Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-3617/2011 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2019.
Дата набрання законної сили: 20.11.2019
Номер судового провадження: 61-6005зп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 листопада 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 757/37554/18-ц
		провадження № 61-6005зпв18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , Обслуговуючий кооператив 
		«Дачно-будівельний кооператив «Беркут-08»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року у складі колегії суддів: Гвоздика П. О., Дербенцевої Т. П., Євтушенко О. І., Журавель В. І., Ситнік О. М., у цивільній справі за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Обслуговуючий кооператив 
		«Дачно-будівельний кооператив «Беркут-08», про визнання державного акта недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		Прокурор Ленінського району м. Севастополя у лютому 2011 року звернувся до суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради із зазначеним позовом.
		Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1 усупереч порядку, встановленому нормами земельного законодавства, всупереч інтересам держави, отримано у власність земельну ділянку рекреаційного призначення. Підставою видачі державного акта зазначено розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 грудня 2009 року № 1016-р. Як з`ясовано під час проведення прокурорської перевірки, зазначене розпорядження стосувалося затвердження проекту землеустрою з відводу земельної ділянки із встановлення меж у натурі (на місцевості) для індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1 , площею 10, 0 га, Обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Беркут-08» (далі - ОК «ДБК «Беркут-08»). На думку прокурора, зазначене розпорядження видано Севастопольською міською державною адміністрацією без належних повноважень, так як відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Позивач вважав, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави в особі уповноваженого органу Севастопольської міської ради, що дає підстави для пред`явлення вимог про витребування її з чужого незаконного володіння. Також зазначається, що відсутні звернення відповідача до органів влади чи місцевого самоврядування щодо надання спірної земельної ділянки та скасування Севастопольською міською державною адміністрацією на підставі протесту прокурора розпорядження про надання спірної земельної ділянки.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22 листопада 2011 року у задоволенні позову прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Беркут-08», про визнання державного акта недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, зокрема шляхом визнання державного акта недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України. Порушення під час отримання оскаржуваного державного акта не встановлені. Також суд першої інстанції вважав, що позивач не довів наявність у Севастопольської міської ради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 13 вересня 2010 року № 1803-р, видане на підставі протесту прокурора, скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 листопада 2010 року.
		Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 17 січня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
		Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що лише оскарження державного акта з вимогою про визнання його недійсним без визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки відповідно до статей 152, 155 ЗК України не може бути способом захисту порушеного права.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року касаційну скаргу заступника прокурора м. Севастополя відхилено, рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 17 січня 2013 року залишено без змін.
		Ухвала суду касаційної інстанції обґрунтовувалась тим, що під час розгляду спору доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебувала у межах м. Севастополя та у складі комунальної власності, позивачем та прокурором не надано, не спростовано посилання відповідачів, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності і повноваженнями щодо розпорядження нею була наділена Севастопольська міська державна адміністрація. Доказів того, що Севастопольська міська державна адміністрація при вирішенні питання про передачу у власність членам ОК «ДБК «Беркут-08» діяла поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, ні позивачем, ні прокурором не надано. Також не підтверджено право Севастопольської міської ради розпоряджатися спірною земельною ділянкою і, як наслідок, не підтверджено, що Севастопольська міська рада має будь-яке право чи інтерес щодо спірної земельної ділянки, тому розгляд питання щодо дотримання чи недотримання порядку набуття права власності на земельну ділянку відповідно до статей 116, 118 ЗК України, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13, не може бути предметом розгляду, оскільки з цих підстав прокурором позов не заявлявся. 
		Також Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважав правильним застосування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12, оскільки прокурором не заявлені вимоги про визнання нечинним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 грудня 2009 року № 1016-р. Враховуючи, що право посвідчене державним актом і є похідним від рішення органу виконавчої влади про передачу у власність земельної ділянки, то визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа не передбачено нормою статті 152 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою про визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року
		У заяві про перегляд судових рішень у справі, поданій до Верховного Суду України у квітні 2014 року заступником Генерального прокурора України у порядку, передбаченому статтею 355 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), просить скасувати рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22 листопада 2011 року, рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 17 січня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року, постановити нове рішення про задоволення вимог позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, статей 116, 118, 152, 155 ЗК України, пункту 12 Перехідних положень ЗК України.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД УХВАЛИ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ 
		Ухвалою Верховного Суду України від 10 червня 2014 року витребувано цивільну справу № 2-3617/2011 із Гагарінського районного суду м. Севастополя. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Заяву про перегляд судових рішень разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року направлено до Апеляційного суду міста Києва копії матеріалів заяви № 61-6005зп18 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року для визначення підсудності щодо розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року витребувано із Печерського районного суду міста Києва матеріали відновленого судового провадження цивільної справи № 2-3617/2011 за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОК «ДБК «Беркут-08», про визнання державного акта недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		Згідно зі статтею 360-4 ЦПК України 2004 року суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що 27 листопада 2009 року Севастопольською міською державною адміністрацією видано розпорядження № 924 «Про затвердження матеріалів вибору та надання згоди 
		ОК «ДБК «Беркут-08» на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в районі АДРЕСА_2 будівельників для індивідуального дачного будівництва».
		Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 11 грудня 2009 року № 1016-р «Про передачу у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив 
		«Беркут-08» земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих по АДРЕСА_6» кооперативу затверджено проект землеустрою та передано у власність громадян відповідно до списку-додатка земельні ділянки, загальною площею 10, 00 га, для індивідуального будівництва.
		На підставі цього розпорядження ОСОБА_1 , як члену кооперативу, видано державний акт, серії ЯИ № 061161, на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8536900000:04:001:0202, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, площею 0, 08 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088401074.
		20 серпня 2010 року Прокуратурою міста Севастополя на адресу голови Севастопольської міської державної адміністрації внесений протест у порядку нагляду з вимогою скасувати прийняте розпорядження від 11 грудня 2009 року № 1016-р як таке, що суперечить чинному законодавству України з підстав результатів перевірки, якою встановлено, що Севастопольська міська державна адміністрація, видаючи розпорядження, вийшла за межі своїх повноважень та порушила вимоги ЗК України.
		На підставі цього протесту Севастопольською міською державною адміністрацією прийняте розпорядження від 13 вересня 2010 року № 1803-р 
		«Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 11 березня 2009 року № 1016-р». Зазначеним розпорядженням скасовано розпорядження про передачу у власність членам ОК «ДБК «Беркут-08» земельних ділянок для індивідуального будівництва на АДРЕСА_1 .
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 листопада 2010 року позовні вимоги ОК «ДБК «Беркут-08» до Севастопольської міської державної адміністрації задоволені. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 13 вересня 2009 року № 1803-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 11 березня 2009 року № 1016-р». Постанова набрала законної сили 18 квітня 2011 року.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 листопада 2010 року встановлено, що в розпорядженні № 1803-р зазначено, що ним скасовується розпорядження голови міської державної адміністрації від 11 березня 2009 року № 1016-р «Про передачу у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Беркут-08» земельних ділянок, площею 10, 0 га, для індивідуального дачного будівництва, розташованих по АДРЕСА_1 , проте розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації з таким номером, датою та назвою не існує.
		Короткий зміст судових рішень, наданих Верховному Суду України як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2014 року у справі № 6-1973ск14, наданою для порівняння, відмовлено Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Херсонес-21» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Херсонес-21», Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
		Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції зробив висновок, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 12 грудня 2013 року, яким визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та витребувано на користь Севастопольської міської ради з незаконного володіння земельну ділянку, не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2014 року у справі № 6-54942ск13, наданою для порівняння, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 25 листопада 2013 року у справі за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя, поданого в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, до ОСОБА_4 , третя особа - Громадська організація «Дачне товариство «Планета Плюс», про визнання недійсним державного акта, витребування нерухомого майна.
		Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції зробив висновок, що рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 25 листопада 2013 року, яким визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0, 1000 га, розташовану у АДРЕСА_5 , ухвалене із правильним застосуванням норм матеріального права.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року у справі № 6-54136св13, наданою для порівняння, касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Херсонес-21» відхилено. Рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 03 грудня 2013 року залишено без змін.
		Залишаючи без змін рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 03 грудня 2013 року, яким визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та витребувано на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння земельну ділянку, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зробив висновок, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі № 6-169цс12 та від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки остання знаходиться у межах м. Севастополя, а тому повноваженнями на її розпорядження наділена Севастопольська міська рада.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2013 року у справі № 6-47954ск13 відмовлено ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_5 , третя особа - ОК «ДБК «Беркут-08», про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача, за касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 30 вересня 2013 року.
		Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зробив висновок, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення позову прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 з особистим клопотанням (заявою) про передачу земельної ділянки у власність до Севастопольської міської ради або Севастопольської міської державної адміністрації не зверталася, що є порушенням статті 118 ЗК України, крім того, розпорядження уповноваженої особи щодо вирішення питання про передачу безпосередньо відповідачу у власність земельної ділянки, площею 0, 0600 га, у справі відсутнє.
		За таких обставин суд касаційної інстанції зробив висновок, що в силу вимог статті 155 ЗК України апеляційний суд правомірно визнав недійсним оспорюваний державний акт на право власності на землю. Разом з тим, апеляційний суд обґрунтовано на підставі вимог статті 387 ЦК України витребував з незаконного володіння відповідача земельну ділянку. Суд касаційної інстанції також зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13, від 24 квітня 2013 року у справі № 6-14цс13, які є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
		Оцінка аргументів, викладених у заяві заступника Генерального прокурора України
		Здійснивши порівняльний аналіз оскаржуваної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року та ухвал суду касаційної інстанції, наданих заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, Верховний Суд зробив висновок про наявність різного тлумачення та застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у справах за подібних фактичних обставин.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень статей 116, 118, 152, 155, пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, Верховний Суд врахував таке.
		Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
		Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої-дев`ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
		Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
		Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
		Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. 
		Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.
		Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
		Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України (у редакціях, які були чинними на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
		Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
		Крім того, згідно з абзацом першим пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		У зв`язку із цим до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями у межах м. Севастополя здійснює Севастопольська міська рада, а не Севастопольська міська державна адміністрація.
		За таких обставин, у справі, яка переглядається, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що обраний прокурором спосіб захисту не відповідає вимогам закону з тих підстав, що визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю можливе тільки у разі визнання недійсним (незаконним) зазначеного розпорядження, на підставі якого видано цей державний акт.
		Разом із тим суди, пославшись на необґрунтованість тверджень позивача про перевищення Севастопольською міською державною адміністрацією повноважень при прийнятті рішень щодо розпорядженнями землями у межах м. Севастополя, жодних обставин і мотивів, на підставі яких зроблено такий висновок, не навели; при цьому апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у м. Севастополі, а тому висновки щодо належного розпорядника цією земельною ділянкою та законності набуття її відповідачем є необґрунтованими.
		Висновки за результатами розгляду заяви
		Зважаючи на встановлення неоднакового застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції, судові рішення у справі, яка переглядається, є незаконними, ухваленими із неправильним застосуванням норм матеріального права. Верховний Суд вважає за необхідне скасувати рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22 листопада 2011 року, рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 17 січня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року із підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Керуючись статтею 360-4 ЦПК України 2004 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року задовольнити частково.
		Рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22 листопада 2011 року, рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 17 січня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
		Позов прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_6 , третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив 
		«Беркут-08», про визнання державного акта недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити частково.
		Витребувати у власність держави України в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 0800 га, розташовану у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8536400000:04:001:0202.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                               О. В. Ступак
		 
		 
		Судді                                                                                                            І. Ю. Гулейков
		 
		 
		А. С. Олійник
		 
		 
		                                                                                                                      С. О. Погрібний
		 
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...