Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/11511/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2019.
Дата набрання законної сили: 04.12.2019
Номер судового провадження: 61-12443ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова  
		Іменем України      
		 
		 
		04 грудня 2019 року 
		м. Київ
		 
		 
		справа № 750/11511/18
		провадження № 61-12443св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого  Висоцької В. С.,
		суддів:  Грушицького А. І., Литвиненко І. В., 
		Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи: 
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідач  Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,
		третя особа  квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2019 року в складі судді Требух Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 року в складі колегії суддів: Онищенко О. І., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа  квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова, про виключення житлової квартири з числа службових, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, виражене у формі пункту 2.1 рішення від 18 жовтня 2018 року за № 500, яким відмовлено у виключенні з числа службових житлової квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає він  підполковник та учасник бойових дій разом із сім`єю, зобов`язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняти рішення щодо виключення з числа службових житлових приміщень вказану квартиру та закріпити її за його родиною. 
		 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням порушено його право на забезпечення постійним житлом, що гарантоване Конституцією та законами України.
		 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано пункт 2.1 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18 жовтня 2018 № 500 про відмову у виключенні з числа службових жилих приміщень трикімнатної квартири  АДРЕСА_1 . 
		 
		Зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради у місячний строк від дня набрання рішенням суду законної сили ухвалити рішення про виключення трикімнатної квартири АДРЕСА_1 з числа службових жилих приміщень, надати їй статус житлової квартири та закріпити за ОСОБА_1 з одночасним зняттям ОСОБА_1 із квартирної черги. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що за наявності рішення Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Силах України від 28 квітня 2017 року № 536 про надання квартири АДРЕСА_1 у постійне користування позивачу із зняттям його з квартирного обліку та за наявності вислуги ОСОБА_1 у Збройних Силах України 24 роки 7 місяців, перебування в загальній черзі на покращення житлових умов Чернігівського гарнізону (м. Чернігів) з 12 липня 2007 року, на першочерговій  з 18 квітня 2016 року як учасник бойових дій, АТО (має поранення), травма пов`язана із захистом Батьківщини, відповідності житлової площі нормі позивач позбавлений можливості отримати надане йому службове житло як постійне внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішенням про відмову у зміні статусу службової житлової квартири, у зв`язку з чим порушуються права та інтереси позивача які підлягають захисту. 
		При цьому суд виходив із того, що захистити порушене право ОСОБА_1 на житло можливо саме у спосіб, обраний позивачем. Крім того, такий засіб правового захисту є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що порушені права позивача підлягають судовому захисту у спосіб обраний позивачем, оскільки при прийнятті відповідачем незаконного рішенням про відмову у зміні статусу службової житлової квартири порушені права та інтереси позивача.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги 
		У червні 2019 року Виконавчий комітет Чернігівської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами не залучено до участі в справі власника квартири  Міністерство оборони України та не враховані його аргументи, які є основними при вирішенні питання розслужбовування службових квартир. Позов заявлений неналежним позивачем, оскільки предметом спору у цій справі є не спір з приводу порушення прав тієї чи іншої особи про надання квартири, оскільки оспорюється правомірність рішення Виконавчого комітету «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла громадянам міста, видачу ордерів». Крім того, виключення службових квартир проводиться на підставі клопотання КЕВ, а не звернення наймача. 
		Суди на зазначені вимоги законодавства уваги не звернули, не врахували, що спірна квартира знаходилася на балансі відповідача та саме до його компетенції належить вирішення питання про виключення квартири з числа службових за клопотанням відповідного органу, за яким житло закріплене як службове, а не за клопотанням квартиронаймача чи членів його сім`ї. Отже, позивач має правовідносини щодо надання житла з військовим гарнізоном, а не з Виконавчим комітетом. 
		Під час ухвалення оскаржуваних рішень, суди не врахували обов`язкового застосування Положення про виключення з числа службових жилих приміщень у м. Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року № 30/VІІ-7, покладення функції постановки/зняття з квартирного обліку тільки на житлові комісії, а не на Виконавчий комітет, забезпечення збереження фонду службового житла. 
		Судами не взято до уваги, що Міністерство оборони України не вирішило правовий статус спірної квартири, залишаючи за нею встановлене цільове призначення  службове використання. Нехтуючи принципами черговості в отриманні житла для постійного проживання, судами не враховано загальні норми забезпечення житлом для осіб, які раніше позивача набули права на отримання житла за рахунок держави. 
		Таким чином, зайняття особою у встановленому законом порядку службового житлового приміщення, що за своїм характером призначене для заселення громадян, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього та бажання приватизувати вказане житло, саме по собі не свідчить про наявність в особи права вимагати прийняття рішення про виключення квартири з числа службових, оскільки законом визначений інший порядок, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій,  без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Виклад фактичних обставин справи
		Судом установлено, що рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2014 року № 290 ОСОБА_1 виділено службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 42,6 кв. м.
		ОСОБА_1 сім`єю з чотирьох осіб (він, дружина, два сини) перебуває на квартирному обліку у квартирно-експлуатаційному відділі м. Чернігова на загальних підставах з 12 липня 2007 року за № 548 та у першочерговому списку як учасник бойових дій з 18 квітня 2016 року за № 398.
		Протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 28 квітня 2017 року № 536 затверджено список військовослужбовців, квартири яких пропонується виключити з числа службового житла Міністерства оборони України, за адресою:  АДРЕСА_2 , у тому числі квартиру АДРЕСА_3 , яка надана ОСОБА_1 . При цьому погоджено її надання для постійного проживання із зняттям з квартирного обліку.
		Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова Міністерства оборони України неодноразово, а саме 12 травня та 06 вересня 2017 року, 26 січня 2018 року звертався до Чернігівської міської ради з клопотанням про винесення рішення Виконавчим комітетом про виключення квартир, зокрема квартири АДРЕСА_1 , із числа службових та надання їм статусу квартир для постійного проживання.
		Проте Чернігівською міською радою було відмовлено у наданні дозволу на зміну статусу службового житла з тих підстав, що вказані громадяни прожили у займаних жилих приміщеннях менше 10 років, і в клопотаннях не достатньо мотивовано підстави виключення квартири із службового житла, а саме докази відсутності потреби у подальшому використанні цього житла.
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Виконавчого комітету Чернігівської міської ради в розгляді клопотання начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів від 12 травня 2017 року щодо винесення питання на розгляд Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та прийняття рішення про виключення квартири із числа службових і надання їй статусу квартири для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_4 , в якій проживає родина підполковника  ОСОБА_1 , учасника бойових дій. 
		Зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради розглянути клопотання начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів від 12 травня 2017 року щодо виключення квартири із числа службових і надання їй статусу квартири для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_4 , у якій проживає родина підполковника ОСОБА_1 , учасника бойових дій у відповідності та в порядку, передбаченому чинним законодавством, та прийняти рішення за наслідками його розгляду.
		Також рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Визнано протиправним і скасовано пункт 3.1 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214 про відмову у виключенні із числа службових жилих приміщень трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає родина підполковника ОСОБА_1 , учасника бойових дій. 
		Зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради розглянути клопотання начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів від 12 травня 2017 року щодо виключення квартири із числа службових і надання їй статусу квартири для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_4 , у якій проживає родина підполковника ОСОБА_1 , учасника бойових дій у відповідності та в порядку, передбаченому чинним законодавством та прийняти мотивоване рішення за наслідками його розгляду.
		Пунктом 2.1 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 500 відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 12.2 Положення про виключення з числа службових жилих приміщень у м. Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року №30/VII-7, відмовлено квартирно-експлуатаційному відділу міста Чернігова у зміні статусу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 42,6 кв. м, та закріпленні її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім`єю ОСОБА_1 . 
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		Відповідно до частини першої статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
		Частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. 
		Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0З серпня 2006 року № 1081 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. 
		Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
		Пункт 8 зазначеної постанови визначає, що житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.
		 
		При цьому житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом Українипринципу верховенства права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
		Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову з огляду на те, що рішенням Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Силах України від 28 квітня 2017 року № 536 вирішено надати квартиру АДРЕСА_1 у постійне користування ОСОБА_1 із зняттям його з квартирного обліку, оскільки останній має вислугу років у Збройних Силах України 24 роки 7 місяців, що не заперечувалося сторонами у справі, не отримував інше житло під час проходження служби та не брав участі в приватизації житла. При цьому при прийнятті відповідачем рішення про відмову у зміні статусу службової житлової квартири порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.
		Аргументи касаційної скарги про незалучення до участі у справі власника квартири  Міністерства оборони України, що є порушенням норм процесуального права, не заслуговують на увагу, оскільки виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що законом визначений інший, ніж ухвалення судового рішення, порядок виключення квартири з числа службових, не ґрунтуються на законі, оскільки ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Тому позивач як особа, права якої порушені, не мав іншої можливості, ніж звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
		 
		При цьому суд має право зобов`язати орган вчинити певні дії, які б гарантували захист прав і свобод людини, оскільки Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
		Інші доводи касаційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів та переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК Українине належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій  без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишити без задоволення.
		 
		Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  В. С. Висоцька
		 
		Судді:  А. І. Грушицький
		 
		  І. В. Литвиненко
		 
		  В. В. Сердюк
		 
		  І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...