Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/2029/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-24977ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 листопада 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/2029/16-ц
		провадження № 61-24977св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи за первісним позовом:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Груп 2015», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		треті особи: Приватне підприємство «Прогрес-Риелт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна», Перша Одеська державна нотаріальна контора,
		 
		учасники справи за зустрічним позовом:
		позивач - ОСОБА_2 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення  учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 
		13 лютого 2017 року у складі судді Калініченко Л. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С. 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Груп 2015» (далі - 
		ТОВ «Інвест Груп 2015»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство «Прогрес-Риелт» (далі - ПП «Прогрес-Риелт»), Товариство 
		з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» (далі - 
		ТОВ «Ремстрой-Україна»), Перша Одеська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу недійсними, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Позовна заява мотивована тим, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (яке 
		є правонаступником Відкритого Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» та правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль) відповідно до кредитного договору № 014/0049/74/58803 від 06 липня 2006 року надало ОСОБА_2 кредит у сумі 69 330,00 доларів США строком до 06 липня 2026 року. 
		Відповідно до додаткової угоди № 1 від 06 липня 2006 року до кредитного договору, позичальник ( ОСОБА_2 ) зобов`язався передати в заставу банку майно, що буде здане в експлуатацію, у вигляді квартири, розташованої за будівною адресою: АДРЕСА_1 протягом 10 календарних днів з дня отримання свідоцтва на право власності. 
		На забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 06 липня 2006 року між кредитором та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно якого виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено майновими правами на квартиру під будівельним АДРЕСА_1, будівництво якої не завершено, розрахунковою площею 86,88 кв. м, яка розташована на 
		8 поверсі, права на яку належать ОСОБА_2 на підставі договору 
		№ ЛВ/р-2-104 про інвестування, укладеного ПП «Прогрес-Риелт». Договором про інвестування від 12 січня 2006 року № ЛВ/Р-2-104, укладеного між ПП «Прогрес-Риелт» та ОСОБА_2 , передбачено, що об`єкт інвестування передається інвестору в момент підписання акту приймання-передачі. Оформлення права власності на новозбудоване майно інвестора здійснюється з видачею свідоцтва про право власності на це майно, як на об`єкт нерухомого майна, на підставі цього договору, акту приймання-передачі об`єкту інвестування та відповідного рішення (розпорядження) місцевих органів влади про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта будівництва. 
		В лютому 2016 року банку стало відомо, що будинку за будівельною адресою: 
		АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу: 
		АДРЕСА_1 , номер квартири при проведенні технічної інвентаризації будинку після прийняття в експлуатацію змінено на АДРЕСА_1. Згідно довідки, наданої заступником директора ТОВ «Ремстрой-Україна» від 26 листопада 2015 року 
		№ 238вих15, у інвестора будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (будівельна адреса: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 (будівельний АДРЕСА_1 ) існує заборгованість перед підприємством - забудовником ТОВ «Ремстрой-Україна» 
		у розмірі 12 310,00 у. о. 
		На підставі отриманої інформації банком проведена перевірка державного реєстру прав власності на об`єкти нерухомого майна якою встановлено, що 
		у грудні 2015 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в новому реєстрі речових прав за ТОВ «Інвест Груп 2015» відповідно до Свідоцтва про право власності від 17 грудня 2015 року виданого Одеським міським управлінням юстиції № НОМЕР_1, а вже через місяць право власності на вказаний об`єкт зареєстровано за 
		ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 01 лютого 2016 року зареєстрованого Першою Одеською нотаріальною конторою. У зв`язку 
		з вказаними діями іпотекодержатель позбавлений можливості задоволення своїх вимог за кредитним договором, так як заставне майно оформлено на особу, яка не має відношення до кредитного договору.
		Банк вважав, щоквартира АДРЕСА_1 , є предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 06 липня 2006 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 . 
		З урахуванням наведеного, просило суд визнати недійсним свідоцтво про право власності від 17 грудня 2015 року № НОМЕР_1, договір купівлі-продажу від 
		01 лютого 2016 року, серія та номер 7-76, посвідчений Першою Одеською державною нотаріальною конторою, укладений між ТОВ «Інвест Груп 2015» та ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; анулювати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 808765151101) про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру; визнати квартиру АДРЕСА_1 предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 06 липня 2006 року, укладений між 
		АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 ; внести відомості до Державного реєстру іпотек щодо заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .
		У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання іпотечного договору недійсним.
		Посилався на те, що предметом іпотеки за вказаним договором є майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_1 , яка будується за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якої не завершено, загальною площею після закінчення будівництва близько 86,88 кв.м, що розташована на 8 поверсі секції під № 1, майнові права на яку підтверджуються договором № ЛВ/р-2-104 про інвестування, укладеного 12 січня 2006 року між іпотекодавцем та ПП «Прогрес-Риелт». 
		На час укладення спірного іпотечного договору стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки. Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України «Про іпотеку». Спірний договір іпотеки майнових прав на незакінчену будівництвом квартиру був укладений 06 липня 2006 року. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		У зв`язку з зазначеним, ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 216 та частини першої статті 236 ЦК України вважав укладений договір іпотеки від 06 липня 2007 року недійсним з моменту у його вчинення та таким, що не створив для сторін юридичних наслідків.
		З урахуванням наведеного, просив суд зустрічний позов задовольнити.
		Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2017 року, в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.
		Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
		Визнано недійсним іпотечний договір від 06 липня 2006 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого 
		є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В., зареєстрований в реєстрі за № 2369, предметом якого є передання в іпотеку майнових прав, за договором про інвестування від 12 січня 2006 року 
		№ ЛВ/р-2-104 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею після закінчення будівництва близько 86,88 кв. м, будівництво якої не завершено.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що положеннями статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення іпотечного договору) не передбачалось передання в іпотеку майнових прав, тому передача будь-яких майнових прав на незавершені будівництвом квартири є неправомірною, у зв`язку із чим договір іпотеки підлягає визнанню недійсним 
		з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України. У зв`язку з цим вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за первісним позовом задоволенню не підлягають, оскільки визнання спірного іпотечного договору недійсним, виключають можливість задоволення первісних позовних вимог.
		Аргументи учасників справи
		У серпні 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що іпотечний договір укладений відповідно до Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», який у редакції, чинній на час вчинення правочину, передбачав такий предмет іпотеки, як майнові права на нерухоме майно. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом іпотеки може бути об`єкт незавершеного будівництва, прав на нерухомість та користування нею, а також майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Крім того, уклавши іпотечний договір, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов. Суд вийшов за межи заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, з огляду на те, що згідно прохальної частини зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 просить ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір іпотеки від 06 липня 2007 року, реєстровий № 2369, укладений між банком та ОСОБА_2 , однак 06 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 такий договір не укладався, тобто позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним неіснуючий договір.
		Сторони не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Рух справи
		04 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в цій справі.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		12 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ПП «Прогрес-Риелт» було укладено договір № ЛВ/р-2-104 про інвестування, предметом якого є будівництво квартири, яка будується за адресою: АДРЕСА_1, (квартира загальною площею після закінчення будівництва близько 86,88 кв. м), розташована на 8 поверсі секції під № 1, будівництво якої не завершено, яка має бути збудована підприємством та перейде у власність ОСОБА_2 після вводу будинку, в якому будується квартира, до експлуатації. Вказана в цьому договорі адреса квартири 
		є будівельною та може бути змінена після введення будинку в експлуатацію.
		06 липня 2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/0049/74/58803, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 69 330,00 доларів США, терміном на 240 місяців з 06 липня 2006 року по 06 липня 2026 року, зі встановленою процентною ставкою за користування кредитом яка складає 13,25% річних.
		Цього ж дня сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 
		06 липня 2006 року № 014/0049/74/58803, за умовами якої сторони затвердили, що позичальник зобов`язується передати в заставу кредитору майно, що буде придбане (майнові права на приватну квартиру) за адресою: 
		АДРЕСА_1 , та застрахувати об`єкт кредитування протягом 
		10 днів з моменту отримання позичальником правовстановлюючих документів та технічної документації на нерухомість.
		06 липня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В., зареєстрований в реєстрі за № 2369, за умовами якого цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору від 
		06 липня 2006 року № 014/0049/74/58803 (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку кредитного договору), за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний до 06 липня 2026 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 69 330,00 доларів США, сплатити нараховані відсотки річних за користування ним згідно умов кредитного договору.
		Предметом іпотеки за цим договором є майнові права на квартиру, яка будується за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якої не завершено. Зазначена квартира загальною площею після закінчення будівництва близько 86,88 кв. м, розташована на 8-му поверсі секції під № 1. Вказана в цьому пункті адреса квартири є будівельною та може бути змінена після введення будинку, в якому знаходиться квартира, в експлуатацію. Майнові права на квартиру підтверджуються договором № ЛВ/р-2-104 про інвестування, укладеного 12 січня 2006 року, між іпотекодавцем та ПП «Прогрес-Риелт». Предметом вказаного договору про інвестування є будівництво квартири, яка має бути збудована підприємством, та перейде у власність іпотекодавця після вводу будинку, в якому будується квартира, до експлуатації.
		Згідно довідки від 26 листопада 2015 року № 238вих.15 ТОВ «Ремстрой-Україна», заборгованість інвестора ОСОБА_2 по будівництву будинку по АДРЕСА_1 складає 14 238,00 у. о.
		21 квітня 2006 року прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником зі всіма правами та обов`язками акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль». У подальшому, Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало до суду інформаційну довідку 
		з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 02 лютого 2016 року за № 52481998, з якої вбачається, що квартира 
		АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 7-76, виданого 01 лютого 
		2016 року, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) іпотека- це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом. Нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.
		Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
		Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі 
		в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
		За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило 
		є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так 
		і недоговірних зобов`язань. 
		Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		У справі, яка переглядається, судами вирішувався спір щодо недійсності іпотечного договору з тих підстав, що на момент укладення спірного договору майнові права на об`єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту 
		є усталеним у судовій практиці.
		Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) був визначений вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором. Предметом іпотеки могли бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно  може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернення стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом також міг бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого  майна 
		у майбутньому. Частина об`єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.
		Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції закону були відсутні. Дія Закону України від 19 червня 2003  № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції 
		з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати (редакція з 14 січня 2006 року по 23 липня 2010 року) на правовідносини при укладенні договору іпотеки між банком і фізичною особою з метою забезпечення кредитного договору не поширюються. Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі 
		№ 6-8цс13.
		Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової  фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», що набрав чинності 14 січня 2009 року, якими були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».
		З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при укладенні договору іпотеки від 06 липня 2006 року положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 05 червня 2003 року) не містили положень про те, що майнові права на незавершене будівництвом приміщення могли виступати  предметом іпотеки.
		Разом з тим, положеннями пункту 1.4 договору іпотеки від 06 липня 2006 року, що був укладений між сторонами, передбачено, що після завершення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц (провадження 
		№ 61-5085сво18) викладений такий правовий висновок «Суди попередніх інстанцій зазначеному оцінки не надали і, визнаючи недійсним договір іпотеки, не врахували, що спірним договором в іпотеку було передано нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця, і лише та обставина, що положення статті 
		5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 05 червня 2003 року) не передбачали, що предметом іпотеки не можуть виступати майнові права, не може бути безумовною підставою для визнання недійсним вказаного договору. Разом з тим сам по собі факт того, що на час укладення спірного договору іпотеки стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки не може свідчити про його недійсність, оскільки головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори. Так, позивач, виступивши іпотекодавцем майнових прав за спірним договором іпотеки, тим самим надала згоду на передачу в іпотеку майнових прав на незавершені будівництвом квартири, яке у майбутньому стане її власністю, не довела наявності порушення свого права. При цьому колегія суддів виходить з того, що іпотекодацем виступив не забудовник житла, а позичальник кредиту і особа, яка в силу статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції на час укладення договору іпотеки) подала докази того, що нерухоме майно стане її власністю після укладення договору іпотеки».
		Ураховуючи наведене, відсутні передбачені статтями 203, 215 ЦК України підстави для визнання недійсним спірного договору іпотеки.
		Разом з тим, згідно з вимогами статті 214 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги 
		і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Відмовляючи у задоволенні первісного позову суди виходили з того, 
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» доказів на підтвердження своїх вимог до суду не надано, а також у зв`язку з тим, що задоволення зустрічного позову 
		ОСОБА_2 про визнання спірного іпотечного договору недійсним виключає можливість задоволення первісних позовних вимог 
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
		Колегія суддів Верховного суду вважає, що такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, які зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів. Разом з тим суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувані рішення постановлені без додержання норм права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані рішення скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову 
		в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання іпотечного договору недійсним, та з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині первісних позовних вимог 
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Інвест Груп 2015», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ПП «Прогрес-Риелт», ТОВ «Ремстрой-Україна», Перша Одеська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 17 грудня 2015 року № НОМЕР_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 лютого 2016 року, серія та номер 7-76, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою, укладеного між ТОВ «Інвест Груп 2015» та ОСОБА_1 ; скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; анулювання запису 
		в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 808765151101) про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру; визнання квартири АДРЕСА_1 предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 06 липня 2006 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 ; внесення відомостей до Державного реєстру іпотек щодо заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .
		Керуючись статями 400, 402, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2017 року скасувати.
		Справу № 520/2029/16-ц в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Груп 2015», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство «Прогрес-Риелт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна», Перша Одеська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 17 грудня 2015 року № НОМЕР_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 лютого 2016 року, серія та номер 7-76, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Груп 2015» та ОСОБА_1 ; скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; анулювання запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 808765151101) про реєстрацію права власності ОСОБА_1  на зазначену квартиру; визнання квартири АДРЕСА_1 предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 06 липня 2006 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 ; внесення відомостей до Державного реєстру іпотек щодо заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання іпотечного договору недійсним ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                    В. І. Крат 
		 
		Судді:                                                                              Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                       В. І. Журавель
		 
		                                                                                       Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...