Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/5338/14к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2019.
Дата набрання законної сили: 05.12.2019
Номер судового провадження: 51-255км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		05 грудня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		головуюча   ОСОБА_1 ,
		судді:  ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
		 
		учасники судового провадження:
		прокурор ОСОБА_5 ,
		засуджена ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду міста Львова від 17 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 
		за № 12014140000000388, 
		 
		стосовно  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		яка народилася в с. Новоселище Золочівського району Львівської області, засудженої за ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі  КК України).
		 
		1. Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали
		Засуджена та її захисник у касаційних скаргах, які є подібними за змістом та вимогами, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону 
		України про кримінальну відповідальність, виклали вимогу до суду касаційної інстанції (далі  Суд) скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України) закрити. 
		Засуджена ОСОБА_6 мотивує свою вимогу тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, а докази  критерію належності та взаємозв`язку для доведеності інкримінованого їй злочину з підстав наявності прямих ознак провокації злочину зі сторони правоохоронного органу, що зумовило суд ухвалити обвинувальний, а не виправдувальний вирок, хоча останній на її думку, мав бути єдиним законним та обґрунтованим судовим рішенням у цьому кримінальному провадженні. 
		Крім того, засуджена зазначила, підтримавши висунуту нею версію подій, про досягнення з ОСОБА_8 згоди виключно в межах її підготовки до вступного іспиту, 
		в зв`язку з чим вона й передала останній екзаменаційний білет.
		 
		2. Історія провадження (судові рішення за хронологією), зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		2.1 Суд першої інстанції (рішення, що оскаржується)
		Вироком Залізничного районного суду міста Львова від 17 грудня 2015 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК Українита призначено покарання у виді штрафу в розмірі 
		однієї тисячі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 22 100 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями на строк два роки, без спеціальної конфіскації.
		Вироком суду також вирішено долю речових доказів.
		 
		2.2 Суд апеляційної інстанції 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2017 року 
		апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 , її захисника ОСОБА_7 , 
		прокурора залишено без задоволення, а вирок Залізничного районного 
		суду міста Львова від 17 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_6  без зміни.
		 
		 
		2.3 Суд касаційної інстанції 
		Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та засудженої ОСОБА_6 задоволено частково. 
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2017 року стосовно ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Прийняте рішення мотивовано тим, що апеляційний суд при постановленні ухвали, в порушення вимог статей 370, 419 КПК України, ретельно не перевірив усіх зазначених в апеляційних скаргах доводів і належним чином не мотивував свого рішення про залишення вироку суду першої інстанції без зміни, зокрема, залишив поза увагою доводи сторони захисту про провокацію злочину з боку правоохоронного органу та недопустимості доказів, отриманих внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі  НСРД).
		 
		2.4 Суд апеляційної інстанції (рішення, що оскаржується)
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 задоволено частково.
		Вирок Залізничного районного суду міста Львова від 17 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_6 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку покликання на докази, здобуті в результаті проведення НСРД.
		У решті вирок залишено без зміни.
		 
		2.5 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		ОСОБА_6 визнана винуватою у тому, що вона, працюючи на посаді викладача спеціальних дисциплін Львівського технікуму м`ясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій (далі  Львівський технікум), будучи відповідно до наказу по Національному університету харчових технологій № 82-К від 27 лютого 2014 року призначеною на період літньої вступної 
		кампанії 2014 року головою фахової атестаційної комісії за спеціальністю «Виробництво харчової продукції», тобто будучи службовою особою, тимчасово за спеціальним наказом наділеною організаційно-розпорядчими функціями, 
		26 червня 2014 року, перебуваючи в приміщенні аудиторії № 9 Львівського технікуму по вулиці Бортнянського, 30/32 у місті Львові, під час розмови з 
		ОСОБА_8 погодилась на пропозицію останньої вирішити питання щодо позитивного результату прийому вступного іспиту для подальшого зарахування її на денну форму навчання в Львівському технікумі за напрямом «Харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції». При цьому зазначила, що в комісії тільки вона перевіряє екзаменаційні роботи. Крім цього, висловила прохання про передачу їй за вчинення вказаних дій грошових коштів 
		в сумі 3000 грн, написавши зазначену суму на аркуші паперу. Розуміючи, що ненадання вказаної суми коштів може ускладнити вступ до навчального закладу, ОСОБА_8 погодилась на вказані умови. Вони домовились про наступну зустріч приблизно через тиждень, коли у ОСОБА_8 буде наявна вказана сума коштів. 
		04 липня 2014 року близько 12:00 ОСОБА_6 , перебуваючи в тій же аудиторії Львівського технікуму, з метою успішного складання ОСОБА_8 вступного іспиту і, відповідно, позитивного вирішення питання про зарахування її до зазначеного навчального закладу, надала ОСОБА_8 для копіювання екзаменаційний білет, номер якого остання мала повідомити при здачі іспиту. В свою чергу ОСОБА_8 надала ОСОБА_6 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди в 
		розмірі 3000 грн. 
		У той же день ці кошти були виявлені та вилучені в ОСОБА_6 працівниками правоохоронного органу.
		 
		3. Доводи інших учасників судового провадження
		Засуджена під час судового розгляду в Суді касаційні скарги підтримала повністю, просила скасувати оскаржувані судові рішення з мотивів зазначених у касаційних скаргах щодо наявності факту провокації і, як наслідок, недопустимості доказів, та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення її винуватості. 
		Прокурор під час касаційного розгляду заперечила проти задоволення вимог касаційних скарг засудженої та її захисника з міркувань їх необґрунтованості та безпідставності.
		 
		4. Джерела права й акти їх застосування
		4.1Кримінальний процесуальний кодекс України
		4.1.1 Стаття 86. Допустимість доказу
		Частина 1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Частина 2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		4.1.2 Стаття 94. Оцінка доказів
		Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		4.1.3 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
		Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		 
		4.1.4 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Частина 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з:
		2) мотивувальної частини із зазначенням:
		мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
		Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Частина 3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
		 
		4.1.5 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
		Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		4.1.6 Стаття 439.Новий розгляд справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції
		Частина 2. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
		 
		5. Мотиви та висновки Верховного Суду
		5.1 Межі касаційного перегляду
		З урахуванням доводів, викладених у касаційних скаргах, та меж перегляду Судом оскаржуваних судових рішень, встановленихКПК України, розгляд провадження здійснено в частині перевірки дотримання судами норм матеріального права та вимог кримінального процесуального закону, при цьому, переглядаючи судові рішення, Суд виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи [4.1.5]. 
		Доводи касаційної скарги засудженої про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не можуть бути предметом розгляду Суду, оскільки, відповідно до положень ст. 409 КПК України, це підстава для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність
		Так, відповідно до вимог кримінального процесуального закону судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення [4.1.2, 4.1.3].
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в одержанні неправомірної вигоди службовою особою ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1ст. 94 КПК України.
		Цей висновок суду підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8 щодо обставин прийняття ОСОБА_6 пропозиції та одержання неправомірної вигоди за вчинення нею дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого їй службового становища, показаннями свідків 
		ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , іншими письмовими доказами, зазначеними у вироку суду.
		За наслідками судового розгляду стороною обвинувачення було доведено належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_6 інкримінованого їй злочину, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов правильного висновку про ухвалення обвинувального вироку.
		Як убачається з матеріалів провадження, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, ґрунтується на припущеннях і ухвалений без доведення в ході судового розгляду її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за відсутності достатніх доказів для доведення цього факту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та не взяті до уваги через їх безпідставність [4.1.4].
		Так апеляційний суд зазначив, що висновок про доведеність винуватості 
		ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме: показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 , 
		протоколом ідентифікації та помічення грошових коштів від 03 липня 2014 року, протоколом обшуку від 04 липня 2014 року, відеозаписом, який проводився при проведенні обшуку 04 липня 2014 року, контрактом № 41 від 01 вересня 2012 року, наказом директора Львівського технікуму № 12-к від 10 липня 2012 року, довідкою № 87 від 04 липня 2014 року, наказом по Національному університету харчових технологій № 82-К від 27 лютого 2014 року, довідкою № 98 від 17 липня 2014 року.
		При цьому апеляційний суд, зазначив, що стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України були відкриті постанова прокурора прокуратури Львівської області 
		ОСОБА_14 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 01 липня 2014 року, тому здобуті в процесі проведення цієї слідчої дії докази відповідають критерію допустимості.
		Разом з тим, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 24 квітня 2018 року, вирок суду першої інстанції змінив шляхом виключення з мотивувальної частини покликання на докази, здобуті в результаті проведення НСРД, у зв`язку з невідкриттям стороні захисту всіх матеріалів, які були правовою підставою їх проведення, а саме  ухвали слідчого судді апеляційного суду від 01 липня 2014 року, і виключив з мотивувальної частини вироку покликання на докази, здобуті в результаті проведення НСРД, проведених на підставі цієї ухвали слідчого судді.
		Також суди першої та апеляційної інстанцій належно перевіряли доводи обвинуваченої та її захисника про вчинення провокації злочину та з наведенням відповідних мотивів, з якими погоджується й касаційний суд, обґрунтовано дійшли висновку, що такий факт не знайшов свого підтвердження.
		Так, для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би вчинений злочин без втручання правоохоронних органів.
		Відповідно до встановлених обставин, підтверджених сукупністю досліджених доказів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що умисел ОСОБА_6 на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 виник 26.06.2014 року при отриманні пропозиції, отже жодних ознак провокації злочину не було встановлено.
		Висновки про доведеність вчинення кримінального правопорушення 
		ОСОБА_6 та за встановлених судами фактичних обставин кримінального провадження є правильними, а дії останньої за ч. 1 ст.368 КК України кваліфіковано правильно.
		Суд апеляційної інстанції перевірив всі доводи апеляційних скарг засудженої та її захисника, навів докладні мотиви прийнятого рішення і в ухвалі зазначив підстави, з яких визнав їх необґрунтованими.
		Судові рішення відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України та є законними, обґрунтованими і вмотивованими.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які булиб підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
		За таких обставин, касаційні скарги засудженого та її захисника не підлягають задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Залізничного районного суду міста Львова від 17 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року стосовно  ОСОБА_6 залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...