Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/13433/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2019. Зареєстровано: 13.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/33584/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №161/13433/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/33584/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                         Бевзенка В.М., 
		                                                                Шевцової Н.В., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року (головуючий суддя - Богаченко С.І., судді - Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі №161/13433-16-а 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі інспектора роти 1 батальйону лейтенанта поліції Поповича Романа Ігоровича
		про скасування постанови,
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Управління патрульної поліції у м. Луцьку) в особі інспектора роти 1 батальйону лейтенанта поліції Поповича Р.І., в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 05 жовтня 2016 року серії АР №028623, якою на нього накладено адміністративне стягнення.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки відповідно до частини першої статті 122    Кодексу України про    адміністративні правопорушення та    наклав на    нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн, оскільки така зупинка була вимушеною і не створювала перешкод іншим учасникам дорожнього руху.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2016 року    адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправною та скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР №028623 від 05 жовтня 2016 р про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
		Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що в судовому засіданні позивач пояснив, що правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП він не скоював, ПДР не порушував. Представник відповідача доказів щодо спростування пояснень позивача не надав, та пояснив, що ним допущено помилку щодо зазначення по-батькові позивача. В ході судового розгляду, а саме з дослідженого судом відеозапису, наданого стороною відповідача, судом було встановлено, що позивачем було здійснено зупинку на «острівці безпеки». Суд вказав на те, що правила дорожнього руху України не містять заборони зупинки транспортного засобу на острівці безпеки, а тому притягнення позивача до відповідальності за це суперечить принципу «дозволено все, що не заборонено законом».
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено.
		Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2016 року у справі № 161/13433/16-а - скасовано та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі інспектора роти 1 батальйону лейтенанта поліції Поповича Романа Ігоровича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
		Приймаючи рішення у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обґрунтованості винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідачем надано відеозапис з персонального мобільного нагрудного відеореєстратора інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку лейтенанта поліції Поповича Р. І ., з якого видно, що позивач порушив вимоги підпункту «ґ» пункту 15.9 розділу 15 ПДР, а саме: здійснив зупинку ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності пішохідного переходу. При цьому, інспектором поліції були належним чином роз`яснені позивачу передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення права, в тому числі, порядок та строки оскарження винесеної постанови. Вказані обставини та надані в їх підтвердження докази суд визнав такими, що свідчать про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу оскарженою постановою. Невірне зазначення відповідачем під час складання постанови в справі про адміністративне правопорушення по батькові позивача суд визнав таким, що не має істотного значення при наданні правової оцінки оскарженому рішенню відповідача. Також суд зазначив, що відповідно до пункту 1.10 ПДР, острівець безпеки - це технічний засіб регулювання дорожнього руху на наземних пішохідних переходах, конструктивно виділений над проїзною частиною дороги та призначений як захисний елемент для зупинки пішоходів під час переходу проїзної частини дороги. До острівця безпеки належить частина розділювальної смуги, через яку пролягає пішохідний перехід. З огляду на зміст викладеної норми, висновок суду першої інстанції про здійснення позивачем зупинки на острівці безпеки суд апеляційної інстанції визнав помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		10 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що він дійсно зупинився в крайній правій смузі дороги і включив вогні аварійної зупинки з приводу дзвінка своєї дружини. Вказує, що його зупинка тривала не більше п`яти хвилин, не створювала аварійної ситуації, оскільки він зупинився в «мертвій» зоні на відстані близько 30 метрів до самого перехрестя. Посилається на невірне зазначення його по-батькові в оскаржуваній у цій справі постанові. Крім того, зазначає, що відповідач не надав належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що        05 жовтня 2016 року інспектором роти №1 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП лейтенантом поліції Поповичем Р.І. складено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №028623, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою до останнього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
		Відповідно даної постанови ОСОБА_1 05 жовтня 2016 року о 18 год. 05 хв. в м. Луцьку на перехресті вул. Львівської та вул. Володимирська здійснив зупинку в межах перехрестя вказаних вулиць, чим порушив п.п. 15.9 г ПДР України, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Відповідно до підпункту «ґ» пункту 15.9 розділу 15 ПДР зупинка забороняється, зокрема, на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т - подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
		Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
		Суд зазначає, що позивачем не оскаржується сам факт його зупинки, однак він вказує, що така зупинка була нетривалою та викликана поважними, на його думку, причинами. 
		З аналізу положень підпункту «ґ» пункту 15.9 розділу 15 ПДР вбачається заборона зупинки на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу. При цьому, винятком із вказаної норми є зупинка для надання переваги в русі та зупинка проти бокового проїзду на Т - подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
		З дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису з персонального мобільного нагрудного відеореєстратора інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку лейтенанта поліції Поповича Р. І . вбачається, що позивачем дійсно порушено вимоги підпункту «ґ» пункту 15.9 розділу 15 ПДР. При цьому, позивачем під час його зупинки працівниками поліції не спростовано обставин порушення ним ПДР. 
		Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на наявність поважних причин його зупинки в межах перехрестя вул. Львівської та вул. Володимирська, оскільки вказані ним причини не підпадають під виключення, передбачені підпункту «ґ» пункту 15.9 розділу 15 ПДР.
		Також Суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання скаржника на обставини його зупинки на відстані 30 метрів до самого перехрестя, оскільки досліджений судом відеозапис об`єктивно спростовує вказані припущення позивача. 
		Посилання скаржника на факт допущення відповідачем технічної помилки у спірній постанові в частині зазначення його по-батькові не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим не може слугувати підставою для його скасування.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідач                                                                      Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                           В.М. Бевзенко
		                                                                                                    Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...