Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/19334/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2019.
Дата набрання законної сили: 04.12.2019
Номер судового провадження: 61-10940ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                                                                                
		Іменем України                                  
		 
		04 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа 759/19334/17
		провадження № 61-10940св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,          
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - державне підприємство «Антонов»,
		третя особа - Правобережне об`єднання управління Пенсійного фонду України в місті Києві,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги державного підприємства «Антонов» та ОСОБА_1 на  рішення Святошинського районного суду м. Києва у складі судді       П`ятничук І. В. від 22 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П., від 04 квітня 2019 року, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до       державного підприємства «Антонов (далі - ДП «Антонов») про стягнення недорахованої надбавки за стаж наукової роботи, недорахованої доплати за науковий ступінь, компенсації втрати частини доходів у зв`язку                         з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди, витрат на правничу допомогу та зобов`язання подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. 
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він працював у ДП «Антонов» з 01 серпня 1966 року по 28 вересня 1968 року та з 23 жовтня 1970 року по 16 травня 2016 року, має вчений ступінь кандидата наук, має 3 авторські свідоцтва на винахід, 4 посвідчення на раціоналізаторські пропозиції, які введені в дію на ДП «Антонов» та ефективно використовувалися останнім, має науково-технічні публікації з тематики діяльності ДП «Антонов», 158 звітів про науково-дослідну роботу та безліч інших, не менш важливих, публікацій та заключень. За досягненням певного віку йому призначено пенсію згідно із Законом України «Про наукову                і науково-технічну діяльність», після чого він дізнався, що відповідач позбавив його законного права отримувати в повному обсязі пенсію наукового працівника, оскільки не в повному обсязі нараховував та виплачував надбавку за стаж наукової роботи та доплату за науковий ступінь. Також відповідач не виплатив йому грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Вказував, що ненарахування та невиплата йому надбавки за стаж наукової роботи та доплати за вчений ступінь принижують його честь, гідність та ділову репутацію перед іншими працівниками підприємства, чим завдають моральну (немайнову) шкоду. 
		Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДП  «Антонов» суму в розмірі 602 239,36 грн, яка складається з: недорахованої надбавки за стаж наукової роботи за період з липня 1999 року по травень 2016 року у сумі 155 782,47 грн; доплати за науковий ступінь за період з січня 2003 року по травень 2016 року в сумі 30 317,91 грн, грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат у сумі 58 977,30 грн; суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх оплати у сумі 342 161,68 грн; моральної шкоди в сумі 10 000 грн; понесених витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Крім того, просив зобов`язати відповідача надати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з липня 1999 року по травень             2016 року.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада        2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		 
		Стягнуто з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі                   174 526 грн 77 коп., яка складається з:
		недонарахованої надбавки за стаж наукової роботи за період з                           26 листопада 2007 року по 20 жовтня 2012 року в розмірі 81 536 грн 40 коп.;
		доплати за науковий ступінь за період з січня 2003 року по жовтень           2012 року в розмірі 23 060 грн 91 коп.;
		суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з січня 2013 року по травень 2016 року в розмірі 69 930 грн 37 коп.
		Стягнуто з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
		У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.
		Стягнуто ДП «Антонов» на користь держави судовий збір в розмірі 2 617 грн 90 коп.
		 
		Задовольняючи позов в частині донарахування надбавки за стаж наукової роботи, суд першої інстанції виходив з того, що статус ДП «Антонов» як наукової установи, офіційним чином підтверджено з 26 листопада 2002 року по 20 листопада 2012 року. Тому, відповідно до Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМ України) від 14 квітня 2004 року № 494 працівникам державних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, які працюють на посадах, зазначених у переліку посад наукових працівників, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та/або особам, які працюють за професіями, визначеними у розділі 2 класифікатора професій виплачується надбавка за стаж наукової роботи. Суд встановив, що займані позивачем посади відносяться до наукових, тому стягнув недонараховану надбавку за стаж наукової роботи за період                   з 26 листопада 2002 року по 20 жовтня 2012 року в розмірі 81 536,40 грн.
		Задовольняючи вимогу про стягнення доплати за науковий ступінь, суд першої інстанції встановив, що позивачу 15 січня 2003 року присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «міцність літальних апаратів». Відповідач починаючи з вересня 2009 року розпочав виплату доплати за науковий ступінь у розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) ОСОБА_1 , однак рахував такий відсоток пропорційно відпрацьованому часу, а не сталою сумою (оскільки при незмінності розміру посадового окладу доплата має бути сталою сумою), що є порушення законодавства, тому стягнув доплату за науковий ступінь за період з січня 2003 року по жовтень 2016 року в розмірі 30 317,91 грн.
		 
		Частково задовольняючи вимогу позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з відповідача на користь позивача стягнуто надбавку за стаж наукової роботи за період з                      26 листопада 2002 року по 20 жовтня 2012 року, то є можливим стягнення компенсації з часу невиплати даних сум, а саме: з січня 2013 року по травень 2013 року, що становить 69 930 грн 37 коп. 
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині виплати грошової допомоги       в розмірі шести посадових окладів, суд першої інстанції виходив з того, що внутрішніми документами по підприємству відповідач закріпив положення, що поліпшують умови оплати праці порівняно із гарантіями наданими законодавством. Зокрема, Положенням «Про виплату грошової допомоги при виході на пенсію», зі змінами від 10 травня 2016 року, яким передбачено, що при виході на пенсію наукових працівників, які мають право на грошову допомогу відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», ДП «Антонов» при проведенні розрахунку розміру грошової допомоги розрахував відповідну грошову допомогу в розмірі 10 окладів. Суд встановив, що позивач отримав одноразову грошову допомогу при звільненні в значно більшому розмірі, а саме: 67 790,00 грн, замість 58 977,30 грн, як просив стягнути у своєму позові ОСОБА_1 , дійшов висновку, що позивачем при виході на пенсію в повному обсязі отримано грошову допомогу, передбачену статтею 37 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що права позивача не були порушені при нарахуванні йому заробітної плати, а отже відсутнє протиправне діяння відповідача. Оскільки, трудові права позивача не були порушені, вина у діях відповідача відсутня, так як і причинно-наслідковий зв`язок між ними.
		Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів, які свідчать про моральні страждання, які були спричинені саме предметом спору, також неналежним чином обґрунтований розмір моральної шкоди 10 000,00 грн.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача надати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку пенсійних органів з липня 1999 року по травень 2016 року, суд першої інстанції  послався на положення пункту другого статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вказав, що  на час розгляду справи бездіяльності відповідача щодо передачі скоригованих даних не встановлено, а тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача до вчинення вказаних дій.
		 
		Задовольняючи вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позов задоволено, між позивачем та адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги. Позивачем здійснено оплату послуг адвоката, що підтверджено документально. Оскільки позов задоволено, то у відповідності до приписів  частини третьої статті 133, частини другої статті 141 ЦПК України є підстави для стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ДП «Антонов» задоволено частково.
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада     2018 року в частині стягнення з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн змінено, стягнуто з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 1 257 грн 49 коп. витрат на правничу допомогу.  
		У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення недонарахованої надбавки за стаж наукової роботи, доплати за науковий ступінь, суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та в частині відмови в задоволенні позову про стягнення одноразової грошової допомоги науковому працівнику при виході на пенсію, моральної шкоди та зобов`язання відповідача надати скориговані дані до пенсійних органів, суд апеляційної інстанції погодився з висновками, яких дійшов суд першої інстанції. При цьому вказав, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норму закону, що регулює спірні правовідносини.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції пославшись на положення статті 141 ЦПК України, вказав на принцип покладення на сторони судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та вимог, в задоволенні яких було відмовлено, та дійшов до висновку про те, що відповідно до частково задоволених п`яти майнових вимог та відмови в задоволенні однієї немайнової вимоги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку відшкодування понесених витрат на правничу допомогу 1257 грн 49 коп.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У червні 2019 року ДП «Антонов» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову  в цій частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду  апеляційної інстанції залишити без змін.
		 
		У червні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення надбавки за стаж наукової роботи, компенсації втрати частини заробітку, стягнення моральної шкоди, витрат на правову допомогу, зобов`язання подати скориговані дані та ухвалити рішення про задоволення позову.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи осіб, яка подали касаційні скарги
		 
		Касаційна скарга ДП «Антонов» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно тлумачать положення статті 8 Закону України «Про науково та науково-технічну діяльність». Судами не застосовано положення статей 89, 90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних особі та фізичних осіб підприємців», постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМ України)      від 14 квітня 1997 року № 321 «Питання створення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ», Державного класифікатора України, що призвело до помилкового віднесення державного комерційного підприємства (яке не фінансується з державного бюджету) до державних наукових установ. Крім того, вказує, що при вирішенні питання про стягнення з підприємства нарахованої надбавки за стаж наукової роботи, суди помилково керувалися Положенням, затвердженим постановами КМ України від 22 червня 1999 року № 1110, від 26 квітня 2003 року № 609,       від 14 квітня 2004 року № 494. Вказує, що лише постановою КМ України         від 14 квітня 2004 року № 494 ( абзац 2 пукну 1 Порядку) законодавець ввів такого спеціального суб`єкта правовідносин у сфері виплати надбавок за стаж наукової роботи як державні підприємства, що пройшли державну атестацію згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Особам, які працюють за професіями, визначеними у розділі 2 (Професіонали) Національного класифікатора України. Вказує, що судами встановлено, що у спірний період позивач обіймав посаду начальника групи РДВ-1 та заступника начальника відділу-начальник групи. Відповідно до  Державного класифікатора професій України, професія позивача  відносилася виключно до  розділу І «Законодавці, вищі державні службовці, керівника, менеджери (управителі)». Судами помилково застосовано абзац 2 пункту 1 Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи», затвердженого постановою КМ України  від 14 квітня 2004 року № 494.
		ДП «Антонов» є виключно державним комерційним підприємством, яке не фінансується за рахунок бюджетних коштів, тому суди неправильно застосували положення постанови КМ України від 30 серпня 2002 року         № 1298 та наказ Міністерства освіти та науки України від 26 вересня 2005 року № 557, оскільки застосовані судами нормативні підзаконні акти покладають обов`язок по виплаті доплати за науковий ступінь на юридичних осіб виключно бюджетної сфери.
		Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, невірно послався на положення пункту 4 Постанови КМ України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», частково задовольняючи вимогу про  нарахування та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки пунктом 4 вказаного положення передбачено обчислення суми компенсації після утримання податків               і обов`язкових  платежів. 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, дійшли помилкових висновків щодо визначення періоду стягнення надбавки за стаж наукової роботи з 2002 року по 2012 роки, оскільки отримання наукового свідоцтва ДП «Антонов» жодним чином не підтверджує набуття ним статусу наукової установи. Натомість суд апеляційної інстанції не надав правову оцінку постанові КМУ від 22 червня 1999 року № 1110, якою визначено порядок виплати надбавки за стаж роботи у науковій сфері, зокрема, державним науковим установам, якою є відповідач в силу вимог статті 8 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Вказує, що законодавець акцентував увагу на переліку посад наукових працівників, перебування на яких дає право на отримання надбавки за стаж наукової роботи, а не офіційне визнання наукової установи.
		Судами невірно розраховано компенсацію втрати частини доходу, оскільки згідно з пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням їх строків виплати, затвердженого постановою КМ України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації обчислюєтеся як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, тому вказує, що невірним є висновки судів про стягнення компенсації за листопад 2002 року аж у січні 2013 року, оскільки така компенсація розраховується щомісячно із урахуванням індексу інфляції. Крім того, суди не врахували, що ним надано різні розрахунки такої компенсації щодо окремих видів нарахувань.
		Не погоджується із висновками судів щодо відмови в задоволенні позову  в частині сплати одноразової грошової допомоги на тій підставі, що він її отримав у більшому розмірі, ніж передбачено законодавством. Вказує, що суд не надав оцінку зібраним доказам, а саме: наказу відповідача               від 12 травня 2016 року №1941-к, у якому відсутні будь-які посилання на Закон України «Про науково і науково-технічну діяльність», вказує, що виплата такої одноразової грошової допомоги у розмірі 10 окладів - це  волевиявлення відповідача поза межами статті 37 Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність».
		Не погоджується з висновками судів про відсутність підстав, що призвели до його моральних страждань та вказує, що він довгий час пропрацював у відповідача, має ряд заохочень та нагород, його праця сприяла зміцненню авторитету підприємства в той час, як останнє грубо порушило його трудові права. Тому вважає, що достатньою компенсацією його моральних страждань буде задоволення позову в цій частині в повному обсязі.
		Не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо зміни розміру стягнутої суми на правничу допомогу, вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін, оскільки позовні вимоги, у задоволенні яких йому відмовлено, належним чином обґрунтовані з посиланням на законодавство та підлягають задоволенню.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги 
		 
		У серпні 2019 року від ДП «Антонов» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 без змін, задовольнити касаційну скаргу ДП «Антонов».
		 
		У серпні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просив залишити касаційну скаргу ДП «Антонов» без задоволення, задовольнити його касаційну скаргу, а судові рішення змінити.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 вересня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
		 
		Ухвалами Верховного Суду від 01 липня 2019 року, 10 липня 2019 року відкрито касаційні провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року та  постанови Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
		Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 з 01 серпня 1966 року по 28 вересня 1968 року та з 23 жовтня 1970 року по 16 травня 2016 року працював у ДП «Антонов».
		 
		Згідно з довідкою, виданою ДП «Антонов» 22 червня 2016 року  № 19/6777, ОСОБА_1 працював за спеціальністю «Міцність літальних апаратів» - 05.07.03 (код професії) відповідно до групи спеціальностей «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» галузі науки «Технічні науки», за якою йому присвоєно науковий ступінь кандидата наук. 
		 
		Згідно з довідками, виданими ДП «Антонов» 22 червня 2016 року № 19/6777, № 19/6778, № 19/6779, № 19/6780, основним напрямком діяльності ДП «Антонов» є створення та виробництво нових зразків авіаційної техніки.
		 
		ОСОБА_1 працював у відділі РДВ-1, який є науковим структурним підрозділом ДП «Антонов». 
		 
		Науково-технічна діяльність вказаного структурного підрозділу є основною. 
		 
		Позивачу призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про наукову          і науково-технічну діяльність».
		 
		З листа Міністерства промислової політики України від 09 серпня              2013 року № 24/1-112 встановлено, що рішенням Колегії Мінпромполітики України від 26 листопада 2002 року № 12 та рішенням від 19 жовтня         2007 року № 10/4/1 ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О. К. Антонова», яке в подальшому перейменоване в ДП «Антонов», атестовано та віднесено до групи «А». 
		26 листопада 2002 року видано Свідоцтво про атестацію наукової установи № 003, чинне до 27 листопада 2007 року.
		19 жовтня 2007 року видано Свідоцтво про атестацію наукової установи      від 19 жовтня 2007 № 1, яке чинне до 20 жовтня 2012 року.
		 
		У бюлетені «40 років з дня створення ОКБ імені Ак. Антонова» та викопіювання з сайту ДП «Антонов» розділу «О компании», ДП «Антонов» (на той час - Дослідно-Конструкторське Бюро-153 (ОКБ-153)) встановлено, що від самого початку напрямок діяльності підприємства - проведення наукової роботи та підвищення рівня науково-конструкторських розробок по новій техніці.
		 
		06 березня 1946 року прийнято постанову про створення ОКБ-53,                     а 31 травня 1946 року дане рішення затверджене Постановою ЦК ВКП(б) та Ради Міністрів УРСР.
		 
		Згідно довідки від 29 березня 2011 року № 19/3438 ДП «Антонов» з IV кварталу 1986 року атестовано як наукову установу та визначено його головним з питань науково-технічного забезпечення за напрямком «створення та виробництво зразків авіаційної техніки».
		 
		З  наказу Авіаційного науково-технічного комплексу «Антонов» від 14 квітня 1993 року № 224 «Щодо Положення про Головну наукову організацію» встановлено, що наказом Мінмашпрома від 31 липня 1992 року № 98 (наказ по АНТК «Антонов» № 577 від 16 вересня 1992 року) на відповідача покладені обов`язки Головної наукової організації Мінмашпрома України з авіаційної техніки та відповідальність за організацію та координацію науково-технічної діяльності головних та базових організацій України щодо різних напрямків авіаційної науки. Цим же наказом введено в дію затверджене Міністерством Положення про Головну наукову організацію по Мінмашпрома України по авіаційній техніці.
		 
		Рішенням президії Вищої атестаційної комісії України від 15 січня 2003 року (протокол № 16-08/1) на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук зі спеціальності «міцність літальних апаратів».
		 
		Починаючи з вересня 2009 року відповідач розпочав виплату ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь.
		 
		20 травня 2008 року на ДП «Антонов» введено в дію Положення «Про виплату грошової допомоги при виході на пенсію».
		 
		24 січня 2013 року на ДП «Антонов» введено в дію Положення «Про порядок заохочення працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок».
		 
		10 травня 2016 року до Положення «Про порядок заохочення працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок» введено Зміну № 3. 
		 
		Розмір грошової допомоги при виході на пенсію ОСОБА_1 розраховано на підставі Положення «Про порядок заохочення працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок» у розмірі 10 окладів, що склало суму 67 790,00 грн.
		 
		Компенсація з часу невиплати надбавки за стаж наукової роботи, а саме: з січня 2013 року по травень 2013 року склала 69 930 грн 37 коп. 
		 
		Між ОСОБА_1 та адвокатом Фесенко А. О. укладено Договір про надання правничих послуг від 29 листопада 2017 року № 3/17.
		 
		Послуги адвоката Фесенка А. О. оплачено ОСОБА_1 , що підтверджується копією квитанції від 29 листопада 2017 року 08-СВК            № 74406 (форма ПО-Д2).
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 , ДП «Антонов» підлягають частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		Згідно зі статтею 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		 
		Аналогічні норми викладені в статті 1 Закону України «Про оплату праці», де поняття заробітної плати визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		 
		У статті 2 Закону України «Про оплату праці» викладено чітке визначення структури заробітної плати:
		основна заробітна плата; додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року    № 848-VIII (далі - Закон № 848-VIII) заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності.
		 
		Аналогічна норма викладена в статті 23 Закону України «Про наукову              і науково-технічну діяльність» у редакції Закону України від 13 грудня      1991 року № 1977-ХІІ  (далі - Закон № 1977-ХІІ ).
		 
		Статтею 31 Закону № 848-VIII визначено посади наукових працівників. Так основними посадами наукових працівників наукових установ (їхніх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності.
		 
		Аналогічний перелік посад  має стаття 22-1 Закону № 1977-ХІІ.
		 
		Частиною першою статті 36 Закону № 848-VIII визначено, що заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності.
		 
		Щодо виплати надбавки за стаж наукової роботи
		 
		Науковим працівникам, які мають право на виплату надбавок за стаж наукової роботи і за стаж науково-педагогічної роботи, виплачується  надбавка згідно з порядком, визначим постановою КМ України.
		 
		У свою чергу виплата надбавок за стаж наукової роботи у період з червня 1999 року по березень 2003 року здійснювалася на підставі Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою КМ України від 22 червня 1999 року № 1110.
		 
		Пунктом 3 Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою КМ України від 22 червня 1999 року                     № 1110 встановлено надбавки за стаж роботи у науковій сфері, що  виплачується щомісяця науковим працівникам, які займають посади,  передбачені Переліком посад наукових працівників державних наукових  установ, організацій та державних вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, яким може встановлюватись надбавка за стаж роботи                  у науковій сфері, затвердженим цією постановою. 
		 
		У період з квітня 2003 року по березень 2004 року виплата надбавок за стаж наукової роботи здійснювалася на підставі Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою КМ України від 26 квітня 2003 року № 609, яка втратила чинність з прийняттям постанови КМ України від 14 квітня 2004 року № 494.
		 
		Пунктом 1 Порядку виплати надбавки за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи науковим працівникам державних наукових установ, організацій та державних вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, затвердженого постановою КМ України від 26 квітня 2003 року № 609 передбачено, що надбавка за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи (далі - стаж наукової роботи) виплачується науковим працівникам державних наукових установ, організацій та державних вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації (далі - наукові працівники), посади яких передбачені у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію, відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", затвердженому постановою КМ України                         від 22 листопада 2001 року N 1571.
		 
		Виплата надбавок працівникам за стаж наукової роботи з квітня 2004 року здійснюється у відповідності з Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого, постановою КМ України від 14 квітня    2004 року № 494, що продовжує свою дію на час виникнення спірних правовідносин. 
		 
		Пунктом 2 постанови КМ України від 14 квітня 2004 року № 494 ( у редакції, що діяла на час виходу позивача на пенсію) передбачено, що дія цієї постанови поширюється на наукових працівників державних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів (університетів, академій, інститутів), державних підприємств, які пройшли атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( у редакції Закону № 848-VIII), державних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів колишніх УРСР, СРСР, інших республік СРСР. 
		 
		Згідно з пунктом 1 Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою КМ України від 14 квітня 2004 року № 494 надбавка за стаж наукової роботи виплачується: 
		науковим  працівникам державних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів (університетів, академій, інститутів), які працюють на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, вищих  навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", затвердженому  постановою Кабінету Міністрів України від 04  березня 2004 року N 257;
		особам, які працюють за професіями, визначеними у розділі 2 (Професіонали) Національного класифікатора України ДК 003:2010 "Класифікатор професій" ( 327609-10 ), в наукових підрозділах державних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів (університетів, академій, інститутів) та державних підприємств, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19 ), за умови, що вони займаються та/або є організаторами наукової і науково-технічної діяльності. 
		 
		Крім того, пунктом 2 Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою КМ України від 14 квітня 2004 року № 494 визначено, що до стажу наукової роботи, що дає право на встановлення надбавки за стаж наукової роботи, зараховується: час роботи, зазначений у статті 22-3 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-ХІІ ); час роботи осіб за професіями, визначеними у розділі 2 (Професіонали) Національного класифікатора України ДК 003:2010 "Класифікатор професій" (327609-10 ), в наукових підрозділах державних наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів (університетів, академій, інститутів) та державних підприємств, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-VIII), за умови, що вони займаються та/або є організаторами наукової і науково-технічної діяльності;
		 
		Виходячи із системного аналізу змісту даного нормативного акту, вбачається, що для отримання надбавки за стаж наукової роботи з квітня 2004 року, що передбачений Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою КМ України від 14 квітня 2004 року         № 494 необхідно ряд складових, в саме: 
		державне підприємство повинно пройти атестацію, згідно із вимогами Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у редакції Закону № 848-VIII;
		посада наукового працівника має перебувати в переліку, визначеному статтею 22-1 Закону № 1977-ХІІ;  
		особа повинна працювати за професією, визначеною у розділі 2 (Професіонали) Національного класифікатора України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", в державних підприємствах, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( Закон № 848 ), за умови, що вони займаються та/або є організаторами наукової і науково-технічної діяльності. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, виходив з того, що вимоги позивача про виплату надбавки за стаж наукової роботи підлягають задоволенню за період, коли статус відповідача як наукової установи, було офіційним чином підтверджено, а саме: за період з 26 листопада 2002 по 20 жовтня 2012 року. При цьому послався на Порядок виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою         КМ України від 14 квітня 2004 року № 494, та дійшов висновку, що тільки офіційне віднесення відповідача до категорії наукових установ породжує його обов`язок виплати такої надбавки. При цьому спростував твердження позивача щодо нарахування вказаної надбавки за інший період тим, що  лише офіційно визнані наукові установи відповідно до законодавства зобов`язані проводити такого роду нарахування, які просив позивач.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що для нарахування та виплати надбавки за стаж наукової роботи, передбаченої Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою КМ України від 14 квітня 2004 року № 494 є суттєвим наявність акредитації                         у підприємства, відповідно до вимог Закону № 848 (пункт 2 постанови). 
		 
		Однак суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що для отримання такої надбавки працівником, наявність акредитації підприємства повинна поєднуватися з вимогами, викладеними в пункті 1-2 самого Порядку щодо займаної посади працівника, визначеної Національним класифікатором України ДК 003:2010 чи статтею 22-1 Закону № 1977-ХІІ. 
		 
		Крім того, встановивши, що з самого початку створення ДП «Антонов» є науковою установою, суд апеляційної інстанції не надав оцінку зібраним доказам щодо застосування положень, викладених в постановах                  від 22 червня 1999 року № 1110 та від 26 квітня 2003 року № 609, якими затверджено Порядок виплати надбавки за стаж наукової роботи у період їх дії та роботи позивача на ДП «Антонов».
		 
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в цій частині, виходив з того, що  ДП «Антонов» у період часу з 26 листопада 2002 року по 20 жовтня 2012 року було атестовано як наукова установа, що відповідає вимогам Закону № 848 та дає право на отримання її науковими працівниками надбавки на за стаж наукової роботи, передбачений постановами КМ України від 22 червня 1999 року № 1110, КМ України          від 26 квітня 2003 року № 609, від 14 квітня 2004 року № 494.
		 
		Тобто, висновки суду апеляційної інстанції щодо права позивача на отримання надбавки за стаж наукової роботи у період з 26 листопада       2002 року по 20 жовтня 2012 року, передбаченої постановою КМ України      від 14 квітня 2004 року №494, є передчасними, оскільки необхідно встановити, чи відносилась посада позивача до посад, визначених Класифікатором та статтею 22-1 Закону №1978-ХІІ.
		 
		Щодо надбавки за науковий ступінь 
		 
		Згідно зі статтею 4 Закону № 848-VIII суб`єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад`юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.
		 
		Відповідно до вимог статті 6 цього Закону науковий працівник провадить наукову (науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну) діяльність у наукових установах, вищих навчальних закладах, наукових підрозділах установ, організацій, підприємств.
		 
		Згідно з частиною другою статті 31 Закону № 848-VIII до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей за галузями наук, за якою присуджено науковий ступінь.
		 
		Аналогічна норму містить статті 22-1 Закону №  1977-ХІІ.
		 
		Згідно з абзацом г) підпункту 3) пункту 3 постанови КМ України                     від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» доплата працівникам за науковий ступінь, зокрема, кандидата наук становить у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
		Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання, повинні відповідати нормам та вимогам, передбаченим законодавством.
		 
		Аналогічну норму містить наказ Міністерства освіти та науки України           від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».
		 
		Суди встановили, що 15 січня 2003 року рішенням Президії вищої атестаційної комісії України ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук зі спеціальності «міцність літальних апаратів».
		 
		Відповідач починаючи з вересня 2009 року розпочав виплати надбавки, передбаченої Постанови КМ України від 30 серпня 2002 року  № 1298.
		 
		Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо стягнення                  з відповідача доплати за науковий ступінь з січня 2003 року по жовтень       2016 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання надбавки з січня 2003 року, однак нарахування, проведені відповідачем з 2009 року здійснено з порушенням законодавства. Суд зазначив, що при незмінності суми посадового окладу і доплата має бути сталою сумою, тому вказав на помилковість розрахунків, наведених               у розрахункових листках, виданих відповідачем, оскільки відповідач рахував такий відсоток пропорційно відпрацьованому часу, що є невірним та суперечить законодавству. 
		 
		Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. 
		 
		Згідно зі статтею 6 вищеназваного Закону основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). 
		Посадовий оклад - це норма оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців за місяць. 
		Якщо працівником виконано місячну норму праці, то йому мають нарахувати оклад, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу). 
		При цьому, якщо відпрацьовано замість 20 робочих днів 15 днів тощо, то оплата провадиться виходячи із денного заробітку працівника та кількості відпрацьованих ним робочих днів місяця.
		 
		Аналогічне роз`яснення надано в листі Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2017 № 2993/0/101-17 щодо виплати працівникові окладу (місячної тарифної ставки) у випадку, коли ним не відпрацьовано місячну норму праці.
		 
		З урахуванням того, що у відповідності до вимог статті 2 Закону України «Про оплату праці» надбавка є складовою заробітної плати працівника,          а доплата за науковий ступінь працівника, зокрема, кандидата наук визначена в розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати), то висновки суду апеляційної інстанції щодо неправильності розрахунків нарахування надбавки відповідачем, а саме: пропорційно відпрацьованому часу не ґрунтуються на положеннях, викладених в статті 2 Закону України «Про оплату праці» та суперечать підпункту третьому     пункту 3 постанови КМ України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів       з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». 
		 
		Встановлено, що позивач здійснив розрахунок доплати за науковий ступінь з 2003 року по 2016 роки, який склав 30 317,91 грн, складений на підставі розрахункових листів (том 1, а.с.82-156) 
		 
		Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про залишення без змін рішення суду першої інстанцій в цій частині, встановив період, за який позивач має право на отримання надбавки за науковий ступінь, однак не перевірив нарахувань та  розрахунків, наданих стороною позивача, не надав оцінку зібраним доказам, що у цій справі має важливе юридичне значення для правильного вирішення спору.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в цій частині вимог, не звернув увагу на те, що суд першої інстанції задовольнив вимогу в частині нарахування надбавки за науковий ступінь починаючи з 2003 року, обмеживши цю виплату жовтнем 2012 року (період, коли відповідач мав статус наукової установи) у розмірі                    26 060,91 грн, тоді як суд апеляційної інстанції підтвердив право позивача на отримання такої надбавки по жовтень 2016 року у сумі 30 317,91 грн.
		 
		Щодо стягнення грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів, виплата якої передбачена у разі виходу на пенсію
		 
		Частиною 12 статті 37 Закону № 848-VIII (у редакції, що діяла на час виходу позивача на пенсію) передбачено, що під час виходу на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику виплачується грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, університетів, академій, інститутів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менш як: для чоловіків - 12,5 років; для жінок - 10 років.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що на підприємстві з 20 травня       2008 року введено в дію Положення «Про виплату грошової допомоги при виході на пенсію», яким передбачено, що у разі наявності спеціального трудового стажу, що передбачає призначення пенсії у відповідності зі Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» складає на дату звільнення не менше, зокрема, для чоловіків 12,5 років, то така допомога виплачується у розмірі 6 окладів.
		 
		З 24 січня 2013 року на підприємстві введено в дію Положення «Про порядок заохочення працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок», до якого 10 травня 2016 року введено Зміну № 3, яка передбачає, що у випадку виходу на пенсію наукового працівника, який має право на грошову допомогу згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», розмір вказаної вище грошової допомоги розраховується відповідно до положення «Про виплату грошової допомоги при виході на пенсію» чи положення «Про порядок заохочення працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок» в залежності від того, який розмір буде більшим. При цьому, правовою підставою для проведення виплати грошової допомоги є Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
		 
		Суд апеляційної інстанцій встановив, що ОСОБА_1 , при виході на пенсію, мав право на виплату грошової допомоги у відповідності до вимог  статті 37 Закону № 848-VIII та пунктів 1.4 - 1.5 Положення «Про виплату грошової допомоги при виході на пенсію», однак йому з урахуванням пункту 2.2   Положення «Про порядок заохочення працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок» розраховано та виплачено допомогу у розмірі 10 окладів як працівнику зі стажем роботи, що перевищує термін, визначений статтею 37 Закону № 848-VIII, тому дійшов правильного висновку про те, що доводи позивача не ґрунтуються на обставинах справи, та вірно залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову        в цій частині.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що при виході на пенсію йому роботодавець сплатив одноразову допомогу в розмірі 10 окладів за власної ініціативи, а не на виконання вимог Закону № 848, спростовуються змістом Зміни № 3 (том 1, а.с.216), з якої вбачається, що Положення «Про порядок заохочень працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок» доповнено абзацом 2.2, яким передбачено виплату допомоги при виході на заслужений відпочинок наукового працівника, який має право на грошову допомогу, передбачену Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». 
		 
		Щодо вимог про зобов`язання подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва з липня 1999 року по травень 2016 року
		 
		У відповідності до пункту другого статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що на час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено бездіяльності відповідача щодо передачі скоригованих даних до системи персоніфікованого обліку Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва з липня           1999 року по травень 2016 року, а тому відсутні підстави щодо зобов`язання відповідача про вчинення таких дій.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що з набранням законної сили рішення суду у відповідача настає обов`язок подати скореговані дані до системи персонального обліку, не спростовують висновків суду щодо відсутності порушень з боку відповідача в цій частині на час розгляду справи.
		 
		Щодо вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу  у зв`язку з порушення строків їх виплати, стягнення моральної (немайнової шкоди), витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначає наступне.  
		 
		Вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу в зв`язку з порушення строків їх виплати, стягнення моральної (немайнової шкоди), витрат на правничу допомогу, є похідними від вимог про стягнення донарахованої надбавки за стаж наукової робити, стягнення донарахованої надбавки за науковий ступінь. Тому їх вирішення буде напряму залежати від того, чи встановить суд апеляційної інстанції порушення прав позивача щодо нарахування та виплати надбавки за стаж наукової роботи та надбавки за науковий ступінь.
		 
		Відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		 
		Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		 
		Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
		 
		Встановлено, що позивачем проведено розрахунок компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за окремими нарахуваннями, а саме: доплати за науковий ступінь (том 2, а.с.165-169), надбавки за стаж наукової роботи (том 1, а. с. 14-34).
		 
		У разі встановлення порушень нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за стаж наукової роботи, надбавки за науковий ступінь, суду апеляційної інстанції слід врахувати положення статей 1-2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та пункту 4  Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою КМ України від 21 лютого 2001 року № 159 при проведенні розрахунку (чи перевірки наданого). 
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі задоволення позову в частині стягненням основних вимог, слід виходити з обґрунтованості та правильності здійснених розрахунків компенсації втрати частини доходу. 
		 
		У свою чергу порядок відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Під час вирішення спору в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду слід звернути увагу на висновки, викладені у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо порядку застосування положень статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин та врахувати, що відновлення порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
		 
		Висновки Верховного Суду
		 
		Таким чином, суду апеляційної інстанції, під час нового перегляду справи, слід встановити наявність права у позивача на отримання надбавки за стаж наукової роботи, передбаченої Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановами КМ України від 22 червня     1999 року №1110, від 26 квітня 2003 року № 609, від 14 квітня 2004 року       № 494 за час їх дії, визначити розмір надбавки за науковий ступінь, передбаченої постановою КМ України від 30 серпня 2002 року № 1298, на яку позивач має право з січня 2003 року. 
		 
		Оскільки вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної (немайнової шкоди), визначення розміру витрат на правову допомогу є похідними від вимог щодо стягнення надбавки за стаж наукової роботи та надбавки за науковий ступінь, то постанова апеляційного суду       в цій частині підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд в цій частині.
		 
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 77-84, 89, 243, 263 ЦПК України, чинного на час розгляду справи, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).
		 
		Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
		 
		Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судове рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення надбавки за стаж наукової роботи, доплати за науковий ступінь, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушення строків їх виплати, стягнення моральної (немайнової шкоди), витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.  
		 
		В частині позовних вимог про стягнення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 848-VIII, зобов`язання направити скореговані дані до пенсійних органів постанову суду апеляційної інстанцій слід залишити без змін. 
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані        у цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Разом з тим, оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасовується в тій частині, що підлягала виконанню з передачею справи на новий розгляд, то підстав поновлювати його виконання немає. 
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 , державного підприємства «Антонов» задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Антонов» про стягнення надбавки за стаж наукової роботи, доплати за науковий ступінь, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати, стягнення моральної (немайнової шкоди), витрат на правничу допомогу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року        в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Антонов» про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, зобов`язання державного підприємства «Антонов» надати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Правобережного об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...