Михайлівський» про  уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог, адже окрім заявлених вище вимог позивач просив стягнути з ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» на користь ПАТ «Банк Михайлівський» 682 297 854, 84 грн., яка була розглянута судом в судовому засіданні 10.05.2017.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі № 910/11298/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПАТ «Банк Михайлівський» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що  оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. За твердженнями апелянта, судом першої інстанції безпідставно відхилено  пояснення позивача  щодо ознак нікчемності правочину, зокрема, надані ним під час розгляду справи ґрунтовні пояснення та долучені докази, що підтверджують нікчемність Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На переконання апелянта, поза увагою місцевого суду   також залишились обставини укладення Договору факторингу,  адже судом не враховано, що цей Договір, реєстри прав вимог № 1 від 19.05.2016 та № 2 від 20.05.2016 до Договору, Акти прийому-передачі №1 від 20.05.2016 та №2 від 20.05.2016 до Договору зі сторони ПАТ «Банк Михайлівський» підписані тільки однією особою, а саме в.о. Голови Правління ОСОБА_2. Судом безпідставно не взято до уваги, що вказаний Договір факторингу є значним правочином в розумінні ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно його укладення мало бути погоджено або Спостережною радою Банку, або  рішенням єдиного акціонеру Банку. Крім цього, судом першої інстанції не надав належної оцінки тому, що  документ під назвою «Рішення єдиного акціонера  ТОВ «ЕКОСІПАН» № 4 від 18.05.2016», п. 4 якого передбачає укладення з ТОВ «ФК «Плеяда»  Договору факторингу на умовах відступлення права  вимоги на суму  не більше 800 000 000, 00 грн. та за ціною не меншою  483 036 160, 00 грн., не відповідає  вимогам Закону України «Про акціонерні товариства»  та Статуту банку. На цьому документі відсутній відбиток печатки Банку, а отже таке рішення не має статусу протоколу Загальних зборів відповідно до Статуту Банку. За твердженнями апелянта,  оскільки станом на 18.05.2016 ОСОБА_2 був членом Правління Банку, отже не міг бути одночасно і представником єдиного акціонера Банку ТОВ «ЕКОСІПАН» за довіреністю в силу прямої заборони Закону та Статуту Банку, а тому Договір, реєстри  прав вимоги та акти-прийому-передачі підписані ОСОБА_2 за відсутності у нього відповідних повноважень та всупереч вимогам Закону України «Про акціонерні товариства» та Статуту Банку. Крім цього, апелянт стверджував, що Договір факторингу укладено Банком без дотримання вимог та всупереч постанові Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015, тобто без дозволу куратора - Національного банку України. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги  на те, що  фінансовий стан ТОВ «ФК «Плеяда»  не дозволяв даній компанії  провести оплату  Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016. Судом першої інстанції безпідставно в обґрунтування відповідності ціни Договору факторингу взято до уваги надану ТОВ «ФК «Плеяда» копію звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, виконаного ПП «Дельта-Гонсалтінг», адже предметом оцінки є  весь пул  роздрібних беззаставних кредитів Банку, а не  перелік прав вимог, наведений в реєстрі № 1. Зокрема, було проведено оцінку 116 378 кредитних договорів на загальну суму 668 743 842, 69 грн., в той час  як в реєстрі № 1  наведено перелік із 109 366  кредитних договорів на суму 679 861 696, 07 грн. На думку апелянта, судом першої інстанції  безпідставно відхилено його пояснення  щодо ознак пов`язаності ТОВ «ФК «Плеяда» з Банком, а також безпідставними є посилання в рішення на судові рішення в адміністративній справі № 826/8273/16. Крім цього, на переконання апелянта, судом першої інстанції не досліджено Договору факторингу № 1 від 20.05.2016, укладеного між  ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК Фагор», та прийнято рішення за відсутності доказів відплатного придбання майна з боку ТОВ «ФК «Фагор». Також апелянт вказував на порушення судом першої інстанції норм процесуального  права, зокрема, прийняття рішення без дотримання принципу об`єктивної істини,  обов`язковості виконання ухвал суду,  рівності сторін перед законом та судом,  а також принципу законності тощо.
		В наданих суду апеляційної інстанції  поясненнях на апеляційну скаргу, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб  підтримав вимоги апеляційної скарги позивача, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов Пат «Банк Михайлівський» задовольнити в повному обсязі. В своїх поясненнях третьою особою наведено обставини та обґрунтування майже аналогічні за своїм змістом викладеним позивачем в апеляційній скарзі.
		Заперечуючи проти апеляційної скарги,  ТОВ «ФК «Плеяда» (відповідач-1) подало відзив на апеляційну скаргу, а ТОВ «ФК «Фагор» (відповідач-2) -   заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідачі 1 та 2 вказували на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, відповідач-1 зазначив, що згода боржників на відступлення права вимоги до них не вимагалась та в будь-якому разі її відсутність не впливає па дійсність Договору факторингу № 1905. За твердженнями відповідача-1, рішення єдиного акціонера Банку № 4 від 18.05.2016, відповідно до якого було укладено Договір № 1905, є дійсним, оскільки воно підписане уповноваженою особою акціонера, скріплене печаткою акціонера та його недійсність не встановлена жодним рішенням суду, яке набрало законної сили. На переконання відповідача-1,  наявність кримінального провадження відносно  керівника Банку, що підписав Договір факторингу, та розшук особи  не є свідченням вчинення ним протиправних дій, а тим більше недійсності Договору факторингу.  Постанова правління НБУ № 917/БТ від 22.12.2015, як і постанова № 295/БТ від 27.04.2016 не містить жодних обмежень щодо відчуження активів  Банку тільки з дозволу куратора, відтак посилання позивача на укладення Договору факторингу з порушенням вказаних постанов Правління НБУ є безпідставними та необґрунтованими. З приводу належного проведення оплати за Договором факторингу, відповідач-1 зазначив, що він мав можливість та виконав всі свої фінансові зобов`язання перед позивачем за Договором, його платіжні доручення були виконані з достатнім залишком грошових коштів на його рахунку, й позивачем не здійснювалось кредитування  відповідача-1 для здійснення ним розрахунків за Договором № 1905. При цьому, обставини сплати коштів за Договором факторингу двома платіжними  дорученнями  не впливають на дійсність такого Договору. Щодо  належного проведення оцінки  прав вимоги, відповідач-1 пояснив, що за Договором факторингу було продано  право вимоги в меншому розмірі, ніж зазначено у звіті оцінювача,  проте за більшу ціну, ніж була визначена оцінювачем, тому це жодним  чином не порушує прав позивача, адже він  отримав за права вимоги більшу плату, ніж була визначена ринковою суб`єктом оціночної діяльності. На переконання відповідача-1, з урахуванням відсутності доводів та їх документальних підтверджень, що ціна Договору № 1905 не відповідала рівню звичайних ринкових цін,  визначена сторонами ціна Договору факторингу  відповідає рівню звичайних ринкових цін. Наявність чи відсутність порушень позивачем внутрішніх  облікових процедур жодним чином не впливає на нікчемність Договору № 1905 й не є предметом розгляду даної справи. Припущення та доводи позивача щодо пов`язаності відповідача-1 з Банком не підтвердженні жодними доказами (відсутні акти перевірки НБУ та підтвердження володіння частками в статутних капіталах, на які посилався позивач). З приводу дійсності Договору № 1 від 20.05.2016 та відсутності підстав реституції за ним, відповідач-1 вказував, що позивачем не наведено, які вимоги ст. 203 ЦК України недотримано при укладенні цього Договору, а також  не доведено належними засобами доказування, які саме його права та законні інтереси порушено внаслідок його укладення, адже позивач лише посилався  на недійсність  Договору факторингу № 1905 тощо.
		За твердженнями відповідача-2, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення НБУ № 14/БТ від 23.05.2016 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних не у зв`язку із укладенням Договору № 1905. Укладення цього Договору не призвело до виникнення у Банку грошових зобов`язань, тобто Банк не набув статусу боржника внаслідок  його укладення, відтак відсутні підстави нікчемності Договору № 1905 на підставі п. 2 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, стверджував, що відповідність ціни Договору факторингу рівню звичайних цін підтверджується звітом про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, які укладені з фізичними особами, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтінг», позивачем не надано документального підтвердження, що ціна Договору факторингу на 20 % і  більше відрізняється від вартості ціни на права вимоги за беззаставними кредитними договорами з фізичними особами, за яку зазвичай здійснюється відчуження таких прав вимоги, отже відсутні підстави вважати Договір факторингу нікчемним згідно п. 3 ч. 3 ст. 38 згаданого Закону. На переконання відповідача-2, необґрунтованими також є посилання позивача на приписи п. 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу нікчемності Договору № 1905, оскільки за цим договором відповідач-1 набув статусу боржника, а не кредитора й жодних переваг (пільг) в зв`язку із укладенням такого договору він від позивача не отримав.  Надаючи оцінку доводам позивача, на переконання відповідача-2, місцевий суд вірно вказав, що встановлена п.1 ч.3 ст.38 згаданого вище Закону підстава нікчемності правочину не має місця, оскільки Договір № 1905 передбачав сплату відповідачем-1 коштів за відступлені права вимоги та відповідні суми фінансування були сплачені відповідачем-1 Банку (підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача-1), що в свою чергу свідчить про належне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором №1905, в тому числі й в частині оплати ціни такого Договору. Відповідно, права вимоги за Договором №1905 не були отримані відповідачем-1 безоплатно. За твердженнями відповідача-2, стверджуючи про пов`язаність відповідача-1 із Банком, позивач не зазначив до якої саме категорії пов`язаних осіб, визначених  ч. 1 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», слід віднести відповідача-1, відповідно оскільки відповідач-1 та Банк не мають спільних власників істотної участі,   відповідач-1 не має істотної участі в Банку і навпаки відсутні підстави вважати відповідача-1 пов`язаним із Банком. Відповідач-2  також стверджував, що згідно п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемним є не будь-який правочин банку з повязаною особою, а лише той, який не відповідає вимогам законодавства України. Жодних нормативних та документальних обґрунтувань невідповідності Договору факторингу № 1905 вимогам законодавства позивачем не наведено. На переконання відповідача-2, будь-яких зауважень  правомірності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав нікчемності Договору № 1905 згідно п.п. 2, 7, 9 ч. З ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» апеляційна скарга позивача не містить, позивач не навів доводів та  доказів на спростування висновків суду про те, що Договір № 1905 не призвів до неплатоспроможності Банку або до неможливості виконання Банком грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково, а також до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням Банку з ринку. Безпідставними, на думку апелянта, є твердження про нікчемність Договору факторингу № 1 від 20.05.2016 між відповідачами 1 та 2,  адже єдиною підставою недійсності цього правочину позивач зазначив його укладення на підставі нікчемного Договору факторингу № 1905. При цьому, Банк не навів правового обґрунтування такої вимоги та не зазначив, якою нормою права встановлено  , що один договір може бути визнаний недійсним через недійсність (нікчемність) іншого договору, жодним законом не передбачено, що певний договір може бути визнаний недійсним через недійсність (нікчемність) іншого договору (навіть якщо їх предметом виступає одне і те саме майно). Навпаки, в Україні, як правовій державі, діє принцип презумпції правомірності правочину, який передбачений ч. 1 ст. 204 ЦК України,й правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним тощо.
		Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 910/11298/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Тищенко О.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу у справі № 910/11298/16 до провадження та призначено до розгляду.
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад суду змінювався, розгляд справи відкладався, строк розгляду спору продовжувався.
		20.11.2017 представником позивача подано клопотання про витребування доказів та про призначення судової експертизи, проведення якої просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
		З метою визначення  вартість пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 19.05.2016, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/11298/16  задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи. Призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів поставлено наступне питання: яка оціночна вартість пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 19.05.2016. Витребувано у ТОВ «ФК «Фагор»  матеріали кредитних справ пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський». Витребувано у ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» оригінали всіх реєстрів прав вимог та актів приймання-передачі  на виконання Договору факторингу №1905 від 19.05.2017 між ТОВ «ФК «Плеяда» та ПАТ «Банк Михайлівський». Зобов`язано сторони за вимогою експертів своєчасно подати необхідні для проведення експертизи матеріали (документи, зразки тощо). Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача з наступним віднесенням витрат на винну сторону. Повідомлено експерта, що у разі встановлення під час проведення експертизи фактів, що мають значення для справи, але щодо яких не поставлено запитань, експерт на підставі ч.2 ст. 42 ГПК України може висловити свою думку в експертному висновку тощо. 
		Іншою ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/11298/16 апеляційне провадження зупинено до повернення матеріалів справи Київському апеляційному господарському суду з висновком судово-економічної експертизи. Справу № 910/11298/16 надіслано Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
		26.02.2018 до Київського апеляційного господарського суду надіслано листа Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 18-49/50-2 вих. від 29.01.2018 з клопотанням судового експерта № 18-49/50 від 30.01.2018 про уточнення поставленого на вирішення експертної установи питання.
		В зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, 02.03.2018 системою автоматизованого розподілу проведено заміну цього судді й згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів в складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2018 у справі № 910/11298/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, поновлено провадження у справі, розгляд клопотання призначено на 21.03.2018.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 910/11298/16 клопотання експерта № 18-49/50 від 30.01.2018 про уточнення поставленого на вирішення експерта питання залишено без задоволення й провадження у справі зупинено.
		04.09.2018 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №18-2230/2231-1вих від 17.08.2018 з клопотанням судового експерта № 18-2230/2231 від 30.07.2018 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 910/11298/16 поновлено апеляційне провадження. На виконання клопотання експерта зобов`язано ПАТ «Банк Михайлівський» надати суду:
		- звіт за формою № 1Д-НБУ ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 19.05.2016 та розгорнуті дані станом на 19.05.2016 по рахункам з обліку беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», у тому числі: номер особового рахунку, назва/ПІБ позичальника, номер кредитного договору, зали шок заборгованості за кредитним договором (за кредитом, відсотками, комісією тощо) на звітну дату;
		- розгорнуті дані звіту за формою № 302.01 ПАТ «Банк Михайлівський»  «Класифікація кредитних операцій» станом на 01.05.2016, наданого Національному банку України, у розрізі позичальників та номерів кредитних договорів;
		- банківська ліцензія ПАТ «Банк Михайлівський», дозвіл та додаток до нього на здійснення банківської діяльності, отримані банком у відповідності до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність», та інші нормативні документи щодо регулювання діяльності банку в сфері роздрібних беззаставних кредитів, чинні протягом періоду з дня укладання відповідних кредитних договорів по 19.05.2016;
		- внутрішні нормативні документи ПАТ «Банк Михайлівський» стосовно укладання роздрібних беззаставних кредитних договорів (у т.ч. стосовно встановлення та застосування порядку видачі кредиту, методів нарахування відсотків та штрафних санкцій (пені, штрафу), встановлення розміру та порядку сплати комісійних та/або інших виплат на користь банку), документального оформлення операцій з роздрібного беззаставного кредитування та порядку їх обліку в банку (технологічна карта, програма кредитного продукту, положення, інструкція тощо), зі змінами та доповненнями, що діяли на дату укладання  кредитних договорів та протягом періоду з дати укладання кредитних договорів по 19.05.2016;
		- рішення уповноваженого органу ПАТ «Банк Михайлівський» по кредитним договорам з роздрібних беззаставних кредитів, які діяли станом на 19.05.2016, про надання та обслуговування кредиту (зміну умов, встановлення порядку погашення кредиту та нарахованих відсотків по кредиту, встановлення штрафних санкцій (пені, штрафу), комісійних та/або інших виплат на користь банку тощо), у тому числі рішення уповноваженого органу ПАТ «Банк Михайлівський» щодо оцінки фінансового стану боржника по роздрібним беззаставним кредитам (стану обслуговування боргу, клас боржника, показник ризику тощо), за період з дати укладання кредитних договорів по 19.05.2016, оформлені належним чином (протоколи);
		- оригінали первинних меморіальних та касових документів ПАТ «Банк Михайлівський» за період з дня укладання відповідного кредитного договору по 19.05.2016, за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 щодо: надання та погашення кредиту за кредитним договором;  нарахування та погашення відсотків за користування кредитними коштами, нарахування та погашення штрафних санкцій,  нарахування та погашення комісій та будь-яких інших платежів, здійснених позичальником на користь банку у зв`язку з укладанням та обслуговуванням вказаного кредитного договору; погашення позичальником заборгованості за кредитним договором; здійснення валюто-обмінних операцій за поточними рахунками позичальника у зв`язку з наданням та погашенням кредиту (у разі здійснення таких операцій), оформлені належним чином (меморіальні ордери, платіжні доручення, заяви на переказ, заяви на видачу, заяви на купівлю/продаж іноземної валюти тощо).
		- розшифровки (реєстри, виписки) за рахунками аналітичного бухгалтерського обліку кредитних операцій ПАТ «Банк Михайлівський» за кредитними договорами роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 за період з дня укладання відповідного кредитного договору по 19.05.2016, зокрема щодо обліку: заборгованості за основною сумою кредиту, нарахування та сплати відсотків, простроченої заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими відсотками, нарахування та сплати штрафних санкцій, нарахування та сплати комісій та будь-яких інших платежів на користь банку, із зазначенням повного номеру аналітичного рахунку, валюти рахунку, назви клієнта, номеру кореспондуючого рахунку, періоду виписки, дати, змісту та суми операції;
		- розшифровки (реєстри, виписки) за рахунками управлінського та позабалансового обліку кредитних операцій банку за кредитними договорами роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 за період з дня укладання відповідного договору по 19.05.2016, зокрема щодо обліку: заборгованості за основною сумою кредиту, нарахування та сплати відсотків, простроченої заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими відсотками, нарахування та сплати штрафних санкцій, нарахування та сплати комісій та будь-яких інших платежів на користь банку, із зазначенням повного номеру аналітичного рахунку, валюти рахунку, назви клієнта, номеру кореспондуючого рахунку, періоду виписки, дати, змісту та суми операції;
		- розшифровки (реєстри, виписки) за рахунками управлінського та позабалансового обліку кредитних операцій банку за кредитними договорами роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 за період з дня укладання відповідного договору по 19.05.2016, у разі їх ведення за вказаними кредитними договорами;
		- виписки за поточними рахунками позичальників стосовно отримання та погашення грошових коштів за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016, за період з дня укладання відповідного кредитного договору по 19.05.2016, з урахуванням номеру поточного рахунку, валюти рахунку, назви клієнта, номеру кореспондуючого рахунку, періоду виписки, дати, змісту та су ми операції;
		- договори про відкриття поточних рахунків, укладені між ПАТ «Банк Михайлівський»  та позичальниками з додатками до них щодо узгодження порядку та тарифів за обслуговування поточних рахунків, та заявами на їх відкриття, в тому числі за овердрафтними програмами, що увійшли до пулу роздрібних беззаставних кредитів;
		- листування між ПАТ «Банк Михайлівський»  та позичальниками щодо операцій за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016, у тому числі: офіційні повідомлення з відповідними відмітками про отримання, поштові листи, тощо.
		Зобов`язати ТОВ «ФК «Фагор» надати суду:
		- всі кредитні договори з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 та увійшли до пулу роздрібних беззаставних кредитів, а також додатки та додаткові договори до них;
		- кредитні справи позичальників за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 та увійшли до пулу роздрібних беззаставних кредитів;
		- листування між ТОВ «ФК «Фагор» та позичальниками щодо операцій за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016, у тому числі: офіційні повідомлення з відповідними відмітками про отримання, поштові листи, тощо;
		- оригінали первинних документів за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 та увійшли до пулу роздрібних беззаставних кредитів, щодо обґрунтованості отримання та повернення грошових коштів, проведення оплати комісій та будь-яких інших платежів, здійснених позичальниками на користь банку та третіх осіб у зв`язку з укладанням та обслуговуванням кредитних договорів; здійснення валюто-обмінних операцій за поточними рахунками позичальників у зв`язку з наданням та погашенням кредитів, комісій та інших супутніх послуг, оформлені належним чином (квитанції, платіжні доручення тощо), за період з дня укладання відповідного кредитного договору по 19.05.2016;
		- виписки за поточними рахунками позичальників стосовно отримання та погашення грошових коштів за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016, за період з дня укладання відповідного кредитного договору по 19.05.2016, з урахуванням номеру поточного рахунку, валюти рахунку, назви клієнта, номеру кореспондуючого рахунку, періоду виписки, дати, змісту та суми операції;
		- договори про відкриття поточних рахунків, укладені між ПАТ «Банк Михайлівський»  та позичальниками з додатками до них щодо узгодження порядку та тарифів за обслуговування поточних рахунків, та заявами на їх відкриття, в тому числі за овердрафтними програмами, що увійшли до пулу роздрібних беззаставних кредитів;
		- листування з ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» щодо операцій за кредитним договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016, у тому числі: офіційні повідомлення з відповідними відмітками про отримання, поштові листи, тощо.
		25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» ліквідовано Київський апеляційний господарський суд й утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
		Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
		03.10.2018 в офіційному виданні Верховної Ради України «Голос України» № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. З огляду на наведене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
		За приписами ч. 5 ст. 31 ГПК у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
		Відповідно до прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 жетон у справі № 910/11298/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.
		До Північного апеляційного господарського суду за актами прийняття-передачі додаткових документів до апеляційної скарги від 08.10.2018 та 09.10.2018 у справі № 910/11298/16 передано письмове пояснення ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» № 25-18 від 24.09.2018, письмове пояснення ТОВ «ФК «Фагор» № 1862/18 від 28.09.2018 та додані до них документи, письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.09.2018 на клопотання експерта, заяви ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.10.2018 про долучення документів до матеріалів справи з доданими до них матеріалами.
		Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 910/11298/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 у справі №910/11298/16 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у даній справі. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, заяви, клопотання, заперечення тощо та строки на їх подання.
		За актом прийняття-передачі додаткових документів до матеріалів справи від 24.10.2018 у справі № 910/11298/16 до Північного апеляційного господарського суду передано лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 18-2230/2231-3вих. від 25.09.2018.
		30.10.2018 Північним апеляційним господарським судом витребувано справу №910/11298/16 з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 призначено розгляд справи за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Господарського суду міста Києва від  24.05.2017 у справі № 910/11298/16 на 20.11.2018.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 в зв`язку з ненадходженням матеріалів справи до апеляційного суду, розгляд справи-замінника (жетону) № 910/11298/16 за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі № 910/11298/16 відкладено на 11.12.2018 й втретє витребувано з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи №  910/11298/16.
		На виконання згаданої ухвали суду 03.12.2018 (за вхідним № 09.1-18/40/18) на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11298/16 та повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (№ 18-2230/2231 від 05.11.2018) про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду   від 11.12.2018   в судовому засіданні оголошено   перерву на 18.12.2018 та зобов`язано сторони надати письмові пояснення з приводу надання, можливості та/або неможливості надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи й перелічених у клопотанні судового експерта № 18-2230/2231 від 30.07.2018, зокрема:
		позивачу - ПАТ «Банк Михайлівський» - щодо документів, перелічених в п. 1 (від 1.1 до 1.11) клопотання судового експерта № 18-2230/2231 від 30.07.2018 (т. 15 а.с. 257-258);
		відповідачу 2 - ТОВ «ФК «Фагор» - щодо документів, перелічених в п. 2 (від 2.1 до 2.7) клопотання судового експерта №18-2230/2231 від 30.07.2018 (т.15 а.с. 258-259).
		18.12.2018 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський»   про витребування доказів, а саме: у ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» оригіналів всіх реєстрів прав вимог та укладених на виконання Договору факторингу № 1905 від 19.05.2018 між ТОВ «ФК «Плеяда» та ПАТ «Банк Михайлівський» актів приймання-передачі, а також у ТОВ «ФК «Фагор» оригіналів кредитних справ пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський».
		18.12.2018 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання    ОСОБА_1 про приєднання доказів до матеріалів справи № 910/11298/16, а   також письмові пояснення ТОВ «ФК «Фагор», ТОВ «ФК «Плеяда» та ПАТ «Банк Михайлівський», від останнього також ряд документів на виконання вищезгаданого клопотання експерта.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 оголошено перерву на 28.12.2018.
		28.12.2018 до Північного апеляційного господарського суду надійшли клопотання  про долучення доказів та пояснення ПАТ «Банк Михайлівський», письмові пояснення ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор», від банку також  виписки по особовим рахункам його позичальників в електронному вигляді. ТОВ «ФК «Фагор» надано суду копії деяких справ окремих позичальників банку.
		В зв`язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. 28.12.2018 у відпустці, розгляд справи № 910/11298/16 за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у даній справі не відбувся.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2018 розгляд апеляційної скарги призначено на 11.01.2019.
		11.01.2019   до Північного апеляційного господарського суду   надійшла заява ПАТ «Банк Михайлівський» про долучення документів до матеріалів справи, а саме 31000 виписок по особовим рахункам позичальників банку, а також клопотання про оголошення перерви на 20 діб для підготовки та надання суду решти 682000 особових рахунків позичальників банку в електронному вигляді.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 у справі №  910/11298/16 оголошено перерву 05.02.2019.
		Зобов`язано ПАТ «Банк Михайлівський» надати суду решту особових рахунків позичальників банку тощо.
		Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» надати суду наступні документи:
		- всі кредитні договори з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 та увійшли до пулу роздрібних беззаставних кредитів, а також додатки та додаткові договори до них;
		- кредитні справи позичальників за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 та увійшли до пулу роздрібних беззаставних кредитів;
		- листування між ТОВ «ФК «Фагор» та позичальниками щодо операцій за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016, у тому числі: офіційні повідомлення з відповідними відмітками про отримання, поштові листи, тощо;
		- оригінали первинних документів за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016 та увійшли до пулу роздрібних беззаставних кредитів, щодо обґрунтованості отримання та повернення грошових коштів, проведення оплати комісій та будь-яких інших платежів, здійснених позичальниками на користь банку та третіх осіб у зв`язку з укладанням та обслуговуванням кредитних договорів; здійснення валюто-обмінних операцій за поточними рахунками позичальників у зв`язку з наданням та погашенням кредитів, комісій та інших супутніх послуг, оформлені належним чином (квитанції, платіжні доручення тощо), за період з дня укладання відповідного кредитного договору по 19.05.2016;
		- виписки за поточними рахунками позичальників стосовно отримання та погашення грошових коштів за кредитними договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016, за період з дня укладання відповідного кредитного договору по 19.05.2016, з урахуванням номеру поточного рахунку, валюти рахунку, назви клієнта, номеру кореспондуючого рахунку, періоду виписки, дати, змісту та суми операції;
		- договори про відкриття поточних рахунків, укладені між ПАТ «Банк Михайлівський» та позичальниками з додатками до них щодо узгодження порядку та тарифів за обслуговування поточних рахунків та заявами на їх відкриття, в тому числі за овердрафтними програмами, що увійшли до пулу роздрібних беззаставних кредитів;
		- листування з ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» щодо операцій за кредитним договорами з роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», що діяли станом на 19.05.2016, у тому числі: офіційні повідомлення з відповідними відмітками про отримання, поштові листи, тощо.
		01.02.2019   до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКГ Фінанс» про заміну сторони позивача на його правонаступника.
		01.02.2019 представником позивача подано заяву про залучення документів до матеріалів справи, зокрема,  виписок   по особовим рахункам 77000 позичальників ПАТ «Банк Михайлівський», засвідчених ЕЦП на 15 носіях.
		04.02.2019 надійшло письмове викладення позиції третьої особи ОСОБА_1 по питанню необхідності надання оригіналів доказів на підтвердження права вимоги (кредитних справ) та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКГ Фінанс».
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 відхилено клопотання  про заміну сторони та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Оголошено перерву на 28.02.2019. Подане ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» клопотання про призначення експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі, відхилено судом апеляційної інстанції як безпідставне та необґрунтоване.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі № 910/11298/16 зупинено. Матеріали справи надіслано до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 судово-економічної експертизи у справі №  910/11298/16. 
		24.06.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, за змістом якого експерт просив сформулювати поставлене експерту   питання відповідно  до вимог п. 3.2. розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, оскільки  поставлене судом питання щодо визначення оціночної вартості   пулу роздрібних беззаставних   кредитів ПАТ «Банк Михайлівський»   станом на 19.05.2016   не відноситься   до компетенції експерта-економіста.
		Головуючим суддею Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11298/16 Дикунською С.Я надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 09.07.2019 листа №09.1-18/1412/19 з проханням повернення апеляційному господарському суду матеріалів справи № 910/11298/16 для вирішення клопотання експерта.
		Разом з цим, головуючим суддею Північного апеляційного господарського суду Дикунською С.Я. скеровано листа №09-18/1501/19 від 12.07.2019  Міністру юстиції України Петренку П. Д. та Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з приводу безпідставності клопотання експерта й дублювання такого клопотання, неузгодженістю з апеляційним судом строків проведення експертизи, не надсилання матеріалів справи з клопотаннями, в тому числі й на запити апеляційного суду, відтак тривале невиконання експертами Одеського НДІСЕ призначеної апеляційним судом 06.12.2017 судово-економічної експертизи.
		19.08.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про повернення матеріалів справи №910/11298/16, надісланої Північним апеляційним господарським судом   для проведення судово-економічної експертизи.
		20.08.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на вищезгаданий лист головуючого судді Північного апеляційного господарського суду Дикунської С.Я. щодо зволікання строків проведення експертизи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 поновлено провадження у справі № 910/11298/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення                 Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у даній справі й розгляд справи  призначено на  17.09.2019.
		27.08.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи №19-1330/1331 від 16.08.2019 по справі № 910/11298/16 в зв`язку  з неотриманням відповіді апеляційного суду на клопотання експерта.
		30.08.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь Міністерства юстиції України на лист №09-18/1501/19 від 12.07.2019 щодо невиконання Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/11298/16.
		В судове засідання 17.09.2019 з`явилися представники позивача, відповідачів 1 та 2, третьої особи-1 та третя особа-3 особисто, представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк України не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення йому відповідної ухвали про призначення справи до розгляду, яка згідно даних сайту Укрпошти 24.08.2019 надійшла до точки видачі та 27.08.2019 отримана  (відправлення вручено: за довіреністю).
		В даному судовому засіданні представники позивача заявили про обґрунтованість поставленого на вирішення судово-економічної експертизи питання, таке питання ставиться перед експертами у багатьох інших справах, де стороною спору є банк, експерти Київського науково-дослідному інституту судових експертиз дають на нього кваліфіковані відповіді, жодних суперечок не виникає. В даній справі експерти Одеського НДІСЕ усуваються від виконання згаданої економічної експертизи, всі їх процесуальні дії наглядно це демонструють, адже долучені сторонами до матеріалів справи документи, в тому числі  конверти з дисками експертом-економістом досі навіть не відкривались. При цьому, заявили усне клопотання про виклик експерта в судове засідання на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України та заміну експертної установи.
		Представники відповідачів 1 та 2 в даному судовому засіданні також зазначили про чіткість та зрозумілість поставленого апеляційним судом на вирішення судово-економічної експертизи питання, представник відповідача-1 питання щодо виклику експерта залишив на розсуд суду, а представник відповідача-2 зазначив про можливість виклику та допиту експерта, а також заміну експертної установи.
		Представники третьої особи-1 підтримали позицію позивача   та просили викликати експерта, який подав останнє клопотання про уточнення поставленого на експертизу питання, в судове засідання, третя особа-3  підтримала позицію щодо виклику експерта.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду  від 17.09.2019 оголошено перерву у розгляді даної справи № 910/11298/16 на 24.09.2019.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 клопотання Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про виклик судового експерта в судове засідання та заміну експертної установи залишено без задоволення. Клопотання експерта про уточнення поставленого на вирішення судово-економічної експертизи питання залишено без задоволення. Матеріали справи надіслано до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України   для проведення призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 судово-економічної експертизи у справі № 910/11298/16. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Господарського суду міста Києва від       24.05.2017 у справі  № 910/11298/16 зупинено.
		Повідомлено Міністерство Юстиції України про чергові порушення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства Юстиції України Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998.
		01.11.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло повідомлення №19-6788/6789 від 29.10.2019 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи за матеріалами справи №910/11298/16 та матеріали господарської справи №910/11298/16 (в 20-ти томах та  матеріали оскарження у 2-х томах).
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 поновлено провадження у справі  №910/11298/16 за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Господарського суду міста Києва від  24.05.2017 у даній справі та розгляд справи призначено на 03.12.2019.
		08.11.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов лист Міністерства юстиції України за підписом  заступника Міністра з питань виконавчої служби, за змістом якого  керівництву Одеського НДІСУ вказано вжити заходів реагування щодо відповідальності винних осіб, посилити контроль  за належною організацією  експертної роботи по проведенню експертизи, а у разі неможливості викласти питання в редакції, що відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, повернути матеріали до суду.
		В судове засідання апеляційної інстанції 03.12.2019 з`явились  представники позивача, відповідачів 1 та 2, третьої особи 1,  а також третя особа-3, представник третьої особи-2 не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу ухвали суду про поновлення провадження та призначення розгляду справи,  про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності  цього представника за наявними у справі матеріалами.
		Представник позивача в даному судовому засіданні заявив усне клопотання про  виклик в судове засідання судового експерта для надання ним пояснень щодо направленого на адресу суду повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи, вказуючи на необґрунтованість  такого повідомлення судового експерта.
		Представник третьої особи-1 та третя особа-3 підтримали заявлене позивачем клопотання, просили його задовольнити, викликавши його в судове засідання, вважаючи за можливе провести судове засідання за участі судового експерта в режимі відеоконференції.
		Представник відповідача-1 залишив вирішення цього клопотання на розсуд суду, представник відповідача-2 вказав про недоцільність викликати судового експерта в судове засідання.
		Розглянувши клопотання позивача про  виклик в судове засідання судового експерта для надання пояснень з приводу направленого на адресу суду повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи, апеляційний суд відхилив його як безпідставне та необґрунтоване, адже за змістом ч. 5 ст. 98 ГПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи  викликати судового експерта для надання усних пояснень  щодо його висновку, а відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України   експерт зобов`язаний з`явитись до  суду за його викликом  та роз`яснити свій висновок, а також відповісти на питання суду та учасників справи, в супереч наведеному в даному випадку питання до експерта виникло з приводу його повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи, що не передбачено вищеозначеними положеннями процесуального законодавства.
		Представники позивача, третьої особи-1 та третя особа-3 надали в даному судовому засіданні пояснення, в яких підтримали апеляційну скаргу позивача, просили задовольнити її за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		Представники відповідачів 1 та 2 надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на апеляційну скаргу.
		Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що  апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Як встановлено матеріалами справи, 19.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» (позивач, клієнт за договором) та ТОВ «ФК «Плеяда» (відповідач-1, фактор за договором) укладено Договір факторингу № 1905 (далі - Договір факторингу № 1905), за умовами п. 2.1 якого фактор зобов`язався  передати грошові кошти в розпорядження  клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити на користь фактора право вимоги, визначені в реєстрі  (-ах) прав вимоги. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що  операція  факторингу за цим Договором не є забезпечувальним відступленням, фінансування клієнта  здійснюється шляхом  купівлі фактором права вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить  від боржника на виконання вимог, а клієнт  не відповідатиме перед фактором, якщо одержані  суми будуть меншими  від суми,  сплаченої фактором  клієнту. Разом з правом вимоги до фактора  переходять всі інші права та обов`язки клієнта як кредитора за кредитним договором. У випадку  укладення сторонами  більш ніж одного реєстру  прав вимог, кожен наступний реєстр  прав вимоги  доповнює, а не змінює попередній.
		Відповідно до п. 3.1 Договору факторингу № 1905 сума фінансування, належна до сплати банку встановлюється у кожному реєстрі прав вимоги та складається з фіксованого платежу, зазначеного у відповідному реєстрі  прав вимог, що відповідає оціночній вартості прав вимог, які відступаються клієнтом фактору за цим Договором згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності, дані якого зазначаються у відповідному реєстрі  прав вимог.
		За змістом п. 3.1.2 Договору факторингу № 1905 сума фінансування  згідно п. 3.1.1 Договору належна до сплати клієнту  та вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем не пізніше наступного банківського дня з дня підписання сторонами такого реєстру  прав вимог.
		Плата фактора на підставі п. 3.2 Договору факторингу № 1905  складає суму  у вигляді дисконту, що визначається як різниця  між загальною сумою заборгованості  та сумою фінансування по Договору факторингу, розмір якого визначається  в кожному реєстрі прав вимоги, при цьому  фактичне отримання цієї плати з боржника здійснюється фактором  без участі клієнта.
		Право вимоги переходить від клієнта до фактора  з моменту підписання  ними відповідного реєстру  прав вимог за формою, викладеною в Додатку № 1 до Договору (п. 4.1 Договору факторингу № 1905).
		Цей Договір згідно п. 8.1 набуває чинності  та всі права та обов`язки за ним набувають повної юридичної сили на дату його підписання уповноваженими представниками  сторін  та скріплення відбитками їх печаток.
		Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 цього Договору, та закінчується 01.09.2016, однак Договір продовжує свою дію у будь-якому разі  до моменту  належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за  Договором (п. 8.2 Договору факторингу № 1905).
		На виконання умов Договору факторингу № 1905 між позивачем та відповідачем-1  було підписано реєстр  прав вимоги № 1, відповідно до якого  позивач відступив відповідачу-1 права вимоги до боржників на суму 679 861 696, 07 грн. оціночною вартістю  479 814 366, 00 грн., за що  відповідачем-1  сплачено позивачу 480 600 001, 70 грн.   Розмір дисконту складає  199 261 694, 37 грн. Сума фінансування відповідачем-1 позивача за права вимоги, відступлені згідно цього реєстру, була визначена сторонами за результатами проведеного позивачем тендеру та з урахуванням оціночної вартості прав вимоги, визначеної у звіті суб`єкта оціночної діяльності -  ПП «Дельта-Консалтінг», долученому відповідачем-1 до відзиву на позовну заяву.
		Між позивачем та відповідачем-1  було підписано реєстр  прав вимоги № 2 від 20.05.2016, згідно якого позивач відступив відповідачу-1 права вимоги до боржників на суму 2 436 158, 80 грн.,  за що компанія сплачує позивачу  2 436 158, 80 грн. Розмір дисконту складає 0,00 грн. В зв`язку з відсутністю  дисконту при відчуженні прав вимоги за цим реєстром проведення незалежної оцінки  майнових прав не проводилось.
		20.05.2016 між ТОВ «ФК «Плеяда» (відповідач-1, клієнт за договором) та ТОВ «ФК «Фагор» (відповідач-2, фактор за договором) укладено Договір факторингу № 1 (далі - Договір факторингу № 1), за умовами якого клієнт зобов`язався  відступити факторові права вимоги за кредитними договорами  в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги та вказуються в відповідному реєстрі кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються клієнтом фактору, а фактор зобов`язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування. 
		По факту ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі Договору факторингу № 1905.
		Відповідно до п. 3.1 Договору факторингу № 1  фактор сплачує клієнту суму фінансування протягом 30-ти  календарних днів з моменту укладення відповідного реєстру  кредитних договорів, права вимоги за якими  відступаються клієнтом фактору у розмірі, зазначеному в такому реєстрі шляхом  безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок, який буде вказано додатково у формі листа.
		Положеннями п. 3.2 Договору факторингу № 1 сторони погодили, що  оціночна вартість прав вимоги, які  відступаються клієнтом фактору за цим Договором, зазначається у відповідному реєстрі кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються  клієнтом фактору.
		Цей Договір факторингу № 1 згідно п. 10.1 вступає в силу  у дату його підписання уповноваженими  представниками і скріплення печатками сторін та залишається чинним до дати повного виконання сторонами усіх зобов`язань за  Договором.
		Матеріалами справи встановлено, що 23.05.2016 рішенням Правління Національного банку України № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому з 23.05.2016 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Михайлівський». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Михайлівський» запроваджено строком на 1 місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016 включно.
		Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,  ст. 37 якого визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.
		Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
		9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
		Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
		Фонд:
		1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
		2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
		3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
		Як встановлено матеріалами справи, на виконання своїх обов`язків, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженою особою згідно наказу № 27/1 від 24.05.2016 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Банк Михайлівський».
		В ході перевірки цією комісією було виявлено, що між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» укладено Договір факторингу № 1905 від 19.05.2016, відповідно до якого Банком відступлене право вимоги за кредитними договорами на суму 682 297 854,87 грн.
		За результатами перевірки комісією встановлено, що:
		Банком під час укладення Договору № 1905 не враховано/неналежним чином врахована категорія якості активів, які здебільшого віднесені до І категорії (82,9% від загальної суми заборгованості) та сума дисконту за якими є недоцільною, та здійснено відчуження майна (майнових прав) за ціною нижчою від звичайної понад 20%, зокрема на 29,2%, що є ознакою нікчемності правочину згідно приписів п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
		здійснюючи відчуження прав вимог за кредитними договорами за зниженою ціною, банком не отримано 199 261 694,87 гривень доходу від таких операцій, а отже банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
		під час укладання Договору факторингу та реєстрів прав вимоги до цього  Договору Банком та відповідачем-1 порушено вимоги ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, а також фактично проведено відчуження прав вимоги Банку за кредитними договорами без попередньої оцінки, і за заниженою ціною, Банк фактично уклав правочин, умови якого передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитору переваги (пільги), прямо не встановленої для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
		враховуючи те, що операції по оплаті прав вимоги банку за кредитними договорами проведено із порушеннями банківського законодавства, яке регулює такі правовідносини, що тягне за собою додаткового захисту,  виконавши платіжні доручення відповідача-1 як розрахунок за Договором факторингу № 1905, Банк здійснив операції з порушенням норм законодавства, які призвели до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням Банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Відтак, 30.05.2016 наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» № 37 було затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності № 1 від 30.05.2016, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.
		09.06.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» направило ТОВ «ФК «Плеяда» повідомлення про нікчемність правочинів № 05-53 від 01.06.2016, в якому зазначило про нікчемність Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та вимагало негайно повернути усі отримані на підставі нікчемного договору документи. Проте, ТОВ «ФК «Плеяда» таких вимог не виконало.
		Разом з цим, у відповідь на листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» № 05-53 від 01.06.2016, відповідачем-1 направлено позивачу листа за № 1-08-07/16 від 08.07.2016 з повідомленням про свою незгоду із визнанням договорів нікчемними, адже вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки законні підстави для визнання договорів нікчемними відсутні.
		Як вище згадувалось, в наказі № 37 від 30.05.2016  та повідомленні № 05-53 від 01.06.2016 про нікчемність Договору факторингу № 1905, направленому уповноваженою особою Фонду на адресу ТОВ «ФК «Плеяда», Банк послався  на  визначені п.п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстави нікчемності Договору факторингу № 1905.
		В додаткових письмових поясненнях позивач також зазначив, що Договір факторингу № 1905 є нікчемним з підстав, передбачених п.п. 1,  8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що виявлено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та встановлено наказом № 108 від 12.10.2016.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним (ч.1 ст. 16 ЦК України).
		За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення), зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також встановити настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.  
		Посилання  позивача (апелянта)  на те, що здійснюючи відчуження прав вимог за кредитними договорами за зниженою ціною, Банком не отримано 199 261 694,87 грн. доходу від таких операцій, а отже взято на себе зобов`язання, внаслідок якого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим й це є ознакою нікчемності правочину згідно п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правомірно відхилено місцевим судом як безпідставні та необґрунтовані, адже  постановою Національного банку України № 14/БТ від 23.05.2016 у підставах  віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних жодним чином не згадуються операції  між позивачем та відповідачем-1, тобто позивача віднесено до категорії неплатоспроможних не у зв`язку із укладенням Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016.  Відповідно, укладення  Договору факторингу № 1905 не призвело до виникнення у Банку грошових зобов`язань та він не набув статусу боржника внаслідок укладення цього Договору.  Крім цього, позивачем не зазначено конкретних кредиторів, перед якими стало неможливим виконання ним грошових зобов`язань в зв`язку з укладенням  Договору факторингу № 1905.
		Таким чином, за відсутності підтверджень, що  внаслідок укладення Договору  факторингу № 1905 у позивача настала неможливість виконання своїх грошових зобов`язань перед іншими кредиторами або настала його неплатоспроможність, апеляційний  суд не знаходить підстав вважали вказаний Договір нікчемним на підставі п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		При цьому, судом  першої інстанції вірно зазначено, що відповідність ціни Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 рівню звичайних цін підтверджується звітом про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами з фізичними особами від 18.05.2016, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтінг».
		Посилання позивача (апелянта) на те, що судом першої інстанції безпідставно в обґрунтування відповідності ціни Договору факторингу взято до уваги надану ТОВ «ФК «Плеяда» копію звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, виконаного ПП «Дельта-Гонсалтінг»,  адже предметом оцінки є  весь пул  роздрібних беззаставних кредитів Банку, а не  перелік прав вимог, наведений в реєстрі № 1,  не заслуговують на увагу, адже було проведено оцінку 116 378 кредитних договорів на загальну суму 668 743 842, 69 грн., в той час  як в реєстрі № 1  наведено перелік із 109 366  кредитних договорів на суму 679 861 696, 07 грн.,  звіт оцінювача датовано 17.05.2016, тоді як продаж прав вимоги за пулом кредитів відбувся на два дні пізніше - 19.05.2016, відповідно за цей час заборгованість за частиною кредитів могла бути погашена частково або повністю, відтак в Договорі факторингу  № 1905  не могла бути зафіксована  та сама кількість кредитних договорів і той самий розмір заборгованості за ними,  які були зазначені у звіті оцінювача.
		При цьому, за Договором факторингу № 1905 продано  право вимоги в меншому розмірі, ніж було зазначено в звіті оцінювача,  проте за більшу ціну, ніж була визначена оцінювачем ринковою, тому це жодним  чином не порушує прав позивача, адже він  отримав за права вимоги більшу плату, ніж була визначена ринковою суб`єктом оціночної діяльності. 
		Разом з цим, як вище згадувалось, з метою визначення  вартості пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 19.05.2016, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/11298/16 було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів поставлено наступне питання: яка оціночна вартість пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 19.05.2016.
		На виконання численних клопотань експерта судом апеляційної інстанції неодноразово, протягом тривалого часу витребовувались у сторін необхідні для проведення цієї експертизи документи, які направлялись до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, однак всі зібрані на виконання  клопотань  документи, в тому числі на електронних носіях, що складають в загальному матеріали справи в 20-ти томах, повернулись до Північного апеляційного господарського суду з повідомленням  експерта про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи за матеріалами справи №910/11298/16.
		Враховуючи, що з`ясування питання оціночної вартості пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 19.05.2016 потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, апеляційний суд за відсутності висновку судово-економічної експертизи позбавлений можливості самостійно  встановити вартість пулу роздрібних беззаставних кредитів за наданими сторонами документами, в тому числі на електронних носіях.
		Крім цього, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Положеннями п. 3 ч.1 ст. 3, ст. 6  ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але таких, що відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, а також можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). 
		За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Відповідно до ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги щодо їх якості. Ціна в господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
		Ціна  в договорі (ст.632 ЦК України) встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, передбачених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
		Поняття «звичайна ціна» визначене в пункті 14.1.71. Податкового кодексу України, відповідно до якого, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
		Необґрунтованими також є посилання позивача (апелянта) на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу нікчемності Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, оскільки за цим Договором ТОВ «ФК «Плеяда» набуло статусу боржника, а не кредитора, відповідно жодних переваг (пільг) від позивача не отримало внаслідок укладення цього Договору.  Будь-якого документального підтвердження  зворотного позивачем не надано.
		Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з виписок по рахунку ТОВ «ФК «Плеяда», оплата на користь позивача здійснювалась відповідачем-1 за наявності достатньої кількості коштів на рахунку, тобто останній мав можливість та виконав всі свої фінансові зобов`язання перед позивачем за Договором факторингу, його платіжні доручення виконані з достатнім залишком грошових коштів на його рахунку, а позивачем не здійснювалось кредитування  відповідача-1 для здійснення ним розрахунків за Договором № 1905. Жодних доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не долучено.
		Проведення відповідачем-1 оплати всупереч положень п. 3.1.2  Договору факторингу № 1905  двома платежами (за двома платіжними дорученнями) жодним чином не впливає на дійсність такого правочину.
		Таким чином, оскільки при виконанні переказу коштів з рахунку відповідача-1 на рахунок позивача не було порушено банківське законодавство, підстав вважати  Договір факторингу № 1905 нікчемним в силу приписів  п. 9 ч. З ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»  також не має.
		Під час розгляду справи судом першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 провадження у справі № 910/11298/16 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/8273/16, де предметом є визнання протиправними дій та рішень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо встановлення нікчемності Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та поновлення відображення обліку у балансі Банку кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені; скасування наказу Уповноваженої особи Фонду № 37 від 30.05.2016  про нікчемність  Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та скасування розпорядження Уповноваженої особи фонду № 9 від 01.06.2016 про відновлення обліку кредитних договорів в бухгалтерському обліку Банку, які були підставою для подання позову  у даній справі № 910/11298/16.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017  провадження у справі № 910/11298/16 поновлено в зв`язку із набранням законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 826/8273/16. 
		Цим судовим рішенням (у справі № 826/8273/16) визнано протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо встановлення нікчемності Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та поновлення відображення обліку у балансі Банку кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені; скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду № 37 від 30.0.5.2016 про нікчемність Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та скасовано розпорядження Уповноваженої особи Фонду № 9 від 01.06.2016 про відновлення обліку кредитних договорів в бухгалтерському обліку Банку.
		Разом з цим, надаючи оцінку доводам позивача про нікчемність Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 з підстав, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, суд першої інстанції правомірно зазначив, що за умовами п. 2.1 Договору факторингу №1905 у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, ТОВ «ФК «Плеяда» зобов`язалося передавати грошові кошти у розпорядження Банку за плату, а Банк зобов`язався відступати ТОВ «ФК «Плеяда» права вимоги.
		Положеннями  пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору факторингу №1905  також передбачено, що сума фінансування, належна до сплати банку, встановлюється у кожному реєстрі прав вимоги. Відповідні суми фінансування визначені в п. 2 Реєстрів №1 та №2 до Договору факторингу №1905. 
		При цьому, на підставі п. 5.2 Договору факторингу № 1905 ТОВ «ФК «Плеяда» зобов`язалося сплачувати Банку суми фінансування.
		Оскільки відповідні суми фінансування сплачені ТОВ «ФК «Плеяда» Банку, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача-1, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «ФК «Плеяда» належно виконало свої зобов`язання за Договором факторингу №1905, в тому числі в частині оплати ціни такого Договору, відповідно права вимоги за Договором факторингу №1905 не були отримані ТОВ «ФК «Плеяда» безоплатно, отже відсутні підстави вважати Договір факторингу  № 1905 нікчемним відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Необґрунтованими також є посилання позивача (апелянта) на приписи      п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу нікчемності Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, оскільки  на підставі ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у п.п. 1 - 9 ч. 1 цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного.
		За змістом п. 1 глави 1 розділу І Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України №315 від 12.05.2015, банк визначає перелік пов`язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог ст. 52 Закону та з урахуванням цього Положення.
		Тобто, чинним законодавством передбачено, що особа визначається пов`язаною із банком за рішенням Правління відповідного банку або за рішенням Національного банку України.
		Проте  матеріали справи не містять жодних доказів, що правлінням ПАТ «Банк Михайлівський» або Національним банком України приймалось рішення про віднесення ТОВ «ФК «Плеяда» до пов`язаних із банком осіб.
		Крім цього, згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду має бути здійснена перевірка правочинів на предмет нікчемності саме протягом дії тимчасової адміністрації, а наказ № 108 від 12.10.2016, на який позивач посилався як на доказ нікчемності Договору факторингу № 1905, прийнято вже в період процедури ліквідації банку, яка розпочалась з 13.07.2016 відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12.07.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1213від 12.07.2016.
		З огляду на наведене, місцевий суд дійшов правомірного висновку про недоведення  позивачем підстав нікчемності Договору  факторингу № 1905 від 19.05.2016, які встановлені п.п. 1, 2, 3, 7, 8, 9 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Твердження апелянта про те, що Договір факторингу № 1905, реєстри прав вимог № 1 від 19.05.2016 та № 2 від 20.05.2016 до Договору, Акти прийому-передачі №1 від 20.05.2016 та №2 від 20.05.2016 до Договору зі сторони ПАТ «Банк Михайлівський» підписані тільки однією особою, а саме, в.о. Голови Правління ОСОБА_2 без погодження Спостережної ради або рішення єдиного акціонеру Банку, тобто за відсутності у нього відповідних повноважень та всупереч вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та Статуту Банку, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, адже  матеріли справи не містять жодних доказів, що рішення єдиного акціонера Банку № 4 від 18.05.2016, відповідно до якого було укладено Договір факторингу № 1905, визнано недійсним чи скасовано в судовому порядку. Інші доводи щодо відсутності у Панфілова Д.О. повноважень на підписання Договору факторингу № 1905 не підтверджені жодними належними та допустимими доками.
		При цьому, посилання апелянта на наявність кримінального провадження відносно  керівника Банку, який підписав Договір факторингу, а також розшук особи не є свідченням вчинення ним протиправних дій, а тим більше недійсності Договору факторингу № 1905.  
		Доводи апелянта  про укладення Банком Договору факторингу № 1905 без дотримання вимог постанови Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015, тобто без дозволу куратора - Національного банку України, відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані, адже  ні постанова правління НБУ № 917/БТ від 22.12.2015, ні постанова № 295/БТ від 27.04.2016, на які також посилався позивач,  не містять будь-яких обмежень щодо відчуження активів  Банку тільки з дозволу куратора.
		Разом з цим, наявність чи відсутність порушень позивачем внутрішніх  облікових процедур жодним чином не впливає на нікчемність Договору № 1905 та не є предметом розгляду даної справи. 
		З приводу позовних вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачами 1 та 2 Договору факторингу № 1 від 20.05.2016,  за яким відповідач-1 відступив за плату відповідачу-2 набуті на підставі Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 права вимоги, а також застосування наслідків недійсності  цього Договору, слід зазначити, що єдиною підставою недійсності Договору факторингу № 1 від 20.05.2016 позивач зазначив його укладення на підставі нікчемного Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016.
		Як вище згадувалось, за приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 
		Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Під охоронюваними законом інтересами згідно рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлене загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
		Аналіз згаданих положень дає підстави вважати, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. 
		Однак, позивачем  не зазначено,  які саме  вимоги ст. 203 ЦК України  не було дотримано  при укладенні Договору факторингу № 1, як і того,  які  його права та законні інтереси  порушено внаслідок укладення цього  Договору.
		За приписами  постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. В зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.
		Положення ч. 1 ст. 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
		У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
		За змістом ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		За приписами ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу № 1 від 20.05.2016 відповідач-1 зобов`язався відступати відповідачу-2 права вимоги за кредитними договорами, а відповідач-2 зобов`язався передати (сплатити) відповідачу 1 суму фінансування.
		Тобто, Договір факторингу № 1 від 20.05.2016 є відплатним та права вимоги за кредитними договорами можуть бути витребувані у відповідача-2 лише з підстав, визначених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
		Проте позивач не зазначив  жодних передбачених ст. 388 ЦК України підстав  (не надав документального підтвердження) для витребування у відповідача-2 прав вимоги, які були ним набуті за Договором факторингу № 1 від 20.05.2016, та не заявив щодо нього віндикаційного позову.
		При цьому, матеріали справи  не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач-1 не мав права відчужувати права вимоги за кредитними договорами, про що знав чи міг знати відповідач-2, а також, що права вимоги за кредитними договорами були загублені позивачем, чи були викрадені у нього, або вибули із володіння позивача не з його волі іншим шляхом. 
		Навпаки, матеріалами справи встановлено, що права вимоги за кредитними договорами були  відступлені за Договором факторингу № 1905 відповідачу-1, який є фінансовою установою й має право на здійснення факторингу, Договір факторингу № 1905 укладено згідно рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно відчужені позивачем права вимоги не були ним загублені, не були викрадені у нього та не вибули із його  володіння не з його волі.
		З огляду на наведене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у відповідача-2 прав вимоги за кредитними договорами, які були ним набуті на підставі Договору факторингу № 1 від 20.05.2016, адже з урахуванням приписів ч. 5 ст. 12 ЦК  України відповідача-2 слід вважати добросовісним набувачем прав вимоги за кредитними договорами,  набутими ним згідно Договору факторингу № 1 від 20.05.2016.
		Крім цього,  судовим рішенням у цивільній справі № 707/2486/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач-2 є добросовісним власником набутих прав вимоги за Договором факторингу № 1 від 20.05.2016.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог  позивача про визнання недійсним  Договору факторингу № 1 від 20.05.2016  та зобов`язання  відповідача-2 передати позивачу документи,  отримані ним від відповідача-1 при укладенні цього Договору.
		За змістом ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
		До нового кредитора згідно ст. 514, ч.1 ст. 517 ЦК України переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		Як встановлено матеріалами справи, Договори факторингу № 1905 від 19.05.2016 та № 1 від 20.05.2016 відповідають вимогам статей 512-519 ЦК України.
		Положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
		Таким чином, сторони були вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договорів з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).
		З огляду на наведене, посилання позивача щодо нікчемності Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», а також недійсності Договору факторингу № 1 від 20.05.2016, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Решта вимог позивача як похідні теж не підлягають задоволенню.
		Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, зокрема,  прийняття рішення без дотримання принципу об`єктивної істини,  обов`язковості виконання ухвал суду,  рівності сторін перед законом та судом,  а також принципу законності тощо не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
		Крім цього, враховуючи приписи ч. 1  ст. 9 Конституції України  та  ратифікацію  Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття  Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати  Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи  апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
		За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
		Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від   24.05.2017 у справі    № 910/11298/16 - без змін.
		Матеріали справи № 910/11298/16 повернути до Господарського суду міста Києва. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.   288-289  ГПК України.
		 
		                                              Повний текст постанови складено 09.12.2019
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            С.Я. Дикунська 
		 
		Судді                                                                                Г.А. Жук
		 
		                                                                                А.О. Мальченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...