Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/12846/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2019. Зареєстровано: 11.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2019.
Дата набрання законної сили: 09.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/804/2974/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                    Єдиний унікальний номер 243/12846/18    Номер провадження 22-ц/804/2974/19 
		                                               
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		04 грудня 2019 року                 Донецький апеляційний суд у складі:
		головуючого судді             Соломахи Л.І.,
		суддів                     Канурної О.Д., Агєєва О.В.,
		за участю 
		секретаря судового засідання      Самойленко Г.В.
		представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача Листопад С ОСОБА_2 О ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 243/12846/19 за позовом ОСОБА_3 до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення сум страхових виплат, що увійшли до складу спадщини, з апеляційною скаргою відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2019 року у складі судді Переверзевої Л.І., -
		В С Т А Н О В И В:
		22 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення сум страхових виплат.
		Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті вона 05 грудня 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого до складу спадщини увійшли, зокрема недоотримані страхові виплати у розмірі 37 800,99 грн., які зберігаються у Хрестівському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, які належали спадкодавцю згідно довідки № 01-03/102
		Після отримання свідоцтва про право на спадщину вона звернулася до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціальногострахування України в Донецькій області, до якого перейшли функції ліквідованого Хрестівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, з письмовою заявою про виплату їй зазначеної суми.
		Листами від 01 лютого 2018 року № 01-04.1/361 та від 11 червня 2018 року №01-04/2014 Краматорське міське відділення відмовило їй у виплаті зазначених сум, посилаючись на відсутність проходження фізичної ідентифікації за фактичною адресою місця проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а також у зв`язку з тим, що виплата недоотриманих страхових сум здійснюється відповідно до Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції", дія якої поширюється не тільки на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації (....), але і на спадкоємців у разі отримання спадщини. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду мають проводити виплати, в тому числі нарахованих, але не виплачених щомісячних страхових виплат включених в свідоцтво про право на спадщину, за наявності довідки про взяття на облік ВПО чи відмітки у паспорті про місце проживання на території, яка контролюється органами державної влади України. Для отримання позивачем недоотриманих страхових виплат у складі спадщини їй необхідно дочекатись перевірки за фактичною адресою місця проживання, підписати акт житлово-побутових умов і тільки після прийняття рішення про поновлення соціальних виплат їй відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 365 буде виплачена сума страхових виплат включених в свідоцтво про право на спадщину.
		Після цього вона звернулася за виплатою страхових сум, включених в свідоцтво про право на спадщину, за місцем своєї реєстрації як внутрішньо переміщеної особи до Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
		Проте і Слов`янське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області 17 жовтня 2018 року відмовило їй у виплаті успадкованих страхових сум, посилаючись на те, що потерпілий ОСОБА_4 за життя не мав статусу внутрішньо переміщеної особи, не звертався до органів Фонду, які розташовані на території, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження, за виплатою відповідної заборгованості по страховим виплатам, у Слов`янському відділенні не обліковується будь-яка заборгованість по страховим виплатам відносно потерпілого ОСОБА_4 Слов`янське відділення взагалі ніякого відношення до померлої особи не має, оскільки ОСОБА_4 до нього ніколи не звертався, а тому не несе ніякої відповідальності ні перед ним, ні перед спадкоємцем.
		Посилаючись на те, що:
		померлий ОСОБА_4 перебував на обліку у Хрестівському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області;
		місто Хрестівка (раніше Кіровське) Донецької області знаходиться на тимчасово окупованій території України і відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
		правонаступником Хрестівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є Краматорське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області;
		згідно статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини;
		відповідно до частини десятої статті 47 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності включаються до складу спадщини;
		на правовідносини між відповідачем і позивачем не поширюється Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 20 від 11 грудня 2014 року;
		страхові виплати, які належали потерпілому ОСОБА_4 , увійшли до складу спадщини і відповідно правовідносини між сторонами регулюються відповідними нормами ЦК України
		просила: 1. визнати незаконними дії Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті недоотриманих страхових сум у розмірі 37800,99 грн., які належать їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом;
		2. стягнути з Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на її користь недоотримані страхові виплати у сумі 37800,99 грн. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 1 - 10).
		11 липня 2019 року позивач уточнила позовні вимоги, про що подала уточнену позовну заяву, в якій просила:
		1. визнати незаконними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення щодо відмови їй у виплаті недоотриманих страхових сум у розмірі 37800,99 грн., які належать їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом; 
		2. стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення на її користь недоотримані страхові виплати у сумі 37800,99 грн. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 119 - 127).
		Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
		Стягнуто з Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 недоотримані страхові виплати в сумі 37800,99 грн., що увійшли до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, та судовий збір в розмірі 704,80 грн. (а.с. 147 - 149).
		Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя отримував у Хрестівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області страхові виплати. На дату його смерті утворилася заборгованість у сумі 37800,99 грн., яка увійшла до складу спадщини.
		Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.
		З метою отримання недоотриманих страхових виплат ОСОБА_3 звернулася до відповідача, однак листом від 01 лютого 2018 року №01-04-1/361 їй у виплаті було відмовлено у зв`язку з тим, що нормативно-правовими актами не передбачено здійснення нарахування та виплату страхових виплат потерпілим, які не перемістились на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
		Померлий ОСОБА_4 на обліку як внутрішньо переміщена особа не перебував.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником недоотриманих страхових виплат, що належали спадкодавцеві. Відсутність у померлого спадкодавця ОСОБА_4 довідки про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи не є підставою для відмови у виплаті недоотриманих страхових сум, оскільки ці виплати увійшли до складу спадщини.
		Заявлені позивачем ОСОБА_3 позовні вимоги про визнання незаконними дій Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у виплаті недоотриманих страхових сум у розмірі 37800,99 грн. не є ефективним способом захисту її прав. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. 
		Відповідно до статті 5 ЦПК України ефективним способом захисту прав ОСОБА_3 є лише стягнення з відповідача на її користь недоотриманих страхових виплат, що увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 147 - 149).
		Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення судом порушена норма статті 48 ЦПК України, якою передбачено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Отже, відповідачем у цій справі повинно виступати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке є юридичною особою. Краматорське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не має статусу юридичної особи, є відокремленим підрозділом юридичної особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Проте відповідні суми згідно резолютивної частини рішення стягнуто з Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
		Також вважає, що суд не правильно застосував норми матеріального права, зокрема частину третю розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, в якій зазначено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначається Кабінетом Міністрів України.
		Фонд соціального страхування України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, нормативно правовими актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України.
		Порядок здійснення страхових виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 29 жовтня 2014 року № 1706-VII та постановами Кабінету Міністрів України:
		- від 01 жовтня 2014 року № 509, якою затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
		- від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою встановлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
		- від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам";
		- від 10 жовтня 2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";
		- від 07 листопада 2014 року № 595, якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства. 
		Зазначеними нормативно-правовими актами не передбачено здійснення нарахування та виплати страхових виплат потерпілим (особам, які мають право на ці виплати), які не перемістилися на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі.
		Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин Україні, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильств, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав і зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, і отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Внутрішньо переміщена особа має право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання.
		Жодними нормативними актами, що регламентують порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійсненні страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольну органам державної влади територію. 
		За статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду чоловік позивача - ОСОБА_4 перебував на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Хрестівка (м. Кіровське) Донецької області, яке знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Хрестівка (м. Кіровське) Донецької області на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" переміщено із зони проведення АТО та було зареєстроване у м. Краматорськ Донецької області.
		Наказом виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2017 року № 545 діяльність відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Хрестівка (м. Кіровське) Донецької області припинено.
		Отже, особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання страхових виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України 11 грудня 2014 року прийняло постанову №20 про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, зареєстрована Міністерством юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451 (далі Порядок № 20).
		Статтею 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язкові документи для розгляду справ про страхові виплати.
		Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи виключно за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
		Управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду не мають права здійснювати страхові виплати, в тому числі внутрішньо переміщеним особам, за відсутності документів, що підтверджують право особи на страхові виплати.
		Справи про страхові виплати внутрішньо переміщених осіб з незалежних від Фонду обставин залишилися на тимчасово окупованій території Донецької області.
		У випадку відсутності у внутрішньо переміщеної особи оригіналу справи про страхові виплати Порядком №20 передбачена можливість отримувати страхові виплати за фактичним місцем проживання (перебування) за статистичними даними відомостей інформаційно-аналітичної системи Фонду на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду носять виключно інформаційно-статистичний характер.
		Законодавством України не передбачено формування, ведення чи використання відомостей інформаційно-аналітичної системі Фонду або електронної справи про страхові виплати.
		Починаючи з грудня 2014 року, потерпілі на виробництві (члени їх сімей) мали право скористатися Порядком № 20 та отримувати належні їм страхові виплати. При цьому рішення про продовження проведення раніше призначених виплат та виплату раніше нарахованих, але не виплачених страхових сум оформлюється відповідною постановою відділення Управління виконавчої дирекції Фонду, до якого звернулася внутрішньо переміщена особа. Лише такі постанови є підставою для нарахування раніше призначених страхових виплат у робочих органах виконавчої дирекції Фонду, що здійснюють свою діяльність на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
		Згідно статистичних даних інформаційно-аналітичної системі Фонду чоловік позивача у період з 01 грудня 2014 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 до будь-якого відділення, яке перемістилось на територію підконтрольну українській владі в межах Донецької області, або поза її межами із заявою про тимчасове продовження раніше призначених страхових виплат не звертався, на обліку як внутрішньо переміщена особа не перебував, відповідних документів, визначених Порядком № 20, не надавав, а тому не мав правових підстав на отримання страхових виплат за цей період.
		Фонд соціального страхування свій обов`язок щодо надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції виконав у повному обсязі, а своєчасне їх одержання  це питання, яке входить до кола повноважень самого потерпілого. 
		Померла особа ОСОБА_4 за життя своїм правом на отримання належних йому сум страхових виплат не скористався, не звернувся до робочих орган виконавчої дирекції Фонду з заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа, визначена сума підлягає коригуванню, тому виплата суми зазначеної у свідоцтві про право на спадщину здійснена бути не може (а.с. 151 - 154).
		Ухвалою Донецькогоапеляційного судувід 22жовтня 2019року заапеляційною скаргоювідповідача -Управління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни вДонецькій області відкрито апеляційне провадження (а.с. 160 - 161).
		У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 посилається на те, що під час судового засідання суд встановив належного відповідача по справі, однак при ухваленні оскаржуваного рішення допустив в резолютивній частині рішення технічну помилку, зазначивши лише Краматорське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області окремо від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, а тому посилання відповідача на незаконність рішення суду є передчасним.
		Доводи відповідача про неправильне застосування судом частини третьої розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV є необґрунтованими.
		На правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем, не поширюється Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений постановою Правління Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 20 від 11 грудня 2014 року. Страхові виплати, які належали ОСОБА_4 , увійшли до складу спадщини, а тому правовідносини між сторонами у цій цивільній справі регулюються відповідними нормами ЦК України щодо спадкування, що узгоджується з приписами частини десятої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
		Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 20 вересня 2018 року у справі №243/35/05/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та дійшла висновку, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат (а.с. 170 - 174).
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року справа була призначена до розгляду на 04 грудня 2019 року (а.с. 178 - 179).
		В судовому засіданні апеляційного суду 04 грудня 2019 року представник відповідача  Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Листопад С.О., завідувач юридичного сектору Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, який діє на підставі довіреності №07-28/05 від 02 січня 2019 року (а.с. 196), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
		Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, з`явився її представник - адвокат Шкрамада С.А., який діє на підставі ордера серії ДН № 085265, виданого 29 листопада 2019 року (а.с. 194). Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Хрестівка (м. Кіровське) Донецької області; на час його смерті утворилася заборгованість за страховими виплатами у сумі 37800,99 грн.
		Померлий ОСОБА_4 на обліку як внутрішньо переміщена особа не перебував.
		Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли в тому числі недоотримані страхові виплати у сумі 37800,99 грн., що зберігаються у Хрестівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, які належали спадкодавцю згідно довідки № 01-03/12 від 11 жовтня 2017 року, виданої Хрестівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Другої краматорської державної нотаріальної контори 05 грудня 2017 року, спадкоємцем цього майна є його дружина ОСОБА_3 (а.с. 23). 
		Посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач в апеляційній скарзі, не навів жодних заперечень щодо зазначених встановлених судом першої інстанції обставин.
		Представник відповідача у судовому засіданніапеляційного судупояснив тапро цезазначено вапеляційній скарзі,що Відділеннявиконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Хрестівка (м. Кіровське) Донецької області на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" було переміщено із зони проведення АТО та було зареєстроване у м. Краматорськ Донецької області. Наказом виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2017 року № 545 діяльність відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Хрестівка (м. Кіровське) Донецької області припинено. Хрестівське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було відокремленим підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
		Отже за таких встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення з відповідача на її користь недоотриманих ОСОБА_4 страхових виплат в сумі 37800,99 гривень, що увійшли до складу спадщини після його смерті.
		Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються статтями 1216, 1227 ЦК України. 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
		Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. 
		Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України ).
		Позивач ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 одержала свідоцтво про право на спадщину, яке видано державним нотаріусом Другої краматорської державної нотаріальної контори, згідно якого спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , 1951 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_3 , спадщина на яку видано це свідоцтво складається, зокрема, з недоотриманих страхових виплат, що зберігаються у Хрестівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, у сумі 37800,99 грн., які належали спадкодавцю згідно довідки № 01-03/12 від 11 жовтня 2017 року, виданої Хрестівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а.с. 23). 
		Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області визнає, що до теперішнього часу зазначені суми позивачу не виплачені.
		Доводи відповідача про те, що ОСОБА_5 за життя не скористався своїм правом на отримання належних йому сум страхових виплат, не звернувся до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з заявою про продовження страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа, а тому визначена сума підлягає коригуванню і виплата суми зазначеної у свідоцтві про право на спадщину не може бути здійснена, не ґрунтуються на законі.
		Відповідно до статті 1300 ЦК України зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені нотаріусом або в сільських населених пунктах - уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини лише за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину. 
		На вимогу одного із спадкоємців зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені за рішенням суду. 
		У зазначених випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. 
		Відповідно до статті 1301 ЦК України якщо буде встановлено, що особа, якій видане свідоцтво про право на спадщину, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом, свідоцтво про право на спадщину за рішенням суду визнається недійсним.
		На час розгляду справи апеляційним судом свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано ОСОБА_3 , недійсним не визнано. 
		Внесення в нього будь-яких змін за ініціативою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, крім визнання його недійсним, діючим законодавством не передбачено.
		Оскільки свідоцтво про право на спадщину є діючим, відповідач має обов`язок здійснити ОСОБА_3 виплату недоотриманих страхових виплат у сумі 37800,99 грн., що належали ОСОБА_5 та на час його смерті зберігалися у Хрестівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
		Суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність у померлого спадкодавця ОСОБА_5 довідки про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи не є підставою для відмови у здійсненні виплати недоотриманих страхових виплат у сумі 37800,99 гривень, оскільки ці виплати увійшли до складу спадщини.
		Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема частину третю розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в якій зазначено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначається Кабінетом Міністрів України, згідно постанов якого особи знаселених пунктів,на територіїяких органидержавної владитимчасово нездійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання страхових виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, також є необґрунтованими.
		Посилаючись на те, що жодними нормативними актами, що регламентують порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території, відповідач виходить з правової позиції Верховного Суду України, яка була викладена у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17.
		Проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження 14-271цс18) від цієї правової позиції відступила, зазначивши, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 квітня 2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
		Згідно з положеннями статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України).
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
		Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21 Конституції України).
		При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).
		Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
		Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (стаття 46 Конституції України).
		Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту (частина перша статті 92 Конституції України).
		За пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміна "законодавство" від 09 липня 1998 року N 12-рп/98 Конституція України значно розширила коло питань суспільного життя, що визначаються чи встановлюються виключно законами України як актами вищої після Конституції України юридичної сили в системі нормативно-правових актів. Відповідно до статті 92 Конституції України законами України мають регламентуватися найважливіші суспільні та державні інститути (права, свободи та обов`язки людини і громадянина; вибори, референдум; організація і діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади тощо).
		Разом з тим за змістом пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, виходячи з Конституції України Закон України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" від 11 липня 1996 року, як і будь-який інший закон України, - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом. Закон не може бути змінений підзаконним правовим актом.
		У межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом (стаття 117 Конституції України). Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України належать до категорії підзаконних.
		У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
		Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Як зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
		У пункті 54 цього рішення зазначено, що наведених міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдови за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів у межах своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
		Україна від зобов`язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала, оскільки у постанові Верховної Ради України N 462-VIII від 21 травня 2015 року, якою схвалено заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод", зазначено про відступ від окремих зобов`язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.
		Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 10 жовтня 2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на які посилається відповідач, регламентують порядок призначення, продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам. Проте вони не стосуються спадкоємців, які мають право на отримання неодержаних за життя померлим страхових виплат, що увійшли до складу спадщини.
		В той же час апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції, стягуючи належні позивачу суми з Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, не врахував, що Краматорське міське відділення є відокремленим підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що підтверджується як Положенням про Краматорське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке затверджено наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 30.01.2018 року № 72-04 (а.с. 71 - 74), так і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 44, а.с. 62).
		Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
		Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Відповідно до статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
		Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
		Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
		Отже, Краматорське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не може бути відповідачем у цій справі, оскільки не має статусу юридичної особи. 
		Належним відповідачем у цій справі є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке є юридичною особою, що підтверджується як Положенням про Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке затверджено наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 30.01.2018 року № 71-0Д (а.с. 63 - 70), так і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 61).
		Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області брало участь у суді першої інстанції, його інтереси представляли ОСОБА_6 на підставі довіреності № 07 - 28/05 від 02 січня 2019 року (а.с. 88) та ОСОБА_7 на підставі довіреності № 07 - 28/06 від 02 січня 2019 року (а.с. 103).
		В уточненій позовній заяві, яка надійшла до суду першої інстанції 11 липня 2019 року позивач просив стягнути відповідні суми саме з юридичної особи (а.с. 119 - 127).
		Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Стягнення належних позивачу коштів не з юридичної особи, а з відокремленого підрозділу юридичної особи, який не може бути відповідачем у справі і відповідно боржником у виконавчому провадженні, призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення відповідних недоотриманих страхових виплат, що увійшли до складу спадщини, з юридичної особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яка брала участь у розгляді цієї справи судом першої інстанції.
		Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий спосіб захисту, як визнання незаконними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення щодо відмови у виплаті недоотриманих страхових виплат не є ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки не забезпечує поновлення порушеного права та не виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав, а тому позовні вимоги про такий спосіб захисту задоволенню не підлягають.
		Європейський суд з прав людини вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).
		Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (а.с. 40).
		Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають їй відшкодуванню за рахунок відповідача.
		За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 057,20 грн. (а.с. 156, а.с. 158).
		Апеляційний суд дійшов висновку про часткове у зв`язку із порушенням норм процесуального права задоволення апеляційної скарги відповідача. Проте, враховуючи правильність висновку суду першої інстанції щодо суті спору, підстави для відшкодування відповідачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.
		Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані.
		Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнити частково.
		Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове.
		Позовні вимоги ОСОБА_3 до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення суми страхових виплат, що увійшли до складу спадщини, задовольнити частково.
		Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, юридична адреса: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Свободи, 5) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоотримані страхові виплати в сумі 37 800 (тридцять сім тисяч вісімсот) гривень 99 коп. згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 грудня 2017 року державним нотаріусом Другої краматорської державної нотаріальної контори Костюковою Н.С., після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.
		 
		Головуючий суддя:                                Л.І. Соломаха
		Судді:                                     О.Д. Канурна
		О.В. Агєєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...