Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/269/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2019. Зареєстровано: 12.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/10094/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року 
		 
		м. Київ
		справа №802/269/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/10094/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні справу 
		за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни
		на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 (суддя Полотнянко Ю.П.)
		у справі №802/269/16-а
		за позовом ОСОБА_1       
		до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни,
		третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
		про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		1.          04.03.2016 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просить:
		-          визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої А.М. щодо визнання нікчемним правочину, укладеного між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ОСОБА_1 , який полягав у вчиненні трансакції банку щодо перерахування на користь останньої грошової суми з призначенням платежу "Внесення коштів на депозитний рахунок за договором № 18-23041 від 09.07.2015 року" на суму 198 400,00 грн, дата вчинення трансакції 09.07.2015 року, час вчинення трансакції 15:51;
		-          визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 09.07.2015 № 18-23041, укладеного між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ОСОБА_1 ;
		-          зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладів за рахунок ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Гніванським МВМ УМВС України у Вінницькій області 23.11.1998, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), якій необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		2.          Позовні вимоги Позивач обґрунтовувала тим, що 09.07.2015 між нею та ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" було укладено Договір строкового банківського вкладу № 18-23041 "Депозитний календар" у національній валюті України в сумі 198 400 грн. На виконання умов цього договору на депозитний рахунок банку № НОМЕР_3 згідно з квитанцією № 13279 від 09.07.2015 були зараховані грошові кошти позивача в сумі 198 400 грн. Датою повернення вкладу мало бути 19.07.2015 під відсоткову ставку 20% річних. Однак, 09.07.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 452/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" до категорії неплатоспроможних", що стало підставою для запровадження у цій банківській установі тимчасової адміністрації. 19.11.2015 позивач дізналась про те, що її не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми, оскільки Уповноважена особа Фонду протиправно вважає, що договір банківського вкладу, укладений між нею та ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", є нікчемним. Відтак за захистом своїх порушених прав та інтересів позивач вимушена звертатись до суду.
		3.          Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2016 позов задоволено частково.
		4.          Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		5.          Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ч.4 ст.189 КАС України (вказані апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження визнані судом непідтвердженими належними доказами), Вінницьким апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 26 травня 2016 року залишено її без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали надати суду апеляційної інстанції докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.
		6.          10.06.2016 на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху до суду надійшло клопотання відповідача, в якому зазначено, що строк для подачі апеляційної скарги ним пропущено з поважних причин, оскільки при сплаті судового збору у Відповідача виникають непередбачувані затримки, якій пов`язані з тим, що апелянт сплачує судовий збір через Національний банк України, а тому не завжди своєчасно у необхідний термін, платіжні доручення про сплату судового збору повертаються до Відповідача з Національного банку України.
		7.          Однак ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у відкритті апеляційного провадження було відмовлено у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
		8.          29.07.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016. Відповідач просив скасувати оскаржуване рішення та повернути справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		9.          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2016 у зазначеній справі було відкрито провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 26.01.2018 справу було передано до Верховного Суду. 31.08.2016 надійшов відзив від Позивача.
		10.          Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції. Вважає, що суд порушив норми процесуального права. 
		11.          Оцінюючи наведені доводи, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		12.          В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження з огляду на те, що в даному випадку не вбачалося обставин, які об`єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання належним чином оформленої апеляційної скарги протягом встановленого законодавством строку чи подати відповідне клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин, підтверджених доказами, для його поновлення.
		13.          Скаржник у своїй скарзі покликається на ті ж обставини, що й клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме - «при сплаті судового збору у Відповідача виникають непередбачувані затримки, які пов`язана з тим, що Відповідач сплачує судовий збір через національний банк України (рахунок Відповідача відкрито у НБУ) про що свідчить штамп на платіжному дорученні №386 про сплату судового збору, тому не завжди своєчасно, у необхідний термін, платіжні доручення про сплату судового збору повертаються з НБУ до Відповідача». 
		14.          Приписами ч. 2 ст. 186 КАС України (чинної до 15.12.2017) встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
		15.          Судом встановлено, що копію оскаржуваного судового рішення отримано уповноваженим представником апелянта 18.04.2016, що підтверджується з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.74), натомість, в порушення статті 186 КАС України, апеляційну скаргу було подано 16.05.2016 (більше, ніж через місяць після отримання копії судового рішення). Разом з тим, в апеляційній скарзі, апелянт, як на поважні причини пропуску строку, зазначав про велику кількість святкових та вихідних днів у травні місяці.
		16.          Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення №386 від 10.05.2016.
		17.          Щодо поважності причин пропуску строку, то згідно усталеної судової практики поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.
		18.          Суд зазначає, що в поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження Відповідач дійсно не зазначив жодних суттєвих та поважних причин його пропуску, крім невчасного повернення платіжного доручення про сплату судового збору з НБУ до Відповідача. Проте вказана підстава не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки відповідач не обґрунтовує, чому платіжне доручення датовано 10.05.2016, тобто вже з майже двадцятиденним прострочення строку на подання апеляційної скарги. 
		19.          Крім того, Позивач жодним чином на пояснив причин неподачі апеляційної скарги без сплати судового збору із поданням клопотання про відстрочення його сплати із відповідним обґрунтуванням. 
		20.          У своєму рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини вказав: «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів  та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.  Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A,  N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін,  орган влади зобов`язаний виправдати свої  дії,  навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)» (п.68).
		21.          Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п.   29, від 26 липня 2007 року). Порядок застосування пункту 1 статті 6 до проваджень в судах апеляційної або касаційної інстанцій залежить від особливостей конкретного провадження, враховуючи при цьому повноту провадження у національній правовій системі та роль суду касаційної інстанції у цьому провадженні; умови прийнятності касаційної скарги можуть бути жорсткішими, ніж для апеляційної скарги (див., наприклад, рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії» (Bulfracht Ltd v. Croatia), заява № 53261/08, п. 35, від 21 червня 2011 року)». (рішення у справі «ТОВ «Фріда`проти України» (набуло статусу остаточного 08.03.2017)).
		22.          З огляду на це, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин.
		23.          В даному випадку Суд не знайшов підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.
		24.          Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі. 
		25.          Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		26.          З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни залишити без задоволення.
		Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №802/269/16-а залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                          В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                              А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                              О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...