Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/6399/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2019. Зареєстровано: 13.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.12.2019
Номер судового провадження: 6/489/56/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		"11" грудня 2019 р.                                                   Справа №489/6399/16
		Провадження №6/489/56/19
		 
		УХВАЛА 
		11 грудня 2019 року м. Миколаїв
		 
		Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
		головуючого  судді Рум`янцевої Н.О.,
		із секретарем судових засідань  Середою А.В.,
		без участі сторін,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Міністерства інфраструктури України про заміну боржника у виконавчому листі по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України про зобов`язання вчинити певні дії
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		25.01.2019 Міністерство інфраструктури звернулося до Ленінського районного суду міста Миколаєва із заявою в якій просило замінити у виконавчому листі № 489/6399/16-ц боржника Міністерство інфраструктури на боржника Кабінет Міністрів України. Обґрунтовуючи вимогу заявник зазначає, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.04.2017, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 489/6399/16-ц, позов задоволено. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» (далі - Товариство), Міністерство інфраструктури надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Вказуючи на те, що Міністерство інфраструктури не є засновником, акціонером, органом управління майном, що не увійшло до статутного фонду Товариства, відповідно повноваження щодо розпорядження таким майном Кабінетом Міністрів України не делеговано Міністерству інфраструктури. За такого, повноваження щодо надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , яка закріплена на праві господарського відання за Товариством, після набрання винності постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 52 у Міністерство інфраструктури відсутні.У зв`язку із цим Міністерство вважає, що з 11.02.2017 (дата оприлюднення постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 52) фактично відбулося правонаступництво повноважень з управління корпоративними правами держави щодо Товариства від Міністерство інфраструктури до Кабінету Міністрів України.
		Від представника Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшов відзив на заяву про заміну боржника, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі. Зазначає, що вибуття боржника за виконавчим листом Міністерства інфраструктури України не відбулося. Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 31990996, власником спірної квартири є держава в особі Міністерства транспорту України (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України) на підставі договору купівлі - продажу від 31.10.2011 року. Вважає, що Міністерство інфраструктури наділене законодавчо всіма повноваженнями щодо розпорядження зареєстрованою за ним на праві власності, квартирою. Натомість Кабінет Міністрів України таких повноважень позбавлений. АТ "Укрзалізниця" є акціонерним товариством, 100 % акцій якого знаходиться в державній власності. Таким чином, з урахуванням п. 16 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", повноваження щодо управління майном, яке не увійшло до статутного капіталу товариства належить саме Міністерству інфраструктури України, яке крім того, є власником спірного майна. Вважає, що заява про заміну боржника у виконавчому листі , є по суті намагання переглянути остаточне рішення суду та покласти обов`язки щодо його виконання на іншу особу, яка до участі у розгляді справи № 489/6399/16-ц не залучалась і позовні вимоги до якої не висувалися.
		Від представника позивачів по справі надійшла заява, в якій зазначає, що заява про заміну боржника є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що в дійсній справі не відбулося вибуття боржника за виконавчим листом - Міністерства інфраструктури України, який є власником спірної квартири на підставі договору купівлі - продажу від 31.10.2011 року за реєстровим № 4357. Форма власності на спірну квартиру є державною. В матеріалах справи наявні докази, що спірна квартира перебуває у власності Міністерства транспорту України (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України), а не Кабінет Міністрів України. Крім того, Кабінет Міністрів України не зареєстрований в реєстрі та не має статусу юридичної особи, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" є колегіальним вищим органом в системі органів виконавчої влади. 
		Вважає, що заява про заміну боржника у виконавчому листі , є по суті намагання переглянути остаточне рішення суду та покласти обов`язки щодо його виконання на іншу особу, яка до участі у розгляді справи № 489/6399/16-ц не залучалась і позовні вимоги до якої не висувалися.
		Сторони у судове засідання не з`явились, що не перешкоджає розгляду справи по суті у відповідності до приписів статті 442 ЦПК України.
		З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
		Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 26.04.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України про зобов`язання вчинити певні дії  задоволено.Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця», Міністерство інфраструктури України надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії  відмовлено.
		Додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 26.04.2017 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп., з кожного по 320 грн. 00 коп.
		Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України та публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - задоволені частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2017 р. в частині вирішення позову до ПАТ «Українська залізниця» та Міністерства інфраструктури України та додаткове рішення того ж суду від 26.04.2017 р. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «Українська залізниця» та Міністерства інфраструктури України про покладення зобов`язання щодо надання дозволу на приватизацію квартири. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2017 р - залишено без зміни.
		Додатковим рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року заяву Міністерства інфраструктури України про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Міністерства інфраструктури України по 234 грн. 70 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» по 234 грн. 70 коп. судового збору.
		Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року в частині позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до державного підприємства «Одеська залізниця», Міністерства інфраструктури України про надання дозволу на приватизацію спірної квартири скасовано та залишено в силі в цій частині рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2017 року про задоволення позову. Стягнуто з державного підприємства «Одеська залізниця» та Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 по 384,00 грн. з кожного на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» засновником публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
		Згідно із пунктом 25, 26 Статуту публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Товариство), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 682) (далі - Статут) засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України.Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу товариства, здійснює товариство.Єдиним акціонером товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про акціонерні товариства» засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про йогозаснування.
		Заявник зазначає, що згідно з пунктом 27 Статуту (у редакції, що діяла намомент оформлення оскаржуваного позивачами листа Мінінфраструктури від 07.12.2016 № 11990/16/10-16) акціонер Товариства, зокрема мав право брати участь в управлінні Товариством на умовах, визначених цим Статутом та законодавством, а також передавати Мінінфраструктури окремі повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Товариства.
		Разом із цим, відповідно до пункту 27 Статуту (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 52) слова «а також передавати Мінінфраструктури окремі повноваження з управління корпоративними правами держави щодо товариства» виключено.
		Крім того, відповідно до пункту 53 Статуту вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.
		Пунктом 54 Статуту визначено, що функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами товариства, виконуються Кабінетом Міністрів України одноосібно.
		З матеріалів справи, вбачається що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21 грудня 2011 року № 1344 за клопотанням керівництва ДП «Одеська залізниця», який є уповноваженим власником житлового фонду, у постійне користування ОСОБА_1 разом сім`єю у складі трьох осіб надана двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 65,1 кв. м, житловою площею 35,5 кв. м, а 28 грудня 2011 року був виданий ордер № 104 на право заселення до вказаної квартири.
		Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року встановлено, що квартира, яку бажають приватизувати позивачі, знаходиться на праві господарського відання ПАТ «Українська залізниця», а її власником є держава в особі Міністерства інфраструктури України.
		Окрім того заявник стверджує, що оскаржуваним листом Мінінфраструктури від 07.12.2016 № 11990/16/10-16 позивачам повідомлено, що Міністерством розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розпорядження майном публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Проект), яким зокрема передбачено порядок розпорядження майном Товариства, яке не увійшло до статутного капіталу Товариства. При цьому розпорядником цього майна було визначено Мінінфраструктури. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054 затверджено Порядок розпорядження майном публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Разом з тим, порядок розпорядження майном, що не увійшло до статутного капіталу Товариства, зокрема державним житловим фондом, не врегульовано.
		Згідно з частиною сьомою статті 4 Закону України «Про залізничний транспорт» управління об`єктами державної власності, що не увійшли до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», та його акціями, здійснення державного контролю, регулювання та нагляду за діяльністю залізничного транспорту загального користування провадяться Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади відповідно до закону з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
		При цьому відповідно до пункту першого частини другої статті 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» здійснюючи управління об`єктами державної власності. Кабінет Міністрів України, зокрема визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності.
		Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів, зокрема здійснює відповідно до закону управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
		Згідно ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
		Згідно ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
		Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 31.05.2018 року по справі 910/1978/17 при універсальному правонаступництві переходять усі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва продавцю. При цьому правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності.
		Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року справі справа № 2-н-148/09 провадження № 61-1104св18.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає, оскільки постанова на яку посилається заявник була прийнята раніше (11.02.2017 р.) ніж ухвалене судове рішення (26.04.2017 р.) по справі, та на час ухвалення даного рішення вже існували обставини на які зараз посилається Міністерства інфраструктури України як на підставу заміни боржника.
		Керуючись ст. ст.. 442, 512, 514 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні заяви Міністерства інфраструктури України про заміну боржника у виконавчому листі по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України про зобов`язання вчинити певні дії  відмовити.
		Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		 
		 
		 
		Суддя Ленінського районного
		суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева
		 
		 
		 
		Повний текст судового рішення складено «11» грудня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...