Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/10608/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2019. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2019
Номер судового провадження: 11-кп/819/903/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015150020004699

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Єдиний унікальний номер справи: 490/10608/15-к  Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Номер провадження: 11-кп/819/903/19             Доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ст. 263 ч. 1 КК України     
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_2 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5 
		прокурора: ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		розглянувшиувідкритомусудовомузасіданніум.Херсоні кримінальнепровадження № 12015150020004699 за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області ОСОБА_8 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.07.2018 року відносно  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Миколаєві, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
		За вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 липня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК. Судові витрати віднесено на рахунок держави.
		Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину за таких обставин: 22 серпня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеного обшуку виявлено та вилучено 16 предметів, ззовні схожих на зброю, у тому числі пістолет кулемет до стрільби придатний, револьвер до стрільби придатний, двоствольний пістолет, придатний для стрільби лише з правого каналу ствола, гладкоствольний капсульний пістолет калібру не більше 13, 5 мм, придатний для проведення пострілів, однозарядний гладкоствольний кременевий пістолет калібру більше 13, 7 мм, придатний для проведення пострілів та патрони в кількості 13 штук, які є боєприпасами. Вказані пістолети та боєприпаси ОСОБА_7 , порушуючи Положення про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 567 (576-92-п), а також «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, облік, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 (0637 -98) із змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 року № 292, незаконно зберігав за місцем свого мешкання.
		Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування та державним обвинуваченням кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК  як незаконне зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		Вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 липня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, виправдано за зазначеною нормою закону, у зв`язку з недоведеності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, у діях ОСОБА_7 .
		 
		Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 липня 2018 року стосовно ОСОБА_7 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням передбачених ст. 76 КК України обов`язків. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції у вироку не наведено переконливих мотивів, з яких суд не взяв до уваги висновки експертів № 1123 від 23 серпня 2015 року та № 1134 від 15 жовтня 2015 року, показання експерта, надані ним у ході судового розгляду кримінального провадження. Вважає незаконним посилання суду на недопустимий доказ  відеозапис, наданий обвинуваченим та не відкритий стороні обвинувачення. Вважає, що висновки суду про недопустимість, як доказу  протоколу обшуку квартири АДРЕСА_2 від 22.08.2018 р. є безпідставними, оскільки суперечать вимогам ст. 236 КПК України. Ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.08.2015 року про дозвіл на обшук житла ОСОБА_7 , всупереч висновкам суду, не містить даних про те, що обшук обґрунтовувався потребою досудового розслідування встановлення факту закладення невстановленою особою вибухового пристрою до приміщення «Центру волонтерів», в результаті чого відбувся вибух та наявністю відомостей, що за адресою АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_7 , який займається виготовленням вибухових пристроїв. В п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України не має посилання на «прямі вказівки» та «конкретне визначення мети обшуку», на що посилається суд у вироку. В ухвалі слідчим суддею вказано, що дозвіл надано на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення речей та предметів, що мають відношення до організації вибуху у приміщенні «Центру волонтерів», тобто слідчим суддею виконано вимоги п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України щодо зазначення відомостей про речі, для виявлення яких проводиться обшук. За наведеного визнання судом доказів, отриманих внаслідок проведення обшуку недопустимими не має підстав. Окрім цього в тексті ухвали слідчого судді не вказано, що метою обшуку передбачалось відшукання вибухових пристроїв або предметів, що можуть бути використані під час їх виготовлення, оскільки в ухвалі зазначено про надання дозволу на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення речей та предметів, які мають відношення до організації вибуху у приміщенні «Центру волонтерів». Відповідно до вимог ст. 236 КПК України, запрошення спеціаліста для участі в обшуку є правом слідчого, прокурора, а не обов`язком, як про це зазначає суд. В протоколі обшуку кв. АДРЕСА_2 від 22.08.2018 р. слідчий зазначив місце обшуку та перелік, стислий опис виявлених та вилучених предметів, схожих на зброю, які на підставі ч. 7 ст. 236 КПК України, підлягали вилученню незалежно від того, чи були вони зазначені в ухвалі слідчого судді та чи мали відношення до кримінального провадження, як предмети вилучені законом з обігу. Крім того, КПК України не передбачає обов`язку слідчого, прокурора зазначати (описувати) у протоколі обшуку про вжиті під час обшуку заходи щодо досягнення задекларованої мети обшуку. За наведеного, прокурор вважає, що висновки суду про недопустимість, як доказу  протоколу обшуку квартири АДРЕСА_2 від 22.08.2018 р. є безпідставними, оскільки суперечать вимогам ст. 236 КПК України. Апелянт не погоджується із твердженням суду про те, що наведений протокол є неповним та недостовірним через відсутність відповідного відеозапису. Посилання суду про неналежне зберігання речових доказів, то вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки до матеріалів справи долучені постанови про визнання вилучених предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання, вилучені предмети опечатані та передані на дослідження експертам, після чого, детально досліджені та описані у ході проведення експертиз, що підтверджується дослідженими у ході судового розгляду справи протоколом обшуку та висновками судово-балістичних експертиз. З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що суд, при винесені вироку, не оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності докази у даному кримінальному провадженні, що призвело до необґрунтованого виправдання ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		У письмовому запереченні на апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 зазначив про законність і обґрунтованість вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 липня 2018 року та просив залишити його без зміни. Під час апеляційного розгляду вказував на безпідставність апеляційних вимог прокурора, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.
		 
		В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу з наведених в цій підстав.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Згідно зіст. 404 КПКсуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення судів першої інстанції у межах апеляційної скарги. При цьому наділений повноваженнями щодо перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
		Відповідно до приписівст. 409 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.
		Відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд. 
		Із цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано. 
		Суд першої інстанції допустив порушення вказаних вимог закону, не дав належної юридичної оцінки показанням обвинуваченого, письмовим доказам, зібраним у провадженні, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		За встановлених апеляційним судом фактичних обставин кримінального провадження, а також, виходячи з дослідженихусудових засіданнях доказів, висновок суду про недоведеність винуватості ОСОБА_7 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.263 КК, колегія суддів вважає таким, що зроблено без дотримання вимог КПК, виходячи з наступного.
		Згідно з вимогамист. 91 КПКдоказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченогост.263 КК, полягає, в зберіганні зброї та бойових припасів, що характеризується незаконністю, тобто здійснюється без відповідного дозволу.
		Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.
		Основною характерною ознакою зброї, бойових припасів є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та поданих на неї заперечень, повторно дослідивши показання обвинуваченого та письмові докази в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що :
		 
		ОСОБА_7 є винним в тому, що він, порушуючи Положення про дозвільну систему (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 567 (576-92-п), а також «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, облік, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї», затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 (0637 -98) із змінами, внесеними Наказом від 13 квітня 1999 року № 292, незаконно зберігав за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 предмети, з яких: 1) пістолет - кулемет до стрільби придатний, 2) револьвер («Бульог») до стрільби придатний, 3) двоствольний пістолет, придатний для стрільби лише з правого каналу ствола, 4) гладкоствольний капсульний пістолет калібру не більше 13,5 мм, придатний для проведення пострілів, 5) однозарядний гладкоствольний кременевий пістолет калібру більше 13, 7 мм, придатний для проведення пострілів, є вогнепальною зброєю, патрони в кількості 13 штук, які є боєприпасами до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції в ході проведення 22 серпня 2015 року обшуку домоволодіння ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва. 
		 
		Дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 263 КК  як незаконне зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		 
		Вина ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину підтверджується наступними доказами, дослідженими в ході апеляційного розгляду:
		-протоколом обшуку від 22.08.2015 року, проведеним за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді від 22.08.2015 року, в ході якого виявлено та вилучено 16 предметів, зовні схожих на зброю, у тому числі пістолет кулемет, револьвер, двоствольний пістолет, гладкоствольний капсульний пістолет, однозарядний гладкоствольний кременевий пістолет та патрони в кількості 13 штук (том 1 а.п. 14, 15);
		-висновком експерта №1123 від 23 серпня 2015 року, відповідно до якого вилучений 22.08.2015 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 предмет, схожий на пістолет відноситься до вогнепальної зброї, виготовлений способом переробки пістолету кулемету моделі «РМ-63» серії НОМЕР_1 , шляхом зміни ствола та пластини зачепу на виготовленні саморобним способом. Пістолет до стрільби придатний (том 1 а.п. 21-26); 
		-висновком експерта № 1134 від 15 жовтня 2015 року, відповідно до якого предмет № 7, вилучений 22.08.2015 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 є ручною коротко ствольною вогнепальною зброєю  7, 65 мм, револьвер «Бульдог», виробництва Бельгії. Револьвер до стрільби придатний і виготовлений промисловим способом. Предмет № 10 є короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю, двоствольним пістолетом № НОМЕР_2 , калібру .380, іноземного виробництва, виготовлений промисловим способом, придатний до стрільби лише з правого каналу ствола. Предмет № 13 є ручною вогнепальною зброєю  однозарядним гладкоствольним капсульним пістолетом калібру не більше 13, 5 мм. Пістолет придатний для проведення постріліві виготовлений промисловим способом. Предмет № 14 є ручною вогнепальною зброєю  однозарядним гладкоствольним кременевим пістолетом калібру не більше 13,7 мм. Пістолет придатний для проведення пострілів. Вилучені в ході обшуку патрони у кількості 13 штук  є боєприпасами (том 1 а.п. 28-56).
		Згідно положень ч. 1ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Колегія суддів уважає, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 1ст. 94 КПК України, оскільки не оцінив належним чином вказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що і призвело до постановлення незаконного і необґрунтованого вироку.
		Проаналізувавши наведені докази, оцінивши їх як кожен окремо, так і в сукупності, колегія суддів уважає їх належними і допустимими та такими, що підтверджують винуватість ОСОБА_7 у незаконному зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів, підстав для визнання цих доказів недопустимими колегія суддів не вбачає.
		Так, в основу обвинувачення органами досудового розслідування, зокрема, було покладено висновки експертів № 1123 від 23 серпня 2015 року та № 1134 від 15 жовтня 2015 року, протокол обшуку від 22 серпня 2015 року, за результатами якого за місцем проживання ОСОБА_7 було вилучено16 предметів, ззовні схожих на зброю. Крім того, в ході обшуку вилучені патрони в кількості 13 штук, що відносяться до категорії боєприпасів.
		Відповідно до висновків експерта №1123 від 23 серпня 2015 року та № 1134 від 15 жовтня 2015 року вилучені предмети: пістолет, перероблений з кулемету моделі «РМ-63» серії НОМЕР_1 , револьвер «Бульдог», виробництва Бельгії, двоствольний пістолет № НОМЕР_2 , калібру .380, іноземного виробництва, однозарядний гладкоствольний капсульний пістолет калібру не більше 13, 5 мм., однозарядний гладкоствольний кременевий пістолет є вогнепальною зброєю та 13 патронів є бойовими припасами.
		Виправдовуючи ОСОБА_7 , суд першої інстанції дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази, а саме протокол обшуку від22 серпня 2015 року та наведені вище висновки експертів, є недопустимими та недостовірними доказами.
		Колегія суддів не погоджується з цими висновками, виходячи з наступного.
		Доводи ОСОБА_7 про недопустимість як доказу протоколу обшуку як такого, що проведений поза межами дозволу слідчого судді та містить посилання на невірну адресу місця проведення обшуку колегія суддів вважає необґрунтованими, які спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки слідчий діяв в межах наданих йому повноважень та в передбачені законом строки відповідно до ч. 3ст.233 КПК Українизвернувся до слідчого судді і отримав дозвіл на проведення такого обшуку.
		Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи виконана уповноваженою особою у спосіб, передбачений КПК. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження у протоколі обшуку від 22 серпня 2015 року вірно зазначена адреса домоволодіння, у якому проводився обшук: АДРЕСА_1 , натомість далі в тексті невірно зазначена адреса, за якою вилучено речі, зокрема, замість АДРЕСА_1 , зазначено АДРЕСА_1 . Вказана технічна описка сама по собі не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.
		Відповідно до ст. 234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Згідно з п. 4 ч.2 ст. 235 КПК ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку.
		Обвинуваченим не оспорюється, що 22.08.2015 року був проведений обшук в його помешканні за адресою: АДРЕСА_1 .
		Під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 зазначив, що обшук проводився слідчим в присутності двох понятих на підставі ухвали слідчого судді.
		Обшук проведено в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку, зокрема ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.08.2015 року (том 1 а.п. 14) надано дозвіл на проведення обшуку саме за цією адресою, крім іншого, вказана ухвала містить відомості про житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться. Слідчий суддя деталізував вказівку щодо речей та предметів, з метою відшукання яких проводився обшук: вони мають відношення до вибуху в приміщенні «Центру Волонтерів», яке знаходиться у приміщенні «Миколаївського молодіжного центра» за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська,1, тобто слідчим суддею виконано вимоги п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК.
		У протоколі обшуку від 22 серпня 2015 року (том 1 а.п. 15) вірно зазначена адреса домоволодіння, у якому проводився обшук: АДРЕСА_1 , однак в подальшому у тексті протоколу допущено описку у найменуванні вулиці, зокрема, замість АДРЕСА_1 , зазначено АДРЕСА_1 . Така описка, на думку колегії суддів, не є істотним порушенням вимог КПК і не спростовує законності проведення вказаної слідчої дії у домоволодінні ОСОБА_7 саме 22.08.2015 року за місцем його проживання з дотриманням вимог щодо судового контроля і не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.
		Не оспорюється обвинуваченим і той факт, що в ході обшуку в нього вилучено саме ті предмети, які фігурують в матеріалах кримінального провадження.
		Посилання обвинуваченого на недопустимість протоколу обшуку через те, що слідчим у протоколі не складено переліку вилучених речей з описом всіх характерних ознак є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складання планів і схем, виготовлення графічних зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовлення відбитків та зліпків, є правом, а не обов`язком слідчого/прокурора, яке реалізується, виходячи з доцільності та необхідності.
		В протоколіобшуку зазначено якісаме речівідшукані тав якихмісцях,зроблено вказівкуна поміщенняцих речейу пакетита опечатуванняпечаткою МВУМВС. 
		Надані ОСОБА_7 та досліджені апеляційним судом фрагменти відеозапису процедури обшуку не спростовують встановлених судом фактичних обставин, оскільки підтверджують факт проведення обшуку в його помешканні, факт вилучення зброї та бойових припасів.
		Показання колишньої дружини ОСОБА_7  ОСОБА_9 , допитаної апеляційним судом в якості свідка за клопотанням обвинуваченого по обставинам проведення обшуку, також не спростовують встановлених апеляційним судом фактичних обставин і не вказують на незаконність дій працівників поліції під час проведення обшуку.
		В основу висновків суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, покладено мету придбання та зберігання вогнепальної зброї  для колекціонування та відсутність мотиву використовувати її за призначенням, однак поза увагою суду залишився той факт, що мотив і мета злочину не є обов`язковими елементами суб`єктивної сторони складу даного злочину і не впливають на його кваліфікацію.
		Висновки експертів № 1123 від 23 серпня 2015 року та № 1134 від 15 жовтня 2015 року про належність окремих вилучених предметів до вогнепальної зброї та бойових припасів доводять наявність в діях ОСОБА_7 ознак складу кримінального правопорушення - зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів без передбаченого законом дозволу. 
		Посилання суду на те, що висновки експерта не є науково обґрунтованими є вочевидь надуманими, оскільки не містять вказівку на конкретні порушення закону, які могли б бути підставою для визнання висновків експертів недопустимими доказами.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
		Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції, оскільки вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину повністю доведена сукупністю вищевказаних доказів.
		Призначаючи ОСОБА_7 покарання колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про його особу, який раніше не судимий (том 1 а.п. 150), за місцем проживання характеризується посередньо (том 1 а.п. 149), не працює, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (том 1 а.п. 151, 152), відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, із застосуванням ст. 75 КК та ст. 76 КК України (у редакції, яка діяла на час вчинення злочину), оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства.
		При цьому, зважаючи що в апеляційній скарзі прокурора не висуваються апеляційні вимоги щодо долі речових доказів колегія суддів, розглядаючи апеляційну скаргу в заявлених межах, як того вимагають положення ч. 1 ст. 404 КПК, вважає за доцільне роз`яснити прокурору про вирішення цього питання в порядку виконання вироку.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.07.2018 року відносно ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок.
		Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
		На підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України (в редакціїЗакону України№ 1254-VIвід 14.04.2009 року) покласти на ОСОБА_7 обов`язки:
		-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-не виїжджати без дозволу уповноваженого органу з питань пробації на постійне проживання за межі України.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати по оплаті судових балістичних експертиз (том 1 а.п. 27, 57) в сумі 6260 грн. 76 коп.
		Вирок набирає законної сили негайно і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Судді: три підписи
		З оригіналом згідно:
		 
		Суддя ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...