Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/5748/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2019. Зареєстровано: 11.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 09.04.2020
Номер судового провадження: 2/405/781/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 405/5748/19
		2/405/781/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28.11.2019 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
		головуючої судді: Шевченко І.М.
		з участю секретаря : Фришко А.Ю.
		позивача : ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 
		представника відповідача : Яковлєва А.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ) про стягнення заробітної плати , -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   Позивач звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ) про стягнення заробітної плати, в якому просив визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (військова частина  польова пошта НОМЕР_2 ) щодо невиплати йому середнього заробітку за період з 01.11.2017 року по 31.07.2017 року протиправною, стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ) 133518,42 грн. невиплаченого середнього заробітку за період з 01.11.2017 року по 31.07.2017 року включно та 50000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.
		   В обґрунтуванняпозову зазначив,що перебуває на військовій службі з серпня 1978 року. З 1993 року був призначений на посаду помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 (нині військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ). В вересні 2011 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 був звільнений з військової служби та виключений із списків військової частини. В цей же день, наказом командира військової частини НОМЕР_1 був прийнятий на роботу у військову частину НОМЕР_1 в якості працівника, на посаду начальника фінансового відділу, на якій і проходив службу до 19.03.2014 року.
		19.03.2014 року, на підставі п. 18 наказу № 58 командира військової частини НОМЕР_1 та у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації відповідно до п. 3 ст.36 КЗпП України та ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» був звільнений з 19.03.2014 року з роботи з посади начальника фінансового відділу.
		19.03.2014року,на підставіп.22.2наказу №58командира військовоїчастини НОМЕР_1 ,його призваногона військовуслужбу ІНФОРМАЦІЯ_1 напосаду помічникакомандира полкуз фінансово-економічноїроботи -начальника фінансово-економічноїслужби військовоїчастини НОМЕР_1 ,визнано таким,що з19.03.2014року приступивдо виконанняслужбових обов`язківза вищевказаноюпосадою.20.03.2014 року командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ № 59 п. 4 якого були внесені зміни (уточнення) у п.18 наказу № 58 командира військової частини НОМЕР_1 в частині формулювання порядку та підстав звільнення.
		В період з 19.03.2014 року по 19.10.2016 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ) на посаді помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини. В період з 19.03.2014 року по 01.10.2015 року відповідачем щомісячно виплачувався середній заробіток, по посаді з якої він був призваний на військову службу по мобілізації, в розмірі 6 358,02 грн.
		Згідно з планом роботи, працівниками Державної аудиторської служби (раніше ДФІ) в Кіровоградській області в період червня-серпня 2015 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 року по 01.06.2015 року. За результатами даної перевірки працівниками ДФІ, було складено Акт ревізії від 27.08.2015 року № 08/09/22. Згідно Акту ревізії у військовій частині начебто було виявлено ряд грубих порушень щодо використання ним, як начальником фінансової служби військової частини, бюджетних коштів, а саме начебто була виявлена незаконна виплата військовослужбовцям та працівникам військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) матеріальної допомоги, тощо та нецільове використання бюджетних коштів в особливо великих розмірах. Також, з даного Акту ревізії вбачається, що він будучи військовою службовою особою та зловживаючи своїм службовим становищем допустив незаконну виплату собі із бюджетних коштів середнього заробітку по посаді з якої був призваний по мобілізації на військову службу.
		Не погоджуючисьз такимивисновками ревізії,неодноразово роз`яснювавпосадовим особам,що проводилидану ревізію,що всідії буливчинені врамках діючогозаконодавства тана підставівідповідних наказівкомандира військовоїчастини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Незважаючи пояснення та не бажаючи вникати в суть даних питань, працівниками аудиторської служби (ДФІ) було складено Акт ревізії від 27.08.2015 року № 08/09/22 в якому неправомірно та безпідставно були вказані начебто допущені ним порушення в службовій діяльності.
		За результатами даного Акту ревізії, командиром військової частини НОМЕР_1 (польова пошта - НОМЕР_2 ) було прийнято рішення про направлення даних матеріалів ревізії у військову прокуратуру Кіровоградського гарнізону для проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
		Крім того, на підставі даного Акту ревізії, командиром військової частини було прийнято рішення про подальше зупинення та невиплату йому середнього заробітку по посадіз якоїбув призванийпо мобілізаціїна військовуслужбу, так як така виплата здійснювалася йому саме військовою частиною - польова пошта НОМЕР_2 з якої був призваний по мобілізації.
		08.12.2016 року військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону йому було надано письмову відповідь про результати досудового розслідування кримінального провадження № 42016120050000017, яке проводилося на підставі Акту ревізії ДФІ № 08/09/22 від 27.08.2015 року, що надійшов разом із іншими матеріалами із військової частини - польова пошта - НОМЕР_2 .
		Згідно отриманоївідповіді такопії долученогодо неїпроцесуального документу,йому сталовідомо,що данекримінальне провадженнябуло закрите15.09.2016року напідставі п.2ч.1ст.284КПК України,тобто взв`язку звідсутністю вдіянні складукримінального правопорушення.Відповідно донаданої йомукопії постановипро закриттякримінального провадження,під часдосудового розслідуваннябула призначената проведенасудово-економічнаекспертиза №846,847від 29.07.2016року,в ходіякої висновкиАкту ревізіїДФІ від27.08.2015року №08/09/22щодо нецільовоговикористання бюджетнихкоштів,а такожщодо безпідставнихвиплат компенсаційнихвиплат,у т.ч.і середньогозаробітку,не підтвердилися.З відповідіотриманої відвійськової прокуратуриКіровоградського гарнізонувбачається,що продане процесуальнерішення булосвоєчасно повідомленозацікавлених осіб.Зокрема, таке письмове повідомлення надійшло у військову частину - польова пошта НОМЕР_2 та було зареєстровано 05.10.2016 року, однак командиром військової частини йому про дане рішення нічого повідомлено не було.
		Незважаючи на отримання інформації про закриття кримінального провадження № 42016120050000017, що свідчить про відсутність в діях будь яких фінансових порушень, у тому числі і щодо виплати середнього заробітку, відповідач жодних дій направлених на поновлення його порушених прав не вчинив.
		19.10.2016року,наказом командиравійськової частини-польова пошта НОМЕР_2 він буввиключений із списків військової частини у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби у військову частину - польова пошта НОМЕР_3 , а потім у військову частину НОМЕР_4 де і продовжує проходити військову службу по теперішній час.
		Таким чином, з 01.10.2015 року відповідач - військова частина НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ) припинила нарахування та виплату належного йому середнього заробітку. Всі неодноразові звернення з приводу того щоб було продовжено нарахування та виплата середнього заробітку, були залишені відповідачем без уваги. В зв`язку з даним порушенням прав, він був змушений в грудні 2016 року звернутися до суду з відповідним позовом.
		За результатами розгляду поданого позову, Кіровоградський окружний адміністративний суд 01.11.2017 року виніс постанову (справа № П/811/1871/16), якою позовні вимоги задоволено. Зокрема, з урахуванням уточнених позовних вимог, які були заявлені під час розгляду справи, суд визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ) та стягнув з відповідача належний йому середній заробіток за період з 01.10.2015 року по 30.10.2017 року включно.
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , а відтак рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
		На виконаннявищевказаних рішеньсудів,ним вберезні 2018року впримусовому порядкубула стягнутозаборгованість звійськової частини НОМЕР_1 по виплатісереднього заробіткуза періодз 01.10.2015року по30.10.2017року.Незважаючи на наявність відповідних рішень суду, відповідач не відновив йому подальше щомісячне нарахування та виплату середнього заробітку в розмірі 6 358,02 грн.
		02.03.2018 року він письмово звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з листом щоб йому нарахували та виплатили заборгованість по середньому заробітку за листопад, грудень 2017 року та січень, лютий, березень 2018 року, однак незважаючи на те, що він продовжує проходити військову службу по мобілізації, відповідач - військова частина НОМЕР_1 надала йому відповідь в якій відмовляється виплачувати йому в подальшому середній заробіток мотивуючи тим, що така подальша виплата є незаконною, а в рішенні суду про подальшу виплату йому середнього заробітку нічого не вказано, а тому відповідачу не зрозуміло, як його виконувати. В зв`язку з вищевикладеним він змушений був звернутися до суду з заявою про роз`яснення судового рішення.
		26.04.2018 року Кіровоградський окружний адміністративний суд відмовив йому у задоволенні поданої заяви та роз`яснив, що у разі порушення права він має звертатися до суду з відповідним позовом. За таких обставин у нього не було іншого способу, як в подальшому продовжити захищати свої права в судовому порядку.
		08.05.2018 року він звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому компенсації заробітної плати за період з 01.11.2017 року по 31.05.2018 року та стягнути з військової частини НОМЕР_1 кошти в сумі 56 506,14 грн., з яких 46 506,14 грн., - компенсація середньої заробітної плати за вищевказаний період та 10 000 грн. - компенсація за завдану моральну шкоду.
		27.07.2018року рішеннямКіровоградського окружногоадміністративного судупозов булозадоволено частково:визнано протиправнимидії військовоїчастини НОМЕР_1 (військовачастина польова НОМЕР_5 )щодо невиплатийому компенсаціїсередньої заробітноїплати заперіод з01.11.2017року по31.05.2018року включно.Не погодившисьз такимрішенням суду,військова частина НОМЕР_1 подала апеляційнускаргу.20.02.2019 року, постановою Третього апеляційного адміністративного суду було задоволено апеляційну скаргу відповідача та скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 року.
		Приймаючи нову постанову, Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, що на момент звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача компенсації середнього заробітку, виплата такої компенсації вже була скасована, а він як мобілізована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення на його користь недоплаченої суми середнього заробітку на підставі ст.119 КЗпП України.
		Крім того,в листопаді2018року він звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому компенсації середньої заробітної плати за період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року включно протиправними та стягнути з військової частини НОМЕР_1 41790,10грн.,з яких31790,10грн. компенсації середньої заробітної плати за період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року включно та 10000грн. компенсації за завдану моральну шкоду.
		05.06.2019року,Кіровоградським окружнимадміністративним судомбуло винесено ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі.
		Приймаючи дану ухвалу, суд мотивував своє рішення тим, що спір між сторонами стосується невиплати військовою частиною НОМЕР_1 , як роботодавцем, позивачу як мобілізованому працівнику, призваному на військову службу, середнього заробітку по посаді, яку позивач займав як цивільна особа, а не як військовослужбовець. Отже, суд вирішив, що цей спір стосується захисту прав позивача на отримання пільг та гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП України, по посаді, яка не належить до посад військової служби, а відтак - не пов`язаний з прийняттям на публічну службу, її проходженням чи звільненням з публічної служби.
		Також у своїй ухвалі, суд посилаючись на ст.ст.1, 3 КЗпП України, ч.1 ст. 19 ЦПК України, ст.ст. 19, п.1.ч.1 ст. 238 КАС України роз`яснив, що дана справа не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а її розгляд віднесено до юрисдикції цивільного судочинства.
		Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини відповідач  військова частина НОМЕР_1 з 01.11.2017 року так і не виплачує йому щомісячно середній заробіток в розмірі 6 358,02 грн. по посаді з якої він був призваний по мобілізації на військову службу, і яку проходить по теперішній час.
		На даний час, загальна сума заборгованості з боку відповідача по виплаті середнього заробітку за період з 01 листопада 2017 року і по 31 липня 2019 року становить 133 518, 42 грн. (21 місяць X 6 358,02 грн. = 133 518, 42 грн.)
		Таким чином, внаслідок протиправної бездіяльності з боку відповідача  військової частина НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ) щодо невиплати середнього заробітку, йому спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 133 518,42 грн.
		Дана матеріальна шкода до теперішнього часу не відшкодована.
		Самостійно відшкодувати спричинену шкоду відповідач відмовляється та фактично ігнорує всі звернення до нього з цього питання.
		Зокрема, 05.06.2019 року, на адресу командира військової частини НОМЕР_1 було направлено черговий рекомендований лист з пропозицією добровільно виплатити вищевказану заборгованість по середньому заробітку. Незважаючи на те, що даний лист було вручено відповідачу 11.06.2019 року, відповіді він не отримав до теперішнього часу.
		Обґрунтовуючи відшкодування моральної шкоди позивачем зазначено, що після прийняття відповідачем протиправного рішення про те, що він начебто незаконно отримував дану виплату і про подальше зупинення її виплати, у нього погіршилися взаємовідносини з колегами по військовій службі, він постійно відчував негативне ставлення до себе з боку військовослужбовців та командування частини.
		Особливі душевні страждання викликали постійні думки про те, що внаслідок цієї протиправної бездіяльності з боку відповідача він і його родина не отримують значну суму грошей, що негативно відображається на матеріальному стані. Внаслідок недоплати йому значної суми грошей, будучи офіцером ЗС України змушений позичати гроші на період до часу виплати наступного грошового забезпечення, щоб якось дожити до наступної зарплати. Також, особливих душевних страждань доставляли постійні думки про те, що після того, як він у судовому порядку довів, що відповідач був неправий та його бездіяльність була протиправною командування військової частини умисно продовжує ігнорувати не тільки його права, як людини та військовослужбовця але ще й ігнорує законні рішення суду, тим самим демонструючи свою неповагу до закону та неповагу до прав людини. Наприкінці травня 2019 року під час проходження військової служби сильно захворів, його екстрено було доставлено у військовий госпіталь, зроблено складну операцію. Все це лікування потребувало значних матеріальних коштів, у зв`язку з чим ще 05.06.2019 року відправив відповідачу рекомендованим листом заяву з пропозицією виплатити вищевказану суму заборгованості, яка була потрібна для лікування. Незважаючи на те, що лист було доставлено та вручено відповідачу, відповіді на нього не отримав до теперішнього часу. Таке ставлення відповідача до проблем військовослужбовця, який прослужив в Збройних силах понад 41 рік, також завдало значних душевних страждань.
		Посилаючись на викладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
		В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на вищезазначені обставини та просили позов задовольнити.
		Представник відповідачав судовомузасіданні позовне визнав,надав судувідзив напозов,який мотивованотим,щопозивач дійсно перебував цивільним працівником за строковим договором у військовій частині НОМЕР_1 з вересня 2011 року, на посаді помічника командира полку з фінансово економічної роботи - начальника фінансово економічної служби, з посадовим окладом у розмірі 6 358,02 грн.
		У відповідності до штату військової частини НОМЕР_6 № 21/099, затвердженого начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України від 07.08.2010 року, посада помічника командира полку з фінансово - економічної роботи - начальника фінансово економічної служби, є військовою посадою.
		Відповідно до «Тимчасового переліку військових посад які у мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами» затвердженого наказом Міністра оборони України від 02.01.2008 року № 600, військова посада помічника командира полку з фінансово - економічної роботи - начальника фінансово економічної служби, може заміщатися цивільною особою. Це дало підстави, для прийняти позивача цивільним працівником до військової частини НОМЕР_1 .
		На підставі Указу Президента України № 303 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», та на виконання розпорядження ТВО начальника штабу оперативного командування «Південь» від 19.03.2014 року № 218/32 та п.10 наказу командира військової частини від 19.03.2014 року № 58, військову частину НОМЕР_1 з 19.03.2014 року переведено на штат №21/099воєнного часуз індексом01. Відповідно до даного штату з індексом 01 (на час війни) посади цивільнихпрацівників відсутні. Тобто, у військовій частині  НОМЕР_1 відбулось скорочення штату цивільних працівників.
		Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, та організацій незалежно від форм власності.
		Відповідно до пункту 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення численності або штату працівників.
		Статтею п. 3 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію штати воєнного часу.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про Збройні Сили України» - трудові відносини працівників Збройних Сил України - регулюється законодавством про працю.
		Тобто,виходячи звище викладеногослідує,що призвільненні всіхцивільних працівниківвійськової частини НОМЕР_1 в томучислі іпозивача ззаміщеної посадипомічника командираполку зфінансово -економічної служби-начальника фінансовоекономічної служби,у військовійчастині внаслідоквідсутності посадпрацівників немаєпідстав длязбереження місцяроботи,посади ів своючергу компенсаціїіз бюджетусереднього заробітку,як цепередбачено ч.3ст.119КЗпП. Доводи військовоїчастини НОМЕР_1 підтвердженні наказомкомандира військовоїчастини НОМЕР_1 п.18№ 58від 19.03.2014року вякому зазначенощо: відповідно допункту 3статті 36(узв`язку зпризовом працівникана військовуслужбу)Кодексу законівпро працюУкраїни тастатті 23Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію»,розпорядження тимчасововиконуючого обов`язкиначальника штабуоперативного командування«Південь» №218/32від 19.03.2014,нижчепойменованих працівниківЗбройних СилУкраїни звільнитиз роботи«19»березня 2014року.Виплатити вихіднудопомогу урозмірі двомісячногосереднього заробітку: ОСОБА_1 ,начальника фінансовоговідділу. Відповідно достатті 24Закону України«Про відпустки»виплатити грошовукомпенсацію заневикористані днящорічної основноївідпустки завідпрацьований часз «28»вересня 2013року по«19»березня 2014року тривалістю10календарних днів. Виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік у розмірі посадового окладу в сумі 1 934 грн. Підстава: переведення на штат № 21/099-01.
		Запис про звільнення було внесено до трудової книжки позивача, у відповідності до вимог п. 2.4 наказу Міністерства Праці України «про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 року № 58. Після звільнення позивача вона була видана йому особисто.
		Військова частина не одноразово надавала роз`яснення з приводу виплати компенсації середнього заробітку, однак позивач ігнорує вмотивовані відповіді військової частини на власні запити.
		Одне із звернень позивач надіслав на адресу військової частини поштовим відправленням 05.06.2019 року, з вимогою добровільно виплачувати йому середній заробіток. Листом від 13.06.2019року вих.№ 631/911, Військовою частиною надано роз`яснення яке було надіслано поштовою кореспонденцією, позивач не отримав роз`яснення, а поштове відправлення було повернуто у зв`язку із закінченням строків зберігання.
		На думку представника відповідача, при поданні позовної заяви позивач, подав надумані твердження які не дають підстав вважити, що йому дійсно завдано моральної шкоди, оскільки позивач досі проходить військову службу, відповідно за яку отримує грошове забезпечення, яке за останні декілька років було значно підвищено та продовжує підвищуватись, що дає змогу військовослужбовцям Збройних сил України та інших військових формувань мати гідний рівень життя. Також, позивачем не було підтверджено жодним чином отримані фізичні страждання, або душевні страждання, так як військова частина діяла в межах та у спосіб визначений законодавством, а тому підстави для стягнення з військової частини моральної шкоди на користь позивача відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
		Заслухавши поясненняучасників процесу,дослідивши доказипо справів їхсукупності,з`ясувавшипідстави тапредмет позову,характер спірнихправовідносин,прав таінтересів,за захистомяких звернувсяпозивач,виходячи зположень ст.12та ст.13ЦПК України,за якимицивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін,які маютьрівні праващодо поданнядоказів тадоведення передсудом їхпереконливості,при цьомусуд розглядаєцивільні справив межахзаявлених позовнихвимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
		На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено та сторонами по справі не заперечується, що наказом військової частини від 19.03.2014 року № 58 позивача звільнено з посади начальника фінансового відділу (не проходив військову службу) відповідно до приписів пункту 3статті 36 КЗпП України(у зв`язку з призовом військовозобов`язаного на військову службу) тастатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Цим же наказом ОСОБА_1 , який призваний на військову службу, допущено до виконання службових обов`язків начальника фінансово-економічної служби (військова служба).
		Наказом відповідача від наступного дня № 59 встановлено, що позивача звільнено 19.03.2014 року зі збереженням місця роботи та виплатою середнього заробітку на особливий період. До вересня 2015 року (включно) ОСОБА_1 військовою частиною виплачувався середній заробіток у сумі 6 358,02 грн.
		З 10.03.2015 року позивач проходить військову службу за контрактом до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
		Вищенаведені судом обставини встановлені постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 року у справі № П/811/1871/16., що набрала законної сили 30.01.2018 року.
		Також, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 року у справі № П/811/1871/16. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність військової частини - польова пошта НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з жовтня 2015 року по жовтень 2017 року та стягнено з військової частини - польова пошта НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 158 950,50 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
		Відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Листом від 02.03.2018 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати середнього заробітку за листопад - грудень 2017 року та січень - березень 2018 року. Листом від 21.03.2018 року командир військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача про відсутність підстав для такої виплати в зв`язку з тим, що фактично на момент проведення мобілізації заУказом президента від 17.03.2014 року № 303/2014та у відповідності до розпорядження начальника оперативного командування Південь від 19.03.2014 року № 218/32, всі працівники Збройних Сил України були звільнені.
		На даний час ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 і вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку протиправними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь невиплачений середній заробіток.
		Вирішуючи спір між сторонами суд виходить з наступного.
		Згідно ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.
		Частиною 7 статті 1Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати, а також інші, визначені цією статтею органи та установи.
		В силу ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті51, частиною п`ятою статті53, частиною третьою статті57, частиною п`ятою статті61Закону України«Про освіту». 
		Згідно з п.3 ч.1ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору, в тому числі, є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.
		Частинами 1, 2, 3ст.119 КЗпП України, працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихзаконами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надаються гарантіх та пільги відповідно до цих законів. 
		За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Зі змісту вищезазначених положень законодавства України вбачається встановлення відповідних гарантій та пільг, до яких в тому числі віднесено збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.
		В свою чергу, особа, яка проходить службу за контрактом у Збройних Силах України, який є строковим та укладений на час дії особливого періоду до оголошення демобілізації, має право на отримання середнього заробітку за основним місцем роботи протягом всього строку служби.
		Звертаючись до суду з адміністративним позовом, посилаючись на приписиЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3ст. 119 КЗпП України, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку, та зобов`язати відповідача здійснити виплату середнього заробітку починаючи з 01.11.2017 року по 31.05.2018 року, включно.
		Статтею39 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.36та ст.119 КЗпП Українивизначено право мобілізованої особи на отримання саме середнього заробітку за збереженим основним місцем роботи, на період строку службу.
		Враховуючи те, що обґрунтування адміністративного позову в його розширеному тлумаченні може свідчить про те, що позивач як мобілізована особа має право на звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення на його користь недоплаченої суми середнього заробітку на підставіст. 119 КЗпП України.
		При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною першоюстатті 138 Кодексу адміністративного судочинства Українипредметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
		Оскільки предметом судового розгляду у даній справі, який визначено позивачем особисто, є стягнення на його користь середнього заробітку мобілізованої особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з 01.11.2017 року по 31.05.2018 року.
		Відповідно дост.23ЦК Україниособа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи. Моральнашкода відшкодовуєтьсягрішми,іншим майномабо вінший спосіб. Розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,а такожз урахуваннямінших обставин,які маютьістотне значення.При визначеннірозміру відшкодуваннявраховуються вимогирозумності ісправедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо. 
		Суд приймаєдо увагипояснення позивачаз приводузавдання йомуморальної шкодидіями відповідачата враховує тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ), та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації в сумі 10 000 грн.
		Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Розмір судових витрат визначається судом з розрахунку задоволення двох позовних вимог позивача та становить 3842,00 грн.
		   Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		   Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ) про стягнення заробітної плати задовольнити частково.
		Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 01.11.2017 року по 31.07.2019 року протиправною та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 за період з 01.11.2017 року по 31.07.2019 року в сумі 133518,42 грн.
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 3842,00 грн.
		Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення в повному обсязі виготовлене 10.12.2019 року.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_7 , прож. АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (в/ч польова пошта НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ 07747966, АДРЕСА_2 .
		 
		 
		 
		 
		Суддя Ленінського 
		районного суду 
		м. Кіровограда                        Ірина Миколаївна Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...