Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-42/2004 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 13-87зво19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		11 грудня 2019 року
		м.Київ
		 
		Справа № 1-42-2004
		Провадження № 13-87зво19
		Суддя Великої Палати Верховного Суду ЯновськаО.Г., розглянула заяву ОСОБА_1 та доповнення до заяви захисників Ковальчук І.В. та Бойкової І.А. про перегляд вироку Апеляційного суду м. Києва від 03грудня 2004 року, ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 року та постанови Верховного Суду України від 16 травня 2011 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом,
		 
		в с т а н о в и л а:
		Вироком Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2004 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених: частиною 1 статті 15, частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України 2001 року (далі  КК України); та частиною 2 статті 17, частиною 3 статті 142; частиною 2 статті 17, частиною 3 статті 215-3; частиною 2 статті 17, пунктами «а», «г», «ж», «з», «і» статті 93; статті 190-1; частиною 2 статті 17, пунктами «г», «з» статті 93; пунктами «а», «в», «ж», «з», «і» статті 93, частини 3 статті 215-3; частини 3 статті 142; частиною 2 статті 145 КК; частиною 1 статті 263 та статті 69 КК України 1960 року (далі  КК України 1960 року).
		На підставі статті70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 року вирок суду щодо ОСОБА_1 в частині засудження за статтею 69 КК України 1960 року скасовано, справу закрито. Перекваліфіковано його дії за одним із епізодів обвинувачення з частини 2 статті 17  частини 3 статті 142, частини 2 статті 17  частини 3 статті 215-3, частини 2 статті 17  пунктів «а», «з», «і» статті 93 КК України 1960 року на частину 1 статті 17  частину 3 статті 142, частину 1 статті 17  частину 3 статті 215-3, частину 1 статті 17  пункти «а», «з», «і» статті 93 КК України 1960 року, призначено покарання за кожне з цих діянь та ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим на підставі статті 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів, передбачених частиною 2 статті 17  частиною 3 статті 142, частиною 2 статті 17  частиною 3 статті 215-3, частиною 2 статті 17  пунктами «а», «г», «ж», «з», «і» статті 93 КК України, статтею 190-1, пунктами «а», «в», «ж», «з», «і» статті 93, частиною 3 статті 215-3, частиною 2 статті 145, частиною 3 статті 142, частиною 1 статті 17  частиною 3 статті 142, частиною 1 статті 17  частиною 3 статті 215-3, 1 статті 17  пунктами «а», «г», «з» статті 93 КК України 1960 року, частиною 1 статті 15  частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 263 КК України, до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
		21 жовтня 2010 року рішенням Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) у справі «Петухов проти України» встановлено порушення Україною статей 3, 13, пунктів 1 та 3 статті 5 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі  Конвенція). Водночас ЄСПЛ не встановлено порушень пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції щодо тривалості провадження у справі та відсутності ефективних засобів юридичного захисту проти такої тривалості.
		Постановою ВСУ від 16травня 2011 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2004 року та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 року. 
		ВСУ дійшов висновку, що засобом компенсації заявнику може бути сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання вказаних заходів покладається на компетентні органи державної влади.
		12 березня 2019 року рішенням ЄСПЛ у справі «Петухов проти України (2)», яке набуло статусу остаточного 09 вересня 2019 року, встановлено порушення Україною статті 3 Конвенції в зв`язку із відсутністю належної медичної допомоги заявнику під час тримання під вартою та неможливістю скорочення покарання ОСОБА_1 у виді довічного позбавлення волі.
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, звернувся до Верховного Суду із заявою про їхперегляд за виключними обставинами, посилаючись на порушення Конвенції, які встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Петухов проти України (2)» від 12 березня 2019 року.
		Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для виконання вимог статті 461тапункту 5-1 частини другої статті 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК)  п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
		На виконання вказаної ухвали, в межах встановленого судовим рішенням строку, ОСОБА_1 повторно надіслав на адресу Суду заяву про перегляд судових рішень в зв`язку із виключними обставинами з обґрунтуванням наведених вимог.
		Як убачається з долучених до заяви ОСОБА_1 письмових доповнень його захисників Ковальчук І.В. та Бойкової І.А., вони є аналогічними в частині обґрунтування підстав для перегляду вироку, ухвали та постанови суду щодо заявника. 
		Суддею  доповідачем встановлено, що підстав, які бперешкоджали відкриттю провадження, немає.
		Ураховуючи викладене та керуючись статтями 463-464 КПК, суддя
		у х в а л и л а:
		 
		Відкрити провадження за заявою ОСОБА_1 та доповненнями до заяви захисників Ковальчук І.В. та Бойкової І.А. про перегляд вироку Апеляційного суду м. Києва від 03грудня 2004 року, ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 року та постанови Верховного Суду України від 16 травня 2011 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
		Витребувати матеріали кримінальної справи №1-42/2004 щодо ОСОБА_1 із Київського апеляційного суду.
		Витребувати з Міністерства юстиції України автентичний переклад рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петухов проти України-2» (заява № 41216/13) від 12 березня 2019 року. 
		У задоволенні клопотання заявника про обрання йому запобіжного заходу не пов`язаного з обмеженням волі  відмовити.
		Надіслати учасникам судового провадження копію ухвали про відкриття провадження та заяви про перегляд судових рішень.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		Суддя Великої Палати Верховного Суду  О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...