Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/6247/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2019. Зареєстровано: 12.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/24726/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 240/6247/18
		адміністративне провадження № К/9901/24726/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів: Єресько Л. О., Шишова О. О.,
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року (суддя - Горовенко А. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (головуючий суддя - Моніч Б. С., судді: Капустинський М. М., Охрімчук І. Г.) у справі № 240/6247/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення № 4/43 від 15 серпня 2018 року, зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
		1. Короткий зміст позовних вимог.
		Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (далі - відповідач), у якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Житомирській області № 4/43 від 15 серпня 2018 року про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- зобов`язати управління Державної міграційної служби України в Житомирській області здійснити оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви № 324 від 26 липня 2018 року.
		2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, позов задоволено частково:
		- визнано протиправним та скасовано рішення управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 15 серпня 2018 року № 4/43 про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 ;
		- зобов`язано управління Державної міграційної служби України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 для отримання посвідки на тимчасове проживання № 324 від 26.07.2018 року та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, наведених у судовому рішенні;
		- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Приймаючи рішення про  часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій  виходили з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення № 4/43 від 15 серпня 2018 року щодо відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 .
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву (заперечень) та рух справи. 
		У касаційній скарзі, що надійшла до Верховного Суду 29 серпня 2019 року відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконним та необґрунтованими, а тому просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. 
		В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що у ході перевірки було встановлено, що під час здійснення заходів з ідентифікації особи ОСОБА_1 працівниками УДМС отримано витяг із АІАП "АРМОР", де відображається ряд накладених на ОСОБА_1 адміністративних стягнень у виді штрафів, накладених на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення, що в розумінні підпункту 10 пункту 61 Порядку № 322 є підставою для відмови в оформленні та видачі посвідки. Вказана інформація підтверджується витягом з «Єдиного реєстру боржників» та листом-відповіддю Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира № 8.22-9/6/26610 від 29 березня 2019 року. 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року після усунення недоліків касаційної скарги відкрито касаційне провадження; встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу, витребувана справа.
		Позивачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті. 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, 16 лютого 2016 року між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області зареєстровано шлюб про що зроблено актовий запис №165 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 квітня 2017 року (повторно).
		26 липня 2018 року позивач звернувся до управління Державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою від 26 липня 2018 року № 324 іноземця чи особи без громадянства для отримання посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із возз`єднанням сім`ї з громадянами України, в якій зазначив адресу за якою буде проживати: АДРЕСА_1 .
		15 серпня 2018 року відповідачем прийнято рішення № 4/43, яким ОСОБА_1 відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання на підставі підпунктів 9 та 10 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322.
		Відповідно до висновку від 15 серпня 2018 року про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , затвердженого в.о.   начальника УДМС України в Житомирській області, 14 серпня 2018 року до УДМС України в Житомирській області надійшло повідомлення Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області з інформацією про подання позивачем під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні завідомо неправдивих відомостей. Зокрема, працівниками Житомирського ВП здійснено перевірку реєстрації проживання ОСОБА_1 та встановлено, що вказаний громадин у заяві для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні вказав наступну адресу: АДРЕСА_1 , однак за вказаною адресою не проживає і не проживав.
		Окрім того, під час перевірки наявності відомостей, що перешкоджають проживанню іноземця чи особи без громадянства в Україні, з використанням АІАП «АРМОР» встановлено, що ОСОБА_1 впродовж 2017-2018 років неодноразово порушував правила дорожнього руху, за що притягувався до адміністративної відповідальності, однак накладені адміністративні стягнення не виконав.
		Тому на підставі підпунктів 9 та 10 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 зроблено висновок про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
		Частина 2   статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.
		Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, на час прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання, визначався та встановлювався   Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.
		Пунктом 18 частини 1   статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI   (далі - Закон № 3773-VI) визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
		Відповідно до частини 14   статті 4 Закону № 3773-VI   іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
		Згідно з ч. 14   ст. 5 Закону № 3773-VI   підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою   статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із   Законом України «Про міжнародне приватне право».
		Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25 квітня 2018 року затверджено порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 322).
		Відповідно до пунктів 1, 4 Порядок № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні, посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.
		Згідно з пунктом 3 Порядку № 322 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.
		Пунктом 16 Порядку № 322 передбачено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів / територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
		Відповідно до пункту 19 Порядку № 322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
		Згідно з пунктом 21 Порядку № 322 працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.
		Перелік документів, необхідних для здійснення обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні зазначений у пунктах 32, 33, 39 Порядку № 322.
		Відповідно до п. 61 Порядку № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
		1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
		2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;
		3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
		4) встановлено належність особи до громадянства України;
		5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
		6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
		7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
		8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
		9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
		10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;
		11) в інших випадках, передбачених законом.
		IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		Відповідно до частини 1   статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Як вже було зазначено, однією з підстав для відмови    громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 у видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні було отримання 14 серпня 2018 року УДМС України в Житомирській області повідомлення Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області №   12734/201/03/2018 від 13 серпня 2018 року з інформацією про подання ОСОБА_1 під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в України завідомо неправдивих відомостей про місце проживання, оскільки відповідно до листа № 5719181 від 08 серпня 2018 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , яку зазначив у заяві для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні, не проживає.
		Відповідно до п. 4 Правил реєстрації місць проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила № 207) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
		Підпунктом 2 пункту 18 Правил № 207 передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
		З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що у заяві № 324 від 26 липня 2018 року для отримання посвідки на тимчасове проживання позивачем було вказано адресу, за якою він буде проживати. 
		Тобто, позивач за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , на момент звернення до відповідача із відповідною заявою не міг бути офіційно зареєстрований, оскільки для реєстрації місця проживання іноземців на території України необхідно спочатку отримати посвідку на тимчасове проживання на території України, а потім звернутися до уповноважених органів для реєстрації місця проживання, задля чого ОСОБА_1 і звернувся до відповідача.
		Доводи представника відповідача в касаційній скарзі про наявність накладених на ОСОБА_1 адміністративних стягнень у вигляді штрафів на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення, що також, як зауважує скаржник, є підставою для відмови в задоволені заяви, Суд вважає безпідставними з огляду на таке. 
		Судами встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем на підтвердження вказаної обставини долучено до матеріалів справи витяг з АІАП «АРМОР», у якому зазначена інформація про накладені на ОСОБА_1 адміністративні стягнення у вигляді штрафів на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Однак, витяг АІАП «АРМОР» не містить відомостей станом на яку дату були отримані відповідачем вказані відомості, окрім того відповідачем не надано беззаперечних доказів невиконання позивачем рішення органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, на момент прийняття рішення №4/43 від 15 серпня 2018 року.
		В матеріалах справи відсутні докази про вчинення відповідачем дій щодо з`ясування достовірності та актуальності зазначених у витягу даних на момент прийняття оспорюваного рішення, зокрема, шляхом відібрання пояснень у позивача щодо існування невиконаних рішень органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення.
		Верховний Суд погоджується з оцінкою судів попередніх інстанцій тверджень представника відповідача про те, що Порядком не передбачено проведення перевірки інформації, отриманої від Національної поліції, в тому числі і шляхом відібрання пояснень іноземця, отримання від нього доказів сплати або виконання адміністративного стягнення, адже аналіз положення Порядку свідчить на користь висновку, що наявність повідомлення органів Національної поліції України не є умовою (тим більш обов`язковою та безспірною) для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
		Будь-яка інформація (в тому числі органів національної поліції) може бути підставою для проведення міграційною службою перевірки та збору доказів щодо конкретної особи.
		У свою чергу, така перевірка та обґрунтованість висновку про наявність в діях іноземця або особи без громадянства загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є обов`язком ДМС.
		Без проведення відповідної перевірки вказаних обставин, прийняття ДМС рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання є лише формальністю та суперечить як діючому законодавству у даній сфері, так і вимогам статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Окрім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 лютого 2016 року між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області зареєстровано шлюб про що зроблено актовий запис № 165 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 квітня 2017 року (повторно).
		Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до правомірного висновку щодо протиправності відповідача при прийнятті спірного рішення, оскільки він діяв всупереч встановленому   законом   порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача.
		Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
		У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію "необхідності у демократичному суспільстві". Так, за практикою Суду при визначенні питання "необхідності у демократичному суспільстві" держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.
		ЄСПЛ оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, суд дійшов висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене ст. 8 ЄКПЛ не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
		Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду      апеляційної інстанції в касаційній скарзі не зазначено.
		Відповідно до частин першої - третьої   статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з пунктом 1 частини 1   статті 349 КАС України   суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Частиною першою   статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349,   350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області залишити без задоволення.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 240/6247/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                    Л. О. Єресько
		 
		                                                                                                    О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...