Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/4010/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони здоров’я, з них; медико-соціальної експертизи.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2019. Зареєстровано: 10.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2019.
Дата набрання законної сили: 09.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		про залишення позовної заяви без руху 
		 
		м. Вінниця
		09 грудня 2019 р.                                                  Справа № 120/4010/19-а
		 
		Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		03.12.2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до  Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2, в якій позивач просить скасувати рішення відповідача від 17.12.2018 року щодо не визнання позивача інвалідом ІІІ групи та зобов`язати останнього винести рішення відносно позивача щодо надання статусу інваліда ІІІ групи.
		Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
		Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
		Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
		1. Так, відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
		Суд вважає необхідним зазначити, що за загальним правилом відлік строку звернення до суду обчисляється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.
		Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивач оскаржує рішення Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 від 17.12.2018 року щодо не визнання позивача інвалідом ІІІ групи. Натомість, відповідна позовна заява здана на пошту 29.11.2019 року, а надійшла до суду 03.12.2019 року.
		Таким чином, дану позовну заяву подано із пропуском встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
		Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
		Так, позивачем до позовної заяви долучено клопотання про поновлення строку звернення до суду. Дане клопотання обґрунтоване тим, що про існування оскаржуваного рішення відповідача про невизнання його інвалідом ІІІ групи від 17.12.2018 року, позивач довідався лише у вересні 2019 року після отримання листа Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації від 28.08.2019 року № 03-8К-909-974. 
		Розглянувши подане клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд вважає його необґрунтованим. Більше того, суд вважає, що позивач вводить в оману суд зазначаючи, що про оскаржуване рішення він дізнався лише в вересні 2019 року.
		Такий висновок суду ґрунтується на тому, що як вбачається з копії скарги позивача на дії МСЕК № 2 від 27.12.2018 року, яка долучена до матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржуючи в позасудовому порядку дії відповідача посилається на прийняте останнім рішення від 17.12.2018 року про невизнання його інвалідом. Крім того, до переліку доданих матеріалів (додатків) до такої скарги позивач прикріплює саму довідку Вінницької обласної МСЕК № 2 про невизнання інвалідом від 17.12.2018 року (пункт 9 Додатків), що свідчить про те, що станом на дату подання вищевказаної скарги, а саме 27.12.2018 року, позивач достеменно знав про існування оскаржуваного рішення та про порушення таким рішенням власних прав та інтересів. 
		За таких обставин зазначені позивачем причини та підстави пропуску строку звернення з позовом до суду визнаються неповажними.
		Як зазначено у частині 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Таким чином вказаний недолік позовної заяви позивач може усунути шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку  звернення до суду та наданням доказів на підтвердження відповідних обставин.
		 
		2. Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
		В силу вимог частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 року встановлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб - 1921 гривня.
		Відповідно до матеріалів позовної заяви позивачем заявлена дві вимоги: про скасування рішення відповідача від 17.12.2018 року щодо не визнання позивача інвалідом ІІІ групи (позовна вимога № 1) та зобов`язання останнього винести рішення відносно позивача щодо надання статусу інваліда ІІІ групи (позовна вимога № 2). При цьому, друга позовна вимога є похідною від першої, у зв`язку з чим в цілях оплати судовим збором заявлені позовні вимоги слід вважати однією позовною вимогою немайнового характеру.
		Відтак, при зверненні до суду позивач мав би сплатити судовий збір в сумі 768,40 грн. (1921 х 0,4).
		Позивачем не надано доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.
		Водночас, до позовної заяви позивачем подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Таке клопотання мотивоване тим, що в позивача наявний статус внутрішньо переміщеної особи, що дозволяє звільненню його від сплати судового збору на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" від 25.07.2016 року №5002, в якому запроваджено норму про звільнення від сплати судового збору позивачів у справах, пов`язаних з порушенням прав, визначених статтями 6, 7, 8, 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Крім того, позивач посилається на свій скрутний матеріальний стан а також те, що він є малозабезпеченою особою.
		При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне.
		Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
		Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
		Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
		Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
		При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані небажанням сторони сплатити судовий збір, в тому числі її фінансова спроможність, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
		Відповідно до пункту 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.
		При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
		У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).
		Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, п. 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, п. 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п. 65).
		Так, відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. 
		Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.  Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону).
		При цьому, за приписами норм вказаної статті звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору та підтвердженості цих обставин належними доказами.
		Судом встановлено, що як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилається на дві обставини:
		- те, що він є внутрішньо переміщеною особою;
		- те, що він є малозабезпеченою особою.
		Надаючи оцінку вказаним обставинам суд виходить із наступного.
		Зокрема, посилання позивача на норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" (щодо звільнення від сплати судового збору внутрішньо переміщених осіб та осіб, що постраждали від конфлікту)" № 5002 від 25.07.2016 року є безпідставним, оскільки такого нормативно-правового акту наразі не існує. Відповідні положення, на які посилався позивач, були зазначені в Проекті Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення від сплати судового збору внутрішньо переміщених осіб та осіб, що постраждали від конфлікту" від 25 липня 2016 року за N 5002, який згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Верховної ради України (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59850) є відкликаним.
		Діючи норми статті 5 Закону України «Про судовий збір» не встановлюють пільг щодо сплати судового збору для внутрішньо переміщених осіб.
		Щодо іншої підстави, зазначеної позивачем у поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору, то суд зазначає, що заявник не надав доказів того, що він перебуває на обліку як малозабезпечена особа та відноситься до категорії таких осіб. Долучені до матеріалів позовної заяви довідки органу пенсійного фонду підтверджують інформацію про отриману пенсію позивача з квітня 2019 року, однак не про статус позивача як малозабезпеченої особи.
		За наведених обставин суд вважає, що викладені позивачем у поданому клопотанні доводи в одній частині є безпідставними, а в іншій - не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим таке клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
		Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позову у сумі 768,40 грн.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		З огляду на викладене позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням розумного строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви у спосіб, який вказано в мотивувальній частині даної ухвали.
		Керуючись ст. 160, 161, 169,171, 172, 256, 293 КАС України, 
		УХВАЛИВ
		1. Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення. 
		2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, залишити без руху. 
		3. Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
		4. Дану ухвалу направити позивачу.
		 
		Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
		 
		Суддя                                           Слободонюк Михайло Васильович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...