Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/667/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2019. Зареєстровано: 13.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/10400/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №822/667/14
		адміністративне провадження №К/9901/10400/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В.,
		суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
		розглянув в порядку письмового провадження справу 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 червня               2016 року (головуючий суддя - Ковальчук А.М.)
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді: Білоус О.В., Курко О.П.)
		у справі №822/667/14
		за позовом ОСОБА_1 
		до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області 
		про стягнення заборгованості по заробітній платі.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.          У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі за період з                1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року в сумі 49 208 грн та 58 327 грн компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати з лютого 2006 року по час розгляду справи судом, а всього 107 535 грн.
		2.          Справа розглядалася судами неодноразово.
		3.          Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року позов задоволено частково. Зобов`язано Територіальне управління Держаної судової адміністрації України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років із урахуванням премій за період з 1 лютого по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року і компенсацію за несвоєчасну її виплату. 
		4.          Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня           2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позову.
		5.          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судів попередніх інстанцій. 
		6.          Постановою Верховного Суду України від 13 січня 2015 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		7.          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		8.          Останньою постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від             9 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років із врахуванням премій за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року, та компенсацію за несвоєчасну її виплату з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», у порядку встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання    судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 3 серпня 2011 року №845, з врахуванням виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		9.          Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		10.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 5 січня 1993 року по   30 січня 2009 року працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду Хмельницької області. 12 грудня 2001 року рішенням кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційного судів Хмельницької області йому присвоєно другий кваліфікаційний клас судді.
		11.          За статусом і вислугою років на посаді судді відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» позивач мав право на отримання 30 відсоткової надбавки від щомісячного заробітку, яка виплачувалась з розрахунку за оклад та доплату за кваліфікаційний клас.
		12.          Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від  27 травня 2015 року, (в частині позовних вимог щодо виплати надбавки до посадового окладу в розмірі 10% у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці) визнано протиправною бездіяльність Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, яка полягала у невидачі з 1 червня            2005 року наказу про встановлення судді ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу в розмірі 10% у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області донарахувати з 1 червня 2005 року по січень 2009 року включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю по формі 3 у розмірі 10% від посадового окладу за період роботи ОСОБА_1 суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		13.          Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 1 січня по 31 грудня 2006 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року (з дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»    до винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року - у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. 
		14.          Така ж правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 17 червня 2014 року (справа № 21-91а14) та    від 13 січня 2015 року (справа № 21-582а14).
		15.          З урахуванням постанови Красилівського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2011 року відповідачу необхідно було провести нарахування і виплатити позивачу надбавку за вислугу років з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року.
		16.          На підставі положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» позивач має право на перерахунок і виплату компенсації втрати доходів у вигляді невиплаченої надбавки за вислугу років із врахуванням премій за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з  22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року, з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 1 січня 2006 року по 30 січня 2009 року.
		17.          Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився що позовні вимоги є частково обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги не давали підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому підстави для її скасування відсутні.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		18.          Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що звертаючись до суду з вказаним позовом він обрав передбачений пунктом 4 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) спосіб захисту - стягнення з відповідача коштів. Проте суд з власної ініціативи змінив обраний спосіб захисту порушеного права та недоплачений відповідачем розмір заробітної плати за спірний період не обчислив, визначивши лише період та зобов`язавши вчинити відповідні дії.
		19.          Також позивач зазначив, що його позовні вимоги за спірний період стосувалися виплат у меншому розмірі внаслідок неправильного обрахунку заробітної плати, відпускних, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, про що суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині постанови. Проте, прийшовши до висновку що відповідач заробітну плату обраховував неправильно та виплачував у меншому розмірі, що потягло за собою і неправильний обрахунок та виплату відпускних та матеріальної допомоги, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині, не обґрунтувавши при цьому такої відмови. 
		20.          Позовна вимога щодо незаконного утримання відповідачем із заробітної плати за грудень 2008 року 1  056,84 грн судом першої інстанції не була розглянута.
		21.          В обґрунтування касаційної скарги також зазначив, що без оцінки залишилася та обставина що протягом спірного періоду Хмельницький міськрайонний суд мав вакансії суддів, що підтверджується наявними у справі довідками суду з цього приводу, а відтак мав економію коштів, яку можливо було використати на преміювання суддів та встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи. А також окружний суд не перевірив чи були передбачені суддям кошти на виплату надбавки та хто таку надбавку у спірний період мав установлювати, чи була вона обов`язковою в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України №865.
		22.          Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не звернув увагу на доводи апеляційної скарги та в порушення вимог статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначив мотивів їх неврахування.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		23.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції після 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
		24.          Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		25.          Оскільки рішення судів попередніх інстанцій фактично оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині судові рішення позивачем не оскаржуються, то Верховний Суд перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині. 
		26.          Частиною четвертою статті 105 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) встановлено перелік вимог, які може містити адміністративний позов. Однією з таких вимог може бути стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. 
		27.          Відповідно з вимогами КАС України позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, вимогою якого було стягнення заборгованості по заробітній платі з січня 2006 року у зв`язку з тим, що розмір його щомісячної заробітної плати обраховувався неправильно, а саме: розмір надбавки за вислугу років обчислювався не від загальної суми щомісячного заробітку, як це передбачено частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів», а лише виходячи з розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, що призвело до виплати відпускних та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у значно меншому розмірі. Також неправомірно не включено до складу заробітної плати такі складові, як надбавка до посадового окладу в розмірі 10 відсотків у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, та надбавка за виконання особливо важливої роботи, і тому, відповідно, надбавка за вислугу років має розраховуватися із розміру посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас, надбавок та щомісячних премій, тобто від суми щомісячного заробітку. 
		28.          Заборгованість по заробітній платі позивачем була обчислена та визначена в сумі 49  208 грн та компенсація за несвоєчасну її виплату в сумі 58  327 грн. 
		29.          Відповідно до частини першої статті 137 КАС України (в редакції чинній на час звернення до суду)  позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
		30.          За перевіркою матеріалів справи, позивач скориставшись таким правом, у жовтні та листопаді 2015 року доповнив та уточнив свої позовні вимоги. 
		31.          Однак, 9 червня 2016 року в судовому засіданні ОСОБА_1 заявив клопотання про залишення позовних вимог в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області 435 671 грн заборгованості по заробітній платі за період з січня 2006 року по січень 2009 року включно та 508 994 грн компенсації за несвоєчасну її виплату за період з лютого  2006 року по вересень 2015 року без розгляду.
		32.          У зв`язку з чим, Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від                   9 червня 2016 року позовні вимоги в цій частині залишив без розгляду.
		33.          Вирішуючи позовні вимоги суд першої інстанції, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити надбавку за вислугу років із врахуванням премій та з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, а також компенсацію за несвоєчасну її виплату. 
		34.          Однак, позовною вимогою було стягнення заборгованості по заробітній платі за спірний період в певній сумі, а не зобов`язання здійснення перерахунку та виплати надбавки за вислугу років без проведення такого обрахунку.
		35.          Відповідно до частини п`ятої статті 227 КАС України (в редакції до 15 грудня            2015 року) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
		36.          За перевіркою матеріалів справи, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 9 липня 2015 року, направляючи вказану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначав що обов`язковою умовою для стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за несвоєчасну її виплату з лютого 2006 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами та, на підставі цих документів, можливе співставлення сум, призначених до нарахування.   
		37.          Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на висновок та вимоги зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України, які, відповідно до положень статті  227 КАС України (в редакції до 15 грудня 2015 року), є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, щодо дій, необхідних під час нового розгляду справи, відповідного розрахунку не провів, недоплачений розмір заробітної плати не визначив та не стягнув, зазначивши лише період. 
		38.          Таким чином, при повторному розгляді справи зазначене питання залишилося поза увагою суду першої інстанції.
		39.          Зазначене вказує на те,  що суди попередніх інстанцій не встановили факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які підлягають доказуванню з урахуванням підстав позову, належним чином не перевірили доводи та заперечення сторін та ухвалили рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі. 
		40.          Як вбачається в описовій частині рішення суду першої інстанції зазначено короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 - неправильний обрахунок розміру щомісячної заробітної плати з січня 2006 року, у меншому розмірі, що призвело і до виплати у меншому розмірі відпускних, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань.
		41.          Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції взагалі не навів будь-якого обґрунтування.
		42.          Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		43.          Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
		44.          Апеляційний суд порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, не виправив, доводи, викладені в апеляційний скарзі позивача, належним чином не перевірив та не надав їм відповідної оцінки.
		45.          Відповідно до статті 242 КАС України  рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		46.            Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		47.            Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		48.          Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки ухвалені без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.
		49.          Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України  позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		50.          За змістом статті 353 КАС України  підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		51.          Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		52.          З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
		53.          При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); перевірити позовні вимоги ОСОБА_1 (зокрема також і щодо незаконного утримання 1  056,84 грн із його заробітної плати за грудень 2008 року; економії коштів в бюджеті Хмельницького міськрайонного суду у зв`язку з існуванням вакансій посад суддів, для встановлення та виплати щомісячних премій); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.
		54.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями  345, 353,  356 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня               2016 року  скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог,  в справу №822/667/14 в цій частині направити  на новий розгляд  до суду першої інстанції.
		В іншій частині судові рішення залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		О.В. Калашнікова,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...