Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/2056/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 06.12.2019
Номер судового провадження: 61-37348ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Ухвала
		 
		06 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 310/2056/17
		провадження № 61-37348св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,               
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - комунальне підприємство «Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Шахтарськтепломережа»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Воробйової І. А. від 11 квітня 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                    комунального підприємства «Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Шахтарськтепломережа» (далі - КП «ОКП «Донецьктеплокомуненерго») про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації у зв`язку з порушенням строків її виплати.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що вона з 10 лютого 2003 року працювала у відповідача на посаді юрисконсульта, а 30 листопада 2014 року звільнилась за власним бажанням. Однак, їй не була виплачена заробітна плата за червень-серпень 2014 року.
		Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 7 787,23 грн та компенсацію у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 6 514,39 грн.
		 
		Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області  від 25 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постановою апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 вересня                     2017 року в частині відмови у стягненні заборгованості по заробітній платі скасовано.   Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7 787,23 грн. У решті рішення суду залишено без змін.
		 
		КП «ОКП «Донецьктеплокомуненерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня                  2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації заробітної плати у зв'язку із порушенням строку її виплати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 26 червня 2018 року поновлено  ОКП «Донецьктеплокомуненерго» строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року; відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи № 310/2056/17 з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 06 липня 2018 року поновлено  ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року; відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою.
		Отримавши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, суддею-доповідачем було виявлено, що провадження за касаційними скаргами було відкрито помилково, оскільки вони подані на судове рішення 
		у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження.
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). 
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		 
		Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;                     2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 
		01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).  
		Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 7 787,23 грн та компенсації у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 6 514,39 грн, у зв`язку з чим ціна позову в указаній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100 = 176 200 грн).
		Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції,                              ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до                           Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу               малозначною.
		Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (Zubac v. Croatia (Зубак проти Хорватії), від 05 квітня 2018 року).
		Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Верховним Судом перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
		Судом касаційної інстанції досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, доводи касаційних скарг, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України 
		суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services 
		v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
		З урахуванням наведеного, оскільки Верховним Судом помилково відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, касаційне провадження необхідно закрити.
		Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, 
		пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційне провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до комунального підприємства «Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Шахтарськтепломережа» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації у зв`язку з порушенням строків її виплати, за касаційними скаргами обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Воробйової І. А. від 11 квітня 2018 року, закрити. 
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                            М. Є. Червинська
		 
		С. Ю. Бурлаков
		 
		В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...