Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 626/407/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 11.12.2019. Зареєстровано: 12.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2024
Результат оскарження 05.02.2024 Полтавський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/626/6/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016220000001032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 626/407/17
		Провадження № 1-кп/626/6/2019 
		 
		 
		Красноградський районний суд Харківської області
		 
		В И Р О К
		Іменем України 
		       
		   10 грудня 2019 року                                м.Красноград
		 
		 
		Красноградський районний суд Харківської області у складі: 
		головуючого судді:         ОСОБА_1 ,
		при секретарі:                      ОСОБА_2 , 
		за участю прокурорів:        Германа г.ю., смірнова а.о.,
		захисників:             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		обвинувачених:                      ОСОБА_5 ,           ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красноград кримінальне провадження №42016220000001032 від 22.11.2016р. за обвинуваченням:
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Станичне, Нововодолазького району, Харківської області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, на момент інкримінованого діяння виконував обов`язки першого заступника начальника Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, на даний час не працює, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
		- в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт.Сахновщина, Харківської області, громадянки України, яка має вищу освіту, вдова, на момент інкримінованого діяння обіймала посаду головного державного ревізора-інспектора управління доходів і зборів з фізичних осіб Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, на даний час працює адміністратором ФОП « ОСОБА_9 », яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судима,
		- в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до пред`явленого обвинувачення, органами досудового розслідування  ОСОБА_7 обвинувачується утому,що наказом голови ДФС України №3452-о від 20.10.2016 року на нього покладено виконання обов`язків першого заступника начальника Південної ОДНІ ГУ ДФС у Харківській області.
		Відповідно до п.2 примітки до ст.368 КК України ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		 
		ОСОБА_7 працюючи на вказаній посаді, маючи спеціальне звання радника податкової та митної справи 3 рангу, відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» будучі працівником правоохоронного органу, перебуваючи на службі, в ході здійснення своїх службових повноважень, використовуючи своє службове становище та владні повноваження скоїв злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.
		Так, наприкінці жовтня 2016 року, більш точна дата у ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , знаходячись у своєму службовому кабінеті, розташованому в адміністративній будівлі Південної ОДШ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою: Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, надав вказівку ОСОБА_8 за телефоном викликати приватного підприємця, зареєстрованого на території Сахновщинського району Харківської області ОСОБА_10 , якому по прибуттю до Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, використовуючи службове становище та власні повноваження, висунула вимогу про надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 30000 грн. за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень.
		У подальшому, 09.11.2016 року ОСОБА_7 діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_10 , та викликав до Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. Коли 10.11.2016 у денний час ОСОБА_10 прибув до Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, ОСОБА_7 скориставшись юридичною необізнаністю ОСОБА_10 , увів його в оману стосовно наявності в його діях порушень податкового законодавства, та про настання негативних для нього наслідків у вигляді проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і нарахування за результатами неї грошових стягнень. Таким чином, ОСОБА_7 створив умови, за яких ОСОБА_10 усвідомив, що буде вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, та повідомив, що для ненастання негативних наслідків ОСОБА_10 повинен спілкуватись з ОСОБА_8 , яка у подальшому висунула вимогу про надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 30000 грн. за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень.
		У подальшому, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе ОСОБА_7 надав вказівку ОСОБА_8 отримати від ОСОБА_10 неправомірну вигоду в сумі 30000 грн. На виконання вказівки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 15.12.2016 знаходячись в автомобілі ОСОБА_10 , який знаходився біля адміністративної будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою: Харківська область, м. Красноград, вул. Короленка, 85 шляхом вимагання отримала від останнього неправомірну вигоду в сумі 30000 грн. за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень.
		Таким чином за версією обвинувачення, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, тобто прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб неправомірної вигоди.
		Крім того повторно, наприкінці грудня, більш точна дата у ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , знаходячись у своєму службовому кабінеті розташованому в адміністративній будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою: Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, надав вказівку ОСОБА_8 викликати мешканця Сахновщинського району Харківської області ОСОБА_11 з метою отримання з останнього неправомірно вигоди за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень.
		У подальшому, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе та ОСОБА_8 , остання 30.12.2016р. виконуючи вказівку ОСОБА_7 зустрілась з ОСОБА_10 , який представляє інтереси ОСОБА_11 та за його проханням зустрівся з ОСОБА_8 , та повідомила, що ОСОБА_11 повинен передати їй та ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 20000 грн. за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень, на що в подальшому погодився ОСОБА_11 
		12.01.2017р. близько 12 годині 00 хвилин ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди, надав вказівку ОСОБА_8 , отримати в його автомобілі Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 неправомірну вигоду від ОСОБА_11 .
		Виконуючи вказівку ОСОБА_7 - ОСОБА_8 12.01.2017 близько 12 годині 20 хвилин перебуваючи в автомобілі Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_12 та яким користується ОСОБА_7 біля адміністративній будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою: Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85, отримала від ОСОБА_11 частину обумовленої неправомірної вигоди в сумі 12 000 грн.
		23.01.2017р. близько 12 годині 00 хвилин ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця спрямованого на отримання неправомірної вигоди, надав вказівку ОСОБА_8 отримати від ОСОБА_11 іншу частину неправомірної вигоди.
		В подальшому ОСОБА_8 виконуючи вказівку ОСОБА_7 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті №3, розташованому в адміністративній будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою: Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85 близько 12 годині 20 хвилин 23.01.2017 отримала від ОСОБА_11 другу частину обумовленої суми в розмірі 8 000 грн.
		В цей же день злочинна діяльність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 була припинена працівниками правоохоронних органів та ОСОБА_8 була затримана працівниками прокуратури Харківської області, які під час обшуку службового кабінету ОСОБА_8 вилучили зазначені вище кошти в розмірі 8 000 грн.
		 
		Таким чином за версією обвинувачення, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, тобто прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб неправомірної вигоди, повторно.
		Відповідно до пред`явленого обвинувачення, органами досудового розслідування  ОСОБА_8 обвинувачується утому,що наказом начальника Південної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області від 20.04.2016 №40-о призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб, майнових податків та єдиного внеску управління податків і зборів з фізичних осіб Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.
		Так, відповідно до посадової інструкції головного державного ревізора- інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб, майнових податків та єдиного внеску управління податків і зборів з фізичних осіб Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, затвердженої 07.11.2016, основним завданням головного державного ревізора-інспектора є повнота обліку платників, правильність обчислення повноти і своєчасність сплати до бюджетів податків з фізичних осіб, проведення комплексних документальних перевірок на підприємствах та в організаціях всіх форм власності та суб`єктів підприємницької діяльності.
		ОСОБА_8 працюючи на вказаній посаді, маючи спеціальне звання інспектор податкової та митної справи 1 рангу, відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» будучі працівником правоохоронного органу, перебуваючи на службі, в ході здійснення своїх службових повноважень, використовуючи своє службове становище та владні повноваження скоїла злочин у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.
		Так, наприкінці жовтня, більш точна дата у ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , виконуючи вказівку останнього, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за телефоном викликала приватного підприємця, зареєстрованого на території Сахновщинського району Харківської області ОСОБА_10 , якому по прибуттю до Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, використовуючи службове становище та власні повноваження, висунула вимогу про надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 30000 грн. за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень.
		У подальшому, 09.11.2016, виконуючи сумісний злочинний намір, ОСОБА_7 діючи з корисливих мотивів, з метою особистого та ОСОБА_8 збагачення, зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_10 , та викликав до Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. Коли 10.11.2016 у денний час ОСОБА_10 прибув до Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, ОСОБА_7 скориставшись юридичною необізнаністю ОСОБА_10 , увів його в оману стосовно наявності в його діях порушень податкового законодавства, та про настання негативних для нього наслідків у вигляді проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і нарахування за результатами неї грошових стягнень. Таким чином, ОСОБА_7 , виконуючи заздалегідь обумовлений злочинний план з ОСОБА_8 , створив умови, за яких ОСОБА_10 усвідомив, що буде вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, та повідомив, що для ненастання негативних наслідків ОСОБА_10 повинен спілкуватись з ОСОБА_8 , яка у подальшому висунула вимогу про надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 30000 грн. за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень.
		У подальшому, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , виконуючи вказівку ОСОБА_7 , 15.12.2016 року знаходячись в автомобілі ОСОБА_10 , який знаходився біля адміністративної будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою:    Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85 шляхом вимагання отримала від останнього неправомірну вигоду в сумі 30000 грн. за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень.
		Таким чином за версією обвинувачення, ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення- злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, тобто прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.
		Крім того повторно, наприкінці грудня, більш точна дата у ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , виконуючи вказівку останнього, викликала мешканця Сахновщинського району Харківської області ОСОБА_11 з метою отримання з останнього неправомірно вигоди за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень.
		У подальшому, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 30.12.2016 виконуючи вказівку ОСОБА_7 , зустрілась з ОСОБА_10 , який представляє інтереси ОСОБА_11 та за його проханням зустрівся з ОСОБА_8 , та повідомила, що ОСОБА_11 повинен передати їй та ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 20000 грн. за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень, на що в подальшому погодився ОСОБА_11 
		12.01.2017р. близько 12 годині 00 хвилин ОСОБА_7 реалізуючи спільний злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди, надав вказівку ОСОБА_8 , отримати в його автомобілі Renault Duster д/н. НОМЕР_1 неправомірну вигоду від ОСОБА_11 . Виконуючи вказівку ОСОБА_7 . ОСОБА_8 12.01.2017 близько 12 години 20 хвилин перебуваючи в автомобілі Renault Duster д/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_12 та яким користується ОСОБА_7 біля адміністративній будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою: Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85, отримала від ОСОБА_11 частину обумовленої неправомірної вигоди в сумі 12000 грн.
		23.01.2017р. близько 12 годині 00 хвилин ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця спрямованого на отримання неправомірної вигоди, надав вказівку ОСОБА_8 отримати від ОСОБА_11 іншу частину неправомірної вигоди.
		В подальшому ОСОБА_8 виконуючи вказівку ОСОБА_7 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті №3 розташованої в адміністративній будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою: Харківська область, м. Красноград, вул. Короленка, 85 близько 12 годині 20 хвилин 23.01.2017 отримала від ОСОБА_11 другу частину обумовленої суми в розмірі 8000 грн.
		В цей же день злочинна діяльність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 була припинена працівниками правоохоронних органів та ОСОБА_8 була затримана працівниками прокуратури Харківської області, які під час обшуку службового кабінету ОСОБА_8 вилучили зазначені вище кошти в розмірі 8000 грн.
		Таким чином за версією обвинувачення, ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, тобто прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене повторно.
		Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_13 свою вину у вчиненні вказаних діянь не визнали та пояснили:
		- ОСОБА_14 , що станом на 2016-2017 рік він виконував обов`язки першого заступника начальника Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, а ОСОБА_8 була в його підпорядкуванні. На прикінці 2016 року по області проходила операція «Врожай 2016» для наповнення місцевих бюджетів, в зв`язку з чим ОСОБА_8 за вказівкою керівництва викликала до ДФС приватних підприємців та фермерів для роз`яснення їм вимог податкового законодавства для правильного нарахування і сплати податків до державного бюджету. Ніяких вказівок з приводу вимагання чи отримання коштів від ОСОБА_15 чи ОСОБА_16 , він ніколи і нікому, в тому числі і ОСОБА_8 , не давав. Крім того, ці виклики були виключно добровільні, тобто якщо б хтось з осіб на такий виклик не з`явився, то ніяких заходів примусу у органів ДФС не було повноважень застосовувати, оскільки був впроваджений мораторій на перевірки. При цьому з ОСОБА_15 він спілкувався тільки один раз в січні 2017 року в своєму кабінеті з приводу оподаткування, однак ніякої розмови з приводу будь-яких коштів він з ним взагалі не вів, а ОСОБА_16 бачив кілька разів на якихось заходах, з приводу роз`яснення податкового законодавства. 
		Стосовно телефонних розмов з ОСОБА_8 з приводу абревіатури «з них всіх 2.0», то це є класифікатор податків  планові показники доходів у бюджет.
		Що стосується коштів, які у нього вилучили вдома при обшуку 23.01.2017 року, які він як потім дізнався були «мічені», то це кошти, які він зайняв напередодні, а саме в середні січня 2017р. у ОСОБА_8 для придбання скутера своїй дружині, при цьому звідки у неї ці кошти, він не цікавився і йому це не відомо.
		З приводу того, як зазначено в обвинуваченні, що він з метою отримання з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 неправомірної вигоди за не проведення перевірки їх господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахуванням за результатами неї грошових стягнень, вимагав кошти, то взагалі це не відповідає дійсності, оскільки на той період часу, ані він ані будь хто з посадових осіб ДФС не мав таких повноважень, тобто не міг призначати взагалі будь-які перевірки, оскільки на проведення будь-яких перевірок був накладений мораторій;
		- ОСОБА_8 пояснила суду, що станом на 2016-2017 рік вона працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб, майнових податків та єдиного внеску управління податків і зборів з фізичних осіб Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.
		При цьому з 2009 року по середину 2016 року вона проживала разом з ОСОБА_17 майже цивільним шлюбом, оскільки вони мали близькі стосунки довгий час, збирались разом проживати і далі, але через його вживання спиртного, сварились та розходились. На протязі цього всього часу ОСОБА_16 допомагав їй матеріально, в тому числі на навчання її сина для оплати контракту та військової кафедри. При цьому ніякою неправомірної вигоди ні в нього, ні в ОСОБА_15 вона ніколи не вимагала та від них не отримувала. 
		В кінці грудня 2016 року ОСОБА_16 дійсно приїжджав до неї кілька разів на роботу та консультувався з приводу сплати податків та нарахування заробітної плати найманим працівникам, оскільки на той час проходила операція «Урожай 2016» по роз`ясненню податкового законодавства, а оскільки він займався обробкою землі, то консультувався з нею, як правильно заплатити податки до державного бюджету, подати декларацію та укласти договори оренди. Також в ході цієї розмови ОСОБА_16 , як і раніше, запропонував їй допомогти, а саме надати частину коштів на навчання її сина в розмірі 20000 гривень, які повинен буде привезти його кум ОСОБА_11 , оскільки останній винен певну суму коштів ОСОБА_16 і щоб ОСОБА_15 не віддавав кошти ОСОБА_16 , а той в свою чергу їй, то саме ОСОБА_15 повинен передати кошти ОСОБА_16 , на оплату контракту в сумі 20000грн., оскільки на той час оплата контракту коштувала 18000грн. та 7000грн. військова кафедра. На таку пропозицію вона погодилась, в зв`язку з чим ОСОБА_15 в середині січня 2017 року передав їй спочатку 12000грн., а через кілька днів ще 8000грн., коли вона отримувала ці кошти, то вважала, що це кошти від ОСОБА_16 на навчання сина.
		Крім того, оскільки ОСОБА_15 теж обробляв землю, як одноосібник, і не подавав відповідні декларації за останні кілька років, то він також був добровільно викликаний до органів ДФС для роз`яснення йому податкового законодавства, де вона йому повідомили, що в разі неподання декларацій необхідно буде сплатити адміністративний штраф в розмірі 126грн. за кожну неподану декларацію. Таким чином ОСОБА_15 до неї приїжджав на консультації кілька разів на початку 2017 року і саме при цих зустрічах, ОСОБА_15 передав їй кошти, як вона вважала від ОСОБА_16 на навчання сина, а саме 12.01.2017 року в розмірі 12000грн. та 23.01.2017 року - 8000грн., які були вилучені у неї в кабінеті в ході обшуку і частина вдома.
		При цьому ніяких перевірок щодо ОСОБА_15 , як зазначено в обвинуваченні, ані вона, ані ОСОБА_7 призначати чи проводити взагалі не могли з декількох факторів. По перше, такі перевірки можуть призначатися тільки щодо організацій, юридичних осіб та приватних підприємців, а до фізичних осіб, яким саме був ОСОБА_15 , вони взагалі не можуть призначати, тобто впливати на його індивідуальну та особисту діяльність вона не могла ніяким чином. Крім того, на призначення та проведення будь-яких перевірок органами ДФС на той час був накладений мораторій, в зв`язку з чим ніхто не міг призначати та проводити взагалі ніякі перевірки та накладати стягнення.
		Що стосується частини «мічених» коштів, знайдених у ОСОБА_7 під час обшуку 23.01.2017 року, а частину у неї вдома, то це вона може пояснити тим, що в середині січня 2017 року до неї звернувся ОСОБА_7 з приводу позичити кошти в борг на місяць, т.я. він хотів купити скутер для своєї дружини, а скільки сплатити за контракт треба було до кінця січня 2017 року, то вона дала в йому борг частину саме тих коштів, які їй передав ОСОБА_15 від ОСОБА_16 12.01.2017 року на навчання сина, а частина залишилась у неї. 
		Стосовно розмов ОСОБА_7 з нею з приводу абревіатури «2.0», то це, як вона вважає є класифікатор податків.
		При цьому ніяких вказівок ані від ОСОБА_7 ані від будь-кого іншого з приводу вимагання чи отримання коштів від ОСОБА_15 чи ОСОБА_16 , вона ніколи не отримувала, з власної ініціативи вона також ніколи кошти від них не вимагала.
		З приводу заяви ОСОБА_16 в правоохоронні органи про те, що вона начебто вимагала від нього якісь кошти, вона може пояснити це тільки тим, що це може бути образа та помста їй, оскільки вони мешкали разом тривалий час, а коли розійшлись у 2016 році через зловживання останнім спиртних напоїв, то ОСОБА_16 сказав: «Ти ще пошкодуєш що зі мною не живеш», тобто хотів їй помститися, в зв`язку з чим можливо і вигадав про кошти на навчання сина, які начеб то буде передавати ОСОБА_15 ;
		- свідок ОСОБА_11 , допитаний в судовому засіданні показав суду, що ніякі кошти у нього ніхто, ані ОСОБА_7 , ані ОСОБА_8 не вимагали. В органи ДФС він дійсно приїздив в грудні 2016 року та січні 2017 року, оскільки дзвонила ОСОБА_8 . Коли він приїхав до податкової, то вона йому почала говорити, що він обробляє окрім власної землі, ще і землю інших людей без укладання договорів, що є не законно, оскільки не сплачує за це податків, на що він став заперечувати, так як землю обробляє тільки свою, він не являється підприємцем, а всі інші податки, передбачені законом, він сплачує. Також ОСОБА_8 почала йому пояснювати, що він не подає до податкової інспекції декларації про свої доходи вже кілька років, за неподання яких передбачені штрафні санкції, тобто в разі їх неподання, необхідно буде сплатити штраф, на що він сказав, що ніякі декларації він не повинен подавати, в зв`язку з чим нікому нічого платити не збирається. Така розмова відбувалася на підвищених тонах, після чого вони по скандалили, він вийшов з її кабінету та поїхав додому, при цьому повертатися до податкової та платити будь-які штрафи, він не збирався. Також на початку січня 2017 року він також спілкувався і з ОСОБА_7 в його кабінеті, однак виключно з приводу роз`яснення податкового законодавства, ніякої розмови з приводу вимагання коштів, у нього з ОСОБА_7 , взагалі не було. 
		При цьому, через кілька днів після відвідування податкової ще у грудні 2016 року, до нього додому приїхав ОСОБА_16 разом з працівниками СБУ і сказали, що вони займаються справою щодо хабарництва у податковій в зв`язку з чим почали питати, чи вимагали в нього податківці кошти, на що той відповідав, що ні  не вимагали. Однак працівника СБУ сказали, що вони все знають, а саме що їм відомо, що його викликали до податкової, в зв`язку з чим йому необхідно написати заяву про вчинення злочину. Спочатку він не хотів та не збирався писати ніякої заяви, однак після спілкування з ними, все ж таки написа, а саме в присутності співробітників СБУ у себе дома написав відповідну заву. В даній заяві він зазначив, тільки факти, які йому стали відомі зі слів мешканців села та від ОСОБА_16 , а саме випадки вимагання грошей податківцями, в зв`язку з чим просить прийняти до них відповідні міри. При цьому в судовому засіданні пояснив, особисто у нього ніхто кошти не вимагав, в зв`язку з чим нікому ніяких штрафів, він платити не збирався і ніяких заяв в правоохоронні органи також писати не збирався, поки до нього додому не приїхали працівники СБУ. 
		Також йому відомо, що всю цю операцію щодо передачі коштів спочатку повинен був робити саме ОСОБА_16 , однак він потім дуже «запив» і це все перейшло на нього, а саме, співробітники СБУ повідомили, що буде розроблена операція по передачі коштів податківцям в два етапи і він буде той особою, замість ОСОБА_16 , що буде передавати кошти, які в нього не вимагали. При цьому він буде лише виконувати те, що йому будуть казати працівники СБУ, на що він й погодився. Всі дії були сплановані працівниками СБУ, хоча він їм не один раз говорив, що ніхто в нього кошти не вимагав і розмови про кошти взагалі не було, а говорили тільки про штраф за неподання декларації. При цьому всі перемови щодо передачі коштів та їх суми за домовленістю буде вести саме ОСОБА_16 і саме він про все домовиться, а він( ОСОБА_15 ) лише принесе і передасть кошти. Коли відбувалася передача коштів, то перед цим працівники СБУ говорили, що робити і як, все це була розробка СБУ, заяву писати не збирався, все що відбувалось, було за вказівками працівників СБУ. Також в цей період часу він разом з ОСОБА_16 їздили до м.Харква і спілкувалися там з високопосадовцями з приводу цієї ситуації, то було СБУ чи прокуратура він сказати не може, оскільки не розумів цього. Саме у м.Харкові йому високопосадовці також казали, що оскільки ОСОБА_16 «провалив всю операцію по передачі коштів», то йому треба підкріпити ту заяву ОСОБА_16 , своєю новою заявою; 
		-свідок ОСОБА_18  пояснив суду, що він є головою Багато Чернещенської сільської ради Сахновщинського району. З приводу передачі неправомірної вигоди  «хабаря» ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 , йому взагалі нічого не відомо. При цьому йому відомі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як посадові особи органу ДФС, з якими він спілкувався з приводу сплати податків та наповнення бюджету села, а ОСОБА_16 та ОСОБА_15 він знає, як місцевих жителів села, які займаються обробітком землі. В 2016-2017 роках він спілкувався з ОСОБА_8 по роботі, а саме з приводу сплати податків та заборгованості по земельним податкам, також вона запитувала у нього, хто з місцевих жителів обробляє землю і в якому обсязі. При цьому у ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , ніякої заборгованості по земельним податкам перед сільською радою, не було. Також він спілкувався і з ОСОБА_15 , однак про що були ці розмови та з якого приводу, він вже не пам`ятає. Крім того йому відомо, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 тривалий час мешкали разом, як чоловік та дружина. Більше ніякої інформації по даній справі йому не відомо;
		- свідка  ОСОБА_10 , даний склад суду безпосередньо допитати не зміг, оскільки на момент розгляду даного кримінального провадження судом, останній помер про що було повідомлено прокурором. Однак даний свідок був допитаний попереднім складом суду в судовому засіданні під технічну фіксацію його показів, що підтверджується журналами судового засідання від 01.06.2017р. та 23.06.2017р.(т.1 а.с.43-49, 55-57) за участі всіх цих же учасників процесу, в зв`язку з чим за клопотанням усіх сторін кримінального провадження, суд відтворив відповідний звукозапис вищезазначених судових засідань з його показами.
		Відповідно до цих показів, в кінці 2016 року йому зателефонувала ОСОБА_8 щоб він приїхав до податкової для розмови. Через кілька днів у нього відбулася зустріч з працівниками податкової інспекції ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , при цьому останній залякував його перевіркою його господарської діяльності з боку обласної прокуратури. В зв`язку з тим, що він не уклав договорів про оренду землі з людьми, він повинен заплатити 30000 грн. 
		Після такої розмови, він звернувся з усною заявою до органів СБУ, а саме в Лозівського відділення, де вони поспілкувались з їх співробітниками, однак заяв ніяких у нього не прийняли, а повідомили, що їм спочатку треба переконатись в цьому. Для чого вони дали йому два диктофони і за їх вказівкою він пішов на зустріч з податківцями для того щоб записати розмову вимагання грошей з боку ОСОБА_7 , що він і зробив. Одразу ж після спілкування з ОСОБА_7 він вийшов з його кабінету та повернув диктофони з записами працівникам СБУ, які знаходились поруч з податковою інспекцію. Після чого вони сказали, що спочатку послухають записи, а потім будуть вирішувати, що з ними робити, тобто приймати від нього заву чи ні, оскільки на той час він ніякої письмової заяви про вимагання грошей не писав.
		Після даний подій, через два-три дні, йому подзвонили ті ж самі працівники СБУ та сказали, що йому необхідно приїхати та написати заяву про злочин  вимагання грошей, на що він погодився. Вказану заяву він писав у СБУ м.Харків, потім його повезли до прокуратурі області, де також писав заяву про вчинення злочину. Після чого йому співробітники СБУ повідомили, що гроші він повинен буде передати однією сумою одразу ж, але на той час коштів у нього таких коштів не було. Однак через деякий час після продажу сільськогосподарської продукції - кабачків у нього з`явились гроші і він віддав ОСОБА_8 свої кошти в розмірі 30000грн. Ці кошти були його особисті, які працівники СБУ не «мітили» і момент передачі цих коштів ніяким чином не фіксувався, оскільки про їх передачу він нікому, в тому числі працівникам СБУ, не повідомляв. Це він зробив саме так, оскільки він боявся та не хотів щоб чіпали ОСОБА_8 , так як вона не має ніякого відношення до цієї справи, а тільки виконувала вимоги свого керівництва. Однак оскільки мобільні телефони прослуховувалися, то через день або два йому подзвонили працівники СБУ та сказали, що «так не робиться, оскільки він передав кошти без їх відому». Після цього через деякий час співробітники СБУ приїхали до нього додому та стали «вичитувати», тобто висловлювати своє невдоволення, що так не робиться. Таким чином, оскільки у нього з СБУ «співпраця» не вийшла, то під час цього спілкування, вони запропонували йому повідомити про інших мешканців села, кому теж дзвонили податківці, а саме щоб він показав де живе ОСОБА_11 або до ОСОБА_19 . Таким чином оскільки ОСОБА_15 він добре знав, т.я. той був його кумом, він вирішив відвезти їх саме до нього.
		Коли вониразом зпрацівниками СБУприїхали до ОСОБА_15 ,останній пояснював,що нікомунічого платитине буде,і заявутеж писатине збира-ється,оскільки вінобробляє своюземлю,але йогопрацівники СБУзапевни-ли,що йомутреба співпрацюватиз ними,на щовін черездеякий часпого-дився. Для цього перед новим роком до нього( ОСОБА_16 ) приїхали співробіт-ники СБУ з апаратурою та мікрофонами, щоб він зустрівся з ОСОБА_8 та повідомив їй що ОСОБА_15 готовий заплатити кошти для того щоб його не чіпали. До ОСОБА_8 пішов саме він, оскільки він її добре знав, т.я. у нього з нею були близькі стосунки, а з ОСОБА_15 вона не спілкувалась би, оскільки він на передодні нагрубив їй. Після зустрічі з ОСОБА_8 в кінці грудня 2016 року він віддав всю апаратуру працівникам СБУ, що було далі йому не відомо,оскільки після цього СБУ працювало тільки з ОСОБА_15 . 
		Також він додатково пояснив, що до цих подій у нього з ОСОБА_8 були близький стосунки і вони кілька років мешкали разом, в цей час він допомагав матеріально їй коштами, в тому числі на навчання її сина, оскільки вона сама його виховує. 
		Після того, як він передав гроші без відома СБУ та прокуратури і до нього через деякий час приїхали співробітники СБУ, він злякався, що його за таке «прокуратура та СБУ не пожаліють», так як в прокуратурі сказали, що він чуть «не завалив діло», тобто всю операцію і що так не робиться, а треба зробити так, щоб запис про вимагання грошей був записаний на їх апаратуру. Для цього вони приїхали перед новим роком, вдягли на нього спеціальну апаратуру з мікрофонами та відео і він спілкувався з ОСОБА_8 з приводу ОСОБА_15 , а саме що останній приїде і заплатить всі кошти, які потрібно, тобто був начеб то посередником між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 . При цьому сам ОСОБА_15 про таку зустріч його не просив, а просили співробітники СБУ, ініціатива передати кошти була саме від них. Сам ОСОБА_15 також ніяку заяву писати не збирався, однак його умовили працівники СБУ в ході спілкування з ним.
		Крім даних показів свідків, на обґрунтування винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, сторона обвинувачення посилалась на наступні докази, які в судовому засіданні були долучені та ретельно і безпосередньо досліджені судом, а саме: 
		1.Клопотання про проведення обшуку від 13.01.2017 року за місцем роботи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в адміністративній будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85;
		2.Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду від 13.01.2017 року про надання дозволу на обшук у даному приміщенні ДФС;
		3.Протоколи обшуків від 23.01.2017 року в робочих кабінетах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . ДФС №3 та №10;
		4.Доручення від 11.01.2017 року про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.36 КПК України - про проведення контролю за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту від 11.01.2017 року;
		5.Постанову про проведення контролю за вчиненням злочину-спеціального слідчого експерименту від 11.01.2017 року - огляд, помітку та вручення ОСОБА_11 заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр в сумі 12000 гривень;
		6.Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 12.01.2017 року;
		7.Протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 12.01.2017 року;
		8.Доручення від 22.01.2016 року про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.36 КПК України - спеціальне слідчого експерименту від 11.01.2017 року;
		9.Постанова про проведення контролю за вчиненням злочину-спеціального слідчого експерименту від 22.01.2017 року - огляд, помітка та вручення ОСОБА_11 заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр в сумі 8000 гривень;
		10.Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 25.01.2017 року;
		11.Протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 23.01.2017 року;
		12.Ухвала слідчого судді від 13.01.2017 року про проведення обшуку;
		13.Протокол обшуку від 23.01.2017 року за місцем мешкання ОСОБА_7 ;
		14.Ухвала суду від 13.01.2017 року про проведення обшуку;
		15.Протокол обшуку від 23.01.2017 року за місцем мешкання ОСОБА_8 ;
		16.Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.11 2016 року о 19.35 від ОСОБА_10 ;
		17.Заява ОСОБА_11 від 06.01.2017 року зареєстровано у УСБУ, щодо податківців;
		18.Протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 06.01.2017 року;
		19.Супровідний лист від заступника начальника Управління на ім`я прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області від 10.01.17р. з резолюцією ОСОБА_20 «внести відомості до ЄРДР 10.01.2017»;
		20.Висновок судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №1215 від 06.09.2017 року;
		21.Висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи №1216 містяться файли відносно ОСОБА_21 та ОСОБА_15 .
		22.Ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області про надання дозволу на проведення НСРД від 11.01.2017 року по справі №790/295т/17; від 24.11.2016 року по справі №790/9817т/16; від 24.11.2016 року по справі №790/9821т/16; від 24.11.2017 року по справі №790/9820т/16; від 24.11.2017 року по справі №790/9816т/16 та від 11.01.2017 по справі №790/294т/17;
		23.Протокол від 21 лютого 2017 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням №42016220000001032, яку проведено 30.12.2016 року стосовно головного інспектора управління доходів і зборів з фізичних осіб Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_8 ;
		24.Протокол від 21 лютого 2017 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням №42016220000001032, згідно ухвали суду №287т від 11.01.2017 року, яку проведено 12.01.2017 року та 23.01.2017 року стосовно головного інспектора управління доходів і зборів з фізичних осіб Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_8 , 
		25.Протокол від 21 лютого 2017 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням №42016220000001032, згідно ухвали суду №288т від 11.01.2017 року, яку проведено 23.01.2017 року стосовно начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7 ;
		26.Протокол від 22 лютого 2017 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням №42016220000001032, згідно ухвали суду №9393т від 24.11.2016 року, яку проведено 23.01.2017 року, стосовно начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб Південної ОДПІ ТУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7 ;
		27.Протокол від 22 лютого 2017 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням №42016220000001032, згідно ухвали суду №9396т від 24.11.2016 року, яку проведено 16.01.2017 року, стосовно головного інспектора управління доходів і зборів з фізичних осіб Південної ОДПІ ТУ ДФС у Харківській області ОСОБА_8 ;    
		28.Протокол від 22 лютого 2017 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням №42016220000001032, згідно ухвали суду №9392т від 24.11.2016 року, яку проведено 06.01.2017 року, стосовно ОСОБА_10 ;    
		29.Речові докази до висновку експертизи №3627/8301/8302 від 10.05.2018 року - лазерний компакт диск DVD-R «Datex» №DR5FAl-00456T8(iHB.№l 1059/ГВ`К»); - лазерний компакт диск DVD-R «Datex» №DR5FAl-00456T8(iHB.№l 1060/ГВ`К»); лазерний компакт диск DVD-R «VS» PSP659TL16004681; карта пам`яті micro SDHC «Transcend» 8 Gb №8200941461.
		30.Висновок судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису складено 10.05.2018 року;
		31.Висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи №1217 від 30.07.2018 року:
		32.Висновок судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису складено 22.10.2018 року;
		Аналізуючи всі вище перелічені докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину поза розумним сумнівом.
		До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.
		З урахуванням загальних вимог діючого КПК, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		   Так, в ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постійно заперечували факти вимагання та отримання ними коштів від ОСОБА_16 та ОСОБА_15 за начеб то за не проведення перевірки їх господарської діяльності. Не надано належних і допустимих доказів цьому і органами обвинувачення.
		В судовому засіданні обвинувачені та їх захисники, пославшись на норми діючого КПК України ст.85-90 КПК України та висновки Великої палати Верховного суду, подали клопотання про недопустимість наданих прокурором доказів в кримінальному провадженні, яке мотивоване тим, що в основу обвинувачення лягли відомості, які здобуті незаконним шляхом, а саме внаслідок проведення НСРД, результати проведення яких не можуть братися судом як доказ, оскільки являються недопустимими, т.я. отримані внаслідок провокації злочину, істотного порушення прав та свобод громадян, а також через не відкриття їх стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК України. 
		   Суд, дослідивши всі наявні матеріали, а також заслухавши покази допитаних осіб, вважає за можливе клопотання захисту задовольнити з таких підстав.
		Так, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3ст.368 КК України,як прийняття пропозиції та одержання, від ОСОБА_10 , службовою особою неправомірної вигоди, для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, а саме за події які начебто відбувалися 15.12.2016 року. 
		Однак, жодного належного та допустимого доказу цьому не має, оскільки з усіх вище перелічених доказів зі сторони обвинувачення на підтвердження даного факту є тільки протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.11.2016 року, який взагалі ніде не зареєстрований в установленому порядку, в зв`язку з чим суд визнає його недопустимим доказом (т.1 а.с.143-145) та пояснення самого ОСОБА_16 , допитаного попереднім складом суду, про те що він начеб то 15.12.2016 року передав ОСОБА_8 свої власні кошти в сумі 30000грн. без супроводу працівників СБУ.
		Однак такі покази ОСОБА_16 не підтверджуються жодними іншими дослідженими доказами по справі. Крім того, суд не зміг перевірити навіть ці його покази безпосередньо і допитати останнього в судовому засіданні, оскільки останній на момент розгляду справи  помер, про що було заявлено в судовому засіданні стороною обвинувачення та підтверджено іншими учасниками процесу. 
		Крім того, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3ст.368 КК України,як прийняття пропозиції та одержання, від ОСОБА_11 , службовою особою неправомірної вигоди, для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, повторно.
		При цьому відповідно до пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_11 повинен передати неправомірну вигоду в сумі 20000 гривень за не проведення перевірки його господарської діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур і не нарахування за результатами неї грошових стягнень, на що в подальшому погодився ОСОБА_11 .
		Однак ОСОБА_11 не являється фізичною особою підприємцем і господарської діяльності взагалі ніякої не веде, тобто ніякої перевірки його особистої діяльності з боку органів ДФС, не може бути. Крім того, Законом України №1728з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р. запроваджено мораторій на проведення планових та позапланових заходів зі здійснення держнагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. 
		Поряд з цим, згідно показів ОСОБА_15 , наданих в судовому засіданні, ніякої розмови з приводу передачі ОСОБА_8 неправомірної вигоди, взагалі не було, а була тільки розмова про сплату штрафу за неподання декларації. При спілкуванні з ОСОБА_7 , останній також не вів будь яких розмов з приводу вимагання коштів. При цьому відповідну заяву до органів СБУ він також написав не з власної ініціативи, а тільки після того як до нього приїхав ОСОБА_16 разом з співробітниками СБУ та повідомили що податківці вимагають кошти у інших мешканців села, а сам він не збирався писати ніякої заяви до правоохоронних органів, оскільки у нього податківці нічого не вимагали.
		Таким чином, після допиту ОСОБА_11 в судовому засіданні є очевидною провокація злочину  на надання не правомірної вигоди працівникам податкової інспекції. Це також випливає і з самої заяви ОСОБА_15 (т.1 а.с.146-178).
		Так, сама заява ОСОБА_11 згідно вхідного штемпелю, зареєстрована в УСБУ 06.01.2016 року, хоча останній власноручно поставив дату 06.01.2017 року, тобто з різницею в один рік, а реєстрації даної заяви в прокуратурі взагалі не має. Також відповідно до даної заяви суму неправомірної вигоди, яку необхідно передати ОСОБА_22 , ОСОБА_15 вказує зі слів ОСОБА_16 , оскільки ані з ОСОБА_22 ані з будь-ким іншим працівником податкової, він особисто не спілкується, оскільки у нього гроші ніхто не вимагав, все про вимагання грошей йому відомо тільки зі слів ОСОБА_16 та інших мешканців села. Суму коштів, яку необхідно буде передати ОСОБА_22 , ОСОБА_15 також дізнається зі слів ОСОБА_16 . При цьому при написанні даної заяви, ОСОБА_15 за ст.383 КПК України  за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, взагалі не попереджається. В даній заяві ОСОБА_15 також вказує, що нібито зі слів ОСОБА_16 податківці вимагають кошти. При цьому дану заву він пише 06.01.2016 року, в цей же день його і допитують, однак відповідні дані за його заявою вносять до ЄРДР лише 10.01.2017 року, що є порушенням ст.214 КПК України, яка передбачає негайне внесення таких даних до ЄРДР. Крім того, ані ні слідчий, ані ні прокурор під час проведення досудового слідства офіційно не спілкуються з ОСОБА_15 , хоча він на їх думку є головним свідком, оскільки допитує його тільки працівник СБУ, відбирає заяву також, працівник СБУ, а не працівники прокуратури.
		Відповідно до диспозиції ч.3ст.368 КК Україниоб`єктивною стороною цього злочину є одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Обвинувачена ОСОБА_8 не погодившись з пред`явленим обвинуваченням показала, що з ОСОБА_17 вони довгий час проживали майже цивільним шлюбом та мали близькі стосунки, збирались разом проживати, але через його вживання спиртного сварились та розходились. На протязі довгого часу він допомагав їй матеріально. Ніякою неправомірної вигоди ні в нього, ні в ОСОБА_15 вона не вимагала та не отримувала, а лише перед Новим роком 2017 ОСОБА_16 після розмови щодо навчання сина, запропонував надати кошти на його навчання в розмірі 20000 гривень, які повинен був передати ОСОБА_11 , так як той йому заборгував і вона погодилась, що й відбулося. Ніяких перевірок щодо ОСОБА_15 вона проводити не могла, так як той не підприємець і впливати на його діяльність не могла, тим паче призначати перевірки та накладати стягнення.
		Докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
		Вироблена концепція провокації, яка порушує п.1 ст.6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування.
		Оскільки, застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками («Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року).
		ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу. ЄСПЛ також зазначає, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди.
		Щодо ролі співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину, то ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку, чи своїми навмисними діями спровокували особу на вчинення такого злочину.
		Враховуючи ці обставини, ЄСПЛ в своєму рішенні у справі «Костовскі проти Нідерландів» від 20 листопада 1989 р. дійшов висновку, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочин, а тому немає жодних причин вважати, що без їхнього втручання злочин було б учинено. Це втручання та його використання у цьому спірному кримінальному провадженні означало, що із самого початку заявник був однозначно позбавлений права на справедливий судовий розгляд. Отже, мало місце порушення п.1 ст.6 Конвенції.
		Із досліджених судом матеріалів кримінального провадження вбачається, що свідок ОСОБА_16 та ОСОБА_15 самі були ініціаторами телефонних розмов, зустрічей, передачі коштів обвинуваченій ОСОБА_8 , що свідчить про те, що саме правоохоронні органи через ОСОБА_16 та ОСОБА_15 явно схиляли обвинувачених до протиправних дій, хоча, не було об`єктивних доказів для припущення, що ОСОБА_8 чи ОСОБА_7 займаються незаконною діяльністю. Також встановленим є факт, який підтверджується доказами по справі, що єдиним джерелом інформації щодо корупційної діяльності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були заяви ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . У справі відсутні докази, які б підтверджували, що обвинувачені раніше вчиняли діяння пов`язані з корупцією.
		Таким чином, в даному випадку судом вбачаються порушення вимог ч.3 ст.271 КПК України, згідно якої, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		В зв`язку з викладеним, проаналізувавши покази самого ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , надані в судовому засіданні, а також їх заяви в правоохоронні органи, суд вважає, що вони носили провокативний характер, який був спланований правоохоронними органами.
		У даному випадку дії свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 були спрямовані на підбурювання злочину, а тому суд вважає, що дане кримінальне провадження не існувало б без дій даних свідків. Тому їх дії є провокацією, яка порушує п.1ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод".
		Це виразилося в тому, що ОСОБА_15 взагалі не збирався писати ніякої заяви до правоохоронних органів, оскільки у нього ніхто ніяких кошів не вимагав, а написав її тільки після певного спілкування з працівниками СБУ, які приїхали до нього додому, також мають певні незрозумілості з приводу дати її написання, відповідної реєстрації та строків внесення її в ЄРДР. 
		Стосовно заяви ОСОБА_16 , то з його свідчень витікає, що він її також написав через кілька днів після офіційного звернення до СБУ, спочатку таку заяву у нього не прийняли, натомість дали два диктофони для запису розмови, і тільки через кілька днів після її прослуховування його викликали для написання письмової заяви, яка також ніякої офіційної реєстрації не пройшла.
		Самі витяги з ЄРДР, щоб достовірно перевірити підстави внесення відповідних даних до ЄРДР, дату та час внесення таких даних, суду не надано, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити цю інформацію. 
		Фактично всі докази вчинення кримінального провадження ОСОБА_8 базуються на діях та показаннях свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які виконували вказівки співробітників СБУ і ці свідчення, в силу наведених вище обставин, є сумнівними з огляду на критерії належності та допустимості доказів визначених ст.ст.86,87 КПК України, в зв`язку з чим суд визнає їх недопустимими. 
		Поряд з цим, виходячи з практики ЄСПЛ, викладеної в рішеннях у справі „Балицький проти України" від 3.11.2011 року, заява №12793/03, „Тейшейра де Кастро проти Португалії", від 9.06.1998 p., „Шабельник проти України", від 19.02.2009 p., заява № 16404/03 якими встановлено різновид доктрини „плодів отруєного дерева" коли визнаються недопустимими не лише докази які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які б не були отримані, якби не були отримані перші, суд вважає, що допустимі самі по собі докази в даному кримінальному провадженні отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		Таким чином, оскільки суд визнав недопустимим доказом заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_16 про вчинення кримінального правопорушення, головні докази обвинувачення - протоколи негласних слідчих (розшукових) дій та відеозаписи до них з участю ОСОБА_11 були отримані шляхом провокації, матеріали, що були правовою підставою негласних слідчих дій (розшукових) у встановленому порядкуст.290 КПК Українистороні захисту не відкриті, всі протоколи негласних слідчих дій та похідні від них докази, в тому числі висновки експертиз по даному кримінальному провадженні також визнаються недопустимими доказами.
		Крім того, в подальшому у вироку буде надана оцінка кожному окремому доказу з приводу його не допустимості, також з інших підстав, які можуть виступати, окремими (самостійними) та додатковим підставами для визнання їх недопустимості. 
		Так, ст.271 КПК України визначає порядок і підстави проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії як контроль за вчиненням злочину.
		Згідно з вимогами ч.7ст.271 КПКпрокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбаченихстаттею 251 КПК, зобов`язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину. Таких даних не міститься в постанові прокурора від 11 січня 2017 року.
		Відповідно до ч.1 ст.271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах: 1) контрольована поставка; 2) контрольована та оперативна закупка; 3) спеціальний слідчий експеримент; 4) імітування обстановки злочину.
		Згідно з ч.4 ст.246 КПК Українивиключно прокурормає право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		Частина 8 ст.271 КПК України встановлює, що якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.
		Відповідно до ч.1 ст.260 КПК України, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Таким чином, викладене в резолютивній частині постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, а саме те, що для отримання доказів злочинної діяльності пов`язаної з одержанням неправомірної вигоди працівниками ДФС ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановленої особи, яка для останніх отримає неправомірну вигоду, з метою перевірки спрямованості намірів останніх та спостереження за їх поведінкою, швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення, але в ній взагалі не вказується про використання аудіо- та відеоконтролю, в частині використання аудіо- та відеоконтролю, порушує вимоги ч.1 та 2 ст.258, ст.260, ч.8 ст.271 КПК України, оскільки використання аудіо- та відеоконтролю за допомогою спеціальних технічних засобів може бути здійснено лише на підставі ухвали слідчого судді.
		Однак стороною обвинувачення, в порядку передбаченому ст.290 КПК України, не відкрита ухвала слідчого судді (суду) про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а саме про надання дозволу на втручання у приватне спілкування особи, яке проводиться без її відома.
		 
		З цих же підстав, враховуючи доктрину «Плодів отруйного дерева», суд також визнає недопустимим і постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину  спеціального слідчого експеременту від 11.01.2017р. та 22.01.2017 року та відповідні протоколи огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих грошових засобів  грошових купюр від 12.01.2017 року та 23.01.2017 року.
		Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про обставини походження коштів, які видавались ОСОБА_11 для проведення спеціального слідчого експерименту  тобто для передачі ОСОБА_8 . 
		Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2017 року №5-364кс16, від 12 жовтня 2017 року №5-237кс17 та від 16.01.2019 року по справі №751/7557/15-к сформульовано правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ст.290 КПК, що полягає в наступному.
		Відповідно до частини другої статті 290КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч.ч.11, 12 ст.290 КПК).
		   Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватисьу змагальній процедурі судового розгляду.
		На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторінта права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини(далі - ЄСПЛ).
		   Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає,що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідноз принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п.1 ст.6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п.3 ст.6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року).
		    Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкритіне тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставоюїх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуальногозакону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		   Згідно з ч.1ст.86 КПКдоказ визнається допустимим, якщо він отриманийу порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.
		   За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч.1ст.89 КПК). Однаку певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати. Так, згідно з ч.2ст.89 КПКу разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляєїї можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п.1 ч.2ст.87 КПК).
		   Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.
		   Ці процесуальнірішення виступаютьправовою підставоюпроведення НСРД, з оглядуна їхфункціональне призначеннящодо підтвердженнядопусти-мостідоказової інформації,отриманої зарезультатами проведеннятаких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		   Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідуванняза ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч.2 ст.36КПК України прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		   Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей85,92,290КПК України прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуруїх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		   Крім того, системне тлумаченняст.290КПК України свідчить, що у ч.11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.
		   Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду про застосування норми правав порядку ч.4ст.442КПК України,викладений у Постанові від 16.01.2019 року, за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст.290 КПК,оскільки їхтодіне булоу розпорядженністорони обвинувачення(процесуальнідокументи небуло розсекреченона моментвідкриття стороноюобвинувачення матеріалівкримінального провадження),можуть бутивідкриті іншійстороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		   Врахування висновків Верховного Суду є обов`язковим для правозастосування судом першої інстанції, можливість відступу від них надається законом лише суду касаційної інстанції у відповідності зі змісту ст.434-1 КПК України, якою у таких випадках передбачено підстави для передачі кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної або Великої Палати Верховного Суду. При цьому питання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду з цієї підстави вирішується згідно діючого КПК України виключно судом касаційної інстанції за власною ініціативою або за клопотанням учасника провадження. 
		   Виходячи з викладеного, суд не може допустити ряд доказів по справі, оскільки на момент завершення досудового слідства та виконання вимог ст.290 КПК України їх або взагалі ще не існувало та або існували, однак вони не були розкриті сторонам кримінального провадження.
		Так, підставою для проведення НСР, стали заяви ОСОБА_16 та ОСОБА_15 про начеб то вимагання у них грошей працівниками ДФС, які судом визнані недопустимими доказами, оскільки отримані з численними порушеннями вимог діючого законодавства та шляхом провокації.
		В подальшому, саме на підставі цих заяв, правоохоронними органами були отримані і всі подальші докази, які можна визнати недопустимими, як загалом на підставі практики ЄСПЛ та доктрини «Плоди отруйного дерева», так і кожен з них окремо виходячи з того, що вони не були відкриті сторонам при виконанні вимог ст.290 КПК України, виходячи з наступного. 
		Так, прокурором в судовому засіданні, тобто вже в ході судового розгляду, надані ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області про надання дозволу на проведення НСРД від 24.11.2017 року по справі №790/9816т/16  стосовно ОСОБА_16 ; від 24.11.2016 року по справі №790/9817т/16  стосовно ОСОБА_23 ; від 24.11.2017 року по справі №790/9820т/16  стосовно ОСОБА_22 ; від 24.11.2016 року по справі №790/9821т/16  стосовно ОСОБА_22 ; від 11.01.2017 по справі №790/294т/17  стосовно ОСОБА_22 та від 11.01.2017 року по справі №790/295т/17  стосовно ОСОБА_24 (т.2 а.с.4-15).
		При цьому відповідно до матеріалів справи, досудове слідство по даному кримінальному провадженню було завершене 16.03.2017 року, в провадження Красноградського районного суду воно надійшло через кілька днів, а саме 21.03.2017 року. При цьому відповідно до вхідних штемпелів на даних ухвалах слідчого судді апеляційного суду, розсекречені вони були тільки 12.03.2018 року, тобто черезодин рікпісля завершеннядосудового слідствапо справі, а відкриті сторонам кримінального провадження були прокурором тільки 08.05.2018 року, тобто коли справа перебувала вже в суді та слухалась по суті більше одного року(т.2 а.с.1-2).
		З відповідним клопотанням про розсекречення даних ухвал, прокурор в період досудового розслідування, тобто до 16.03.2017 року, не звертався, а звернувся тільки, тоді коли справа перебувала вже в суді, близько року, а саме 21.02.2018 року, що витікає з супровідного листа СБУ прокурору прокуратури Харківської області від 13.03.2019 року, тобто процесуальний керівник під час досудового розслідування заздалегідь не ініціював процедуруїх розсекречення одночасно з результатами НСРД і не забезпечив відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.(т.2 а.с.3).     
		Також прокурором вже в ході судового розгляду справи було долучено ряд нових доказів та надано доступ до цих матеріалів, а саме до висновків ряду проведених експертиз, на які прокурор посилається, як на доказ обвинувачення, які були призначені слідчим в останній день досудового розслідування 15.03.2017 року, яких станом на момент завершення досудового розслідування 16.03.2017 року, взагалі неіснувало іне моглоіснувати, а саме:
		- 06.09.2017року було складено висновок судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №1215. Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, цей висновок був відкритий сторонам кримінального провадження тільки в судовому засіданні 02.11.2017 року, тобто через 8 місяців після направлення справи до суду(т.1 а.с.198-199, 200-204);
		-30.03.2017року було складено висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи №1216. Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, цей висновок був відкритий сторонам кримінального провадження тільки в судовому засіданні 02.11.2017 року, тобто через 8 місяців після направлення справи до суду(т.1 а.с.198-199, 205-208);
		-10.05.2018року було складено висновок судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису №3627/8301/8302, відповідно до якого: 1. Текстові відтворення змісту розмов, які зафіксовані на фонограмах №№1-41 записаних на лазерних компакт-дисках №11059/ГВ «К», №11060ЇГВ «К», відповідно, наведено у «Додатку А» до даного висновку. 2. Слова (фрази, репліки) у розмовах записаних на досліджуваних фонограмах №№9,12, 14, 18-20, 22, 24, 26, 33-40 позначені в текстах розмов (Додаток А) як «невід. 1» - вимовлені ОСОБА_7 . Слова (фрази, репліки) у розмовах, записаних на досліджуваних фонограмах №№2. 5, 7, 9-15, 18-27, 33-40 позначені в текстах розмов (Додаток А» як «Невід.2» - вимовлені ОСОБА_8 , Слова (фрази, репліки) у розмовах «Невід.4» на фонограмах №№2, 16, 21, 23, 25; «Невід.5» на фонограмах №№7, 10, 27, 28, ЗО; «Невід.6» на фонограмах №№5, 11; «Невід.7» на фонограмі №13; «Невід.8» на фонограмі №15 - вимовлені не ОСОБА_7 , не ОСОБА_8 а іншою особою (особами) 3, Програмно-апаратними засобами, що є в розпорядженні експерта, при дослідженні фонограм №№1-41 записаних на лазерних компакт- дисках №11059/ГВ «К», №11060/ГВ «К», ознак монтажу, змін, внесених під час запису чи після нього - не виявлено. Однак, встановити, чи піддавались фонограми №№1-41 монтажу в цілому не представилось можливим у зв`язку з тим, що вони, є копіями записаних за допомогою персонального комп`ютера. Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, цей висновок був відкритий сторонам кримінального провадження тільки в судовому засіданні 07.06.2018року, тобто через 1 рік 3 місяці після направлення справи до суду(т.2 а.с.142-143, 144-169);
		-30.07.2018року було складено висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи №1217. Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, він був відкритий сторонам кримінального провадження тільки в судовому засіданні 26.09.2018 року, тобто через 1 рік 6 місяців після направлення справи до суду(т.3 а.с.6-12);
		-22.10.2018року було складено висновок судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису №3626/8314/8315, відповідно до якого: 1. Текстові відтворення змісту розмов, які зафіксовані на фонограмах №№1-13 вимовлені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Однак, встановити, чи піддавались фонограми монтажу в цілому не представилось можливим у зв`язку з тим, що вони, є копіями записаних за допомогою персонального комп`ютера, а встановити природу їх походження неможливо, т.я. не встановлена оригінальність цих записів і відсутня апаратура запису. Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, цей висновок був відкритий сторонам кримінального провадження тільки в судовому засіданні 01.11.2018 року, тобто через 1 рік 8 місяці після направлення справи до суду(т.3 а.с.87-112, 113-114).
		Таким чином, не відкриття цих доказів стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, про зазначалося вище, є окремою підставою для визнання їх недопустимими. 
		Поряд зцим,відповідно допостанови Верховногосуду від31.10.2019року усправі №404/700/17,останній погодивсяз висновком апеляційної інстанції, що направлена на експертизу копія відеозапису з камери зовнішнього відеоспостереження, не є допустимим доказом, оскільки такакопія неє оригіналом. В зв`язку з чим зазначив, що оскільки, відповідно до висновку експертизи відеофонограма з оптичного диску є копією, встановити технологічні властивості відеограми за відсутності оригіналу та оригінального пристрою неможливо. При цьому в ході досудового слідства ні оригінал запису, ні записуючий пристрій та їх місцезнаходження встановлені не були, тому наданий відеозапис не може бути використаний як належний доказ, тобто як такий, що здатний своїм змістом встановлювати факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження. 
		Проаналізувавши дану позицію Верховного Суду, суд вважає що оскільки на дослідження судових криміналістичних експертиз відео-, звукозапису №3627/8301/8302 від 10.05.2018 року та №3626/8314/8315 від 22.10.2018 року, були також надані неоригінали,а копіїзаписів, по яким і проводились експертизи, що відображено в самих висновках, то це також є самостійною та окремою третьою підставою для визнання даних експертиз недопустимими.
		В зв`язку з тим, що вказані експертизи з відповідними додатками до них, на яких зафіксовані телефонні перемовини між ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , а також відео та звук повністю співпадають з протоколами за результатами проведення НСРД, а даними експертизами не встановлено природу походження цих записів, то суд визнає недопустимими також і всі протоколи за результатами проведення негласних слідчих(розшукових дій), в тому числі з урахуванням доктрини «Плоди отруйного дерева», а саме:
		-протокол НСРД від 21.02.2017 року проведений 30.12.2016 року, стосовно ОСОБА_8 (т.2 а.с.21-30);
		-протокол НСРД від 21.02.2017 року проведений 12.01.2017 року та 23.014.2017 року, стосовно ОСОБА_8 (т.2 а.с.31-52);
		-протокол НСРД від 22.02.2017 року проведений 23.01.2017 року, стосовно ОСОБА_7 (т.2 а.с.53-65);
		-протокол НСРД від 22.02.2017 року проведений за номером мобільного телефону, який належить ОСОБА_7 (т.2 а.с.66-83);
		-протокол НСРД від 22.02.2017 року проведений за номером мобільного телефону, який належить ОСОБА_8 (т.2 а.с.84-109);
		-протокол НСРД від 22.02.2017 року проведений за номером мобільного телефону, який належить ОСОБА_10 (т.2 а.с.110-118). 
		Крім того, згідно ч.3ст.252 КПК Українипротоколи про проведення негласних слідчих дій з додатками не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених негласних слідчих дій передаються прокурору. Проте вказані положення кримінально-процесуального закону слідчим також не були дотримані, оскільки відеоконтороль за особою був проведений 30.12.2016 року, 12 та 23 січня 2017 року, а відповідні протоколи, з незрозумілих причин, складено лише 21 та 22 лютого 2017 року відповідно, тобто через місяць після їх проведення.
		Згідно ч.2, 3ст.266 КПК Українитехнічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом. Проте в протоколі про результати відеоконтролю за особою від 12 січня 2017 року та від 23 січня 2017 року в якості додатків зазначено лише носії інформації. Тобто жодного посилання на технічні засоби фіксації, що були використані та первинні носії інформації, протокол не містить.
		Дослідженням змісту цих протоколів встановлено, що вони не містять будь-яких даних про те, які технічні пристрої були застосовані для фіксування інформації, кому, ким та в присутності кого такі пристрої вручались та коли, в кого, в чиїй присутності вилучались, ким, коли та в присутності кого, за допомогою якої техніки були створені вторинні носії інформації, долучені до справи. Тобто, вимоги ст.266КПК України дотримано не було, що унеможливлює встановлення достовірності представлених в таких документах інформації як доказової. Також, відсутня заява про згоду ОСОБА_15 та ОСОБА_25 на участь в НСРД.
		Так, відповідно дост.253 КПК України, особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров`я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
		В даному випадку органами досудового розслідування також були порушені вимогист.253 КПК України, щодо обов`язкового письмового повідомлення підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх захисників про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а відповідно до положеньКПК Українивони вважаються такими, що не повідомлені належним чином. Крім того, відомості щодо вчинення такої процесуальної дії, як повідомлення про внесення негласних слідчих дій відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
		В судовому засіданні прокурор також не надав суду відповідних документів.
		Таким чином, як слідує з матеріалів кримінального провадження, обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 базується на доказах, які здобуті в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування, які отримані з грубим порушенням норм КПК.
		 
		Крім того, згідно п.1 ч.1 ст.7, ч.2 ст.8 КПК Українизміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до сформованої позиції ЄСПЛ наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства» (рішення у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26.10.2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15.12.2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року.)
		Відповідно дост.87 КПК Українидокази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, є недопустимими.
		Таким чином, за відсутності даних про законність здійснення контролю за вчиненням злочину та відеоконторолю особи, враховуючи численні порушення органами досудового розслідування нормКПК Українипід час їх проведення, протокол про результати контролю за вчиненням злочину, не можуть служити допустимими доказами по справі.
		Враховуючи те, що предмети злочину, які в подальшому були піддані експертним дослідженням, були отримані з порушенням нормКПК України, тому вони не можуть бути використані у кримінальному провадженні. В свою чергу висновки експертів є похідними від них доказами, тому висновки експертів також недопустимими доказами по справі.
		Крім цього, висновки експертів є похідними доказами від доказів, отриманих з порушенням Закону, а згідно практики Європейського суду щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева», визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби небули отримані перші. Таким чином, допустимі самі пособі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		Таким чином, при розгляді справи стороною обвинувачення не надано належних доказів законності проведення негласних слідчих дій, а інші докази на які посилається прокурор складені з істотним порушенням діючого кримінально-процесуального законодавства. 
		Всі вищеперелічені долучені державними обвинувачами до матеріалів справи докази, вказують на недопустимість їх, як доказів, оскільки добуті в порушення вимог п.4 ч.2, ч.3 ст.87 КПК України, а саме - недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантується Конституцією України та законами України.
		Відповідно до вимог ст.89 КПК України - у випадку встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового засідання суд визнає цей доказ не допустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження в судовому засіданні було розпочато.
		Вказані слідчі дії були проведені із грубими порушеннями кримінального процесуального законодавства, а саме внаслідок істотного порушення прав та свобод людини відповідно до положень ст.87 КПК України, у зв`язку з чим вказані слідчі дії, в яких підсудні мали статус свідків не можуть бути досліджені в судовому засіданні та не можуть бути використані як докази.
		Оскільки, необхідно визнавати недопустимим доказом заяву ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення, головні докази обвинувачення - протоколи негласних слідчих (розшукових) дій та відеозаписи до них з участю ОСОБА_11 були отримані шляхом провокації, матеріали, що були правовою підставою негласних слідчих дій (розшукових) у встановленому порядкуст.290 КПК Українистороні захисту не відкриті, всі протоколи негласних слідчих дій та похідні від них докази, в тому числі висновки експертиз по даному кримінальному провадженню, суд також визнає недопустимими.
		Що стосується протоколів обшуків від 23.01.2017 року, проведених у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як на робочих місцях, так і за їх місцем мешкання, то суд зазначає наступне. Виходячи з доктрини «Плодів отруйного дерева», оскільки суд визнав недопустимим саму заяву ОСОБА_15 в правоохоронні органи, то всі послідуючі докази, в тому числі і ці протоколи можна визнати автоматично недопустимим. 
		Однак не дивлячись на це, суд вважає, що в будь якому випадку, ці протоколи не мають ніякого самостійного доказового значення, що є самостійною підставою не брати їх до уваги. 
		Так, 23.01.2017 року в приміщенні Красноградської ДФС, а саме в кабінеті №3 на робочому місці ОСОБА_8 підчас обшуку було виявлено та вилучено кошти в сумі 8000грн., які були ідентифіковані, як «мічені», які їй за декілька хвилин до цього передав ОСОБА_15 , начебто за для не проведення перевірки його господарської діяльності(т.1 а.с.82-87).
		Однак, сама ОСОБА_8 не заперечуючи факт отримання цих коштів 23.01.2017 року в сумі 8000грн. від ОСОБА_15 , пояснювала що це кошти, які їй пообіцяв передати ОСОБА_16 для оплати за навчання її сина, так як у них з останнім тривалий час були близькі стосунки і він постійно їй допомагав фінансово, а оскільки зі слів ОСОБА_16 , його кум ОСОБА_15 був винен йому певну суму коштів, то саме ці кошти, як вона вважала і є від ОСОБА_16 . За домовленістю з ОСОБА_16 , ОСОБА_15 спочатку повинен був передати 12000грн. і які передав 12.01.2017 року, а згодом 23.01.2017 року передав залишок 8000грн. Оскільки вона від ОСОБА_15 не вимагала ніякі кошти, як зазначено в обвинуваченні за начебто не проведення якоїсь перевірки, то іншого походження цих коштів, вона ніяким чином пояснити не може. 
		Сам ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що йому взагалі невідомо походження цих коштів, оскільки у нього ніхто з податкової ніякі кошти не вимагав, це йому відомо тільки зі слів жителів свого села та зі слів ОСОБА_16 , який і повинен був всім цим займатися та передавати кошти. Суму коштів, яку він повинен буте передати ОСОБА_8 він також дізнався від ОСОБА_16 та співробітників СБУ.
		Самого ОСОБА_16 суд допитати з цього приводу не зміг, у зв`язку з його смертю.
		Таким чином, такі покази ОСОБА_8 про походження цих коштів для навчання сина, органом обвинувачення, в судовому засіданні не спростовано.
		Крім того, суд вважає, що вказаний протокол обшуку складений з грубими порушеннями норм діючого КПК України, виходячи з наступного. Так, сторона обвинувачення посилається, що саме в ході даного обшуку було виявлено та вилучено «мічені» кошти в сумі 8000грн. Однак в даному протоколі обшуку від 23.01.2017 року на 3-му аркуші зазначено, що у ході проведення обшуку виявлено наступне: речі, документи, телефон, електронний носій  жорсткий диск, на 5-му аркуші цього ж протоколу також зазначено, що виявлені предмети,документи,телефон,електронний носій пред`явлені понятим і іншим учасникам присутнім при обшуку, тобто в виявлених речах про кошти в сумі 8000грн. взагалі не зазначається(т.1 а.с.84, 86). 
		Також 23.01.2017 року в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 також було виявлено та вилучено кошти, частина з яких були ідентифіковані, як «мічені», які за версією обвинувачення ОСОБА_15 передав ОСОБА_8 12.01.2017 року, начебто за для не проведення перевірки його господарської діяльності.
		В судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що він також ні в кого ніякі кошти не вимагав та такої вказівки також нікому не давав. В середині січня 2017 року йому для придбання скутеру не хватало певної суми коштів в зв`язку з чим він звернувся до своїх колег по роботі, а саме до ОСОБА_8 , оскільки вони разом їздили на роботу та з роботи, з приводу отримання в борг 8000грн., на що остання повідомила, що може зайняти таку суму та передала йому ці кошти. Природи походження цих коштів, а саме, що це ті кошти, які їй передав ОСОБА_15 і вони є «міченими», йому нічого не відомо.
		Сама ОСОБА_8 підтвердила покази ОСОБА_7 в тому, що вона дійсно позичила останньому 8000грн., а саме частину тих коштів, які їй передав ОСОБА_11 12.01.2017 року на навчання сина від ОСОБА_16 .
		З приводу детального походження цих коштів та пояснення ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , зазначено вище.
		Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_15 пояснював, що з ОСОБА_7 він спілкувався тільки один раз в його службовому кабінеті, при цьому будь якої розмови з ним з приводу вимагання коштів чи взагалі про будь-які кошти, в тому числі з приводу сплати штрафу, взагалі не йшло, а відбулася тільки «душевна» розмова з приводу податкового законодавства. 
		Таким чином, суд також вважає, що стороною обвинувачення, достовірно не доведено, що 8000грн., вилучені у ОСОБА_7 , це кошти саме для не проведення «неіснуючої податкової перевірки», а не кошти на навчання сина ОСОБА_8 , як матеріальна допомога від ОСОБА_16 . 
		Також 23.01.2017 року в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 було виявлено та вилучено кошти, кілка купюр з яких були ідентифіковані, як «мічені», які за версією обвинувачення ОСОБА_15 передав ОСОБА_8 12.01.2017 року, начебто за для не проведення перевірки його господарської діяльності(т.1 а.с.132-136).
		Про походження цих коштів ОСОБА_8 зазначало вище.
		Однак не дивлячись на це, суд вважає, що сам по собі факт виявлення цих коштів також не має ніякого доказового значення, оскільки стороною обвинувачення не спростовані покази ОСОБА_8 , з приводу природи походження цих коштів, що є самостійною підставою не брати його до уваги з аналогічних підстав, зазначених вище.
		Крім того, сам обшук у домоволодінні ОСОБА_8 проходив за відсутності її самої, а при обшуку були присутні її мати та син, які добровільно видали всі наявні в домоволодінні кошти та пояснили, що це кошти на навчання останнього, тобто сина ОСОБА_8 , що випливає з переглянутого відеозапису, доданого до протоколу обшуку, що підтверджує версію самої ОСОБА_8 з приводу природи походження цих коштів. 
		Що стосується всіх інших протоколі обшуків від 23.01.2017 року, проведених в робочому кабінеті ОСОБА_7 та в його автомобілі, то там будь-яких документів чи речей, які б мали доказове значення, не виявлено, крім того виходячи з доктрини «Плодів отруйного дерева», цей доказ суд також визнає недопустимим. 
		 
		Відповідно до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведенності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		   Таким чином, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15, провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387).
		   Згідно зі ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
		   Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		   Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення. 
		   Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		   Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		   Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, що узгоджується з практикою ЄСПЛ в праві справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості» вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Згідно з вимогами ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.92КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора.
		Згідно ст.94КПК України суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		При цьому, жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Відповідно до ст.370КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема положеннями ст.91 та ст.94 КПК України.
		Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
		Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст.ст.17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог ст.ст.91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
		При цьому, згідно з вимогами ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Під час судового розгляду в судовому засіданні були досліджені всі докази, надані сторонами, допитані всі свідки, заявлені стороною обвинувачення, оглянуті речові докази та розглянуті всі заявлені клопотання. При обговоренні питання про можливість завершення судового слідства, всі сторони кримінального провадження, в тому числі і сторона обвинувачення, заявили що будь-яких доповнень чи клопотань не мають і судове слідство можливо завершувати і ухвалювати вирок, на підставі долучених і досліджених доказів, які є в розпорядженні суду. 
		Відповідно до ч.3 ст.373КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Пункт 2 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.(Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		Таким чином, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст.337 КПК України, дотримавшись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		З урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України, не знайшло свого підтвердження.
		Достатніх та допустимих доказів доведення їх участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, у зв`язку із чим, у силу презумпції невинуватості, закріпленого у ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не доведена стороною обвинувачення шляхом надання допустимих доказів поза розумним сумнівом в зв`язку з чим вони повинні бути виправданими.
		При цьому суд керується положеннями ст.62 Конституції України, ч.1 ст.373 КПК України, пунктом 23 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №5від 29.06.1990року «Провиконання судамиУкраїни законодавстваі ПостановПленуму ВерховногоСуду Україниз питаньсудового розглядукримінальних справі постановленнявироку» з наступними доповненнями та змінами, відповідно до яких, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви, щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. У випадку, коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Судові витрати відповідно до ч.1 ст.126КПК України необхідно віднести на рахунок держави.
		   У зв`язку з ухваленням виправдувального вироку необхідно скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та вилучене майно повернути власникам.
		   Питання щодо речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Також відповідно до матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду від 24.01.2017 року, ОСОБА_8 була обрана міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, яка закінчилась ще 23.03.2017 року, а в подальшому не обиралась.
		Стосовно ОСОБА_7 , то відповідно до матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду від 27.01.2017 року, останньому також була обрана міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби. Однак ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09.02.2017 року вказана ухвала суду першої інстанції була скасована та обрана нова - у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення альтернативного виду - застави в розмірі 128000грн.
		Відповідно до платіжного доручення №39(#180739621) від 13.02.2017 року СФГ «МРІЯ» внесло на депозитний рахунок апеляційного суду Харківської області вказану заставу за ОСОБА_7 , що також підтверджується довідкою апеляційного суду від 14.02.2017 року.
		При цьому відповідно до ч.11 ст.182КПК України - застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. 
		Таким чином, оскільки ОСОБА_7 підлягає виправданню, то сума застави повертається заставодавцю, тобто СФГ «МРІЯ» .
		На підставі викладеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.373-376 КПК України, суд, - 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_26 та ОСОБА_27  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368КК України та виправдати у зв`язку із недоведеністю вчинення ними вказаного кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , до набрання вироком чинності, не обирати.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно:
		- вилучене 23.01.2017р. в ході обшуку адміністративної будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85, а саме: заздалегідь ідентифіковані засоби  грошові кошти в сумі 8000 гривень купюрами номіналом 500 гривень в кількості 16 штук, серії та номери купюр: ГК7424822; ВФ0230800; ГН2069638; МВ1236683; ЗГ9152121; МА6424547; ЛВ9887228; ГК3273431; АА6894274; ФЗ8494626; МА9105776; ФЗ7988014; ВЗ9895231; ФЗ2740358; ВГ2701123; АА5707833; блокнот коричневого кольору із рукописними записами; мобільний телефон SAMSUNG DUOS імеі: НОМЕР_3 та імеі: НОМЕР_4 ; зроблені змиви на ватний тампон з шафи, де виявлені грошові кошти, контрольний (чистий) ватний тампон; жорсткий диск Barracudf 7200.7 model ST3120026AS; мобільний телефон Bravis Solo імеі: НОМЕР_5 та імеі: НОМЕР_6 ; блокнот коричневого кольору із рукописними записами; два аркуші паперу із рукописними записами; відомості щодо підприємств АПК на 2 арк. формату А-4; відомості щодо підприємців АПК на 6 арк. формату А-4;
		- майно вилучене 23.01.2017р. в ході обшуку автомобілю Рено Дастер д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував біля адміністративної будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85, а саме: флеш накопичувач у дерев`яному корпусі;
		- майно, вилучене 23.01.2017р. в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_3 , а саме: зошит шкільний у клітинку із чорновими записами; грошові кошти в сумі 10000 грн. купюрами номіналом по 500 грн., серії та номери купюр: БР3263544; ВИ7060104; ЛИ6754732; ВХ2136117; ЛИ7908162; ВГ9254081; ЗД0168759; ЛА9985617; ЛА9791403; ВВ9625851; ФБ8762068; УИ2702094; ФЗ3240488; УЗ6750304; МГ6236031; ХА2372956; ХА9143272; купюри номіналом 200 грн., серії та номери купюр УА2072413; УА2072279; ПД2803358; УА2072415; УА2072414; грошові кошти в сумі 100 доларів США купюрами номіналом по 20 доларів США, серії та номери купюр: ML45684507D; ME15551347; MA15212929A; MC65417646; ML62927520C;
		- майно, вилучене 23.01.2017р. в ході обшуку за місцем мешкання  ОСОБА_28 за адресою АДРЕСА_2 , а саме: грошові кошти в сумі 5000 грн. купюрами номіналом по 500 грн., серії та номери купюр: УЖ4707300; ЗЗ2345652; ГК2090315; АА4720025; купюри номіналом 200 грн., серії та номери купюр: ПЗ9001538; КА0141586; ПЕ8831302; КА1425814; ВЧ0131472; КВ5637968; ЗГ3133600; КВ6313834; ЕИ4393761; КД0893546; ЕЕ7397890; ПБ6028378; ЕГ0256318; ЄХ0530189; ВА5543367; грошові кошти в сумі 1500 грн., купюра 500 грн. серія та номер СБ8501477; купюри номіналом по 200 грн. серії та номери купюр: ПЕ6321235; ЗВ3909705; ЗБ5121843; УП5955319; КЕ1648600; звітність про суму нарахованої заробітної плати суб`єктів підприємства на 20 арк;
		- змиви з правої та лівої долонь ОСОБА_8 на 2-ох ватних тампонах, контрольний (чистий) ватний тампон - скасувати.
		Речові доказипо справі: 
		 вилучено 23.01.2017р. в ході обшуку адміністративної будівлі Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, яка розташована за адресою Харківська область, м.Красноград, вул.Короленка, 85, майно, а саме заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові кошти в сумі 8000 гривень, які знаходяться в кімнаті речових доказів Красноградського районного суду - повернути СБ України в Харківській області;
		-жорсткий дискBarracudf7200.7modelST3120026AS, якийзнаходяться вкімнаті речовихдоказів Красноградськогорайонного суду  повернути Південній ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області; 
		- блокнот коричневого кольору із рукописними записами; мобільний телефон SAMSUNG DUOS імеі: НОМЕР_3 та імеі: НОМЕР_4 ; мобільний телефон Bravis Solo імеі: НОМЕР_5 та імеі: НОМЕР_6 ; блокнот коричневого кольору із рукописними записами; два аркуші паперу із рукописними записами; відомості щодо підприємств АПК на 2 арк. формату А-4; відомості щодо підприємців АПК на 6 арк. формату А-4, які знаходятьсяв кімнатіречових доказівКрасноградського районногосуду  повернути їх власникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
		- флеш накопичувач у дерев`яному корпусі, вилучений в автомобілі ОСОБА_7 23.01.2017 року, який повернутий ОСОБА_7  залишити у власності останнього; 
		-майно,вилучене 23.01.2017р.в ходіобшуку замісцем мешкання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_3 ,а саме:зошит шкільнийу клітинкуіз чорновимизаписами;грошові коштив сумі10000грн.та 100доларів, якізнаходяться вкімнаті речовихдоказів Красноградськогорайонного суду  повернути ОСОБА_7 ;
		- майно, вилучене 23.01.2017р. в ході обшуку за місцем мешкання  ОСОБА_28 за адресою АДРЕСА_2 ,а саме:грошові коштив сумі5000грн.та 1500грн.,звітність просуму нарахованоїзаробітної платисуб`єктів підприємствана 20арк., якізнаходяться вкімнаті речовихдоказів Красноградськогорайонного суду  повернути ОСОБА_8 ;
		- флеш накопичувачі та СD-диски з аудіо та відео спостереженням  залишити при матеріалах кримінального провадження; 
		- змиви з правої та лівої долонь ОСОБА_8 на 2-ох ватних тампонах, контрольний (чистий) ватний тампон - знищіти. 
		Грошові кошти, які були сплачені як застава за ОСОБА_14 в сумі 128000 (сто двадцять вісім тисяч) грн., сплачені відповідно до платіжного доручення №39(#180739621) від 13.02.2017 року СФГ «МРІЯ» на депозитний рахунок апеляційного суду Харківської області 02894131, код банку 37318093017215, код отримувача 820172 - повернути заставодавцю СФГ «МРІЯ» 22628667, код банку 351823, дебет рахунок №260043012467.
		Судові витрати по справі за проведення судових експертиз - віднести за рахунок держави.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...