Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/5075/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2019. Зареєстровано: 12.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 03.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/807/2858/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 03.12.2019 Справа № 334/5075/16-ц
		 
		 
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний №334/5075/16        Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.
		Провадження № 22-ц/807/2858/19        Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«03» грудня 2019 року        м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого:        Дашковської А.В.,
		суддів:        Кримської О.М.,
		       Кочеткової І.В.,
		секретар:        Ващенко З.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою  ОСОБА_1  на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, третя особа: головний лікар Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради Шишка Ігор Васильович, про поновлення на роботі, стягнення грошових сум, 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі - обласна лікарня, КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня») про поновлення на роботі, стягнення грошових сум, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - головний лікар КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради Шишка І.В.
		В обґрунтування позову вказувала, що з 01 серпня 2001 року працювала лікарем анестезіологом у Запорізькій обласній клінічній лікарні, з 02 вересня 2013 року обіймала посаду заступника головного лікаря з хірургічної допомоги адміністративно-управлінського персоналу КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня».
		Наказом від 05 серпня 2016 року № 148-О її звільнено з посади за одноразове грубе порушення посадових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Підставою прийняття рішення про її звільнення з роботи стала видача довідки доценту кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету лікарю-ендоскопісту ОСОБА_2 для пред`явлення в атестаційну комісію Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації з метою проходження переатестації на вишу кваліфікаційну категорію по ендоскопії.
		Посилаючись на те, що в її діях відсутні ознаки одноразового грубого порушення трудових обов`язків, яке б могло стати підставою для звільнення, і що розірвання трудового договору відбулося з порушенням вимог ст.252 КЗпП України - без попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого вона була, просила суд визнати незаконним її звільнення з посади заступника головного лікаря хірургічної допомоги адміністративно-управлінського персоналу КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради; поновити її на вказаній посаді; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з індексацією із 05 серпня 2016 року і до дня ухвалення рішення суду; зобов`язати головного лікаря КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради Шишку І.В. відшкодувати шкоду, заподіяну КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради у зв`язку з оплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розірвання трудового договору відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Підписуючи довідку про роботу лікаря-ендоскопіста ОСОБА_2 в КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради для пред`явлення в атестаційну комісію, ОСОБА_1 , будучи заступником головного лікаря, діяла з грубим порушенням трудових обов`язків, у період службового відрядження видала документ, який містить недостовірну інформацію, а отже вчинила одноразове грубе порушення трудових обов`язків, що є підставою для звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України та відповідає встановленим обставинам і наданим доказам.
		Вирішуючи питання щодо необхідності надання первинною профспілковою організацією Вільної профспілки медичних працівників України КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради згоди на звільнення ОСОБА_1 як члена її виборного органу, суд першої інстанції дійшов висновку, що остання не є членом виборного органу первинної профспілкової організації, оскільки протокол зборів № 6 від 30 липня 2015 року про обрання її членом виборного органу є сфальсифікованим, а ОСОБА_3 є неповноважним головою вказаної профспілкової організації, тому згода на звільнення позивача не потребувалася.
		В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, неналежну оцінку тяжкості проступку, ненадання відповідачем доказів на підтвердження зазначеного ним порядку надання довідок, недоведеність шкоди, яка могла бути завдана лікарні. На думку позивачки, судом не було з`ясовано, яка саме інформація в довідці є недостовірною. Вважає, що суд дав неправильну оцінку показанням свідків, дійшов помилкового висновку про дотримання адміністрацією гарантій, встановлених ст.252 КЗпП України, при розірвання трудового договору. Дійшовши висновку про недостовірність інформації, зазначеної у підписаній нею довідці, суд не вказав, яка саме інформація є недостовірною, та не врахував, що відомості про лікарів - консультантів КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради оприлюднені на офіційному веб-сайті установи та згідно цих відомостей ОСОБА_2 проводить консультативний прийом пацієнтів у КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Проставляння на довідках реєстраційного номеру та дати документу є обов`язком працівників канцелярії, а не головного лікаря чи його заступника. 
		Докази того, що вона була ознайомлена із наданою суду відповідачем Інструкцією з діловодства - відсутні.
		Суд не дав оцінки наслідкам видачі довідки ОСОБА_2 та не врахував, що ця довідка сама по собі не могла бути підставою для зміни, виникнення або припинення правовідносин під час проходження лікарем атестації, оскільки до атестаційної комісії подається копія трудової книжки, в якій зазначено місце роботи лікаря та посада.
		Оскаржуване судове рішення не містить мотивів, за яких суд дійшов висновку про негативний вплив вчинених нею дій на престиж та авторитет лікарні. Висновки суду щодо дати підписання вказаної довідки суперечать як її доводам про підписання довідки у лютому 2016 році, так і показанням свідка ОСОБА_2 , допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що довідка була підписана нею на робочому місці, а запис «18 квітня 2016 р.» він поставив самостійно.
		Вказувала, що суд дійшов помилкового висновку про те, що вона не є членом виборного органу первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, оскільки профспілка двічі - у 2015 та 2016 роках повідомляла лікарню про обрання ОСОБА_1 до виборного органу профспілкової організації.
		Також суд не дав оцінки наявному в матеріалах справи акту перевірки від 05 жовтня 2016 року, складеному Головним управлінням Держпраці в Запорізькій області, в якому констатовані порушення частин другої та третьої статті 252 КЗпП України, допущені при звільненні ОСОБА_1 .
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За приписами статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		Відповідно до пункту 1 частини статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду (абзац 2 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року).
		Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення за порушення, яке має ознаку одноразовості, отже наказ (рішення) про звільнення має містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення.
		У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору зокрема за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Встановлено, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2001 року перебувала у трудових відносинах із КП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, де працювала лiкарем-iнтерном, з липня 2003 року - лікарем-анестезіологом, з 02 вересня 2013 року - заступником головного лікаря з хірургічної допомоги адміністративно-управлінського персоналу лікарні (т.1, а.с.9-10).
		Відповідно до посадової інструкції, затвердженої головним лікарем КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» 25 грудня 2009 року, заступник головного лікаря з хірургічної допомоги належить до професійної групи «керівники», основними функціями є організація та контроль за діагностикою, лікуванням та культурою обслуговування пацієнтів у підпорядкованих структурних підрозділах лікарні. 
		До функціональних обов`язків заступника головного лікаря з хірургічної допомоги відносяться: здійснення своїх функціональних обов`язків та забезпечення виконання закріплених за ним напрямків діяльності установи у порядку делегованих йому головним лікарем повноважень шляхом своєчасного та якісного виконання наказів, розпоряджень, інструкцій, протокольних доручень тощо.
		Заступник головного лікаря з хірургічної допомоги має право візувати документи, які входять в його компетенцію: карт стаціонарного хворого та іншої медичної документації, листків непрацездатності пацієнтів, графіки роботи та табелі обліку робочого часу працівників підпорядкованих структурних підрозділів (т.1, а.с.29-31, п.п.1, 3.1, 4, 5.2 Посадової інструкції).
		Пунктом 1.3 Посадової інструкції передбачено, що у своїй роботі заступник головного лікаря з хірургічної допомоги керується правилами внутрішнього трудового розпорядку, Статутом лікарні, відомчими нормативними актами, іншими офіційними документами та вимогами, діючим законодавством про працю, інструкціями, розпорядженнями, протокольними дорученнями керівника установи та даною посадовою інструкцією (т.1, а.с.29-30). 
		Із вимогами посадової інструкції ОСОБА_1 ознайомлена 29 серпня 2013 року, що не оспорювалося нею у судовому засіданні і підтверджується її підписом на посадовій інструкції (т.1, а.с. 31). 
		Інструкцією з діловодства КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», затвердженою Наказом головного лікаря від 22.05.2012 року №260-а, визначено, що право на створення, підписання, погодження, затвердження документів визначається актами законодавства, Статутом лікарні, положенням про її структурні підрозділи, а також посадовими інструкціями працівників лікарні (т.1, а.с.33-114, п.13 Інструкції). 
		За приписами ст.49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
		18 квітня 2016 року ОСОБА_1 видала довідку доценту кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету Грушці В.А. про те, що він працював завідуючим ендоскопічним відділенням КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради з 16 жовтня 1991 року по 09 квітня 2012 року, з 10 квітня 2012 року по теперішній час є консультантом по ендоскопії КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Довідка видана в атестаційну комісію Департаменту охорони здоров`я Запорізької облдержадміністрації з метою проходження ОСОБА_2 переатестації на вищу кваліфікаційну категорію ендоскопії. Довідка видана від імені головного лікаря Шишки І.В., а фактично підписана ОСОБА_1 (т.1, а.с.11).
		Проте, в штатному розписі КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» посада консультанта по ендоскопії відсутня.
		Згідно з доповідною запискою заступника головного лікаря КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» з кадрів Божко Н. М. від 25 липня 2016 року видана ОСОБА_2 та підписана ОСОБА_1 довідка не відповідає вимогам до цього виду документів, передбаченим Інструкцією з діловодства КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», видача довідки щодо трудової діяльності колишнього працівника лікарні не входить до компетенції заступника головного лікаря з хірургії та містить неправдиву інформацію щодо трудової діяльності (т.1, а.с.25).
		Підписана ОСОБА_1 довідка містить дані, як не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 не є працівником КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», працює в Запорізькому державному медичному університеті, в лікарні ОСОБА_2 здійснює діяльність на підставі договору про співпрацю медичного університету із КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.
		За змістом підписаної ОСОБА_1 довідки її було видано 18 квітня 2016 року, тоді як відповідно до наказу № 51 від 17 березня 2016 року у період з 21 березня 2016 року по 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 була відряджена до ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України». Власний підпис під спірною довідкою був проставлений заступником головного лікаря ОСОБА_1 біля зазначених в ній посаді та прізвища, ім`я по батькові головного лікаря ОСОБА_4 (т.1, а.с.158).
		В пояснювальній записці від 05 серпня 2016 року ОСОБА_1 із посиланням на Інструкцію по діловодству від 30.11.2011 року №1242 зазначала, що підписала довідку замість головного лікаря, якого не було на робочому місці. Зазначила, що вона не несе відповідальності за правильність оформлення та реєстрацію документів (т.1, а.с.27-28).
		Наказом № 148-О від 05 серпня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади за одноразове грубе порушення посадових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (т.1, а.с.8). Підставами для звільнення ОСОБА_1 зазначено порушення розділів 3, 4 та пункту 5.2 Посадової інструкції заступника головного лікаря з хірургічної допомоги, пункту 13 Інструкції з діловодства в КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, перевищення службових повноважень, здійснене під час відрядження, надання недостовірної інформації про відомості у штатному розписі КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.
		Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 , адміністрація лікарні обґрунтовано виходила із того, що допущені позивачем порушення стосуються форми та змісту підписаної нею довідки - офіційного документу, за відсутності повноважень на підписання довідки взагалі та у конкретну дату зокрема.
		Статутом КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, затвердженим Рішенням Запорізької обласної ради від 24.02.2011 року №36 (далі - Статут), визначено, що головний лікар лікарні керує діяльністю та несе повну відповідальність за її стан та діяльність (пункт 8.4.2) (т.1, а.с.139-146). Згідно з п.8.4.6 Статуту головний лікар розподіляє обов`язки між своїми заступниками, затверджує положення про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги та зазначаючи про те, що спірну довідку ОСОБА_1 підписувала в межах функціональних обов`язків, остання посилалась на розділ 4 Посадової інструкції, відповідно до якого у межах делегованих повноважень і компетенції заступник головного лікаря організовує роботу з добору, розстановки і використання кадрів та забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації спільно із заступником головного лікаря з кадрів.
		Проте доцент кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету Грушка В .А. станом на 18 квітня 2016 року не був співробітником КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», а отже позивач ОСОБА_1 не мала компетенції у забезпеченні своєчасного підвищення його кваліфікації.
		Зі змісту довідки вбачається, що вона видана для подання до визначеного органу - атестаційної комісії Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА та з метою проходження ОСОБА_2 атестації для підтвердження вищої кваліфікаційної категорії на посаді лікаря по ендоскопії. 
		Механізм проведення атестації лікарів, яка проводиться з метою їх професійного рівня та складності виконуваних робіт, відповідності кваліфікаційним вимогам і посадовим обов`язкам, визначається Положенням про порядок проведення атестації лікарів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.12.1997 року №359, чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення).
		Пунктом 14 Положення визначено, що атестація лікарів проводиться за спеціальностями як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
		Факт обізнаності (ознайомлення) ОСОБА_1 зі змістом Положення в межах виконання функціональних обов`язків щодо організації роботи з підвищення кваліфікації медичних кадрів КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» представник позивача не заперечувала в судовому засіданні апеляційного суду.
		Відповідно до п.4 Розділу ІV Положення лікарі, які бажають пройти атестацію на підтвердження кваліфікаційної категорії, подають необхідні документи до атестаційної комісії не пізніш як за два місяці до початку її роботи. 
		До атестаційної комісії подаються: 1) заява лікаря; 2) звіт про професійну діяльність за останні три роки, затверджений керівником установи, в якій лікар працює (фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, звіт затверджують особисто); 3) атестаційний листок; 4) копії документів: диплома, трудової книжки, сертифіката лікаря-спеціаліста або посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії, якщо таке було видано раніше; 5) посвідчення про проходження курсів підвищення кваліфікації або свідоцтво про проведення іспиту зі спеціальності після закінчення передатестаційного циклу.
		Місце проведення атестації лікарів-спеціалістів на підтвердження кваліфікаційної категорії зазначено в пунктах 6, 7 розділу І цього Положення. 
		Пунктом 5 розділу I Положення визначено, що атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров`я України (Центральна атестаційна комісія), Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділах з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - атестаційні комісії).
		Згідно з пунктом 6 розділу I Положення атестаційні комісії проводять атестацію лікарів безпосередньо підпорядкованих закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та ліцензії на діяльність банків пуповинної крові інших тканин і клітин людини, лікарів, які працюють за наймом у суб`єктів господарювання, що зареєстровані в установленому порядку як юридичні особи, лікарів медико-профілактичного профілю та лікарів установ соціального захисту населення на відповідній території. 
		Факт того, що ОСОБА_2 у період з 10 квітня 2012 року не працював лікарем ані в штаті КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», ані за сумісництвом, визнається ОСОБА_1 та підтверджується копією трудової книжки, довідкою №6221 від 07.09.2016 року, за змістом якої посада консультанта з ендоскопії ендоскопічного відділення відсутня (т.1, а.с.118-122, 157).
		Відповідно до пункту 7 розділу I Положення відповідно до профілю клінічної та медико-профілактичної роботи наукові та науково-педагогічні працівники вищих медичних навчальних закладів, закладів післядипломної освіти вищих медичних навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних медичних установ, які в установленому порядку допущені до лікарської діяльності, атестуються згідно з положенням у Центральній атестаційній комісії. 
		З огляду на встановлені обставини, а саме: що на момент отримання спірної довідки ОСОБА_2 не був працівником КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», останні три роки не здійснював в установі професійну діяльність на посаді лікаря ані за основним місцем роботи, ані за сумісництвом, оскільки працював у Запорізькому державному медичному університеті на посаді доцента кафедри госпітальної хірургії, до функціональних обов`язків ОСОБА_1 не входило питання організації роботи з підвищення кваліфікації ОСОБА_2 , та як наслідок - надання йому довідки про його роботу в установі за цей період для пред`явлення атестаційній комісії Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації. 
		У порушення вимог пункту 7 розділу I Положення щодо проходження атестації науково-педагогічних працівників вищих медичних навчальних закладів в Центральній атестаційній комісії, будучи обізнаною, що ОСОБА_2 працює на посаді доцента кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету, позивач свідомо підписала довідку для пред`явлення її не до Центральної атестаційної комісії у м. Києві, а до атестаційної комісії Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не дослідив те, що відповідно до переліку, передбаченого Положенням до атестаційної комісії подається Звіт, а не Довідка не заслуговує на увагу з огляду на те, що згідно пунктів 3, 4 Розділу ІV та пункту11 Розділу ІII Звіт повинен містити затверджені керівником установи, в якій працює лікар, відомості про професійну діяльність лікаря за спеціальністю, категорію за якою бажає підтвердити особа за останні три роки. У листі Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 13.09.2019 року №4617/04-07 також зазначається, що для проходження атестації комісія запропонувала ОСОБА_2 надати належно оформлену Довідку ( т.3, а.с. 45).
		Доводи апеляційної скарги про те, що Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації було відомо про місце роботи ОСОБА_2 , оскільки він надав атестаційній комісії копію трудової книжки, колегія суддів вважає неприйнятними. Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України від 29.07.93 №58 не передбачено внесення до трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом. Відсутність відповідного запису у трудовій книжці працівника не виключає його роботу в певній установі за сумісництвом. 
		Отже, на підставі довідки про роботу ОСОБА_2 в КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», виданої позивачкою для пред`явлення в атестаційну комісію Департаменту охорони здоров`я, за умови належного її оформлення, ОСОБА_2 отримав можливість безпідставно набути вищу категорію всупереч вищевказаному Положенню.
		За змістом листа Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА від 13.09.2019 року №4617/04-07, отриманого апеляційним судом на виконання положень ст.417 ЦПК України, ОСОБА_2 не проходив атестацію на підтвердження вищої категорії. Департаментом охорони здоров`я було встановлено, що надана ОСОБА_2 довідка не відповідала вимогам чинного законодавства, зокрема, не містила підпису головного лікаря, дати, номеру, та заявнику було запропоновано надати належно оформлену довідку (т.3, а.с. 45). Цим же листом Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації повідомив апеляційний суд про те, що 26 липня 2016 року ОСОБА_2 забрав свою атестаційну справу з «Єдиного вікна».
		Доводи апеляційної скарги про те, що з Інструкцією з діловодства, затвердженою наказом головного лікаря КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 22.05.2012 року №260-а, позивача ознайомлено не було, колегія суддів вважає неприйнятними.
		По-перше, обов`язок керуватися у своїй роботі діючим законодавством про працю, відомчими нормативними актами, іншими офіційними документами та вимогами, інструкціями, розпорядженнями, протокольними дорученнями керівника установи, закріплений пунктом 1.3 Посадової інструкції ОСОБА_1 
		По-друге, на положення Інструкції з Діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242, на підставі якої розроблено та затверджено Інструкцію з діловодства лікарні, посилається сама позивач в пояснювальній записці на ім`я головного лікаря за обставинами видачі нею спірної довідки (т.1, а.с.27-28).
		Твердження ОСОБА_1 про те, що датою підписання довідки є лютий 2016 року, а не 18 квітня 2016 року (під час її перебування у відрядженні), з посиланням на пояснення свідка ОСОБА_2 , і що рукописний напис на довідці «18 квітня 2016 р.» він зробив власноруч в лютому 2016 року, не узгоджується з письмовими поясненнями самої позивачки, наданими на ім`я головного лікаря (т.1,а.с.27-28), в яких позивач лише зазначає про невідповідність дати наказу про її відрядження (від 17 березня 2016 року) даті, яка вказана в довідці - 18 квітня 2016 року. 
		Інших доказів щодо чітко визначеної дати підписання спірної довідка та відсутності головного лікаря саме в зазначену дату в установі з підстав його відрядження або відпустки матеріали справи не містять та позивачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.
		З урахуванням встановлених судом обставин справи щодо відсутності повноважень позивача на підписання довідки та інформації, яку містить вказана довідка, сам факт перебування у відрядженні позивача під час її видачі не має правового значення.
		Такі дії заступника головного лікаря всупереч розділу 3,4, пункту 5.2 посадової інструкції та п.13 Інструкції з діловодства обґрунтовано віднесені відповідачем до грубого дисциплінарного проступку, що тягне відповідальність за п. 1 ст. 41 КЗпП України. 
		Враховуючи рівень відповідальності керівної посади позивача, ступінь обізнаності з процедурою проходження атестації медичних працівників, передбачений її посадовими обов`язками, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач свідомо підписала спірну довідку, надану відповідному органу як офіційний документ для проходження атестації всупереч вимог Положення, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.12.1997 року №359.
		На думку колегії суддів, вказані неправомірні дії ОСОБА_1 не призвели до отримання ОСОБА_2 вищої кваліфікаційної категорії всупереч вимогам Положення про порядок проведення атестації лікарів лише через встановлення членами атестаційної комісії факту видачі вказаної довідки та її неналежного оформлення, що дало можливість запобігти настанню негативних наслідків неправомірних дій позивачки як посадової особи КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня». 
		Щодо доводів апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_1 з порушенням вимог статті 252 КЗпП України за відсутності згоди виборного профспілкового органу, колегія виходить з такого.
		За приписами ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		Згідно зі ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є. 
		Відповідно до частин другої та третьої статті 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).
		За обставинами справи реєстрація первинної профспілкової організації медичних працівників України ЗОКЛ Профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулася 17.02.2010 року (т.2, а.с. 100-104).
		Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 13 серпня 2015 року на ім`я головного лікаря та головного бухгалтера суд встановив, що вона вийшла зі складу членів первинної профспілкової організації медичних працівників КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради та вступила до первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.
		30 липня 2015 року відбулися загальні збори профспілки медичних працівників України КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, на яких вирішувалось організаційне питання щодо обрання членів виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового комітету), ОСОБА_1 було обрано до складу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового комітету). Рішення зборів оформлено протоколом №6 (т.2, а.с.123).
		03 серпня 2016 року голова первинної профспілкової організації повідомив керівника КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради Шишку І.В. про склад виборних органів профспілки (т.1, а.с.125-128).
		За результатами розгляду подання суду першої інстанції профком первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за ст.41 ч.1 КЗпП України, оскільки не вбачав в її діях одноразового грубого порушення трудових обов`язків та негативних наслідків, що могли настати внаслідок порушення (т.2, а.с.131-136).
		Копія протоколу засідання профкому від 16.05.2017 року №8, на якому розглядалась ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , надана суду (т.2, а.с.131-132).
		Відмовляючи у наданні адміністрації згоди на звільнення працівника, профком виходив із того, що ОСОБА_1 при видачі довідки ОСОБА_2 : не здійснювала порушень вимог ст.139 КЗпП України, та виконувала обов`язки, передбачені абз.2 розділу 4 «Функціональні обов`язки» посадової інструкції; Інформація, викладена в довідці, є обґрунтованою та підтверджується трудовою книжкою та договором про співпрацю, укладеним між лікарнею та Запорізьким державним медичним університетом; відсутність обов`язкових реквізитів довідки є порушенням канцелярії лікарні; Інструкція з діловодства не розповсюджується на процес видачі та підписання довідок про трудову діяльність; документи, на які посилається роботодавець під час звільнення, не встановлюють вимоги до Довідки про трудову діяльність; не доведено умислу та вини ОСОБА_1 та зв`язок з негативними наслідками; не доведено посилання головного лікаря на те, що внаслідок підписання довідки постраждав авторитет головного лікаря в очах керівництва Запорізької обласної адміністрації.
		Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		Аналогічні положення щодо обґрунтованості рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником містяться і в частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». 
		Зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу чинне законодавство України не розкриває, однак з цього приводу заслуговує на увагу правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 25.01.2018 року у справі № 569/18201/14ц.
		Верховний Суд у вказаному судовому рішенні роз`яснив, що обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЦК України).
		Верховний Суд зауважив, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не у зв`язку з мотивами відмови.
		Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року № 6-703цс15, суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.
		Отже, з урахуванням зазначеної правової позиції та в аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, тому суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.
		Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом, керуючись загальними принципами права і засадами цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичним значенням (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».
		Таким чином, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, згідно з якими розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.
		Висновки профспілкового органу про відсутність в діях ОСОБА_1 при видачі довідки ОСОБА_2 складу дисциплінарного проступку, відповідність її дій вимогам Посадової інструкції та п.13 Інструкції з діловодства не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Так, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону висновки профспілкового комітету про те, що спірну довідку ОСОБА_1 видавала ОСОБА_2 в межах виконання обов`язків, передбачених абз.2 розділу 4 «Функціональні обов`язки» її посадової інструкції щодо організації роботу з добору, розстановки і використання кадрів лікарні та забезпечення своєчасного підвищення їх кваліфікації, оскільки ОСОБА_2 не є працівником лікарні ані за основним місцем роботи, ані ні за сумісництвом. При цьому відповідно до положень абз.2 розділу 4 «Функціональні обов`язки» організацію та забезпечення підвищення кваліфікації медичних кадрів лікарні ОСОБА_1 здійснює спільно із заступником головного лікаря з кадрів (т.1, а.с.29). 
		Не заслуговує на увагу посилання профспілкового комітету на те, що відсутність обов`язкових реквізитів довідки є порушенням канцелярії лікарні, оскільки зі змісту наказу про звільнення від 05.08.2016 року №1448-0 не вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_1 є те, що позивач особисто не зареєструвала в установленому порядку підписану нею довідку.
		Мотивуючи безпідставність обґрунтування в наказі порушень позивачем вимог пункту 13 Інструкції з діловодства Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня», профспілковий комітет погодився з доводами ОСОБА_1 , що зазначена Інструкція не розповсюджується на процес видачі та підписання довідок про трудову діяльність. 
		Проте не можна погодитись з висновком профспілкового комітету в цій частині, оскільки зазначеним пунктом встановлюється, що право на створення, погодження, затвердження та підписання документів визначається актами законодавства, Статутом лікарні, положеннями про її структурні підрозділи, а також посадовими інструкціями працівників лікарні. 
		Права заступника головного лікаря Євченко Т.П. щодо візування (підписання) документів, які входять до її компетенції,визначені пунктом 5.2 її посадової інструкції, зокрема: підписання карт стаціонарних хворих та іншої медичної документації, листків непрацездатності пацієнтів, графіків роботи та табелів обліку робочого часу працівників, підпорядкованих структурних підрозділів (т.1, а.с.29-31).
		Отже, в межах затвердженої посадової інструкції заступника головного лікаря з хірургічної допомоги до компетенції ОСОБА_1  не входило підписання довідки про трудову діяльність ОСОБА_2 та ще без погодження із заступником головного лікаря з кадрів та від імені головного лікаря установи Шишки І.В.
		Висновки профспілкового комітету в частині щодо свідомості вчинення ОСОБА_1 дій при підписанні довідки, втрати авторитету та ділової репутації головного лікаря установи, який відповідно до Статуту керує лікарнею та несе відповідальність за її стан та діяльність, фактично повторюють зміст позовної заяви ОСОБА_1 , були предметом дослідження суду та додаткової оцінки не потребують, оскільки не відповідають обставинам справи.
		Отже, аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору не вмотивоване, не містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника та посилання на неврахування власником фактичних обставин, згідно з якими розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.
		Судом першої інстанції також встановлено, що листами Вільної профспілки медичних працівників України № 14/7 від 08 лютого 2017 року та № 31/17 від 06 березня 2017 року, до якої відповідач звернувся з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , у порядку виконання положень ч.3 ст.252 КЗпП України, Вільна профспілка медичних працівників України повідомила адміністрацію лікарні, про те, що не визнає нове керівництво первинної профспілкової організації в особі ОСОБА_3 , протоколи зборів від 30 липня 2015 року № 6 та від 22 серпня 2016 року № 5 вважає сфальсифікованими та визнає їх недійсними (т.2, а.с.61-62). 
		Виконуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року щодо не дослідження судами рішення №89 від 06 березня 2017 року Вільної профспілки медичних працівників України, на які суд першої інстанції посилався у рішенні, апеляційним судом було витребувано та досліджено зазначене рішення (т.3, а.с.77-79).
		Відповідно до протоколу засідання президії Вільної профспілки медичних працівників України від 06 березня 2017 року було прийнято рішення про скасування рішень первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, оформлених протоколами: № 5 від 22 серпня 2016 року (про вибори нових керівних органів ППО ВПМПУ КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» та № 6 від 30 липня 2015 року (щодо обрання членом профкому ППО ВПМПУ КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Євченко Т.П.) (т.3, а.с.77-78).
		За матеріалами справи постановою Запорізького адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі №808/3117/16 задоволено адміністративний позов Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області № 08-03-0006/0644 від 22 серпня 2016 року в частині порушення позивачем вимог ч.2, ч.3 ст.252 КЗпП України при звільненні 05.08.2016 року ОСОБА_1 .
		Отже, фактичні обставини свідчать про те, що адміністрація на виконання вимог ст. 252 КЗпП щодо отримання згоди на звільнення позивачки, обраної до складу виборного органу незалежної профспілки, у передбачений законом спосіб звернулася до Вільної профспілки медичних працівників України за наданням згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , проте органи профспілки усунулися від розгляду подання, оскільки не визнавали ні нове керівництво первинної профспілкової організації, ні склад його виборного органу, скасували протокол загальних зборів від 30 серпня 2015 року, на яких ОСОБА_1 було обрано до складу виборного органу.
		З огляду на викладене, адміністрація у відповідності з вимогами положень частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» мала право на звільнення працівника без згоди профкому.
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). 
		Отже, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. 
		Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складений 11 грудня 2019 року.
		 
		Головуючий
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...