Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/381/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2019. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 15.09.2020
Номер судового провадження: 2/610/284/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 610/381/19
		Провадження №2/610/284/2019
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03.12.2019 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
		головуючого - судді Тімонової В.М.,
		за участі: секретаря судового засідання - Косолапової Ю.А.,
		позивача - ОСОБА_1 , 
		представника позивача - адвоката Омельницької Т.В.,
		представників третіхосіб прокуратуриХарківської областіта Лозівськоїмісцевої прокуратури Харківської області- прокурорів Євсюкова О.С., Левченко Г.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балаклія Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 610/381/19 (пр. № 2/610/284/2019) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб: Головного Управління МВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Прокуратури Харківської області, Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області, Лозівської місцевої прокуратури Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		08.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просивь: стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним перебуванням під слідством та судом загальну суму 5000000 гривень, у тому числі:
		- внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, пред 'явлення обвинувачення та визнання обвинуваченим, визнання підсудним  2000000 гривень,
		- внаслідок незаконного взяття та тримання під вартою, застосуванням міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд та покладення із нею обмежень  2000000 гривень,
		- внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуків  500000 гривень,
		- внаслідок незаконного накладення арешту на майно  500000 гривень,
		- судові витрати компенсувати за рахунок держави.
		В обґрунтування посилався на те, що його обвинувачували у вчиненні злочинів, які він не вчиняв. Досудове слідство за обвинуваченнями, висунутими відносно нього у кримінальній справі № 10120036 від 11.09.2012 року (в подальшому кримінальне провадження № 42014220000000647 від 17.11.2014р.) за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України тривало 4р. 3міс. 1д. ( кримінальну справу порушено 11.09.2012р., постанова про закриття кримінального провадження прийнята 12.12.2016р.). Кримінальне провадження органом досудового розслідування закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 184 КПК України у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення. 
		Досудове слідство за обвинуваченням за ч. ч. 1, 2 ст. 263 КК України тривало 5р. 7міс. 2д. (обвинувачення пред`явлене 14.11.2012р., 17.11.2014р. зареєстроване кримінальне провадження № 42014220000000647 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. ч. 1,2 ст. 263 КК України. 12.12.2016р. із кримінального провадження № 42014220000000647 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч.ч. 1.2 ст. 263 КК України виділене кримінальне провадження № 12016220190002014 за ч.ч. 1,2 ст. 263 України. 03.03.2018р. із кримінального провадження № 12016220190002014 від 12.12.2016р. за ч.ч. 1,2 ст. 263 КК України виділено кримінальне провадження № 12016220190002014 за ч. 2 ст. 263 КК України. Тобто орган досудового розслідування незаконно здійснював процесуальні дії та заходи щодо нього 5р. 7міс. 2д. за відсутності взагалі подій кримінальних правопорушень за ч. 1,2 ст. 263 КК України.
		Позивач незаконно перебував під вартою з 20.00 год. 11.09.2012 по 21.08.2013 , тобто 11 міс. 10 д. за обвинуваченнями, за якими в подальшому встановлена відсутність подій кримінальних правопорушень. Позивач був обмежений у своїх конституційних правах протягом 5р. 5міс. 10д., оскільки відносно нього була обрана міра запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, яка була відібрана 21.08.2013 суддею Балаклійського районного суду Харківської області Носовим Г.С., скасована постановою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 31.01.2019.
		Так під час затримання позивача одночасно співробітниками міліції було затримано його цивільну дружину ОСОБА_2 . При цьому її долю та місцезнаходження йому ніхто не повідомив. 11.09.2012 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, 14.11.2012 відносно неї порушено кримінальну справу за ч. 4 ст. 358 КК України, 14.09.2012 продовжено строк тримання під вартою до 18.09.2012. Крім того, 18.09.2012 відносно ОСОБА_2 обрана міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, яка до цього часу у визначеному процесуальним законом порядку не скасована.
		Протягом тривалого часу позивач був позбавлений можливості користуватися вилученим та арештованим майном, а саме офісною технікою, нерухомим майном, грошовими коштами, автотранспортними засобами, земельною ділянкою. Вказане майно не було передане під відповідальне зберігання, що стало наслідком його втрати.
		11.09.2012р. під час проведення обшуку за місцем його мешкання органом досудового слідства незаконно та за відсутності відповідного судового рішення проведений обшук автомобіля позивача. Факт незаконного проведення обшуку майна позивача підтверджується постановами про закриття кримінальних проваджень № 12016220190002014 від 12.12.2016р. за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України та № 12016220190002014 від 03.03.2018р. за ч. 2 ст. 263 КК України. 
		Він зазнав незаконного втручання у своє особисте життя та власність, переніс тяжкі емоційні хвилювання та стрес через незаконні дії органу досудового розслідування. Органом досудового слідства були штучно та свідомо створені процесуальні перешкоди для реалізації права на захист, обмежене право на отримання інформації у кримінальному провадженні. Наявність запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а згодом підписка про невиїзд тривалий час принижували його авторитет, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності порушило його нормальні сімейні зв`язки, спричинило йому тяжкі душевні страждання та вимагали від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Представник Державної казначейської служби України позов не визнав, 22.03.2019р. надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з ухвал слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області вбачається, що ОСОБА_1 користувався своїм правом на оскарження рішень слідчих, прокурора, яке передбачене нормами КПК України. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження та задоволення слідчим суддею скарг не є підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки не встановлює бездіяльності органу прокуратури та досудового слідства. Позивач не надав доказів наявності моральної шкоди та не обґрунтував моральну шкоду в такому розмірі.
		 
		Представник третьої особи Головного Управління МВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії надав письмові пояснення, в яких зазначив, що законодавством передбачено, що компенсація моральної шкоди здійснюється з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом, тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000000 гривень у зв'язку з тим, що останній перебував під слідством 5р. 5міс. 10д., не підлягають задоволенню. Позивачем не надано жодних доказів щодо необхідності стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує встановлений законом розмір відшкодування такої шкоди. Крім того, позивач неодноразово ініціював питання перед слідчим суддею про скасування постанов про закриття кримінальних проваджень, які судом задовольнялись, чим затягував досудове розслідування у них. Посилання позивача на внесення до ЄРДР відомостей за його заявами про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури не є доказом спричинення позивачу моральної шкоди. У цих кримінальних провадженнях судами не ухвалено обвинувальних вироків, що набрали законної сили.
		 
		Представник третьої особи Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області надав письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і безпідставними, а тому не підлягають задоволенню, оскільки розмір моральної шкоди у вказаному розмірі значно перевищує встановлений законом розмір відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивач сам неодноразово ініціював скасування постанов про закриття кримінальної справи, а тому затягував досудове розслідування.
		 
		Представник третьої особи Лозівської місцевої прокуратури Харківської області та прокуратури Харківської області надав письмові пояснення, в яких зазначив, що строк перебування позивача під слідством та судом завищено, оскільки постановою Зміївського районного суду Харківської області від 30.05.2014р. кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 повернута прокурору Харківської області для усунення суттєвих порушень КПК України, про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. ч. 1, 2 ст. 366, ч.ч. 1, 2 ст. 263 КК України, йому не повідомлялось. З моменту реєстрації відомостей в ЄРДР досудове розслідування у вказаних кримінальних провадженнях здійснювалось за фактом, а не у відношенні ОСОБА_1 .. Законодавством передбачено, що компенсація моральної шкоди здійснюється в розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом, тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000000 гривень у зв'язку з тим, що останній перебував під слідством 5р. 5міс. 10д. не підлягають задоволенню. Як вбачається із позову, стосовно позивача 11.09.2012р. порушено кримінальну справу, а 02.10.2014р. ухвалою апеляційного суду Харківської області залишено без змін постанову Зміївського районного суду Харківської області від 30.05.2014р., якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 повернута прокурору Харківської області для усунення порушень КПК України. Позивачем не надано жодних доказів необхідності стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує встановлений законом розмір відшкодування моральної шкоди.
		 
		Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області Храмцова В.Б. від 12.02.2019 року відкрито провадження по зазначеній справі та залучено до участі у справі на стороні відповідача: Головне Управління МВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Прокуратуру Харківської області, Балаклійський Відділ поліції ГУНП в Харківській області, Лозівську місцеву Прокуратуру Харківської області.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2019 року, в зв`язку з перебуванням судді Храмцова В.Б. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, справу передано в провадження судді Стригуненку В.М.
		31.07.2019 року ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області відведено суддю Стригуненка В.М. від розгляду даної справи.
		Згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 року справу передано в провадження судді Тімовновій В.М.
		Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 07.08.2019 року суддею Тімоновою В.М. прийнято до свого провадження зазначену цивільну справу.
		В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
		Представник третьої особи Лозівської місцевої прокуратури Харківської області та прокуратури Харківської області проти задоволення позову заперечував, підтримав свої письмові пояснення.
		Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Представники третіх осіб Головного Управління МВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області, Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
		 
		Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
		Постановою про порушення кримінальної справи і прийнятті її до свого провадження слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова А.С. від 11.09.2012 порушено кримінальну справу у відношенні ОСОБА_1 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживанням довірою, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Листом від 11.09.2012 ОСОБА_1 було повідомлено про порушення кримінальної справи відносно нього (т. 1 а.с. 101, 102).
		Постановою про порушення кримінальної справи у відношенні особи від 11.09.2012 слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова А.С. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. (т. 1 а.с. 103-105, 106).
		Постановою від 15.10.2012 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за фактом зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, листом від 16.10.2012 позивачу надіслано копію вказаної постанови (а.с. 110, 111 т.1).
		Постановою від 15.10.2012 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за фактом зберігання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу, вказана постанова була надіслана позивачу 16.10.2012 (а.с. 112, 113 т. 1).
		Постановою від 18.10.2012 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, за фактом носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, листом від 18.10.2012 позивачу надіслано копію вказаної постанови (а.с. 114, 115 т. 1).
		Постановою від 14.11.2012 порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за фактом внесення в офіційний документ завідомо неправдивих відомостей, а також складання та видачу посадовою особою завідомо неправдивих документів, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, 14.11.2012 позивачу надіслано копію вказаної постанови (а.с. 116-117, 118 т. 1).
		Постановою від 12.11.2012 змінено підстави порушення кримінальної справи з ч. 3 ст. 358 КК України на ч. 2 ст. 366 КК України. Порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за фактом складання та видачі посадовою особою завідомо неправдивих документів, яке потягло за собою тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 (дружини позивача) за фактом співучасті у складанні та видачі посадовою особою завідомо неправдивих документів, яке потягло тяжкі наслідки, вчинене за попередньою домовленістю групою осіб, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України. 12.11.2012 позивачу надіслано копію вказаної постанови (а.с. 119-124, 125 т.1).
		Постановою від 14.11.2012 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, 14.11.2012 копію вказаної постанови надіслано позивачу (а.с. 126-129, 130 т.1).
		Постановою від 14.11.2012 змінено підстави порушення кримінальної справи за фактом заволодіння майном в особливо великому розмірі, яке належить співвласникам майнових сертифікатів колишнього КСП «Заповіт Леніна», правонаступником якого є ТОВ «Залиманське», з ч. 4 ст. 190 КК України на ч. 5 ст. 191 КК України, порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з а ч. 5 ст. 191 КК України (а.с. 131-135 т.1).
		Постановою від 15.11.2012 об'єднано кримінальні справи №№ 10120036, 10120043, 10120044, 10120046, 10120049, 10120050, 10120051, 10120052 в одне провадження за № 10120036 (а.с. 137-142 т. 1).
		Постановою Київського районного суду м. Харкова від 26.11.2012 скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О.С. від 11.09.2012 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину за ч. 4 ст. 190 КК України залишено без задоволення (а.с. 107-109 т. 1).
		Постановою Київського районного суду м. Харкова від 07.09.2012 постановлено провести обшук за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 143 т.1).
		11.09.2012 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 (а.с. 146-165 т. 1).
		Постановою Київського районного суду м. Харкова від 07.09.2012 постановлено провести обшук за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого був складений протокол обшуку від 27.09.2012 (а.с. 166, 167 т. 1).
		Постановами Київського районного суду м. Харкова від 07.09.2012 постановлено провести обшуки у будівлях, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами обшуку було складено 11.09.2012 протокол обшуку (а.с. 169, 172, 175, 178-179 т. 1).
		ОСОБА_1 був затриманий на підставі ст. 115 КПК України, про що було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину 11.09.2012 о 20.00 годині та корінець до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.09.2012 (а.с. 180, 181 т. 1).
		Постановою Київського районного суду м. Харкова від 14.09.2012 обрано відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 190 КК України, міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою (а.с. 184-185 т. 1).
		Постановою Київського районного суду м. Харкова від 08.11.2012 строк тримання під вартою ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 10120036 продовжено до 4 місяців, тобто до 11.01.2013 (а.с. 191-192 т. 1).
		Постановою від 12.09.2012 ОСОБА_1 залучено у якості обвинуваченого і пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 183-185 т. 1).
		Постановою від 16.11.2012 ОСОБА_1 залучено у якості обвинуваченого і пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1,2 ст. 366, ч. ч. 1,2 ст. 263КК України (а.с. 197-213 т. 1).
		Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О.С. від 13.09.2012 накладено арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку, а саме: мобільний телефон Самсунг, диктофон Панасонік в чохлі з гарнітурою, мобільний телефон Самсунг в чохлі з сім-картою оператора МТС, Мобільний телефон Самсунг з сім-картою оператора Київстар, мобільний телефон Нокіа, системний блок ПК, DVD ROM-LG, друкарську механічну машинку «Underwood», фотоапарат Сони в чохлі, відеокамеру JVC без акумулятора в чохлі, ноутбук ASUS з сумкою, принтер струйний EPSON, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 215 т. 1).
		Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О.С. від 13.09.2012 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 216 т. 1).
		Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О.С. від 25.09.2012 накладено арешт на будівлі житлового домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 217 т. 1).
		Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О.С. від 31.10.2012 накладено арешт на земельну ділянку, площею 2,0000 га, розташовану на території Залиманської селищної ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий номер 6320282800:02:000:0414 (а.с. 218 т. 1).
		Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О.С. від 31.10.2012 накладено арешт на транспортні засоби, які зареєстровані за ПП «Фельдграу»: Урал 375, 1984 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , ЗИЛ  ММЗ 554, 1989 року випуску, д.н. НОМЕР_2 , ГАЗ 5201, 1988 року випуску, д.н. НОМЕР_3 , ГАЗ-САЗ 3507, 1986 року випуску, д.н. НОМЕР_4 , ГАЗ-САЗ 3507, 1987 року випуску, д.н. НОМЕР_5 , САЗ 3507, 1990 року випуску, д.н. НОМЕР_6 , МАЗ 5429, 1990 року випуску, д.н. НОМЕР_7 , ГАЗ 5312, 1991 року випуску, д.н. НОМЕР_8 , КАМАЗ 55102, 1992 року випуску, д.н. НОМЕР_9 , ЗИЛ НОМЕР_10 , 1992 року випуску, д.н. НОМЕР_11 , ЗИЛ НОМЕР_10 , 1993 року випуску, д.н. НОМЕР_12 , ГАЗ НОМЕР_13 , 1995 року випуску, д.н. НОМЕР_14 , ГАЗ 3307, 1992 року випуску, д.н. НОМЕР_15 , ПАЗ 672, 1979 року випуску, д.н. НОМЕР_16 , УАЗ 3303, 1994 року випуску, д.н. НОМЕР_17 , ВАЗ 2121, 1992 року випуску, д.н. НОМЕР_18 , ВАЗ 21213, 1995 року випуску, д.н. НОМЕР_19 (а.с. 305 т. 1).
		Із відповіді Балаклійського БТІ від 05.10.2012 вбачається, що станом на 05.10.2012 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2  на нежитлову будівлю  контору за адресою: АДРЕСА_1 та нежитловий об 'єкт за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 220 т. 1).
		19 листопада 2012 року прокуратура Харківської області направила до Балаклійського районного суду Харківської області кримінальну справу № 10120036 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191, ч. 2, 1 ст. 366, ч. 1,2 ст. 263 КК України та ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 263 КК України. Справа зареєстрована в суді 20.11.2012 року (а.с. 221 т. 1).
		Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України (а.с. 1- 112 т. 2).
		Відповідно до постанови попереднього розгляду справи Балаклійського районного суду Харківської області від 18.12.2012 судове засідання було призначене на 08.01.2013, міра запобіжного заходу була залишена попередня (а.с. 116 т. 2).
		Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 18.03.2013 у задоволенні клопотання підсудного ОСОБА_1 про зміну міри запобіжного заходу із тримання під вартою на підписку про невиїзд відмовлено (а.с. 117 т. 2).
		Згідно постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 21.08.2013 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 263 КК України, направлено для проведення додаткового розслідування прокурору Харківської області. Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, що підлягало до негайного виконання- звільнення його з-під варти в залі суду (а.с. 118-145 т. 2).
		Суддею Носовим Г.С. 21.08.2013 було відібрано у ОСОБА_1 підписку про невиїзд (а.с. 146 т. 2).
		Відповідно до ухвали апеляційного суду Харківської області від 16.01.2014 постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 21.08.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд, міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд (а.с. 147-170 т. 2).
		Відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 30.05.2014 повернуто кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 263 КК України, повернуто прокурору Харківської області для усунення істотних недоліків КПК України (а.с. 171-172 т. 2).
		За висновком експертного дослідження № 001 від 27.02.2014 зображення підпису від імені заступника прокурора Харківської області Миронова С.В. на першому аркуші обвинувального висновку по кримінальній справі № 10120036 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нанесене за допомогою рельєфного еластичного кліше (факсиміле) (а.с. 113-115 т. 2).
		Відповідно до ухвали апеляційного суду Харківської області від 02.10.2014 ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 30.05.2014 залишено без змін (а.с. 173-174 т. 2).
		Згідно з витягом з ЄРДР 17.11.2014 року відомості за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів від 12.09.2012 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42014220000000647 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за ч. 1 ст. 263 КК України  10.12.2015 року, за ч. 1 ст. 366 КК України  10.12.2015 року (а.с. 175-176 т. 2).
		Відповідно до постанови слідчого Слюсарчук О.В. від 26.12.2014 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення йому речей, які були вилучені у нього під час обшуку 11.09.2012 у кримінальному провадженні № 42014220000000647 від 17.11.2014 відмовлено в частині повернення речей, які визнані речовими доказами, решту речей, по яким було відмовлено у визнанні речовими доказами  повернути ОСОБА_1 після встановлення їх місця знаходження (а.с. 180-181 т. 2).
		Відповідно до постанови від 26.12.2014 слідчого Слюсарчук О.В. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 25.12.2014 про відміну постанови про обрання стосовно нього запобіжного заходу у кримінальному провадження № 42014220000000647 від 17.11.2014 відмовлено (а.с. 182-183 т. 2).
		Відповідно до постанови від 30.12.2014 слідчого Слюсарчук О.В. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2014 про встановлення місцезнаходження і вилучення для проведення слідчих дій табелю виходів, відомостей нарахування основної та додаткової заробітних плат, відомості з нарахувань премій і одноразової матеріальної допомоги колишніх працівників ПП «Агрофірма «Меліса» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2005 року по 2012 рік відмовлено, оскільки ОСОБА_1 був свідком у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 184-185 т. 2).
		Відповідно до постанови слідчого Слюсарчук О.В. від 30.12.2014 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2014 про закриття кримінального провадження № 42014220000000647 в частині ст.ст. 191, 366 КК України за ст. 284 КПК України на підставі того, що докази зібрані по кримінальному провадженню з порушенням Конституції України та Кримінально-процесуального законодавства відмовлено, оскільки ОСОБА_1 був свідком у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 186-187 т. 2).
		Відповідно до постанови слідчого Слюсарчук О.В. від 30.12.2014 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2014 року про допит 178 потерпілих відмовлено, оскільки ОСОБА_1 був свідком у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 188-189 т. 2).
		Відповідно до постанови слідчого Слюсарчук О.В. від 30.12.2014 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2014 про закриття кримінального провадження № 42014220000000647 в частині ст.ст. 191, 366 КК України за ст. 284 КПК України у зв 'язку з відсутністю можливого потерпілого відмовлено, оскільки ОСОБА_1 був свідком у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 190-191 т. 2).
		Відповідно до постанови слідчого Слюсарчук О.В. від 30.12.2014 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2014 про проведення вибухово-технічної експертизи гранати, яку знайшли у нього у автомобілі, проведення експертизи патронів, які знайдені у нього в автомобілі, проведення дактилоскопічної експертизи на предмет наявності його відбитків пальців на гранаті та патронах, встановити, чи є постанова суду на обшук його автомобіля, встановити на якій підставі слідчий Петров кваліфікував нібито перебування штик ножа у нього в автомобілі, який був на стоянці, як носіння за ст. 263 КК України відмовлено, оскільки ОСОБА_1 був свідком у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 192-193 т. 2).
		Відповідно до постанови від 30.12.2014 слідчого Слюсарчук О.В. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2014 про встановлення місцезнаходження і вилучення для проведення слідчих дій табелю виходів, відомостей нарахування основної та додаткової заробітних плат, відомості з нарахувань премій і одноразової матеріальної допомоги бувших працівників ПП «Агрофірма «Меліса» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2005 року по 2012 рік відмовлено, оскільки ОСОБА_1 був свідком у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 194-195 т. 2).
		Відповідно до постанови слідчого Слюсарчук О.В. від 14.01.2015 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 12.01.2015 про долучення до протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_1 копій документів відмовлено (а.с. 196-197 т. 2).
		Відповідно до постанови слідчого Слюсарчук О.В. від 22.01.2015 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання йому для ознайомлення матеріалів справи № 10120036 відмовлено, оскільки він є свідком (а.с. 198-199 т. 2).
		Відповідно до постанови слідчого Слюсарчук О.В. від 22.01.2015 у задоволенні клопотання про допит ОСОБА_1 у якості свідка відмовлено (а.с. 200-201 т. 2).
		Відповідно до постанови слідчого Слюсарчук О.В. від 03.04.2015 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 01.04.2014 про надання йому інформації по кримінальному провадженню № 42014220000000647 відмовлено (а.с. 202-203 т. 2).
		Постановою від 01.05.2015 закрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 42014220000000647 від 27.02.2015 закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, речові докази, вилучені у ОСОБА_1 під час обшуків, повернуто власникам (а.с. 205-209 т. 2).
		Постановою прокурора прокуратури Балаклійського району Буднік Р.А. від 16.07.2015 постанову про закриття кримінального провадження від 01.05.2015 скасовано (а.с. 213-214 т. 2).
		Постановою прокурора прокуратури Балаклійського району Харківської області Буднік Р.А. від 15.10.2015 кримінальне провадження № 42014220000000647 від 17.11.2014 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 215-219 т. 2).
		Постановою заступника прокурора Балаклійського району Харківської області Шульга С.Ю. від 10.12.2015 постанову про закриття кримінального провадження від 15.10.2015 скасовано (а.с. 221-222 т. 2).
		Постановою прокурора прокуратури Балаклійського району Харківської області Буднік Р.А. від 10.12.2015 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42014220000000647 від 17.11.2014, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 366 КК України (а.с. 223-228 т. 2). 
		Постановою слідчого Слюсарчук О.В. від 10.12.2015 скасовано арешт на майно, який був накладений постановами слідчого від 13.09.2012, 25.09.2012 та 31.10.2012 (а.с. 231-233 т. 2).
		Відповідно до ухвали слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 15.02.2016 постанову прокурора від 10.12.2015 про закриття кримінального провадження № 42014220000000647 скасовано (а.с. 234-235 т. 2).
		Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 01.07.2016 зобов'язано Балаклійський ВП ГУНП в Харківській області ознайомити ОСОБА_1 з усіма матеріалами кримінального провадження № 42014220000000647, в яке увійшла кримінальна справа № 10120036, зобов'язано видати позивачу витяг із кримінального провадження № 42014220000000647 (а.с. 238-239 т. 2).
		Постановою слідчого Слюсарчук О.В. від 28.03.2016 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42014220000000647 від 27.02.2015, закрито у зв'язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення (а.с. 1-5 т. 3).
		Постановою заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Миргородського Е.О. від 14.07.2016 постанову про закриття кримінального провадження від 28.03.2016 скасовано (а.с. 7-8 т. 3).
		Постановою слідчого Слюсарчук О.В. від 03.08.2016 у задоволенні клопотання про повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42014220000000647 від 17.11.2014 відмовлено (а.с. 10-11 т. 3).
		Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 05.09.2016 постанову слідчого від 03.08.2016 скасовано (а.с. 19 т. 3).
		Постановою слідчого Слюсарчук О.В. від 12.12.2016 кримінальне провадження № 42014220000000647 від 17.11.2014 закрито у зв'язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення (а.с. 26-30 т. 3).
		Відповідно до видаткового касового ордеру від 12.12.2018 ОСОБА_1 повернуто гроші у сумі 1900 гривень (а.с. 33 т. 3).
		Постановою слідчого Слюсарчук О.В. від 26.01.2017 кримінальне провадження за № 12016220190002014 від 12.12.2016 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (а.с. 37-38 т. 3).
		Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 19.05.2017 постанову слідчого Слюсарчук О.В. від 26.01.2017 про закриття кримінального провадження скасовано (а.с. 44-45 т. 3).
		Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 05.04.2018 скасовано постанову слідчого Горлач Є.В. від 19.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12016220190002014 (а.с. 68-70 т. 3).
		Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 05.04.2018 скасовано постанову слідчого Горлач Є.В. від 19.03.2018 про закриття кримінального провадження № 12018220190000237 (а.с. 71-73 т. 3).
		Постановою слідчого Горлач Є.В. від 17.05.2018 кримінальне провадження № 12016220190002014 від 12.12.2016 закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (а.с. 74-77 т. 3).
		Постановою слідчого Горлач Є.В. від 17.05.2018 кримінальне провадження № 12018220190000237 від 03.03.2018 закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України (а.с. 78-80 т. 3).
		Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 31.01.2019 скасовано обраний стосовно ОСОБА_1 постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 21.08.2013 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд та скасовано покладені на нього обов'язки (а.с. 97-99 т. 3).
		Стаття 3 Конституції України закріплює, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Це базисна стаття, яка характеризує самі підвалини того суспільного й державного ладу, що закріплюєтьсяКонституцією.Вона є юридичним фундаментом гуманістичного спрямування розвитку суспільного і державного життя в Україні.Визнання людини соціальною цінністю означає, що людина є цінністю не тільки для самої себе, а й для всього суспільства, для соціуму.Жодне інше явище не може оцінюватись суспільствомвище, аніж людина, оскільки не існує такої цінності, заради якої можна було б пожертвувати людиною. Загальне призначення наведеного твердження полягає ще й у тому, щовоно має служити перепоною, бар`єром всевладді Держави,сваволі її органівщодо людини.Права і свободи людини та їх гарантіївизначають зміст іспрямованість діяльностідержави.Утвердження і забезпечення прав і свобод людини ( їх визнання державою) - є головним обов`язком держави.З цього положення випливає, що держава не є всевладною щодо людини,у своїй діяльності вона має бути обмежена правами та свободами людини. У цій підпорядкованості держави людині (її правам) і реалізуєтьсяверховенство права.Держава зобов`язанадбати, піклуватись про їхню здійсненність,вонавідповідає перед людиною за свою діяльність.Позитивна відповідальність держави в тому, що вона має формувати різні умови, необхідні для здійснення прав і свобод людини, а негативна відповідальність полягає в її зобов`язаннях відшкодувати ті чи інші збитки (матеріальні, моральні), завдані порушенням прав і свобод людинивнаслідок дій (бездіяльності) її державних органів, службових чи посадовихосіб.Можливість такої відповідальності передбачена у ст.56, ч.3 ст.152 Конституції.
		У статтях55,56Конституції Українизакріплено,що кожномугарантується правона оскарженняв судірішень,дій чибездіяльності органівдержавної влади,органів місцевогосамоврядування,посадових іслужбових осіб.Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Відповідно до ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. При цьому завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Згідно зпунктом 2ч.1ст.2 ЗаконуУкраїни «Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Відповідно доп.5ст.3 ЗаконуУкраїни «Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
		Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Частинами п`ятою, шостою статті 4 ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Відповідно до статті 23 ЦК Україниособа маєправо на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди»,під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Позивачем доведено, що він зазнав незаконного втручання у своє особисте життя та власність, переніс тяжкі емоційні хвилювання та стрес через дії органу досудового розслідування. Наявність запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а згодом підписка про невиїзд тривалий час принижували авторитет позивача, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності порушило його нормальні сімейні зв`язки, спричинило йому тяжкі душевні страждання та вимагали від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя, призвело до погіршення його стану здоров`я. Органом досудового слідства були створені процесуальні перешкоди для реалізації права на захист, обмежене право на отримання інформації у кримінальному провадженні, оскільки позивачу неодноразово повідомлялось, що він у кримінальному провадження є свідком.
		Так, 11.09.2012 ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 115 КПК 1963 (з моменту затримання він мав процесуальний статус підозрюваного).
		12.09.2012р. ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (з цього моменту ОСОБА_1 мав статус обвинуваченого).
		14.09.2012 постановою судді Київського районного суду м.Харкова до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		У подальшому у цій кримінальній справі №10120036 ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.191, ч.2,1 366, ч.2,1 ст.263 КК України.
		Зазначена кримінальна справа надійшла до суду і ОСОБА_1 , який продовжував утримуватись під вартою, перебував у статусі підсудного до 02.10.2014, коли ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02.10.2014 була залишена в силі ухвала Зміївського районного суду Харківської області від 30.05.2014, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 263 КК України була направлена прокурору Харківської області для усунення порушень КПК.
		Із витягу з ЄРДР вбачається, що матеріали кримінальної справи №10120036 були внесені 17.11.2014 до ЄРДР за № 42014220000000647.
		Викладені позивачем факти, що він саме в цій кримінальній справі був послідовно підозрюваним, обвинуваченим і підсудним, що він в рамках цієї кримінальної справи близько року утримувався під вартою, потім запобіжний захід був змінений на підписку про невиїзд, яку скасували лише 31.01.2019, спростовують посилання відповідача та третіх осіб про те, що ОСОБА_1 у цій справі мав процесуальний статус свідка. Насправді у межах цієї справи ОСОБА_1 був притягнутий до кримінальної відповідальності із застосуванням до нього запобіжного заходу.
		Позивач перебував під слідством та судом з 11.09.2012 (з моменту його затримання) по 31.01.2019 (скасування підписки про невиїзд), що складає 76 місяців.
		Таким чином, позивач без відповідної правової підстави більше 76 місяців перебував під кримінальним переслідуванням. При цьому 11 місяців він утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на його життя. Після цього позивач також був обмежений у вільному виборі місця знаходження, оскільки відносно нього було застосовано підписку про невиїзд. 
		Суд вважаєобґрунтованим тадоведеним тойфакт,що узв`язку зкримінальним переслідуваннямз бокуправоохоронних органів,які згодомзакрили кримінальнепровадження відноснопозивача завідсутності подіїзлочину, останній зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення ( в період досудового та судового слідства були визнані потерпілими 180 мешканців сусідніх сіл та односельчан ОСОБА_1 ; 33 свідка - колишні знайомі та сусіди) та втратив джерело доходу, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань. Крім того, незаконне притягнення ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності також порушило у значній мірі нормальні сімейні відносини і родинні зв`язки.
		При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги представлені позивачем численні докази з цього приводу, що містяться в матеріалах цивільної та кримінальних справ, які були дослідженні під час судового розгляду. 
		Отже, зважаючи на усі обставини справи, представлені сторонами докази, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту його тривалого безпідставного утримання під вартою, зокрема, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, суд вважає, що належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 в даному випадку буде сума 1000000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України, що відповідає принципу розумності та справедливості. 
		Щодо відшкодування моральної шкоди позивачу при вчинені окремих слідчих дій, а саме: проведення обшуків, накладення арешту на майно, то такі вимоги не підлягають окремому задоволенню, оскільки охоплюються відшкодуванням саме за факт перебування під слідством і судом і таке стягнення проведено вище. До того ж, в протилежному випадку, буде мати місце подвійна цивільно-правова відповідальність одного і того ж виду за одні і ті ж дії.
		Ч. 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Отже, держава реалізує правосуб`єктність через систему своїх органів. Від імені держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Казначейська служба хоч і є юридичною особою, але діє від імені держави.
		Крім цього, як роз`яснивПленум Верховного Суду Україниу пункті 10-1постанови від 31 березня 1995 року № 4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
		Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується положеннями ст.141ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб: Головного Управління МВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Прокуратури Харківської області, Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області, Лозівської місцевої прокуратури Харківської області про відшкодуванняшкоди,завданої незаконнимидіями органівдосудового розслідування,прокуратури тасуду- задовольнити частково.
		Стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1000 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
		В іншій частині позову відмовити. 
		Судові витрати віднести на рахунокдержави.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцятиднів з дня його проголошення апеляційної скарги. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_20 .
		Представник позивача: ОСОБА_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 .
		Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ вул. Бастіонна б. 6, код ЄДРПОУ 37567646.
		Третя особа: Головне Управління МВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, місцезнаходження: 61002, м. Харків вул. Жон Мироносиць б. 5, код ЄДРПОУ 08592313.
		Третя особа: Прокуратура Харківської області, місцезнаходження: 61050, м. Харків вул. Богдана Хмельницького б. 4, код ЄДРПОУ 02910108.
		Третя особа: Балаклійський відділ поліції ГУНП в Харківській області, місцезнаходження: 64207, Харківська область м. Балаклія вул. Жовтнева б. 33.
		Третя особа: Лозівська місцева прокуратура Харківської області, місцезнаходження: 64602, Харківська область м. Лозова вул. Богданівська б. 17.
		Повний текст рішення складено 13.12.2019 року.
		 
		Суддя  В.М. Тімонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...