Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/1031/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2019. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2019.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Результат оскарження 16.12.2020 Верховний Суд України: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/211/927/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 211/1031/19
		Провадження № 2/211/927/19
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		03 грудня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - Сарат Н.О.,
		при секретарі Зоріній С.М.,
		за відсутності учасників по справі, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про захист прав споживача, про визнання кредитного договору частково недійсним, -
		ВСТАНОВИВ:
		позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким встановити нікчемність умови викладеної в Пункті 1.12 кредитного договору№ ВОЗ.288.70790 укладеного 09.03.2017 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» який передбачає обов`язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості. Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору від 09.03.2017 року № ВОЗ.288.70790 платежів, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 щомісячну плату за обслуговування кредиту (комісію) в сумі 11694 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривні 70 копійок у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором. Та стягнути судові витрати по справі. 
		В обґрунтування позову, який згодом уточнив, позивач вказав, що 09.03.2017 року, між позивачем та ПАТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір № ВОЗ.288.70790. відповідно до якого банк надав позивачеві, позичальнику кредит на поточні потреби у розмірі 13728.00 гри зі сплатою 15.5 процентів за користування кредитом, на строк 36 місяців , тобто до 09.03.2020 року. Оскільки наданий позивачеві кредит є споживчим кредитом, то на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», згідно положень частин першої, другої та п`ятої статті 18 якого продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Пунктом 1.12 кредитного договору передбачено обов`язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах, визначених згідно «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» але не вказаний розмір процентів. В деяких повідомленнях банку був вказаний 2.75 %, і деяких - 4.45%. У відзові на позов відповідач вже визначився процентом за обслуговування кредитної заборгованості - 4.45 %. Такі умови кредитного договору є несправедливими, суперечать вимогам закону та порушують права споживача, тому маються підстави для визнання недійсним з моменту укладення договору зазначений пункт кредитного договору, що тягне перахунок сплачених з часу укладення кредитного договору платежів, зарахування сплачену мною комісію у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором від 09.03.2017 року № В03.288.70790. На даний час відповідно до змісту відзову на позов зазначено, що відповідач розпределив суму сплачених коштів за кредитом таким чином : проценти- 2508.32 грн., 11694.70 грн, комісії(що не передбачено умовами договору), 3140.30 грн. - тіло кредиту. Але суми оплат зараховане відповідачем повільно. На приклад , по графіку щомісячних платежів 09.04.2017 року позивач мав заплатити 1090.15 грн., враховуючі суму за обслуговування кредиту, яку в графіку вказують як комісію. Позивач оплатив 07.04.2017 року 1650 грн., яку банк 09.04.2017 року розподілив таким чином 559.85 грн тіло кредиту. 75.55 грн. тіло кредиту, 1014 .60 грн. проценти за кредитом( відображено у виписку з рахунку, що надано банком). Відповідно до умов договору спочатку сплачуються проценти, а потім погашається тіло кредиту. То виникає питання, чому банк з першого платежу зарахував на проценти 1014.60 грн., коли по графіку щомісячних платежів необхідно було оплатити тільки 180.72 грн процентів.
		Тобто, банк зловживав своїми правами щодо списання сум з рахунку. Що протиречить розділу 2 кредитного договору. Усього позивач сплатив 17346.00 грн, що підтверджує відповідач. Відповдно до розрахунку заборгованості та графіку щомісячних платежів тіло кредиту у цілому складає 13728.00 грн., проценти по кредитному договору - 4233.16 грн. Позивач сплатив суму процентів у повному обсязі, тому що проценти зараховується раніше ніж тіло кредиту по умовам договору. По тілу кредиту у позивача залишився платіж на 615.16 грн. Який він можу сплатити до закінчення дії кредитного договору до 09.03.2020 року. ПАТ «Ідея Банк», встановив у кредитному договорі сплату щомісячної плати за обслуговування кредиту. Комісія умовами договору не передбачена. При цьому відповідач нараховує, а позивач сплатив суми фактично за обслуговування кредиту банком, що є незаконним, не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач вважає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України). Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. 
		Ухвалою суду від 27.02.2019 року у справі відкрито провадження, справа розглянута з повідомлення (викликом) сторін. В судове засідання позивач не з`явився, надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу у його відсутність, надано письмові пояснення на відзив, згідно яких позивач вказує, що на його позовну заяву відповідачем поданий відзив до якого долучені копії документів, що він неодноразово намагався отримати від банку по своїй заяві. Відповідно до копії ордеру розпорядження про видачу кредиту, що наданий відповідачем, зрозумило, що з суми кредитного договору відразу п`яту частину перерахували на страховий платіж. Такого документу позивачеві не надавали для ознайомлення. Копія довідки повідомлення, що надана відповідачем, надає позивачеві повну інформацію про сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку та інші показники. Довідка повідомлення містить підпис позивача, але на руки позивачеві не надавали та зміст цієї довідки позивачеві став відомий тільки на теперішній час. Позивач николи не уклав би кредит з процентною ставкою 198% річних. Що стосується розрахунку заборгованості за кредитом станом на 10.04.2019 року, копія якого також надана до відзову на позов. То розрахунок заборгованості наданий банком суттєво відрізняється від виписки з 09.03.2017 по 06.09.2018 року, яка була надана позивачеві 07.09.2018 року. Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, надано відзив згідно якого суми оплат та їх зарахування по встановленим законом платежам відрізняються один від одного. Позивач вважає, що умови кредитного договору № В03.288.70790 укладеного 09.03.2019 року, між позивачем ПАТ «Ідея Банк», відповідно до якого банк надав позивачеві позичальнику кредит на поточні потреби у розмірі 13728.00 грн зі сплатою 15.5 процентів за користування кредитом, на строк 36 місяців, тобто до 09.03.2020 року є несправедливими та суперечать принципу добросовісності . Його наслідком є істотний дисбаланс договірне прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнав несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнав недійсним. Пунктом 1.12 кредитного договору передбачено обов`язок сплати позичальника щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розміре визначених згідно «Графік щомісячних платежів за кредитним договором». Виходячі І довідки повідомлення цей розмір складає 4.45%. Такі умови кредитного договору є несправедливими, суперечать вимогам закону порушують права споживача, тому маються підстави для визнання недійсним з моменту укладення договору зазначений пункт кредитного договору , що тягне перахунок сплаче: з часу укладення кредитного договору платежів, зарахування сплачену позивачем комісію. І рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором від 09.03.2017 року. ПАТ «Ідея Банк», встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначило за які саме послуги, що надаються, позивачем сплачується комісія. При цьому відповідач нараховує, а позивач сплатив комісію фактично за обслуговування кредиту банком, що є незаконним, не відповідає вимови справедливості та суперечить положенням частини першої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів». Позивач вважає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами перші: - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України. Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавстві також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка чинить правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі:  редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Продавець (виконав. виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливий Тулмачення несправедливих умов ні є вичерпанийм нормами цтого Закону . Позивач встановлення у договорі про надання споживчого кредиту будь-які зборів, відсотків, коми платежів тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору і надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які ж послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. 
		Представник відповідача до суду не з`явився, надав заяву про слухання справи за відсутності представника відповідача , надано відзив, згідно якого відповідач не погоджується з позовною заявою позивача, вважає її цілком необгрунтованою, та спростовує її наступним. Згідно останнього абзацу ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам надано право самостійно встановлюю процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. У свою чергу, в Кредитному договорі плата за обслуговування кредитної заборгованості - визначена не за формулою із змінними величинами, а відображена чітко визначеною фіксованою сумою у Графіку щомісячних платежів, що згідно Довідки - повідомлення від 09.03.2017 року власноручно підписав позивач, складає 4,4500% ( від початкової суми кредиту), що дться в складі ануїтетних платежів ( загальним рівним платежем) згідно графіку щомісячних з та не суперечить ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до літери в), п.2.1. Правил надання банками України споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджена Правління НБУ від 10.05.2007 року №168, що діяли до 10 червня 2017 року ( надалі - 1») комісія за обслуговування кредитної заборгованості, що зазначена у Графіку Кредитного договору відносилась до орієнтовної сукупної вартості кредиту, зокрема послуг. У свою чергу, відповідно до колонки 5.1. Таблиці «Визначення сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки» Додатку до Правил - комісія за ння кредитної заборгованості прямо була передбачена його додатком та відноситься 'в за надані супутні послуги, що сплачуються на користь банку і являється послугою зі яку Відповідач має право отримувати винагороду. Відповідач лише встановив у Кредитному договорів комісію яка чітко була чинним законодавством України, а щодо платежів про які йде мова в п. 3.6 Правил чи такої комісії не застосовував та не встановлював. Відповідач не встановлював у Кредитному договорів ніякої комісії за ведення договору, обліку заборгованості споживача, тощо; за дії які банк здійснює на власну - за прийняття платежів від позичальника, тощо, за укладення кредитного договору, змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди, тощо. Плата за обслуговування кредитної заборгованості, що передбачена п.1.12 договору в себе включає плату за: інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом СМС- повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування в ногашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобівелектронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із м різних каналів зв`язку тощо. Окрім того, з умовами та тарифами на послуги Банку Позивач був ознайомлений, згодний та були йому зрозумілі та їх прийняв, про що власноручно поставив свій підпис на Кредитному договорі. 10 червня 2017 року, набрав чинності Закону України споживче кредитування» від 15.11.2016 року, що визначає загальні правові та організаційні споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій та регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами илання послуг споживчого кредитування. Так, відповідно п. 4) ч.І ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-8 чітко зазначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, «і проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, зання і повернення кредиту. З 10.06.2017 року стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону "Про споживче кредитування" та була виключеною і припинила свою дію. Згідно довідки розрахунку заборгованості по кредитному договору від 10.04.2019 року ваність Позивача складає 35626 грн. 08 коп. отже останій визнав та погодився з умовами договору та його виконував, та не мав ніяких заперечень щодо його виконання , а  саме позивачем, за період дії Кредитного договору було сплачено: 2508,32 процентів. 11694,70 грн. - комісії; 3140, 30 грн. тіла по кредиту, станом на 10.04.2019 року). Позивач не відмовлялася від одержання кредиту, свою згоду на надання кредитного договору не відкликав, і навіть не звертався до відповідача за додатковими роз`ясненням положень договору ні до, ні під час, ні його укладення, тобто не скористалася цим своїм правом. А тому, сам позов позивача є абсолютно незрозумілим та надуманим.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.
		Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09.03.2017 року, між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір № ВОЗ.288.70790. Відповідно до якого банк надав позивачеві, як позичальнику кредит на поточні потреби у розмірі 13728.00 гри зі сплатою 15.5 процентів за користування кредитом, на строк 36 місяців , тобто до 09.03.2020 року. (а.с. 4-5). Оскільки наданий позивачеві кредит є споживчим кредитом, то на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Пунктом 1.12 кредитного договору передбачено обов`язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах, визначених згідно «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» але не вказаний розмір процентів. В деяких повідомленнях банку був вказаний 2.75 %, і деяких - 4.45%. У відзові на позов відповідач вже визначився процентом за обслуговування кредитної заборгованості - 4.45 %. Такі умови кредитного договору є несправедливими, суперечать вимогам закону та порушують права споживача, тому маються підстави для визнання недійсним з моменту укладення договору зазначений пункт кредитного договору, що тягне перахунок сплачених з часу укладення кредитного договору платежів, зарахування сплачену мною комісію у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором від 09.03.2017 року № В03.288.70790. Згідно відзиву відповідач розприділив суму сплачених коштів за кредитом таким чином : проценти- 2508.32 грн., 11694.70 грн, комісії (що не передбачено умовами договору), 3140.30 грн. - тіло кредиту. Відповідно до умов договору спочатку сплачуються проценти, а потім погашається тіло кредиту. Банк з першого платежу зарахував на проценти 1014.60 грн., коли по графіку щомісячних платежів необхідно було оплатити тільки 180.72 грн процентів. Тобто, банк зловживав своїми правами щодо списання сум з рахунку. Що протиречить розділу 2 кредитного договору. Усього позивач сплатив 17346.00 грн, що підтверджує відповідач. Відповдно до розрахунку заборгованості та графіку щомісячних платежів тіло кредиту у цілому складає 13728.00 грн., проценти по кредитному договору - 4233.16 грн. Позивач сплатив суму процентів у повному обсязі, тому що проценти зараховується раніше ніж тіло кредиту по умовам договору. По тілу кредиту у позивача залишився платіж на 615.16 грн. Який він можу сплатити до закінчення дії кредитного договору до 09.03.2020 року. ПАТ «Ідея Банк», встановив у кредитному договорі сплату щомісячної плати за обслуговування кредиту. Комісія умовами договору не передбачена. При цьому відповідач нараховує, а позивач сплатив суми фактично за обслуговування кредиту банком, що є незаконним, не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач вважає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України). Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. 
		Положеннями ч.1ст.215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюст.203 цього Кодексу.
		При цьому, відповідно до вимог ч.ч.1-3, 5, 6ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним
		Відповідно до п.2ПостановиПленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями4,10та203 ЦКзміст правочину не може суперечитиЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно доКонституції УкраїнитаЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановленихКонституцією Українита законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно доКонституції України(статті1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач ставила питання про визнання недійсним договору кредиту з підстав порушення банком вимог ч.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Згідно з ч.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції, яка була чинна на дату укладення кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
		 
		З кредитного договору ВОЗ.288.70790від 09.03.2017 року вбачається, що позивач своїм підписом засвідчує, що з умовами кредитування, зокрема, щодо можливої суми кредиту, строку, на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів забезпечення тощо, а також із орієнтовною сукупною вартістю кредиту (з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, в тому числі послуг страхування тощо), наданими їй в письмовій формі, ознайомлена (а.с. 4-5).
		Із вище викладеного, суд приходить до висновку, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю в якій надано кредит, строк кредитування.
		Банк виконав вказані вимоги Закону, визначив сукупну вартість кредиту і реальну процентну ставки на місяць,розписав, які суми позивач зобов`язана буде сплачувати щомісячно протягом дії кредитного договору.
		Позивач був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема, щодо можливої суми кредиту, строку на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів його забезпечення, тощо, з орієнтованою сукупною вартістю кредиту, відомостями щодо процентної ставки, мінімальної щомісячної суми платежу та строку кредитування, про що свідчить підпис позивача на оспорюваному договорі.
		Позивач посилалась на недійсність умов договору щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту, а саме за послуги, які супроводжують кредит.
		Так, положеннями ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Зрішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті11 Закону України «Про захист прав споживачів`з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихПостановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
		За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, при цьому відповідач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за обслуговування кредиту.
		А тому умови договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, зазначені в пункті Пункті 1.12 кредитного договору№ ВОЗ.288.70790 укладеного 09.03.2017 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» який передбачає обов`язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості є недійсними.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі за №6-1746цс16 від 16.11.2016 року.
		Отже, суд приходить до висновку про те, що умови договору, викладені в пункті Пункті 1.12 кредитного договору№ ВОЗ.288.70790 укладеного 09.03.2017 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» є недійсними.
		Як роз`яснено в п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, згідно зістаттею 217 ЦКправочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно достатті 217 ЦКсуд може визнати недійсною частину правочину.
		На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про визнання недійсним пункту Пункті 1.12 кредитного договору№ ВОЗ.288.70790 укладеного 09.03.2017 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» який передбачає обов`язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості .
		Відповідно до вимог ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідност.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно дост.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		Згідно ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5-8, 10, 12, 77-78, 81-83, 134, 210, 247, 264-265, ЦПК України, суд -
		ВИРІШИВ:
		позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Ідея Банк" про захист прав споживача, про визнання кредитного договору частково недійсним - задовольнити.
		Встановити нікчемність умови викладеної в Пункті 1.12 кредитного договору№ ВОЗ.288.70790 укладеного 09.03.2017 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» який передбачає обов`язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості.
		       Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору від 09.03.2017 року № ВОЗ.288.70790 платежів, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 щомісячну плату за обслуговування кредиту (комісію) в сумі 11694 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривні 70 копійок у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Ідея Банк" ( код ЄДРПОУ 19390819, адреса м. Львів, вул. Валова, 11) на користь держави судовий збір в розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім ) гривень 40 копійок.
		         Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		       Повний текст рішення складено 13.12.2019 року.
		Суддя:  Н. О. Сарат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...