Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/1930/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2019. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 10.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/811/2717/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 462/1930/19                Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М. 
		Провадження № 22-ц/811/2717/19         Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. 
		Категорія: 77
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		10 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді  Шандри М.М.
		суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.
		секретаря: Бадівської О.О
		за участю: ОСОБА_1 та його представника  Антоніва ОСОБА_2 ., 
		представника ТзОВ «Данон Дніпро» - Анохіної Н.Ю.
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні умісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон Дніпро» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИЛА:
		Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № DU/K-51 від 26 лютого 2019 року, яким його було звільнено з займаної посади.
		Зазначає, що 15 січня 2019 року на його адресу надійшов лист від відповідача, у якому знаходився документ «Додаток до повідомлення про заплановане звільнення», у якому були зазначені 12 вакантних посад, однак жодна з них не передбачала роботи поблизу місцевості, у якій проживає позивач.
		20 лютого 2019 року до позивача надійшов лист, у якому знаходився документ «Додаток до повідомлення про заплановане звільнення», у якому були зазначені 18 вакантних посад, серед яких були дві посади у м. Львові: регіональний менеджер по роботі з основними клієнтами та комірник.
		22 лютого 2019 року позивач надіслав відповідачу заяву-згоду віл 22 лютого 2019 року про переведення його на посаду регіонального менеджера по роботі з основними клієнтами.
		25 лютого 2019 року він приступив до роботи після завершення його тимчасової непрацездатності, однак його не було забезпечено роботою, не було повідомлено про результати розгляду його заяви-згоди щодо переводу на іншу посаду. Тому позивач направив відповідачу попередження про початок простою з 25 лютого 2019 року.
		26 лютого 2019 року позивач ознайомився з переліком вакантних посад ТзОВ «Данон Дніпро» де, серед іншого, посада регіонального менеджера по роботі з основними клієнтами у м. Львові, на яку він раніше дав свою згоду, була відсутня.
		У подальшому відповідачем було видано оскаржуваний наказ, яким позивача було звільнено з займаної посади у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
		З огляду на те, що він надав відповідачу свою згоду на переведення його на іншу посаду, просив оскаржуваний наказ визнати незаконним та скасувати, а його поновити на роботі на посаду територіального менеджера зі збуту продукції ТзОВ «Данон Дніпро» із внесенням відповідного запису до трудової книжки.
		Окрім цього просив стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу за період з 26 лютого 2019 року до 16 квітня 2019 року у розмірі 34629, 00 грн та моральну шкоду, яку оцінює у 200 000 грн. Мотивує такий розмір моральної шкоди тим, що у нього на утриманні є двоє дітей. Внаслідок втрати роботи він не може належним чином забезпечити життєво необхідним свою сім`ю, що зумовлює докладання ним додаткових зусиль для організації його життя. Додатково вказує, що у зв`язку з втратою роботи він постійно перебуває у стражданнях, стресах. Так, він не може нормально існувати, належним чином харчуватися та забезпечувати нормальним харчуванням дітей, купляти необхідні дорогі медикаменти на лікування тощо. 
		Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 липня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Данон Дніпро» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди  відмовлено.
		Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
		В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не мав правових підстав брати до уваги відзив на позовну заяву та подані до неї докази, так як суд не виносив ухвалу, якою б було вирішено питання про продовження строку на подання відзиву та доказів. Вказує, що судом в оскаржуваному рішенні не надано належної оцінки правової природи заперечень та доказів відповідача, вважає висновки суду помилковими та такими, що не грунтуються на законі. 
		Зокрема, зазначає, що оскільки його не було звільнено з роботи 02.06.2019, трудові відносини між ним та відповідачем продовжували тривати, а отже відповідач не мав правових підстав звільняти його з роботи 26.02.2019. Вважає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно дослідив та оцінив докази, а тому висновки суду в оскаржуваному рішенні щодо відсутності підстав для задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи. Просить рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		Також представник ТОВ «Данон Дніпро» подав відзив на апеляційну скаргу, у відзиві просить залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 
		У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.
		Представник ТОВ «Данон Дніпро» Анохіна Н.Ю. просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу  без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на скаргу (а.с.157-169).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		Згідно із ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
		Згідно із 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до вимог ст.263ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, наякі сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,якібули досліджені в судовому засіданні.
		Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.
		Як убачається з матеріалів справи, позивач з 03 червня 2015 року працював у відповідача на посаді територіального менеджера зі збуту продукції відділу продажу. 26 лютого 2019 року його було звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 10-11).
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Наказом № DU_Ш-8 від 16 жовтня 2018 року було введено зміни у структуру відділу продажу департаменту продажу адміністративного управління товариства шляхом виведення посади «Територіальний менеджер зі збуту продукції» з 06 лютого 2019 року (4 штатні одиниці) та скорочення відповідних працівників, у тому числі позивача (а.с.83).
		Службовою запискою комерційного директора ОСОБА_4 від 2 серпня 2018 року стверджується, що зміни у структурі відділу продажу департаменту продажу адміністративного управління товариства є необхідними у зв`язку з тим, посада територіального менеджера зі збуту продукції є неефективною.
		Частиною 2 ст.40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п.1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Відповідно до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
		Судом установлено, що позивачу 04 грудня 2018 року було запропоновано ознайомитися з повідомленням про заплановане вивільнення у зв`язку з скороченням чисельності та штату та підписати його, проте позивач від ознайомлення та підписання зазначених вище документів відмовився, що стверджується актом про ознайомлення працівника з документами щодо скорочення та відмову від їх підписання від 04 грудня 2018 року. У зв`язку з цим текст повідомлення було зачитано позивачу вголос та видано його копію.
		Повідомленням про заплановане вивільнення від 04 грудня 2018 року та додатком до нього, підписаними директором по роботі з персоналом ОСОБА_5 , стверджується, що позивач був повідомлений про вивільнення за два місяці до настання цієї події.
		Факт ознайомлення з повідомленням про звільнення та переліком вакантних посад позивач визнає.
		Судом також установлено, що відповідачем було запропоновано позивачу перелік вакантних посад ТзОВ «Данон Дніпро», серед яких була посада регіонального менеджера по роботі з основними клієнтами у м. Львові, що стверджується додатком до повідомлення про заплановане вивільнення (а.с. 15).
		Заявою від 22 лютого 2019 року позивач надав свою згоду на переведення його на посаду регіонального менеджера по роботі з основними клієнтами у м. Львові. Вказана заява була направлена відповідачу 22 лютого 2019 року(а.с. 16, 17).
		Проте, як убачається з пояснювальної записки ОСОБА_6 від 22 лютого 2019 року посада регіонального менеджера по роботі з основними клієнтами була помилково включена у перелік вакантних посад, який був додатком до листа позивачу від 18 лютого 2019 року.
		Згідно з штатним розписом, затвердженим наказом № DU/Ш-3 від 15 лютого 2019 року, на ТзОВ «Данон Дніпро» станом на 18 лютого 2019 року посада регіонального менеджера по роботі з основними клієнтами не була вакантна.
		Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що посада регіонального менеджера по роботі з основними клієнтами у м. Львові була включена до переліку вакантних посад, який був направлений позивачу, помилково, та відповідачем було дотримано порядок звільнення позивача, який був попереджений за два місяці про наступне вивільнення з роботи, і йому пропонувалась інша робота, проте згоди на переведення на іншу вакантну посаду, він не висловлював.
		У зв`язку з відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу № 646-п від 26 лютого 2019 року про звільнення позивача з роботи та про поновлення його на роботі задоволенню не підлягають, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у зв`язку з безпідставністю таких.
		Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позивача не було звільнено з роботи 06.02.2019 трудові відносини між ним та відповідачем продовжували тривати, а тому відповідач не мав правових підстав для звільнення його з роботи 26.02.2019, оскільки його звільнення було перенесено у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на період його відсутності на роботі, під час якого звільнення з ініціативи роботодавця забороняється.
		Доводи апелянта на те, що його не було повідомлено про помилковість включення посади регіонального менеджера по роботі з основними клієнтами у м. Львів до переліку вакантних, що позбавило його можливості надати згоду на переведення його на іншу посаду, не заслуговують на увагу, оскільки як убачається з матеріалів справи, як до так і після надання відповідного списку посад від 18.02.2019, відповідач повідомляв позивача про інші вакансії, зокрема 26.02.2019 - у день звільнення (а.с.21), однак останній не виявив бажання переведення на іншу посаду із вакантних.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення  без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, 
		ПОСТАНОВИЛА:
		   Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		   Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 липня 2019 року залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
		 
		Повний текст постанови складено: 12.12.2019
		 
		Головуючий 
		   
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...