Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/6245/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; адвокатури.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2019. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 14.01.2020
Номер судового провадження: П/420/6566/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/6245/19 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 грудня 2019 року                                                                              м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі: 
		головуючого судді                     Марина П.П.
		розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №30 від 16.10.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії
		 
		В С Т А Н О В И В:
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення оформлене протоколом засідання Ради адвокатів в Одеській області №30 від 16.10.2019 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26.09.2019 року щодо приведення його до присяги адвоката та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; зобов`язати Раду адвокатів Одеської області прийняти у ОСОБА_1 присягу адвоката та видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що маючи намір стати адвокатом та відповідаючи вимогам, встановленим статтею 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ОСОБА_1 склав кваліфікаційні іспити, що підтверджується свідоцтвом про складання кваліфікаційного іспиту: серія ОД №000906 від 07.12.2017 року, виданого КДКА Одеської області, а також успішно пройшов відповідне стажування, про що свідчить рішення Ради адвокатів Одеської області про оцінку результатів стажування ОСОБА_1 , оформлене протоколом від 18.09.2019 року.  Відповідно до протоколу №30 від 16.10.2019 року Рада адвокатів в Одеській області прийняла рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, та єдиною підставою  для відмови зазначено порушення вимог законодавства сумісності адвокатської діяльності з роботою на посаді прокурора, яку обіймає позивач. Позивач вважає таке рішення Ради адвокатів Одеської області безпідставним та прийнятим всупереч нормам законодавства.
		Також позивач зазначає, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту. Однак, законодавством не обмежено, зокрема, прокурорів або інших осіб, які перебувають на публічній або державній службі у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому позивач посилається на рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2017 року №1328/0/15-17 та від 24.10.2019 року за №3419/0/15-19, в яких висловлено правову позицію про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність, а особа, яка отримала таке свідоцтво, почне вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність, відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того, позивач зазначає, що законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво працівниками органів прокуратури відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.
		За таких обставин, позивач не погоджується з прийнятим Радою адвокатів Одеської області рішенням від 16.10.2019 року, оформленим протоколом №30, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. 
		Представник відповідача не скористався правом подання відзиву на адміністративний позов.
		Ухвалою суду від 25.10.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		Позивач в судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог КАС України.
		02.12.2019 року до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без його участі. 
		Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, відповідно до вимог КАС України. Станом на  02.12.2019 року від відповідача жодних заяв до суду не надійшло.
		В судовому засіданні 02.12.2019 року, судом, керуючись положеннями ч. 9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжений в порядку письмового провадження.
		Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи,  суд встановив наступні факти та обставини.
		Судом встановлено, що 31.07.2018 року ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури області. (а.с. 19 - 22)
		ОСОБА_1 07 грудня 2017 року отримав свідоцтво серії НОМЕР_1 про складання кваліфікаційного іспиту, яке видане на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 06.12.2017 року №7-11/17. (а.с. 23).
		26.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Ради адвокатів Одеської області про видачу йому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. В заяві позивач зазначив, що у зв`язку з тим, що він склав кваліфікаційні іспити, пройшов стажування, успішно захистив його, працює прокурором відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області.
		Як вбачається з витягу з протоколу №30 засідання Ради адвокатів Одеської області від 16 жовтня 2019 року, в п. 5 зазначено про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. 
		Так, в п. 5 протоколу №30 від 16.10.2019 року вказано, що слухали ОСОБА_3 , який поінформував членів Ради про надходження заяви ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посилаючись на те, що він склав кваліфікаційний іспит, отримав направлення на проходження стажування, закінчив стажування та при звіті проходження стажування отримав позитивний результат. Станом на 16.10.2019 рік ОСОБА_1 займає посаду прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області. ОСОБА_1 просить Раду видати йому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю без звільнення з посади, яку він обіймає на теперішній час. Рада адвокатів Одеської області вирішила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його заяви, відповідно до ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про вимоги щодо несумісності. (а.с. 14).
		Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, а тому звернувся до суду з даним позовом.
		Враховуючи встановлені судом обставини та дослідженні докази, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
		Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
		Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулює    Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI.
		Відповідно до п. п. 1, 2 ч.1    ст. 1 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
		Правовою основою діяльності адвокатури України є    Конституція України, вказаний    Закон, інші законодавчі акти України, що вказано у    Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		Згідно з ч. 1    ст. 6 ст. 1 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Положеннями ч. 2 ст. 6  Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"визначено, що не може бути адвокатом особа, яка:
		1) має непогашену чи не зняту в установленому    законом    порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;
		2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;
		3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
		4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.
		Перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, є виключним і розширенню не підлягає.
		Отже, обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Суд зазначає, що позивач з метою набуття статусу адвоката та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виконав усі необхідні передумови, а саме склав кваліфікаційний іспит та успішно пройшов стажування, що підтверджується рішенням Ради адвокатів Одеської області від 16.10.2019, оформленим  п. 5 протоколу    № 30. Проте, вказане рішення містить обставин несумісності відповідно до    ст. 7 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому позивачу відмовлено.
		Згідно з ч. 1  ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», несумісною з діяльністю адвоката є: 1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої  статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції"; 2) військова або альтернативна (невійськова) служба; 3) нотаріальна діяльність; 4) судово-експертна діяльність.
		Вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката, передбачені пунктом 1 цієї частини, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі).
		Разом з тим, суд зазначає, що з  01.09.2016  року Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції"  втратив чинність  згідно із  Законом України "Про запобігання корупції", який, в свою чергу, містить аналогічні норми стосовно обмеження сумісництва, тобто правове регулювання цих правовідносин не змінилося.
		В п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»  передбачено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього  Закону, є: а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови; в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки; ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов`язків у суді); д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України; е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи; є) Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції; ж) члени Центральної виборчої комісії; з) поліцейські; и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим; і) члени державних колегіальних органів; ї) Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступник, а також особи, які займають посади патронатної служби, визначені  Законом України  "Про державну службу", крім осіб, які виконують свої обов`язки на громадських засадах, помічники суддів;
		Так, з системного аналізу наведених положень законодавства слідує, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги. Проте, жодний нормативний акт не обмежує осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Разом з тим, законодавством не обмежено працівників органів прокуратури у праві брати участь  у відповідних процедурах  добору та отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Згідно з ч. ч. 1, 3  ст. 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом.
		Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.
		Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту.
		Відповідно до ч. ч. 1, 6, 7    ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону.
		За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону.
		Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту.
		За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.
		Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.
		Таким чином, за результатами оцінювання Радою адвокатів Одеської області стажування ОСОБА_1 ., відповідач повинен був прийняти одне з двох рішень: про видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.
		При цьому, як вбачається зі зміст протоколу, у Ради адвокатів Одеської області відсутні будь-які зауваження щодо проходження позивачем стажування, а навпаки вказано, що при звіті проходження стажування ОСОБА_1 отримав позитивний результат.
		Згідно зі  ст. 11 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України такого змісту: "Я, (ім`я та прізвище), урочисто присягаю у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до  Конституції України  і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов`язки, бути вірним присязі".
		Текст присяги адвоката України підписується адвокатом і зберігається радою адвокатів регіону, а її копія надається адвокату.
		В рішеннях Вищої ради правосуддя, яка є незалежним конституційним органом державної влади та суддівського самоврядування від 30.05.2017 р. за № 1328/0/15-17 та від 24.10.2017 р. за № 3419/0/15-19 висловлено правову позицію про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність, а особа яка отримала таке свідоцтво, почне вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність, відповідно до ст.ст.    1,    19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		З урахуванням викладеного, обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статус адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак такі обставини можуть бути усунуті на підставі ч. 2    ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
		Подання до Ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності є підставою для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до ч. 1 п. 1    ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати (ч. 5    ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок про те, що сам факт складання присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності.
		До того ж, положеннями  Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»    передбачено право адвоката на підставі заяви зупинити адвокатську діяльність.
		Отже, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.
		Таким чином, суд  вважає, що відповідач передчасно та безпідставно констатує в оскарженому рішенні наявність існуючих обставин несумісності.
		За таких обставин, оскільки законодавство не передбачає прийняття за результатами оцінювання Радою адвокатів Одеської області стажування прийняття рішення про відмову у видачі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, та висновки відповідача щодо несумісності є передчасними та безпідставними, прийняте відповідачем рішення, оформлене п. 5 протоколу № 30 від 16.10.2019 року щодо відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
		Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Раду адвокатів Одеської області прийняти у ОСОБА_1 присягу адвоката та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 7 ст. 10 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців. Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.
		Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. 
		Тобто, прийняттю присяги адвоката та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, у зв`язку із чим, вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти присягу адвоката та видати свідоцтво Семенову К.С. про право на заняття адвокатською діяльністю є передчасною.
		Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог відповідно до ст. 9 КАС України та зобов`язання відповідача прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України  достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
		Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України   при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. 
		Згідно з квитанцією № 37600207 від 22.10.2019 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 1536,80 грн. (а.с. 3).
		З урахуванням того, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області підлягає частковому задоволенню, з Ради адвокатів Одеської області слід  стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь ОСОБА_1 .
		Керуючись  ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, ч. 9 ст. 205, ст. 254 КАС України суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення  №30 від 16.10.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення оформлене протоколом засідання Ради адвокатів в Одеській області №30 від 16.10.2019 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26.09.2019 року щодо приведення його до присяги адвоката та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Зобов`язати Раду адвокатів Одеської області прийняти рішення про видачу Семенову Костянтину ОСОБА_2 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Ради адвокатів Одеської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок). 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному    ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295    КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Позивач: ОСОБА_1  (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
		Відповідач: Рада адвокатів Одеської області (код ЄДРПОУ 38478526, 65026, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 14);
		 
		          Суддя                                                                                          П.П. Марин
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...