Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/2936/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано судом: 10.12.2019. Зареєстровано: 11.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2019.
Дата набрання законної сили: 09.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		10 грудня 2019 рокум. Ужгород№ 307/2936/19 
		Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого Плеханової З.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов`язання вчинити дії,-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до Тячівського районного суду Закарпатської області яким     просить :
		1.Визнати протиправною бездіяльність Тячівського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України у Закарпатській області, що міститься у листі № 2101.29/2121.1-19 від 06.09.2019 р. щодо не оформлення паспорта неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки.
		2.    Зобов`язати Тячівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних них.
		3.Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
		 
		Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області     від 19 вересня 2019 року     на підставі ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України, дану справу передано за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду.
		13 жовтня 2019 року вказана адміністративна справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі .
		У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.10.2019 року справу №307/2936/19 передано на розгляд судді Плехановій З.Б.
		 
		1. Позиції сторін.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 (далі - позивач), є матір`ю неповнолітнього сина - ОСОБА_2 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з метою оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки вона звернулася в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 із письмовою заявою до Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (далі - відповідач) стосовно видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки її син через його релігійні переконання відмовляється від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа. Однак, відповідач повідомив позивача та її неповнолітнього сина  -   ОСОБА_2 про  те, що паспорти у формі книжечки вже не видаються на підставі заяв громадян, а видаються виключно за рішенням суду. Позивач вважає протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки. Враховуючи вище зазначене, позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		 
		Відзив відповідача на позовну заяву до суду не надходив.
		 
		Відповідно до норм ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		 
		2. Обставини, встановлені судом.
		 
		Судом встановлено, що   ОСОБА_1 , є матір`ю неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів громадянського стану Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за відповідним записом №6.(а.с.10).
		 
		Так, 02 вересня 2019 р. позивач звернулася в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 із письмовою заявою до Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області  стосовно видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки син через його релігійні переконання відмовляється від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа.
		 
		Однак, відповідач листом №2101.29-522/2122.1-19 від 06.09.2019 р. надав відповідь про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 р. №398 здійснюється тільки на підставі рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби України у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина У країни зразка 1994 р.(а.с.13).
		 
		3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
		 
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу свого рішення та дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
		 
		Щодо позовної вимоги про визнання  протиправною бездіяльності Тячівського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України у Закарпатській області, що міститься у листі № 2101.29-522/2121.1-19 від 06.09.2019 р. щодо не оформлення паспорта неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, судом встановлено наступне.
		 
		Обґрунтовуючи свою позицію, позивач наголошує, що примушування до обробки його персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі ID картки є неправомірним втручанням в особисте життя (релігійні переконання) дитини з боку держави.
		 
		Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		 
		За приписами статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		 
		Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
		 
		Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		 
		Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		 
		Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		 
		Суд зазначає, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
		 
		Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:
		 
		Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ( далі по тексту - Конвенція), та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
		 
		Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		 
		Особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
		 
		Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі по тексту - Закон №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
		 
		Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закон №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
		 
		Відповідно до частина 1 статті 21 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
		 
		Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
		 
		Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26 червня 1992 року № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
		 
		Водночас, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
		 
		За змістом пункту 2 цієї Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією     постановою.
		 
		Відповідно до пункту 3 Постанови №302, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.
		 
		Постановою №302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
		 
		Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" (далі по тексту - Закону № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
		 
		Відповідно до статті 2 Закону № 2297-VI, персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		 
		Відповідно до частини 5, 6 статті 6 Закону №2297-VI, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.     Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		 
		Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.
		 
		При цьому, суд зазначає, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
		 
		Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати право використання традиційних методів ідентифікації особи.
		 
		У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; ….
		 
		За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну закон є автономним, та до якості закону ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном закон … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності та передбачуваності.
		 
		Таким чином, норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
		 
		Крім того, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine    від 14 червня 2007 року). Встановлення обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження.
		 
		Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі Radio AG and Others v. Switzerland    від 28 березня 1990 року).
		 
		Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
		 
		Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
		 
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 серед іншого вказано, що ознаками типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
		 
		Отже, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, дана справа є типовою та в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі дійшла висновку:
		 
		позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
		 
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача діяло два нормативних акти: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина третя статті 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
		 
		Водночас, суд з приводу вимоги про визнання відмови протиправною констатує наступне.
		 
		Закон України "Про Єдиний державний демографічний  реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу  чи її спеціальний  статус" від 20.11.2012 року (Далі- Закон № 5792 ) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
		 
		Відповідно до ст. 13 Закону № 5792 паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
		 
		Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
		 
		 У відповідності до статті 21 Закону № 5792 (Паспорт громадянина України):
		 
		1. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
		 
		2. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.
		 
		Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		3. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років.
		 
		4. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
		 
		5. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
		 
		25 березня 2015 року КМУ прийняв Постанову  № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України",  ( Далі- Постанова № 302), яка розроблена на виконання  частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" .
		 
		Також, пунктом 2 цієї постанови запроваджено з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503 від 26.06.1992.
		 
		Пунктом 3 цієї постанови установлено,
		 
		- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
		 
		Постановою КМУ від 26 жовтня 2016 року № 745 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 було встановлено:
		 
		Запровадити із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
		 
		з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
		 
		з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
		 
		3. Установити, що:
		 
		до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки;
		 
		прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;
		 
		паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано."
		 
		На підставі вищенаведених вимог з 01 листопада 2016 року всі без винятку територіальні органи/підрозділи ДМС остаточно припинили приймання документів на оформлення паспортів громадянина України як зразка 1994 року, так і у формі картки, що не містить безконтактного електронного носія. Із цієї дати (1 листопада 2016 року) паспорт громадянина України повинен оформлятися (чи то вперше, чи у зв`язку з його обміном або втратою) лише засобами Реєстру і тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
		 
		Також, слід зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" №1474-VIII від 14.07.2016, що набрав чинності з  01.10.2016, внесено зміни до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI від 20.11.2012, якими виключено можливість громадян через свої релігійні переконання відмовитись від отримання документів з імплантованим у бланк безконтактним електронним носієм, або від внесення інформації до безконтактного електронного носія, оскільки положення  стаття 16 Закону наступного змісту:
		 
		"Особам, які через свої релігійні переконання відмовляються від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа, гарантується право на відмову від отримання такого документа або від внесення інформації до безконтактного електронного носія. Таке право реалізується шляхом подання заяви до відповідного центрального органу виконавчої влади про відмову від отримання документа, що містить безконтактний електронний носій, або від внесення інформації до такого носія. У цьому випадку особі у порядку та строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, видається відповідний документ, що не містить безконтактного електронного носія, чи задовольняється заява про відмову від внесення інформації до такого носія."
		 
		було виключено.
		 
		Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України  , де вказано:
		 
		" Відповідно до  статті  5  Закону  України  "Про громадянство України" ( 1636-12 ) Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:      1.  Затвердити  Положення  про паспорт громадянина України та Положення  про  паспорт  громадянина  України для виїзду за кордон .
		 
		В статті 5 Закону  України  "Про громадянство України"( 1636-12 ) вказано: Документами, які   підтверджують   громадянство   України,  є паспорт громадянина України,  а для  осіб  віком  до  16  років  - свідоцтво про народження.  
		 
		Зразки та  порядок  видачі  паспорта  громадянина  України та свідоцтва про  народження  визначаються  положеннями  про  паспорт громадянина    України    та   свідоцтво   про   народження,   які затверджуються Верховною Радою України.
		 
		 Однак, Закон  України  "Про громадянство України" ( 1636-12) втратив чинність на підставі Закону    N 2235-III ( 2235-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 13, ст.65.
		 
		 Наразі діє Закон N 2235-III ( 2235-14 ) від 18.01.2001 року "Про громадянство", який набув чинності 01.03.2001 року, де   стаття 5, яка містить перелік документів, що підтверджують громадянство України  викладена наступним чином:
		 
		Документами, що підтверджують громадянство України, є:
		 
		1) паспорт громадянина України;
		 
		3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
		 
		4) тимчасове посвідчення громадянина України;
		 
		6) дипломатичний паспорт;
		 
		7) службовий паспорт;
		 
		8) посвідчення особи моряка;
		 
		9) посвідчення члена екіпажу;
		 
		10) посвідчення особи на повернення в Україну,
		 
		а у статті  3 якого зазначено, що Громадянами України є: серед іншого: 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
		 
		В Прикінцевих положеннях даного Закону вказано: Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:
		 
		-підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;
		 
		- забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
		 
		У відповідності до статті 6 ЗУ "Про захист персональних даних" ( Далі Закон № 2297-VI) не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		 
		Статтею 10 Закону № 2297-VI встановлено : використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону.
		 
		У Верховній Раді України зареєстровано законопроект від 20.02.2019 № 10071 , необхідність подання  якого  вказано у Пояснювальній записці наступним чином:
		 
		- Беручи до уваги значний суспільний резонанс даного питання вважаємо, що воно якнайшвидше має бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус.
		 
		- Сьогодні одночасно діють Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII (далі - Постанова N 2503-XII) та Закон України від 20 листопада 2012 року N 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон N 5492-VI).
		 
		- Паспортизація громадян України здійснюється відповідно до вимог Закону N 5492-VI (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 14 липня 2016 року N 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України"), яким встановлено форму, зокрема, такого документа, як паспорт громадянина України, та вимоги/умови щодо його отримання. Зразок і технічний опис бланка паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року N 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова N 302), відповідно до якої з 01 листопада 2016 року паспорт громадянина України виготовляється лише у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого тією ж Постановою N 302.
		 
		- При цьому, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
		 
		У звязку з наявною правовою неврегулюваною законодавством ситуацією та приймаючи до уваги обовязковість врахування висновків, викладених у Постанові Великої Палати від 19.09.2018 року КМУ 03 квітня 2019 року прийняв Постанову  N 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 302", якою постановив:
		 
		1. Внести зміну до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (Офіційний вісник України, 2015 р., N 40, ст. 1188; 2016 р., N 87, ст. 2829), доповнивши його абзацом такого змісту:
		 
		"Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.".
		 
		2. Міністерству внутрішніх справ до набрання чинності цією постановою забезпечити розроблення та прийняття акта, що випливає із цієї постанови.
		 
		 Наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 року затверджений Тимчасовий порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за N 620/33591),  та який погоджений Міністром МВС України   та Головою Державної міграційної служби України.
		 
		1. Цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року N 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року N 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року N 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
		 
		2. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року N 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
		У Постанові КМУ від 4 червня 1994 р. N 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України " зазначено:
		Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р. "Про внесення змін і доповнень до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження" Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
		1. Затвердити зразок бланка громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) згідно з додатком.
		2. Головному управлінню по організації виготовлення цінних паперів і документів суворої звітності Міністерства фінансів забезпечити виготовлення у 1994 році бланків паспорта громадянина України за технічним описом та захисними характеристиками, погодженими з Міністерством внутрішніх справ і Службою безпеки.
		Отже, проаналізувавши законодавство, що стосується спірних правовідносин з врахуванням  національної та міжнародної судової практики суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому Конституцією , законами та підзаконним актами повноважень, однак з врахуванням вищевказаних Постанов Кабміну,  зобовязаний видати та оформити паспорт у вигляді книжечки.
		 
		Керуючись статтями  242-246 КАС України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		1. Позов    ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Тячівського районного відділу головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (вул. Армійська, буд. 6,м. Тячів,Закарпатська область,90500, код ЄДРПОУ 37809328)  про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов`язання вчинити дії- задовольнити частково.
		2.Зобов`язати Тячівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (вул. Армійська, буд. 6,м. Тячів,Закарпатська область,90500, код ЄДРПОУ 37809328) оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі паспортної книжечки з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних них.
		3.Стягнути з Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (вул. Армійська, буд. 6,м. Тячів,Закарпатська область,90500, код ЄДРПОУ 37809328) на    користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору  у розмірі 768,40 ( сімсот шістдесят вісім гртвень 40 коп. )  грн. сплаченого згідно квитанції №0.0.1468607800.1 від 18.09.2019 року . Прватбанк.
		В решті позовних вимог -відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду через Закарпатський окружний адмінсуд.
		 
		 
		СуддяЗ.Б.Плеханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...