Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 574/160/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2019. Зареєстровано: 13.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/55996/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №574/160/17
		адміністративне провадження №К/9901/55996/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 574/160/17
		за позовом Селянського фермерського господарства "Ладуха В.Б." до Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області про визнання протиправними та скасування рішення ради, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Селянського фермерського господарства "Ладуха В.Б." на рішення Буринського районного суду Сумської області, прийняте 24 січня 2018 року у складі судді Куцан В.М. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого Бондара В.О., суддів Калитки О.М., Калиновського В.А.,
		в с т а н о в и в :
		Селянське фермерське господарство «Ладуха В.Б.» звернулося до суду з позовом до Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області від 22 грудня 2016 року «Про проведення земельних торгів з продажу прав оренди земельних ділянок Слобідської сільської ради сільськогосподарського призначення та по`вязані з цим дії».
		Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 24 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 грудня 2016 року рішенням Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області «Про проведення земельних торгів з продажу прав оренди земельних ділянок Слобідської сільської ради сільськогосподарського призначення та по`вязані з цим дії» вирішено провести земельні торги з продажу прав оренди земельних ділянок Слобідської сільської ради сільськогосподарського призначення, які перейшли у власність територіальної громади населених пунктів Слобідської сільської ради внаслідок визнання спадщини від умерлою та затверджено перелік земельних ділянок, право оренди яких виставляється на земельні торги окремими торгами згідно з Додатком №1 до цього рішення.
		Цим же рішенням відповідача встановлено стартовий розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками в розмірі 7 відсотків нормативної грошової оцінки та вирішено створити конкурсну комісію сільської ради з відбору виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, затверджено її кількісний і персональний склад відповідно до Додатку 2 до рішення. Уповноважено дану комісію діяти на підставі Порядку закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 вересня 2012 року № 579.
		Додатком № 1 до вказаного рішення визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення Слобідської сільської ради в загальній кількості 27 ділянок, які виставляються на земельні торги окремими лотами, і які розташовані на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області.
		Звертаючись з позовом позивач вважав, що оскаржуване рішення фактично дублює рішення Слобідської сільської ради від 25 березня 2014 року «Про проведення земельних торгів з продажу прав оренди земельних ділянок Слобідської сільської ради сільськогосподарського призначення та пов`язані з цим дії» при цьому торги, які проводилися за цим рішенням судом були визнані недійсними. Крім цього, оголошено конкурс (аукціон) лише на 27 земельних ділянок замість 29 (не ввійшли земельні ділянки під кадастровими номерами 5920986000:07:002:312 площею 3,9716 га та 5920986000:06:001:0081 площею 3,33251 га); встановлено гірші умови для потенційних учасників торгів з врахуванням більшого розміру орендної плати 7 % замість 3 %; утворено конкурсну комісію, яку уповноважено діяти     на підставі Порядку, який був нечинний; проект оскаржуваного рішення та саме рішення після прийняття, не оприлюднювалися згідно з вимогами чинного законодавства.
		Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, зроблено висновок, що Слобідська сільська рада Буринського району Сумської області приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставах, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
		У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
		Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені  статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
		Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі     розпорядження землями територіальних громад.
		Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Статтею 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		У відповідності до ст. 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі аукціону ; продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу; організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.
		Відповідно до ч.4 ст.136 ЗК України право встановлення стартової ціни лота визначено за організатором земельних торгів.
		Згідно п.п. 288.5.1, 288.5.2, ст.288 Податкового кодексу України (редакції, що діяла на час прийняття оспорюваного рішення) розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 та більшою 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
		Колегія суддів вважає, що суди правильно встановили норми права, що регулюють спірні правовідносини.
		Аналіз фактичних обставин справи з огляду на правове регулювання спірних правовідносин свідчить про те, що Слобідська сільська рада Буринського району Сумської області приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставах, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Так, до повноважень місцевої ради належить прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин, зокрема, стосовно продажу право оренди земельних ділянок комунальної власності окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).
		При цьому, річна сума платежу за оренду не може бути меншою 3 та більшою 12 відсотків нормативної грошової оцінки, а право встановлення стартової ціни лота, згідно із законом, належить саме організатору. А тому визначення річної орендної плати за користування земельними ділянками в розмірі 7 відсотків нормативної грошової оцінки узгоджується із вимогами закону.
		Доводам позивача, що оскаржене рішення органу місцевого самоврядування дублює не скасоване та не виконане аналогічне рішення Слобідської сільської ради від 25 березня 2014 року і в ньому не враховано, що торги, які проводилися за цим рішенням були скасовані в судовому порядку, судами надано належну оцінку, з якою погоджується і колегія суддів.
		Як встановлено, рішенням господарського суду Сумської області від 03 листопада 2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року та Постановою Вищого господарського суду України від 25 травня 2016 року, визнано недійсними результати земельних торгів (аукціону) проведених 13 травня 2015 року організатором торгів Слобідською сільською радою Буринського району Сумської області щодо земельних ділянок, визначених рішенням Слобідської сільської ради від 25 березня 2014 року. 
		Проте, судами не скасовувалося вказане рішення органу місцевого самоврядування та нових земельних торгів по вказаному рішенню не проводилося.
		До того ж, законність рішення Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області від 22 грудня 2016 року «Про проведення земельних торгів з продажу прав оренди земельних ділянок Слобідської сільської ради сільськогосподарського призначення та по`вязані з цим дії» є предметом перевірки судами у справі, яка розглядається і обставини, встановлені в іншій справі не стосуються предмету доказування у справі, яка розглядається.
		Щодо посилання на висновки Конституційного Суду України, наведені в Рішенні від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), за якими органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, в контексті неможливості зміни Слобідською сільською радою збільшеної процентної ставки розміру річної орендної плати, виключення з лотів двох земельних ділянок, суд зазначає таке.
		Оскарженим рішенням відповідач не змінював та не скасовував власних рішень, а тому висновки Конституційного Суду України, наведені в Рішенні від 16 квітня 2009 року у цій справі не застосовуються.
		А той факт, що рада збільшила процентну ставку розміру річної орендної плати та виключила з лотів дві земельні ділянки, у порівнянні з попереднім своїм рішенням, по-перше не є його зміною чи скасуванням, а по-друге, не суперечить закону, оскільки належить до повноважень ради.
		Щодо доводів позивача про не оприлюднення відповідачем проекту оскаржуваного рішення, а в подальшому і самого рішення ради, колегія суддів зазначає таке.
		Згідно зі ст. 2, 4 Регламенту роботи Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області сьомого скликання (далі-Регламент), затвердженого рішенням Слобідської сільської ради від 15.04.2016 року «Про регламент роботи Слобідської сільської ради сьомого скликання», Регламент має силу нормативно-правового акту Ради, встановлює порядок роботи Ради та її органів, посадових осіб, порядок скликання сесій, підготовки і ведення пленарних засідань Ради, процедуру розгляду питань, віднесених до повноважень Ради, прийняття рішень Ради. Гласність у роботі Ради забезпечується шляхом оприлюднення інформації про діяльність Ради, її органів та посадових осіб, прийняті ними рішення (а.с.105-144).
		У відповідності до ст. 28 Регламенту, не пізніше як за 20 робочих днів підготовлені і оформлені належними чином проекти рішень у друкованій та електронній формі подаються до Ради, яка у друкованій формі оприлюднює їх на офіційній дошці оголошень Ради та у приміщенні Ради.
		Відповідно до ст.57 Регламенту офіційне оприлюднення рішень Ради на офіційній дошці оголошень Ради та за потреби в інший спосіб покладається на апарат сільської Ради і здійснюється у строки, визначені законодавством.
		Суди встановили, що проект оскаржуваного рішення, як і саме рішення після його прийняття, були оприлюднені в передбачений законом строк шляхом поміщення на офіційній дошці оголошень сільської ради та у її приміщенні, оскільки офіційного веб-сайту відповідач не має.
		Між тим, у касаційній скарзі заявник зазначає, що докази опублікування проекту рішення та самого рішення є неналежними.
		З цього приводу суд зазначає таке.
		Згідно зі ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
		Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття (ч.3 статті).
		Таким чином, органи місцевого самоврядування зобов`язані оприлюднювати проекти своїх рішень, які підлягають обговоренню, нормативно-правових актів.
		Проте, оскаржене рішення не належить до нормативно-правових актів чи переліку рішень, що підлягають обговоренню, а тому - й до переліку актів, проекти яких обов`язково мають бути оприлюднені.
		Так, Постанова Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року  № 996    "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" передбачає, що в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення щодо:
		- проектів нормативно-правових актів, що мають важливе суспільне значення і стосуються конституційних прав, свобод, інтересів і обов`язків громадян, а також актів, якими передбачається надання пільг чи встановлення обмежень для суб`єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами;
		- проектів регуляторних актів;
		- проектів державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішень стосовно стану їх виконання;
		- звітів головних розпорядників бюджетних коштів про їх витрачання за минулий рік.
		За загальним правилом, до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
		Таким чином, рішення Слобідської сільської ради від 25 березня 2014 року «Про проведення земельних торгів з продажу прав оренди земельних ділянок Слобідської сільської ради сільськогосподарського призначення та пов`язані з цим дії» від 25 березня 2014 року не можна віднести до нормативних актів, оскільки воно після завершення земельних торгів та укладення договорів оренди, вичерпує свою дію, тобто не розраховане на неодноразове використання.
		Оскільки оскаржене рішення не є нормативно-правовим актом або іншим рішенням, що підлягає обговоренню, тому вимога щодо оприлюднення його проекту, передбачена ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»,  не застосовується.
		Стосовно доводів заявника касаційної скарги про неоприлюднення самого рішення, то вказана обставина не може бути підставою для скасування рішення, оскільки не впливає на його законність чи обґрунтованість.
		Щодо доводів позивача щодо не включення двох земельних ділянок, а саме з кадастровими номерами 5960986000:07:002:0312 площею 3,9716 га та 5920986000:06:001:0081 площею 3,3251 га до переліку, тих, що виставляються на земельні торги окремими лотами, суди встановили, що правовий статус цих земельних ділянок змінився через їх передачу громадянам спадкоємцям у власність відповідно до рішень     сільської ради.
		Стосовно доводів позивача, що на момент розроблення проекту оскаржуваного рішення та його прийняття наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 вересня 2012 року № 579, вже не діяв, оскільки на той момент був виданий новий наказ цього ж міністерства від 29 листопада 2016 року № 497, суд виходить з тих же мотивів, що й суди попередніх інстанцій. Наказ № 497 від 29 листопада 2016 року «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 вересня 2012 року № 579», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за № 1667/29797 набув чинності лише 10 січня 2017 року, після його опублікування (Офіційний вісник України від 10 січня 2017 року, № 3, стор. 154).
		Щодо доводів позивача про дату прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає, що, як встановлено, воно було прийняте саме 22 грудня 2016 року, оскільки описка в році його прийняття « 2017», яка міститься в копії наданої позивачем, має технічний характер. 
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підстави для задоволення даного позову відсутні.
		Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
		Суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позову.
		Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Ладуха В.Б." залишити без задоволення.
		Постанову Буринського районного суду Сумської області від 24 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі № 574/160/17 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.Л. Мороз
		А.Ю. Бучик 
		 А.І. Рибачук ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...