Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/1350/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2019. Зареєстровано: 13.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/27485/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №560/1350/19
		адміністративне провадження №К/9901/27485/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
		суддів: Стрелець Т.Г.,  Рибачука А.І., 
		 
		розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 560/1350/19
		за позовом    ОСОБА_1 
		до   Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
		про   визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (головуючий суддя Польовий О.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Боровицького О.А., Матохнюка Д.Б.)
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.   У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправною відмову Славутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 30.01.2018 пенсію державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку зазначеного в довідках від 26.01.2018 № 3 та №4.
		2.   В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889, вона працювала на посаді державного службовця та має вислугу понад 20 років, тому має право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім цього, позивач звернула увагу на те, що постановою Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 визнано протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо не призначення та невиплати пенсії по інвалідності, відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3.   Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 07 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, у зв`язку з відсутністю заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.
		4. На виконання зазначеної ухвали суду, 27.05.2019 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, в якому позивач зазначила, що постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 слугувала підставою для звернення її до суду за захистом свого порушеного права, а тому просила поновити строк звернення до суду.
		5. Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 30 травня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовив. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - повернув позивачу.
		6.   Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в даній справі.
		7.   Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року - без змін.
		8. Суди виходили з того, що оскільки, позовна заява ОСОБА_1 подана до суду з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем, суди не знайшли підстав вважати їх поважними, а тому позовну заяву необхідно повернути позивачу.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9. 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року, в якій просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		10.   В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що в березні 2019 року позивач дізналась, що постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 визнано протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо не призначення та невиплати пенсії по інвалідності, відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу». Крім того, судами проігноровано, що постанова Верховного Суду слугувала підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права, оскільки була впевнена в його відновленні саме після прийняття вказаної постанови.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		11.   02.10.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
		12.   Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.
		13.   Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 330 КАС України, а саме: до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту вручення даної ухвали.
		14.   Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
		15.   Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
		16.   Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 11.12.2019.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		18. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		19. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		20. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		21. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
		22. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
		23. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
		24. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із частинами першою та другою якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		25. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		26. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
		27. Як встановлено судами попередніх інстанцій та убачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з вказаним позовом слугувала відмова Славутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка викладена в листі № 1694/03 від 07.02.2018.
		28. Таким чином, позивач дізналась про порушення свого права з листа № 1694/03 від 07.02.2018 та могла звернутися до суду протягом шестимісячного строку для звернення до суду. Однак, з позовом позивач звернулась до суду 02.05.2019, тобто після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не мала можливості звернутись за захистом своїх порушених прав раніше, позивачем надано не було.
		29. Посилання скаржника на те, що про порушення свого права вона дізналась в березні 2019 року з постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18, тобто через дванадцять місяців після вчинення спірних дій, не є поважною причиною пропущення строку звернення до суду.
		30. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
		31. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
		32. Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
		33. При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивач з лютого 2018 року був обізнаний про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.
		34. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
		35. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		36. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
		37. Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
		38. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
		39. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
		40.   У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		41. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року слід залишити без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.Г. Стеценко
		Т.Г. Стрелець 
		 А.І. Рибачук ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...