Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/2694/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2019. Зареєстровано: 12.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 25.06.2020
Номер судового провадження: 1-кп/461/390/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019140050000093

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 461/2694/19 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 грудня 2019 року      Галицький районний суд міста Львова 
		 
		в складі:        головуючої судді              ОСОБА_1 , 
		секретар судового засідання          ОСОБА_2 
		 
		з участю         прокурора                  ОСОБА_3                             потерпілого                 ОСОБА_4 
		               представника потерпілого         ОСОБА_5 
		   обвинуваченого              ОСОБА_6 
		   та захисників                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за 12019140050000093 від 08.01.2019 року/ про обвинувачення
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		-у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		обвинувачений ОСОБА_6 , 7 січня 2019 року, приблизно о 21 год. 00 хв., перебуваючи поблизу будинку №18 на пр. Шевченка у м. Львові, вчинив хуліганство, грубо порушивши громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та виразилося у наступному. ОСОБА_6 , під дріб`язковим приводом розпочав конфлікт із потерпілим - почесним консулом Королівства Бельгії у Західному регіоні України ОСОБА_4 , під час якого, порушуючи установлені норми поведінки та моральності, не реагуючи на зауваження останнього, достовірно знаючи, що той є членом дипломатичного представництва іноземної держави в Україні, нехтуючи елементарними правилами поведінки у громадському місці , напав на потерпілого ОСОБА_4 , який саме здійснював посадку у автомобіль марки «Audi Q7», дипломатичні номерні знаки НОМЕР_1 , та наніс йому декілька ударів руками по голові та тілу, заподіявши, згідно з висновком судово-медичної експертизи №17 від 25.01.2019, струс головного мозку, що відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, синець у підборідково - шийній ділянці справа, локальні дефекти емалі в ділянці ріжучого краю 1-2 верхніх зубів зліва, рани на мочці правої вушної раковини, 2 синці на лівій кисті, 1 синець на правій кисті, які відносяться до легкого ступеня тяжкості, тобто, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.296 КК України.
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6  частково визнав свою вину у нанесенні ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, хоча вважає їх перебільшеними, такими, що не в повній мірі відповідають обставинам події. Кваліфікація його дій за ч. 1 ст.296 КК України, як хуліганство, вважає хибною, у зв`язку з відсутністю в даному випадку складу злочину. Згідний понести покарання за заподіяння легких тілесних ушкоджень. Зокрема, пояснив, що із потерпілим ОСОБА_4 знайомий доволі давно. ОСОБА_4 декілька разів був у ювелірному магазині «Колекція», в якому працює ОСОБА_6 . Крім того, ОСОБА_4 знайомий з деякими членами його сім`ї обвинуваченого. При зустрічі на вулиці вони завжди вітаються, спілкуються. Щодо інциденту 07.01.2019 р. пояснив, що близько 21:00 год. він прямував від свого магазину через проспект Шевченка додому, щоб зарядити мобільний телефон. При переході проїжджої частини помітив припаркований на пішохідному переході автомобіль марки Audi, в який сідав мужчина. Оскільки невідома особа сіла в автомобіль, проте не закрила його дверку, ОСОБА_6 підійшов до нього та зробив зауваження щодо неправильного паркування автомобіля. Лише після такого зауваження обоє впізнали одне одного. Після цього, ОСОБА_4 повідомив, що зупинився на секунду, а саме, заїхав за водою в аптеку, на що останній зазначив, що автомобіль стоїть на пішохідному переході набагато довше. Крім того, ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_4 своїми діями ставить пішоходів і інших водіїв у небезпечне становище, останньому як людині високоповажній та шанованій у Львові не личить такого робити. На додачу до цього, попросив його перепаркувати автомобіль, показавши рукою на вільні місця з правої та лівої сторони. Після цього, ОСОБА_4 перейшов на вищий тон розмови та категорично відмовився припаркувати транспортний засіб у іншому місці, повідомивши, що йому ніхто не буде вказувати. Дана словесна перепалка тривала декілька хвилин. Під час зясування стосунків, до них підійшли чоловік із жінкою, що прогулювалися із дитячою коляскою та зробили обом зауваження про те, що автомобіль загородив піший перехід і вони не можуть перейти проїжджу частину, що змусило їх перейшли дорогу у невстановленому місці. Через деякий час чоловік повернувся і, почувши зміст їх розмови, став на бік обвинуваченого та зробив ОСОБА_4 зауваження щодо паркування автомобіля у забороненому місці. Більше того, побачивши на автомобілі дипломатичні номери, вказана особа вийняла телефон і повідомила, що зараз сфотографує як у Львові паркуються дипломати. Зрозумівши, що конфлікт зайшов у тупик, ОСОБА_6 попросив цього чоловіка викликати поліцію, оскільки його телефон на той момент був розряджений. Почувши це, ОСОБА_4 , перейшовши на особисте, почав хамити йому та ображати. Крім цього, ОСОБА_4 викрикував фрази «бачив мої номера», «що мені за це буде», «викликайте кого хочете». Опісля зазначеної поведінки ОСОБА_4 , він (обвинувачений) дійсно вдарив потерпілого в область обличчя, двічі штовхнув його в груди; внаслідок цього поштовху ОСОБА_4 опинився в автомобілі. ОСОБА_6 намагався закрити двері, однак, ОСОБА_4 не давав закрити двері і вийшов з автомобіля. Коли конфлікт завершився, ОСОБА_4 повідомив що викличе поліцію, на що ОСОБА_6 погодився та сказав, що зайде додому, візьме зарядку від телефону і повернеться за 20 хв. Коли повернувся,то прибули працівники поліції,які запропонували пройти до райвідділу для надання пояснень, на що він ( ОСОБА_6 ) погодився.
		 
		Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, основними засадами судочинства в Україні  є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності.
		Вирок суду як найважливіший акт правосуддя покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		Саме насуд покладенообов`язокпід часухвалення вирокувирішити,чи маломісце діяння,у вчиненніякого обвинувачуєтьсяособа; чимістить цедіяння складкримінального правопорушення; чивинен обвинуваченийу вчиненніцього кримінальногоправопорушення; чипідлягає обвинуваченийпокаранню завчинене нимкримінальне правопорушення; чиє обставини,що обтяжуютьабо пом`якшуютьпокарання обвинуваченого,і якісаме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати і т.п. /стаття 368 КПК України/.
		При цьому,суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України, від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції та розділу VIII Конституції України.
		 
		З врахуванням норм статей 368, 370 КПК України, суд, прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статтею 296 КК України, виходячи з наступних міркувань.
		 
		Відповідно до норм статті 56КПК України  потерпілий є одним з основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення; пояснення потерпілого можуть бути складовою та різновидом доказів, а також використовуватись при здійсненні інших процесуальних прав, як під час досудового розслідування, так і в судовому розгляді для обґрунтування позиції чи думки з питань, які виникають у провадженні.
		 
		Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що 7 січня 2019 року близько 21:00 год. на дипломатичному автомобілі «Audi Q7» н.з. НОМЕР_1 , білого кольору припаркувався на куті вул. Дудаєва та пр. Шевченка у м. Львові , щоб зайти в аптеку за водою через погане самопочуття. Після чого пішов в аптеку «Доброго дня», що знаходилась поруч, а дружина залишилась у автомобілі. За 2-3 хвилини повернувшись з аптеки побачив біля свого автомобіля знайомого  ОСОБА_9 , який почав ображати його через неправильне, на його думку, паркування. У відповідь на зауваження він (потерпілий) пояснив причину зупинки , що вийшов на дві хвилини в аптеку, тому був вимушений так припаркуватись. Однак, на пояснення обвинувачений не реагував та продовжив в зухвалій формі висловлювати образи. Коли він здійснював посадку в автомобіль, ОСОБА_6 несподівано наніс як мінімум три удари кулаками в ділянку правого вуха, нижню щелепу, в ділянку лівого вуха. Внаслідок нанесених ударів він (потерпілий) вдарився головою об елементи автомобіля та на декілька секунд втратив свідомість. Побачивши це, дружина почала кричати та викликала на місце події поліцію, у зв`язку з чим ОСОБА_6 припинив свою протиправну поведінку. По прибутті патрульної поліції, учасникам інциденту було запропоновано пройти в Галицький відділ поліції. Додатково зазначив, що в присутності поліцейських ОСОБА_6 вів себе і надалі зухвало та ображав його, як людину і дипломата, оскільки добре знав його дипломатичну місію. До цього конфлікту між ним та обвинуваченим жодних неприязних стосунків ніколи між ним не було.
		 
		Суд надає віри показанням потерпілого  ОСОБА_4 , оскільки вони об`єктивно відображають обставини справи, підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом. Упереджено до обвинуваченого не відноситься та не вбачає підстав оговорювати ОСОБА_6 .
		 
		Відповідно до статей 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		 
		Винуватість  ОСОБА_6 також стверджується дослідженими безпосередньо під час судового розгляду наступними доказами, які суд вважає належними і допустимими.
		 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та приведеною до присяги, засвідчила, що 7 січня 2019 року близько 21:00 год. її чоловік ОСОБА_11 на дипломатичному автомобілі «Audi Q7» н.з. НОМЕР_1 , білого кольору припаркувався на куті вул. Дудаєва та пр. Шевченка у м. Львові та пішов в аптеку «Доброго дня», що знаходилась поруч, за водою, щоб запити таблетку; вона залишилась сидіти в автомобілі. За 2-3 хвилини, коли чоловік повернувся з аптеки до автомобіля підійшов ОСОБА_12 , який почав ображати чоловіка через те, що він неправильно припаркувався. У відповідь на що чоловік йому пояснив, що він вийшов на 2 хвилини в аптеку через погане самопочуття, тому був вимушений так припаркуватись. Однак, на його пояснення ОСОБА_6 не реагував та продовжив ображати, принижувати потерпілого в особливо зухвалій формі. Коли ОСОБА_13 почав сідати в автомобіль ОСОБА_6 наніс йому кілька ударів в голову кулаками. Внаслідок чого її чоловік вдарився головою об деталі автомобіля. Вона почала кричати та вибігла на вулицю, і побачила, що обвинувачений знову замахувався на потерпілого і штовхнув його. ОСОБА_13 весь час намагався зупинити хуліганські дії ОСОБА_6 , однак той не реагував і вів себе непристойно. Вона зателефонувала в поліцію та повідомила про даний інцидент. Через деякий час на місце події прибув патрульний екіпаж поліції і запропонував всім пройти до райвідділу для надання пояснень. В присутності поліцейських ОСОБА_6 також вів себе зухвало та ображав чоловіка, як дипломата. 
		 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що 7 січня 2019 року о 20:00 год. спільно з поліцейським ОСОБА_15 на службовому автомобілі «Тойота Пріус» заступили на чергування на території Галицького району м. Львова. Близько 21:00 год. Їм поступило повідомлення про те, що на пр. Шевченка, 18 громадянину нанесли тілесні ушкодження. Прибувши за вказаною адресою, побачили, що потерпілий ОСОБА_13 сидів в автомобілі автомобілі «Audi Q7» білого кольору; на обличчі були синці; поруч сиділа дружиною. ОСОБА_4 повідомив, що під час того, як він сідав в автомобіль, його знайомий ОСОБА_12 безпричинно з хуліганських спонукань наніс йому декілька ударів в голову. Через 2-3 хвилини підійшов чоловік, який представився ОСОБА_6 та повідомив, що саме він наніс ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Всіх учасників конфлікту було запрошено в Галицький відділ поліції. Свідок також ствердив, що ОСОБА_6 в їх присутності вів себе зухвало, ображав потерпілого, принижуючи його дипломатичний статус через неправильне паркування автомобіля. 
		 
		Суд надає віри показанням вказаних свідків, оскільки вони правдиво та об`єктивно відобразили обставини справи, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом. Свідки, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та приведені до присяги, в судовому засіданні на своїх показаннях настояли; до обвинуваченого упереджено не відносяться. Показання свідків узгоджуються з показаннями потерпілого та дослідженими доказами.
		 
		Так, даними висновку експерта про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_16 №17 від 09.01.2019 р. стверджується, що при обстеженні ОСОБА_4 лікарями травмпункту №3 м. Львова у січні 2019 р. останньому було встановлено діагноз: «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійна рана правого вуха, забій м`яких тканин підборіддя, кистей рук». Відповідно до записів індивідуальної карти амбулаторного хворого гр. ОСОБА_4 лікувався амбулаторно у лікаря невропатолога з приводу струсу головного мозку до 25 січня 2019 р. Під час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені: синець у підборідково-шийній ділянці справа, локальні дефекти емалі в ділянці ріжучого краю 1-2-го верхніх зубів зліва, рану на мочці правої вушної раковини, 2 синці на лівій кисті, 1 синець на правій кисті. Відмічені в ділянці голови тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупого предмета, могли виникнути від ударів кулаком, а синці на руках - від контакту з елементами автомобіля 07 січня 2019 p., як вказує гр. ОСОБА_4 . Травма голови у вигляді струсу головного мозку відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я. Синці та рана відносяться до легкого ступеня тяжкості.
		 
		Із висновку експерта про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_17 №127 від 05.02.2019 р. вбачається, що при проведенні первинної судово-медичної експертизи в січні 2019 року у гр-на ОСОБА_4 були виявлені: струс головного мозку, синець у підборідково-шийній ділянці справа, локальні дефекти емалі в ділянці ріжучого краю 1-2-го верхніх зубів зліва, рану на мочці правої вушної раковини, 2 синці на лівій кисті, 1 синець на правій кисті. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 07 січня 2019 року. Тілесні ушкодження, відмічені в ділянці голови, могли виникнути від ударів кулаками, а синці на руках - від контакту з елементами автомобіля, як вказує гр. ОСОБА_4 при проведенні слідчого експерименту з його участю і що зафіксовано на фотознімках №2-9 фототаблиці до «Протоколу проведення слідчого експерименту» від 01.02.2019р.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 не заперечив нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 під час конфлікту 07.01.2019р.
		 
		Суд досліджував дані відеозапису з камер відеоспостереження патрульних поліцейських, та з камери відеоспостереження закладу «МДЛ», що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Дудаєва. Зокрема, на відеозаписі («2019...0102»), який охоплює період з 21:50 год. по 21:56 год., відображено як ОСОБА_6 , перебуваючи по пр. Шевченка, 18 у м. Львові, в присутності працівників поліції некоректно та образливо спілкується ОСОБА_4 , ображаючи останнього непристойними словами. На відеозаписі («chOl...3918») відображено, як о 20:46 біля будинку №18 на пр. Шевченка припаркувався автомобіль «Audi». З 20:56 год. по 21:02 год. Відображено, як між собою спілкуються двоє осіб, один з яких, розмахує руками. 
		За обставинами події та пояснень обвинуваченого та потерпілого в судовому засіданні  саме вони є учасниками обставин, відображених на відео.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні хуліганства доведена повністю.
		 
		Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України, оскільки ОСОБА_6 вчинив хуліганство, тобто, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
		Суд не вбачає правових підстав для кваліфікації дій останнього за ст.125КК України, виходячи із наступного.
		Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
		Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
		Кримінально каране хуліганство з об`єктивноїсторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
		Обов`язковою ознакою суб`єктивноїсторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
		Виходячи із правового аналізу норми ст.296 КК України, слід прийти до висновку, що хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
		З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
		За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
		Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
		 
		Відповідно до фактичних обставин даної справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів,в ході судового розгляду встановлено, що 7 січня 2019 року, близько 21 год. 00 хв., перебуваючи на проспекті Шевченка у м.Львові, ОСОБА_6 вчинив саме хуліганські дії по відношенні до потерпілого ОСОБА_4 , грубо порушив громадський порядок, оскільки події відбувались у людному місці в центрі міста на очах у перехожих; обвинувачений ображав ОСОБА_4 , безпричинно наніс останньому тілесні ушкодження, чого сам обвинувачений ОСОБА_6 не заперечує. 
		При цьому, слід врахувати, що ОСОБА_6 було достовірно відомо, що ОСОБА_4 є почесним консулом Королівства Бельгії у Західному регіоні України та перебував на дипломатичному автомобілі, який вирізняють дипломатичні номери, що загалом відомо громадськості. Також обвинувачений бачив, що на вулиці багато перехожих, одним з яких здійснювалась відеозйомка подій на мобільний телефон, проте, ОСОБА_6 представнику дипломатичного корпусу іноземної держави, наносив удари та висловлював нецензурні образи, таким чином самостверджуючись за рахунок публічного приниження особи з певним статусом та особи похилого віку. В той час, як ОСОБА_18 не вчиняв щодо обвинуваченого будь-яких неправомірних дій, не чинив жодного опору, вів себе коректно та виховано. 
		Доводи обвинуваченого про неправильність паркування автомобіля ОСОБА_19 , в жодній мірі не виправдовують поведінки ОСОБА_6 . 
		З показів свідка ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_4 , з сукупності всіх обставин справи та досліджених доказів, показань самого ОСОБА_6 випливає, що його дії були спрямовані на порушення саме громадського порядку, оскільки посягали на правоохоронювані цінності і не були пов`язані з наявністю конфлікту особистого характеру між ним та потерпілим.
		Хуліганські дії обвинуваченого були позбавлені будь-якої необхідності, т.я. потерпілий ОСОБА_4 мав намір продовжити рух вже сідаючи в автомобіль, і самостійно припинити правопорушення, в якому його звинуватив ОСОБА_6 - у паркуванні в зоні пішохідного переходу. Проте, саме з ініціативи обвинуваченого, та його бажання показати свою вищість над порушником правил дорожнього руху, пов`язане з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки, спровокувало такий перебіг подій та настання наслідків, в т.ч. заподіяння тілесних ушкоджень.
		Державою Україна встановлено на правовому рівні спосіб вирішення випадків вчинення адміністративних правопорушень та задекларовано у Конституції України право осіб на особисту недоторканість, при цьому, визначено коло суб`єктів, які уповноважені на застосування заходів примусу до громадян у разі порушення ними встановлених правил.
		ОСОБА_6 не наділений повноваженнями працівника правоохоронного органу в сфері дотримання водіями Правил дорожнього руху. 
		 
		Україна взяла на себе обов`язок з дотримання міжнародно-правових актів, якими регламентовано недоторканість дипломатичних агентів, під час їх перебування на її території.
		 
		За змістом ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Відтак, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбаченийст.92КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме  винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		 
		Призначаючи покарання обвинуваченому  ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставини, що пом`якшують покарання  часткове визнання винуватості. Обставини, що обтяжують покарання  вчинення злочину щодо особи похилого віку. 
		 
		Відповідно до ст.10Закону України«Про основнізасади соціальногозахисту ветеранівпраці таінших громадянпохилого вікув Україні», громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.
		В свою чергу, статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
		Станом на день вчинення кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилось повних 62 роки, відтак, наявна обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , а саме: вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		Будучи тривалий час знайомим із ОСОБА_19 , який є публічною особою, часто спілкуючись з потерпілим, ОСОБА_6 не міг не знати його віку.
		Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що характеристика у  ОСОБА_6  формальна; на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері він не перебуває; раніше не судимий.
		ОСОБА_6 усвідомлює протиправність своїх дій; визнав частково свою провину, зокрема, в нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень, просив вибачення у потерпілого ОСОБА_4 , шкодує за вчиненим.
		 
		Відповідно до статті50 КК Українипокарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнізлочину,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покараннямає наметі нетільки кару,а йвиправлення засуджених,а такожзапобігання вчиненнюнових злочинівяк засудженими,так ііншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до статті 65 КК Українисуд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому  ОСОБА_6 покарання у виді арешту у межах санкції статті інкримінованого йому злочину, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні немає. Цивільний позов не заявлявся.
		Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України: DVD-R диск «Freestyle» та DVD-R «Arita» слід залишити у матеріалах кримінального провадження.
		 
		Керуючись ст.ст. 349, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.296КК України та призначити йому покарання у виді трьох місяців арешту.
		 
		Речові докази: DVD-R диск «Freestyle» та DVD-R «Arita» залишити у матеріалах кримінального провадження.
		 
		На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                         ОСОБА_1 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...