Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 132/3965/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2019. Зареєстровано: 10.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/132/347/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019020420000101

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 132/3965/19
		Провадження №1-кп/132/347/19
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    05.12.2019р.                                 м. Калинівка
		 
		    КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі  ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019020420000101 від 20.05.2019р., за обвинувальним актом, складеним у відношенні:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова Харківської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, 
		за участі сторін кримінального провадження: прокурора  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України та проходячи військову службу на посаді розвідника 2-го відділення 1-го розвідувального взводу роти глибинної розвідки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 13.11.2015р. о 09год.00хв., діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з`явився до розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та ухилявся від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 08год.30хв. 21.10.2019р. доки не з`явився до Військової прокуратури Вінницького гарнізону.
		Обвинувачений ОСОБА_7 , в судовому засіданні при розгляді вказаної справи, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та пояснив, що дійсно 13.11.2015р. о 09год.00хв. не з`явився на службу до військової частини, та був відсутній за місцем проходження військової служби до 21.10.2019р., у зв`язку з особистими обставинами.
		Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. 
		Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.4 ст.407 КК України, а саме нез`явлення військовослужбовцем (крім строкової служби) до військової частини вчасно, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, правильно кваліфіковані.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 КК України, віднесено до тяжкого злочину, неодружений, вперше притягається до кримінальної відповідальності, приймав участь в проведенні антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, напсихіатричному та наркологічному обліку не перебуває, згідно наявних характеризуючих даних за місцем проживання характеризується позитивно, а за місцем служби посереньо. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують його покарання, судом не встановлено.
		Згідно ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. 
		Виходячи з буквального змісту даної норми, як підставою для призначення більш м`якого покарання в ч.1 ст.69 КК вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного.
		При цьому обставини, що пом`якшують покарання, як одна з підстав застосування статті 69 КК України, повинні мати певні кількісні та якісні характеристики. А відомості про особу винного, як самостійна підстава призначення більш м`якого покарання повинні оцінюватися судом в першу чергу з точки зору можливості досягнення таким (більш м`яким) покаранням тих цілей, які сформульовані в частині 2 статті 50 КК України.
		Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявністю двох розглянутих підстав застосування статті 69 КК України в їх єдності і сукупності.
		Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом із застосуванням ст.69 КК України, не може бути нижче мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленого в Загальній частині КК, тобто менше, ніж один рік позбавлення або обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту і т.д. З підстав, зазначених у ч.1 ст.69 КК України, суд може не призначити додаткове покарання, передбачене санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове.
		Враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою провину і щиро кається у вчиненому; активно сприяв розкриттю злочину та допомагав слідству, а також його особи, а саме те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, а за місцем служби посереньо, вперше притягається до кримінальної відповідальності, приймав участь в проведенні антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, скоєним злочином не завдав шкоди державним чи суспільним інтересам, суд вважає можливим призначити йому покарання з урахуванням ст.69 КК України.
		Суд погоджується із позицією прокурора щодо призначення ОСОБА_8 покарання за вчинений ним злочин з урахуваннямст.69КК України, а саме у вигляді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п`ять тисяч сто) грн., оскільки дане покарання достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого в ході досудового розслідування не застосовувався.
		Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не завдавалась.
		Потерпілі в кримінальному проваджені відсутні, цивільний позов не заявлявся.
		Витрати за залучення експертів відсутні.
		Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України і із застосуванням ст.69 КК України призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п`ять тисяч сто) грн.
		Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
		Роз`яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, про доставку в передбаченому законом порядку в судове засідання суду апеляційної інстанції. 
		Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя:                                      ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...