Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0240/2635/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2019. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/22303/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №0240/2635/18-а
		адміністративне провадження №К/9901/22303/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
		суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б., 
		секретар судового засідання - Хлуд Т.Ю.,
		за участі:
		представника відповідача - Сивого М.В., 
		розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (суддя Жданкіна Н.В.)
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року (головуючий суддя Франовська К.С., судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.)
		у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Головного управління ДФС у Вінницькій області 
		про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.1. Короткий зміст позовних вимог
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незапрошення його на розгляд заперечень на акт перевірки від 2 липня 2018 року №3139/1305/2896512359; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2018 року форми «Р» №0035091305.
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в результаті перевищення ліміту обсягу оподатковуваних операцій (1000000 грн.) для цілей реєстрації платником податку на додану вартість зроблені без урахування всіх первинних документів. Також вказував, що акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2018 року №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року №1300/27745, оскільки не містить переліку документів, які відповідач досліджував під час перевірки та дійшов відповідних висновків. Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем приписів пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду заперечення на акт перевірки, позбавивши останнього права на участь у процесі прийняття рішення.
		1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач, допустивши перевищення суми від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, що підлягають оподаткування податком на додану вартість в період з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року, а саме, отримавши дохід від здійснення підприємницької діяльності в сумі 1035182,22 грн., заяву у визначений законом термін (до 10 квітня 2017 року) про реєстрацію його як платника ПДВ не подав, а тому податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку на додану вартість з оподатковуваного доходу в сумі 1390713,99 грн., отриманого в період з 11 квітня 2017 року по 18 квітня 2018 року, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, є правомірним. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незапрошення ФОП ОСОБА_1 на розгляд заперечень, поданих на акт перевірки, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи по суті вказані твердження позивача не знайшли свого документального підтвердження.
		1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
		2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 1 січня 2015 року по 18 квітня 2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 18 квітня 2018 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 18 квітня 2018 року відповідачем складено акт від 2 липня 2018 року №3139/1305/2896512359, яким встановлено порушення: - пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податкових зобов`язань в періоді, що перевірявся, в розмірі 278142,82 грн.; - пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в результаті подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги); - граничних термінів подачі ліквідаційної звітності з єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, а саме частини восьмої розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435; - підпункту 222.3.1 пункту 222.3 статті 222, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з акцизного податку.
		На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20 липня 2018 року №0035091305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» в загальному розмірі 385215,66 грн., в тому числі 278142,82 грн. ? за податковими зобов`язаннями, 69535,70 грн. ? за штрафними (фінансовими) санкціями, 37537,14 грн. ? пеня.
		Висновки контролюючого органу в частині зазначеного вище податкового повідомлення-рішення зроблено відповідно до даних книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року, відповідно до яких у суб`єкта підприємницької діяльності за вказаний період обсяг виручки від продажу товару склав 1035182,22 грн. Тобто загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 1000000,00 грн. Відтак, з огляду на те, що позивач своєчасно не зареєструвався платником ПДВ та, відповідно, не сплатив ПДВ (дохід від провадження господарської діяльності за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року склав 1390713,19 грн.), контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання на суму 278142,82 грн (1390713,19*20%).
		Позивач, не погоджуючись із наведеним в акті перевірки висновками, 9 липня 2018 року направив на адресу відповідача заперечення, в якому висловив бажання бути присутнім під час його розгляду та просив повідомити про час та місце. Вказане заперечення отримано відповідачем тією ж датою, однак листом Головного управління ДФС у Вінницькій області від 18 липня 2018 року №6793/С/02-32-13-05 висновки акта від 2 липня 2018 року №3139/1305/2896512359 залишено без змін.
		3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
		Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що: - судами безпідставно не прийнято до уваги незазначення в акті перевірки переліку первинних документів, які підтверджують наявність факту порушення або ж документів, що були відсутні на момент проведення перевірки, а також будь-яких даних, що засвідчують факт відмови платника податків від їх надання; - відповідач порушив вимоги пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України та не повідомив позивача про час і місце розгляду заперечень на акт перевірки.
		Позивач, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився.
		3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
		У відзиві на касаційну скаргу Управління зазначає, що під час проведення перевірки було проаналізовано банківські виписки, книги РРО, фіскальні звіти РРО, на підставі яких встановлено, що позивач, отримав в період з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року дохід від здійснення підприємницької діяльності в сумі 1035182,22 грн., водночас заяву у визначений законом термін про реєстрацію його як платника ПДВ не подав, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.
		У судовому засіданні представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
		Згідно з пунктом 183.1 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
		У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2 статті 183 Податкового кодексу України).
		При цьому положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).
		Тобто, з наведеного випливає, що обов`язок зареєструватися платником ПДВ виникає у суб`єкта підприємницької діяльності за умови перевищення ним протягом останніх 12 календарних місяців виручки від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
		Отже, для встановлення обставин, пов`язаних з донарахуванням контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 278142,82 грн., судам необхідно було встановити розмір виручки, отриманої суб`єктом підприємницької діяльності протягом останніх 12 календарних місяців, врахувавши при цьому, що перевищення її граничного розміру, встановленого у пункті 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, має бути без урахування податку на додану вартість.
		Водночас мотиви судів, викладені в оскаржуваних рішеннях, ґрунтуються лише на поясненнях, отриманих в судовому засіданні від ревізора-інспектора, який безпосередньо проводив контрольний захід, щодо зазначеної у наданих позивачем до перевірки документах інформації та її співставлення з інформацією з реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованою в онлайн режимі на сайті ДФС України, з посиланням на неможливість деталізації документів, враховуючи їх великий об`єм.
		При цьому суди не звернули увагу на те, що акт перевірки, який як документ, на підставі якого контролюючий орган дійшов висновку про перевищення позивачем суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців одного мільйона гривень, містить посилання на книгу обліку доходів і витрат, а також має додаток №4 з описом документів, що надавалися позивачем до перевірки, це зокрема банківські виписки, книги РРО, книги обліку доходів та витрат.
		Згідно з положеннями пунктів 3-5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
		Таким чином, неналежне оформлення результатів перевірки, зокрема незазначення в акті конкретних ідентифікуючих відомостей, не підтверджує факт вчинення позивачем порушень, які відображені в акті перевірки.
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо безспірності факту правопорушення позивачем, однак не врахували, що сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами. Аналогічні зауваження є справедливими і щодо форми та змісту окремого акту (довідки) перевірки дотримання.
		Тому в даному випадку першочерговим для вирішення справи, що переглядається, було з`ясування питання перевищення/не перевищення позивачем за період з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року виручки в розмірі 1000000 грн. (без урахування ПДВ), з яким пов`язується обов`язок платника податків зареєструватися платником податку на додану вартість, оскільки спірна сума ПДВ (278142,82 грн.) розрахована відповідачем із суми операцій за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року в розмірі 1390713,99 грн., тобто починаючи з періоду, в якому, на думку контролюючого органу, настав день, наступний за граничним днем для подання заяви про реєстрацію платником ПДВ у зв`язку із таким перевищенням.
		За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		Так, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної норми кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		З цього випливає обов`язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов`язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.
		Тобто загальне правило розподілу доказових обов`язків залишається незмінним і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої. 
		Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Отже, судами попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з`ясування обставини у справі, дійсний обсяг виручки, отриманої позивачем у період з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року (без урахування ПДВ) не встановлювався та не перевірявся, а лише, погоджуючись із доводами контролюючого органу, не прийнято до уваги доводи позивача про те, що розмір його доходу з урахуванням обставин повернення проданого товару не перевищив порогу в 1 млн. грн. 
		Натомість суди, не з`ясувавши змісту порушення, вдалися до оцінки наданих позивачем документів щодо повернення товару, а саме: накладних-вимог на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів, актів видачі коштів, не визначивши їх відношення до спірних правовідносин. Водночас встановлення обставин справи, які входять до предмету доказування, з урахуванням зазначених вище норм матеріального права, судами залишено поза увагою, що позбавляє можливість Верховний Суд однозначно стверджувати про правомірність податкового повідомленнях-рішення від 20 липня 2018 року форми «Р» №0035091305.
		Не можна вважати й обґрунтованими висновки суду першої інстанції, які водночас залишено поза увагою при перегляді рішення судом апеляційної інстанції, щодо решти позовних вимог.
		Так, згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу. У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
		Вирішуючи питання про належність повідомлення позивача про місце і час проведення розгляду поданого ним заперечення на акт перевірки, суди виходили з того, що лист-запрошення від 11 липня 2018 року №6678/С/02-32-13-05 ФОП ОСОБА_1 отримано особисто, про що свідчить його підпис в графі «Розписка в одержанні» копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
		Водночас суди не звернули увагу на зміст самого листа-запрошення, який не містить дати проведення такого розгляду, а також на те, що відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення його отримано позивачем 10 серпня 2018 року, в той час як лист Головного управління ДФС у Вінницькій області за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 2 липня 2018 року №3139/1305/2896512359 датовано 18 липня 2018 року.
		4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.
		Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, в тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року у справі №0240/2635/18-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                       Н.Є. Блажівська
		 
		Судді                                                                                 О.В. Білоус
		 
		                                                                                М.Б. Гусак
		 
		Повний текст постанови складено 12 грудня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...